Лікувальна фізична культура грудного і поперекового відділу хребта

При невеликій компресії показаний функціональний метод лікування, розроблений В. В. Горіневською і Е. Ф. Древінг (1954). Хворого укладають на жорстке ліжко, головний кінець якої підведений на 40 - 60 см. Для осьового розвантаження хребта застосовують подовжнє витяжіння за пахвові западини, під область фізіологічних лордозів підкладають ватяно-марлеві вали, щоб забезпечити максимальне розвантаження хребта.

Заняття лікувальною гімнастикою поділяються на 4 періоди.

У першому періоді (перші 7 - 10 днів) лікувальна гімнастика направлена на підвищення життєвого тонусу хворого, поліпшення діяльності серцево-судинної системи, органів дихання і шлунково-кишкового тракту, попередження зниження сили і витривалості м'язів. Використовують дихальні (статичні і динамічні), загальнорозвиваючі вправи для дрібних і середніх м'язових груп і суглобів. Активні рухи ногами виконують тільки в полегшених умовах (наприклад, ковзаючи стопою по площині ліжка) і поперемінно, оскільки підняття прямої ноги може викликати больовий синдром у зв'язку з натягненням і напругою довгих м'язів спини, а при підйомі прямих ніг до прямого кута відбувається згладжування поперекового лордозу, у зв'язку компремірованних хребців. Хворим рекомендується підводити таз з опорою на лопатки і стопи. Лікувальну гімнастику проводять у формі індивідуальних занять тривалістю 10 - 15 хвилин. Початкове положення для виконання фізичних вправ -- тільки лежачи на спині.

У другому періоді (до 30-го дня після травми) лікувальна гімнастика направлена на нормалізацію діяльності внутрішніх органів, поліпшення кровообігу в зоні пошкодження, з метою стимуляції процесів регенерації, зміцнення м'язів тулуба, плечового і тазового поясу. Основна задача -- вироблення «м'язового корсета» і підготовка організму до подальшого розширення рухового режиму. Загальне навантаження зросте за рахунок підбору вправ, збільшення числа їх повторень і тривалості заняття (до 20 хвилин). Через 2,5 тижні після травми хворому дозволяють повертатися на живіт. У цьому положенні, з метою розвантаження передніх відділів тіл пошкоджених хребців, під груди хворого підкладають ватяно-марлевий вал. Включають вправи для верхніх кінцівок (статичного і динамічного характеру), для м'язів спини і черевного преса. Для забезпечення якнайкращих умов реклінації пошкодженого тіла хребця і зміцнення довгих м'язів спини, хворим рекомендується виконувати екстензійні вправи (наприклад, прогинання в грудному відділі). Всі рухи екстензійного характеру для м'язів тулуба, полегшуються похилим положенням ліжка, оскільки тяжкість тулуба, що піднімається, частково передається на частину тіла, що знаходиться на площини ліжка. Екстензійні вправи повинні поєднуватися з ізометричною напругою м'язів спини і черевного пресу з подальшим їх розслабленням. Активні рухи ногами виконують тільки поперемінно і з відривом від площини ліжка.

В третьому періоді (до 45 - 60-го дня після травми) заняття передбачають зміцнення м'язів тулуба, м'язів тазового дна, кінцівок, поліпшення координації рухів і мобільності хребта. У цьому періоді зростає загальне фізичне навантаження, за рахунок збільшення тривалості і густини заняття, включення фізичних вправ з опором і обтяжень, ізометричних напруг м'язів з більшою тривалістю. Для поступового переходу до осьового навантаження на хребет, в заняття вводять початкові положення, стоячи на колінах. У положенні стоячи на колінах відбувається розвантаження хребта, збільшується лордоз в шийному і поперековому відділах хребта. Вихідне положення стоячи на колінах з опорою об спинку ліжка рекомендується спочатку для адаптації хворого до вертикального положення. Тулуб хворого повинен бути дещо відхилений назад, оскільки центр тяжіння при цьому проходить в області задніх відділів тіл хребців. У цих вихідних положеннях виконують вправи для м'язів тулуба (легкі нахили в сторони, назад, вправи на координацію рухів, пересування на колінах вперед і назад, вбік). Активні рухи ногами проводять не тільки поперемінно, але і одночасно з відривом від площини ліжка. Загальнорозвиваючі і спеціальні фізичні вправи виконують на горизонтально опущеному ліжку. При виконанні вправ у вихідному положенні лежачи на животі, здійснюють корекцію положенням; (гіперекстензійна поза).

