Порядок призначення та оформлення процедур ЛФК

При відсутності протипоказів до призначення ЛФК лікуючий лікар призначає пацієнту лікувальну фізкультуру, про що робить запис в історії хвороби, де повинен вказати основне завдання ЛФК (напр. подовження видиху, відновити рухомість суглобів) та рекомендовані форми ЛФК (рис. 2). Медична сестра переносить призначення лікаря в листок призначень. Хворий направляється до лікаря-спеціаліста по лікувальній фізкультурі (якщо хворий на ліжковому режимі, тоді лікар по лікувальній фізкультурі оглядає хворого в палаті). Після обстеження хворого лікар ЛФК дає вказівки інструктору про те, які засоби, навантаження, методика, тривалість, кількість занять показані хворому. Про все це він записує в історію хвороби, а основні дані – в журнал обліку, що знаходиться в кабінеті ЛФК. Інструктор по ЛФК призначає час занять, щоденно робить записи в зошиті обліку. Пізніше проводить звіт, де вказує кількість процедур, що проведено хворим, кількість хворих, відсоток обхвату лікувальною фізкультурою хворих лікарні.

При зміні стану хворого, методики занять лікар ЛФК робить відповідні записи в історії хвороби.

Приклад запису консультації лікаря ЛФК в історії хвороби:

Дата.

Консультація лікаря ЛФК.

Враховуючи суб’єктивні (…), об’єктивні (…) дані, дані додаткових методів обстеження (…), хворому показана ЛФК по режиму (…), форми ЛФК: (…), метод занять (…), місце занять (…). Конкретні рекомендації відносно методики ЛФК дано інструктору (прізвище, ініціали), який буде займатися з хворим.

Підпис.

Основна документація кабінету лікувальної фізкультури

1. Журнал обліку хворих, що займаються лікувальною гімнастикою.

2. Картотека з заповненими картами пацієнтів, що лікуються в кабінеті ЛФК (форма № 42).

3. Зошит для обліку процедур і охвату хворих ранковою гігієнічною гімнастикою.

4. План роботи на рік.

5. Річний звіт: цифрові дані і пояснююча записка.

6. Розподіл відділів між інструкторами.

7. Графік роботи інструкторів в кабінеті лікувальної фізкультури і в відділах.

8. Розклад групових занять лікувальною фізкультурою в кабінеті ЛФК.

9. Папка з приказами, інструкціями та ін.

10. Папка з методичними матеріалами (комплексами, пам’ятками та ін.)

Крім цього до документації кабінету ЛФК відносять також записи лікаря та інструктора в історіях хвороби.

Обладнання кабінету ЛФК

Кінезітерапію можна проводити у всіх видах лікувальних закладів - у лікарні, поліклініці, в умовах домашнього стаціонару, в клінічних санаторіях і бальнео-санаторіях, в будинках відпочинку, оздоровчих таборах і т. д.

База, яка дає можливість провести повноцінну фізреабілітацію на сучасному рівні, має бути забезпечена наступним:
Приміщеннями і відкритими майданчиками для виконання кинезитерапии. Приміщення повинні бути розташовані так, щоб бути в безпосередньому сусідстві з приміщеннями для водного і теплового лікування через частого поєднання руху з водними і тепловими факторами. Великі приміщення для групових занять повинні мати і відповідну кубатуру.

У відділенніц фізреабілітації повинно бути:

1. Зал для групових занять, розмірами в залежності від числа пацієнтів (по 4 м² на кожного хворого). У великих установах зал має розмір 100-150 м² площі і висоту 5-6 м.

2. Зал для індивідуальних занять (80-100 м²) з боксами (9 м² ) і тієї ж висоти.

3. Зал для механотерапії (1-2) - 60 м², згідно з видами снарядів.

4. Кабінети для масажу з кабінами –

5. Кабінети для трудотерапії - 15-40 м².

6. Кабінет для функціональних досліджень - 60-80 м² з боксами.

Крім того, до сектору передбачаються відповідні зали очікування, роздягальні (до залів) з душами, санвузлами, комори приміщення для снарядів і господарського інвентарю, склад для матеріалів з ​​трудотерапії.

Відкриті місцяз стежкою для дозованої ходьби і профільною місцевістю; плац для ігор з майданчика; майданчик для занять на повітрі на снарядах.

Обов’язковий мінімум обладнання (кількість залежить від розмірів кабінету ЛФК і від кількості хворих).

Снаряди:

1. Гімнастична драбина – 2-4 ряди.

2. Гімнастична лавка.

3. Кушетка (з набором валиків).

4. Мати – 4 шт.

Предмети:

1. М’яч волейбольний – 4 шт.

2. Медболи

0,5 кг -	4-6 шт.
1 кг -	4-6 шт.
2 кг -	1 шт.

1. Палка гімнастична – 6 шт.

2. Еспандер (гумова стрічка) – 6 шт.

3. Гантелі

0,5 кг -	4-6 шт.
1 кг -	4-6 пар
2 кг -	1 пара

Чим більше буде доброго інвентаря, тим краще. Крім перерахованого можна ще використовувати скакалки, булави гімнастичні, механотерапевтичні апарати.

