Форми лікувальної фізкультури

Лікувальну фізкультуру застосовують у формі різних процедур. Основні з них такі: лікувальна гімнастика, гі­гієнічна гімнастика, індивідуальне завдання (самостійне заняття), прогулянки, екскурсії, туризм, елементи спор­тивних вправ, теренкур, трудотерапія.

Лікувальна гімнастика. Індивідуальні заняття проводять окремо з кожним хворим. Вправи можна виконувати біля ліжка хворого в палаті, в кабінеті лікувальної фізкультури або на повіт­рі.

Для групових занять створюють групи в складі 6—10 хворих і більше.

Ранкова гігієнічна гімнастика. Це комплекс фізичних вправ, використовуваних із загальнозміцнюючою, гігієніч­ною метою.

Індивідуальні завдання (самостійні заняття). Це по­ширена і зручна форма лікувальної фізкультури. Хворо­му підбирають комплекс вправ або кілька спеціальних вправ, які він розучує під наглядом спеціалістів лікуваль­ної фізкультури, а потім самостійно виконує в палаті або вдома. Ці вправи хворий може виконувати кілька разів на день за показаннями.

Прогулянки, екскурсії, ближній туризм призначають з метою активізації рухового режиму.

Плавання дуже благотворно впливає на організм, за­гартовує його і має велике гігієнічне значення.

Теренкур — це дозоване сходження по пересіченій І місцевості за заздалегідь вивченим маршрутом. На ньому зазначають місця відпочинку, застосовується часта зміна підйомів і спусків. Для теренкуру є різні маршрути з по­ступовим збільшенням крутизни місцевості.

Трудотерапія позитивно впливає і на хворий орган, і на весь організм. Праця й сама по собі є джерелом здо­ров'я і доброго фізичного розвитку.

Величину навантаження під час занять поділяють на три категорії (за В. Н. Мотковим).

Навантаження без обмежень з дозволом бігу, стрибків та інших вправ загального навантаження.

Середнє навантаження (з обмеженням) з виключен­ням бігу, стрибків, вправ з вираженим зусиллям і склад­них щодо координації вправ при співвідношенні з дихаль­ними вправами 1:3 і 1:4.

Слабке навантаження. Використовують елементарні вправи, переважно з вихідних положень лежачи і сидячи при співвідношенні з дихальними вправами 1:1 і 1:2. Усі вправи виконують ритмічно, без ривків і великих зусиль, в середньому і повільному темпі.

Вихідне положення, з якого хворий починає виконувати вправу. Воно буває стоячи, сидячи, лежачи.

Ввідний період, коли вивчають реакції хворого на фі­зичне навантаження. Для цього використовують елемен­тарні фізичні вправи

Основний, або тренувальний — хворого тренують, за стосовуючи спеціальні фізичні вправи. Навантаження -максимальне.

Заключний період. Хворий готується до виписання. Характер занять у цей час змінюють, пристосовуючи його до умов домашнього середовища і виробництва. Крім занять лікувальною гімнастикою, в цьому періоді розучують комплекси вправ для самостійних занять удома.

Поділяють хворих і за станом здоров'я. До першої групи (основної) входять особи без відхи­лень у фізичному розвиткові та стані здоров'я або з незначними віковими змінами, але з достатньою фізичною підготовленістю.

До другої групи (підготовчої) входять особи з незнач­ними відхиленнями у фізичному розвиткові та стані здо­ров'я, але з недостатньою фізичною підготовленістю, а також особи з помірними відхиленнями в стані здоров'я, але достатньо фізично підготовлені.

До третьої групи (спеціальної) включають осіб іа значними відхиленнями в стані здоров'я і без достатньої фізичної підготовленості.

 

Покази і протипоказання до призначення лікувальної

Фізичної культури

Лікувальна фізкультура може бути рекомендова­на в комплексному лікуванні багатьох захворювань.

Під час реабілітації хворих лікувальна фізкультура займає одне з перших місць у кожній клінічній спеціальності. Її можна призначати практично в любому періоді перебігу хвороби. Показами до призначення ЛФК є її завдання.

Протипоказів до призначення лікувальної фізкультури не багато і вони, як правило, мають тимчасовий характер. Протипоказання до лікувальної фізкультури дуже від­носні. В основному це тяжкий стан хворого, небезпека кровотечі (грудної, черевної, маткової) у зв'язку з трав­мою або захворюванням, температура тіла понад 37,5°, сильні болі під час рухів, різке загострення місцевого за­пального процесу. Ці протипоказання тимчасові, вони мають обмежений характер.

Є постійні протипокази: це тяжкі незворотні прогресуючі загальні органічні захворювання, при яких недопустиме активування як загальних так і місцевих фізіологічних процесів, де основним завданням лікування є полегшення страждань хворого, без надії на відновлення здоров’я (злоякісні новоутворення, захворювання крові, психічні захворювання, прогресування серцевої та дихальної недостатності).

Тимчасові протипокази:

- гострий період захворювання;

- важкий стан хворого;

- гострий запальний процес, що супроводжується підвищенням температури тіла, збільшенням ШОЕ, лейкоцитозом (її можна застосовувати при субфебрильній температурі, в таких випадках ШОЕ повинна показувати тенденцію до нормалізації);

- гострий період незапальних процесів (гіпертонічний криз, інсульт);

- прогресування захворювання (в залежності від динаміки процесу);

- больовий синдром не залежно від локалізації болю;

- кровотеча або її загроза, кровохаркання;

- наявність сторонніх тіл біля магістральних судин і нервових стовбурів.