Для зміцнення м'язів спини визначають час утримання тулубу в позі «ластівка» (лежачи на животі відвести руки назад, підняти голову, плечі з одночасним підняттям прямих ніг). Проба вважається задовільною, якщо хворий може утримати його положення протягом 2--З хвилин.

Для оцінки витривалості м'язів черевного преса враховується час утримання в положенні лежачи на спині піднятих під кутом в 45° прямих ніг. Проба вважається позитивною, якщо хворий може утримати прямі ноги протягом 2 - 3 хвилин.

У четвертому періоді, (з моменту під'йому хворого з ліжка до виписки його із стаціонару) лікувальна гімнастика направлена на подальше зміцнення м'язів тулуба, збільшення мобільності хребта, відновлення правильної постави і навику ходьби. Особливістю періоду лікування є перехід до повного осьового навантаження на хребет. Вставати хворому звичайно дозволяють через 45 - 60 днів після травми. При під'йомі з ліжка хворий не повинен сідати. У положенні лежачи на животі він пересувається на край ліжка, опускає ногу, яка лежить на краю, і ставить її на підлогу; спираючись на руки, випрямляється і опускає іншу ногу. У міру адаптації до вертикального положення в заняття включають фізичні вправи, виконувані в початковому положенні стоячи (нахили тулуба назад, поперемінне відведення і приведення ніг, напівприсідання з прямою спиною, перекочування з п'яти на носок, активні рухи в гомілковостопному суглобі і ін.). Використовують вправи, сприяючі відновленню рухових навиків, закріпленню правильної постави і відновленню малюнка ходьби. Проводять вправи з гімнастичними предметами, у гімнастичної стінки.

До кінця 3-го місяця після травми, хворий повинен ходити протягом 1 - 2 години, не відчуваючи при цьому болю або дискомфорту в області пошкодження. За відсутності їх йому дозволяється сидіти на стільці. Під поясницю підкладають ватяно-марлевий вал.

Функціональний стан хребта необхідно перевірити через 4 місяці після травми. При позитивних результатах клінічного і рентгенологічного дослідження, хворому пропонують виконати ряд вправ в початковому положенні стоячи: а) руки підняти вгору, прогнутися назад; б) нахилити тулуб в сторони; у) руки витягнути вперед -- згинати тулуб з прямою спиною; г) нахилитися вперед, дістати долонями підлогу.

Консолідація області пошкодження протікає сповільнено, оскільки тіло хребця позбавлене окістя, тому мозолеутворення протікає по ендостальному типу з відновленням структури кістки. У зв'язку з цим, раніше навантаження на передні відділи тіл хребців у вигляді нахилів вперед і ротаційних рухів, може привести до подальшої деформації області пошкодження.

При лікуванні переломів із значною передньою компресією у разі одномоментної репозиції, розпрямляють пошкоджений хребець форсованим розгинанням хребта з подальшим накладенням екстензійного гіпсового корсета на 4 - 6 місяці.

Лікувальну гімнастику призначають з перших днів після травми. Хворий після накладення гіпсового корсету знаходиться на постільному режимі протягом 3 - 4 тижнів. Фізичні вправи виконують у вихідному положенні лежачи на спині, на животі, а через 3 - 4 тижні стоячи у ліжка. Для зміцнення м'язів тулуба рекомендують 3 групи вправ [Каптелін А. Ф., 1969]: 1) напруга м'язів, що оточують хребет, шляхом руху тулубом, ногами; 2) рухи ногами при фіксованому тулубі; 3) рухи тулубом при фіксованих ногах. Після зняття корсету (через 4 - 6 місяців), лікувальна гімнастика направлена на подальше зміцнення м'язів тулуба, кінцівок, фізичні; вправи спочатку виконують лежачи на спині, на животі, потім стоячи. У заняттях використовують загальнорозвиваючі вправи, що охоплюють всі м'язові групи, ізометричні напруги м'язів, вправи з гімнастичними предметами, у гімнастичної стінки. Рекомендують масаж, заняття в басейні. Поступова репозиція проводиться на ліжку з щитом під матрацем за допомогою спеціальних конструкцій, що забезпечують поступове розгинання хребта протягом 1 - 2 тижнів. Цей спосіб звичайно не викликає парезу кишечнику, який нерідко спостерігається після форсованого переразгинання хребта. Лікувальну гімнастику призначають з перших днів після травми і перші 2 тижні проводять по методиці, рекомендованій при функціональному методі лікування хворих. Після накладення гіпсового корсету (на 3-4 місяці) в заняттях, використовують вправи, аналогічні вправам, використованних при одномоментній репозиції.

Після стабілізації пошкодженого відділу хребта за допомогою фіксатора - «стяжки» хворого укладають на функціональне ліжко.