 

ВИСНОВКИ

 

1. Аналіз науково-методичної літератури дозволив встановити, що лікувальна фізкультура є методом неспецифічної терапії, а фізичні вправи – неспецифічними подразниками. Будь-яка фізична вправа завжди залучає до реакції у відповідь усі ланки гомеокінезу: нервову, імунну і гормональну системи. Лікувальна фізкультура використовує в лікуванні хворих одну з найважливіших еволюційно розвинених біологічних функцій організму – рух. Однак для лікування і профілактики використовується не просто рух, а спеціально підібрані, методично оформлені й належним чином організовані рухи, які прийнято називати фізичними вправами. Об ’ єктом впливу кінезотерапії є хворий з усіма особливостями реактивності й функціонального стану його організму. Всі засоби фізичної культури використовуються для лікування хворого, що вводить її в ранг клінічних дисциплін. Лікувальна фізкультура належить до ефективних методів патогенетичного впливу при різних захворюваннях, що досягається застосуванням спеціальних фізичних вправ, спрямованих на напруження, релаксацію і скорочення м’язів тулуба і кінцівок, розширення амплітуди рухів у суглобах та сопроводжується рефлекторними змінами у внутрішніх органах. Цим визначається відмінність використання засобів, методів і дозування в практиці кінезотерапії.

2. Вивчено вплив та механізм лікувальної дії фізичних вправЛФК на різні системи організмухворих та інвалідів. З’ясовано, що лікувальна фізкультура – засіб відновної терапії. Його успішно поєднують з медикаментозною терапією та різними фізичними чинниками. Значення лікувальної фізкультури як методу профілактичної терапії визначається формуванням системного структурного результату через вплив регулярних фізичних навантажень. Дозоване тренування фізичними вправами стимулює і пристосовує окремі системи і весь організм хворого до зростаючих фізичних навантажень, у кінцевому результаті приводить до функціональної адаптації хворого.

Важливою особливістю лікувальної фізкультури є активна участь хворого в лікувальному процесі, а також процес дозованого тренування. У кінезотерапії розрізнюють тренування загальне і спеціальне. Загальне тренування переслідує мету оздоровлення, зміцнення і загального розвитку організму хворого. Вона використовує найрізноманітніші види загальнозміцнюючих і розвиваючих фізичних вправ.

Спеціальне тренування ставить за мету розвиток функцій, порушених у зв’язку із захворюванням або травмою. Для цього використовують види фізичних вправ, що безпосередньо впливають на травмований осередок або функціональні розлади тієї чи іншої ураженої системи (дихальні вправи при плевральних зрощеннях, вправи для суглобів при поліартритах і т. ін.).

3. Обґрунтувано застосування технічного забезпечення занять лікувальної фізичної культури.

Застосування фізичних вправ визначається станом хворого людини і терапевтичними завданнями, а також його віком і ступенем тренованості. Основні методичні принципи: забезпечення фізичного навантаження на весь організм хворого; чергування навантаження на різні м'язові групи; застосування вправ з дотриманням поступовості посилення і зниження фізичної навантаження; поєднання загальної фізичної навантаження (тренування) зі спеціальною, переслідує мету відновлення функцій ураженої системи; дотримання принципу адекватності фізичного навантаження станом хворого.

Зазвичай тривалість індивідуальної процедури 5 - 20 хв., груповий - 15-40 хв. Вправи підбирають переважно прості, нескладні, доступні для хворих за їх станом; враховується роль вихідних положень лежачи, сидячи, стоячи. У ряді випадків гімнастичні вправи доповнюються застосуванням ігор (на місці і рухливих). Кожна вправа повторюється в середньому 5-6 разів, ритмічно, з поступовим зростанням екскурсії, частіше середнім темпом. Важливе значення надається емоційній стороні при проведенні занять. Велике місце займають дихальні вправи, що застосовуються з метою виховання дихання, зниження фізичного навантаження і впливу на патологічні прояви дихального апарату. У ЛФК застосовується також гімнастика у воді (місцевої або загальної ванні, басейні). Виконання вправ у воді полегшується завдяки зменшенню ваги кінцівки, а також під впливом тепла. Лікувальна гімнастика у воді показана при різних розладах функції руху, якщо немає протипоказання до прийому ванни або купання в басейні.

Дозування фізичного навантаження лікувальної гімнастики визначається підбором вправ, а також методикою їх застосування. Основними критеріями величини навантаження служать: кількість повторень кожної вправи і тривалість (час) виконання вправ. Самостійні заняття хворих як додаткову форму лікувальної гімнастики використовують з метою збільшення застосовуваної фізичного навантаження на уражену систему не в концентрованій формі, а малими дозами протягом дня.

 

4. Ознайомлено та засвоєно організаційні основи фізичної реабілітації.

Реабілітація - це комплексна багатопланова проблема, що має різні аспекти - медичний, фізичний, психічний, професійний і соціально -економічний. Під фізичним аспектом реабілітації слід розуміти систему, що включає в себе всі питання, що відносяться до застосування фізичних факторів у відновному лікуванні хворих (засоби ЛФК, інтенсивні тренування, рухова активність тощо). Основне призначення фізичних чинників - всебічне підвищення фізичної працездатності хворих, лімітованої при основному захворюванні. Фізична працездатність може зростати і під впливом тільки медикаментозного лікування. Різниця полягає лише в тому, що, будучи вузьконаправленими за механізмом специфічної дії, медикаментозні засоби діють на одну - дві ланки в патогенезі ланцюга захворювання, в той час як фізичні фактори роблять більш широкий вплив не тільки, наприклад, на серцево- судинну систему, але і на легеневу систему, тканинне дихання.