Хворий виконує загальнорозвиваючі вправи для дрібних і середніх м'язових груп і суглобів в поєднані із статичними і динамічними дихальними вправами у вихідному положенні лежачи на спині. З 2-го дня після операції рекомендується повертати хворого на бік. Повертатися на живіт дозволяється тільки при проведенні перев'язок. З 3 - 4-го дня заняття доповнюються вправами, направленими на зміцнення м'язів спини і нижніх кінцівок.

Протипоказані згинання і нахили тулуба в сторони.

На 6 - 7-й день після операції хворий виконує вправи у вихідному положенні лежачи на спині і на животі. Проводиться корекція положенням (гиперексензійна поза). Загальнорозвиваючі вправи поєднують з дихальними.

На 14 - 16-й день після проведення простих функціональних проб для визначення сили і витривалості м'язів тулуба хворому дозволяють вставати з ліжка, і заняття проводять у вихідному положенні лежачи і стоячи. При цьому, збільшують тривалість (до 30--40 хвилин) і густину заняття, вводять велике число статичних вправ, збільшують повторення кожної вправи.

Зразковий комплекс фізичних вправ (2-й день після фіксації хребта):

В. п. - лежачи на спині, руки витягнуті уздовж тулуба;

1. Розвести руки в сторони -- вдих, повернутися в в. п. - видих;

2. Тильне і підошовне згинання стоп;

3. Діафрагмальне дихання;

4. Кругові рухи в лучезап'ясних суглобах;

5. Згинання і розгинання ніг в колінних суглобах, ковзаючи стопою по площині ліжка;

6. Згинання і розгинання рук в ліктьових суглобах;

7. Діафрагмальне дихання;

8. Кругові рухи в гомілковостопному суглобі;

9. Підняти руки вперед - вдих, повернутися в в. п. - видих;

10. Стискати і розтискати пальці кисті.

Вправи виконують в середньому темпі, повторюючи кожне 4--6 разів. Заняття проводять 2 - 3 рази на день.

Ізометричну напругу м'язів тулуба і кінцівок рекомендується включати в заняття на 3 - 4-й день після операції.

Через 5 - 7 днів після операції лікувальна гімнастика доповнюється поперемінними рухами ногами (з відривом від ліжка), статичним утримуванням їх (2 - 3 с.), розгинанням в грудному відділі хребта, вправами з легким обтяженням й опором. Вправи виконують лежачи на спині, на животі і стоячи на колінах.

На 14 - 21-й день після операції накладають гіпсовий корсет на 3 - 4 місяці і хворого переводять у вертикальне положення.

У заняття включають фізичні вправи, виконувані в початковому положенні лежачи, стоячи. Використовують вправи з гімнастичними предметами, з опором і обтяженням, у гімнастичної стінки. Рекомендується дозована ходьба. Надалі лікувальна гімнастика аналогічна заняттям, що проводяться в період іммобілізації гіпсовим корсетом.

Зразковий комплекс фізичних вправ після накладення гіпсового корсета:

В. П. - лежачи на спині.

1. Поперемінне підняття прямих рук вгору;

2. Поперемінне або одночасне тильне і підошовне згинання стоп;

3. Підняття прямої ноги, утримання протягом 5 - 7с, повернутися в в.п..

В. П. - лежачи на животі.

4. Поперемінне відведення і приведення прямої ноги;

5.Рухи руками, як при плаванні стилем «брас».

В. П. - сидячи на стільці, руки до плечей.

6. Піднімаючи руки вгору, прогнутися в грудному відділі хребта;

7. Обертання рук в плечових суглобах

В. П. - сидячи на стільці, ногами на медицинболі.

8. Катання медицинболу вперед, назад;

9.Катання медицинболу в сторони.

В. П. - стоячи, тримаючись руками за спинку стільця.

10.Напівприсідання;

11. Поперемінне відведення і приведення ніг;

12. Поперемінне відведення ніг назад;

13. Перекочування з п'яти на носок;

14. Підняти руки вгору - вдих, повернутися у в. п. - видих.

Кожну вправу повторюють 20 - 25 разів з паузами для відпочинку. Заняття проводять 2 - 3 раз протягом дня.

 

Масаж

Лікувальний масаж призначається з 2 - 5 дня після перелому хребта. У першому періоді реабілітації застосовують масаж нижніх кінцівок для попередження тромбоемболії, для активізації кровообігу і лімфотока. Масажують також м'язи живота, що сприяє зменшенню вірогідності появи атонічного замку.

У другому періоді реабілітації хворому показаний масаж спини. У третьому періоді реабілітації, за 2 - 2,5 тижні, перш ніж хворому можна буде вставати, проводять масаж нижніх кінцівок для підвищення тонусу м'язів, підготовці до ходьби. При переломах шийного відділу хребта, після зняття напівкорсету, масажують шию і плечовий пояс. Застосовуючи погладжування, легкі розтирання і розминання.

Лікувальний масаж кінцівок проводиться у положенні пацієнта лежачи. Масажні рухи проводять по ходу лімфатичних судин, по напряму до підколінним і паховим лімфатичним вузлам.

Даний метод масажу застосовується як при переломі шийного відділу хребта, так і при переломі грудного і поперекового відділу.

Лікувальний масаж спини виробляється в положенні хворого лежачи на животі, руки злегка зігнуті в ліктьових суглобах і розташованих уздовж тулуба. Під лобову область, груди і живіт підкладають вали або подушки. Починають масаж з поверхневого погладжування, потім виробляють площинне, глибоке погладжування обома руками, що обхвачує. Напрям рухів - від крижів і клубових гребенів вгору до голови, спочатку паралель остистих відростків хребців, а потім, відступивши від хребта, рухаються вгору від клубових гребенів до пахвової западини. Тривалість всього курсу масажу при переломах хребта 10-12 процедур щодня або через день в перебігу гострого періоду. Тривалість процедур складає 10-20 хвилин.

 

Фізіотерапія

При встановленні діагнозу перелому хребта фізичні засоби слід включати в комплекс лікувальних заходів. Їх характер, терміни початку дій, етапність застосування залежать головним чином від вигляду і ступеня вираженості пошкодження, фази розвитку патологічного процесу, віку хворого, відсутності протипоказань до фізіо - бальнеотерапії, вторинних ускладнень.

Лікування хворих із стабільними компресійними переломами хребта проводять по поширеному функціональному методу. При цьому з 2 - 3-го дня після травми дозволяють повороти із спини на живіт, застосовують уф- опромінювання полями 150 - 200 см2 уздовж хребта. Першим полем служить область перелому, другим - місце нижче за нього на 2 - 3 см, третім - вище першого на 2 - 3 см. Опромінювання починають з 2 - 3 біодоз з подальшою надбавкою 1 - l,5 біодоз на кожне поле. Всього проводять 12 опромінювань (по 4 на кожне поле). Щодня опромінюють одне з полів. Іноді застосовують уфо - випромінювання області перелому (полями в 100 - 150 см2, по 2 - 3 біодози, щодня, 12 процедур на курс).

У хворих з переломами хребта електромагнітне поле УВЧ в слаботепловій дозі надає протизапальну, знеболюючу дію, покращує кровообіг в місці перелому. Дію здійснюють на уражену частину хребта тривалістю по 8 - 15 хвилин, 10 - 12 процедур на курс лікування. Можна поєднувати УВЧ - терапію через день з парафіновими аплікаціями (50 - 55 с). Тривалість аплікацій від 20 - 30 хвилин до 1 години. Курс 8 - 10 процедур.

З 4 - 5-го дня після перелому застосовують індуктотермоелектрофорез кальцію безпосередньо на область травмованого хребця. Активний електрод (з 10% розчином хлориду кальцію) накладають на область перелому, індиферентний - нижчий за нього на 5 - 8 см. Електроди покривають клейонкою і м'якою плоскою подушкою завтовшки 1,0 - 1,5 см. Поверх з притиском до подушки накладають індуктор-диск. Сила постійного струму 8--10 мА. Доза магнітного поля індуктотермії слаботеплова або теплова («3»-«5» ступені перемикання потужності). Дії проводять щодня, по 10 - 20 хвилин, 10 - 15 на курс лікування. Після перших же фізіотерапевтичних процедур виражені больові відчуття значно зменшуються, а після курсу лікування вони звичайно проходять. Це дозволяє в раніші терміни займатися лікувальною фізичною культурою і вводити фізичні вправи з більшою амплітудою рухів.

 

ВИСНОВКИ

1. У курсовій роботі я вивчила та проаналізувала сучасні літературні джерела з проблеми фізичної реабілітації при переломах хребта в лікарняний період реабілітації і дійшли висновку про необхідність створення нової методики ЛФК, яка сприяла б скорішому найефективнішому видужанню хворих з переломами хребта.

2. На основі вивчення етіопатогенетичної та клінічної характеристики переломів хребта я дійшла висновку, що це захворювання хребта відносяться до числа найбільш важких травм, яке може призвести до втрачення обсягу рухів, працездатності, інвалідизації хворого і навіть до летального результату.