Загальні положення організації педагогічної практики

ПЕРЕДМОВА

Нормативною підвалиною організації педагогічної практики студентів є наказ Міністерства освіти України № 93 від 08. 04. 93 р. та Положення про проведення практики студентів вищих навчальних закладів України (N 351 (v0351281-94) від 20.12.94), де окреслено загальні питання організації, проведення й підведення підсумків усіх видів практики студентів різних спеціальностей навчання у вищих навчальних закладах України. Пропоновані методичні рекомендації щодо проходження педагогічної практики з методики навчання рідної мови для студентів та магістрантів факультету підготовки вчителів початкових класів СДПУ укладено на основі цього Положення та сучасних досліджень із проблем організації педагогічної практики студентів, зокрема тут подано загальну характеристику цієї форми навчання у ВНЗ: її мету та завдання, функції, різновиди, основні вимоги до її організації, права та обов’язки її учасників, критерії оцінювання, перелік звітної документації тощо. У методичному посібнику описано загальний зміст роботи студентів (магістрантів) на різних етапах практики та наведено специфічні завдання, спрямовані на формування професійно-лінгводидактичної компетенції майбутніх учителів початкових класів.

На допомогу практикантам методичний посібник вміщує поради щодо підготовки до проведення пробних уроків, рекомендації з використання інноваційних технологій на уроках мовно-літературного циклу, зразки оформлення основних видів звітності з педагогічної практики, перелік літератури та електронні адреси Internet-джерел із лінгводидактики. Планомірно застосовуючи ці допоміжні матеріали, практиканти зможуть значно підвищити рівень власної професійно-лінгводидактичної компетенції під час проходження практики.

Посібник призначено для студентів та магістрантів факультету підготовки вчителів початкових класів СДПУ як навчально-методичну допомогу для відпрацювання фахової, зокрема професійно-лінгводидактичної компетенції.

 

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРАКТИКИ

Мета й значення педагогічної практики в становленні професійної компетентності вчителя початкових класів

Як форма професійного навчання у вищій школі педагогічна практика забезпечує вирішення важливих теоретичних і практичних завдань професійної підготовки майбутнього вчителя початкових класів. Важливим їх складником є формування професійно-педагогічного інтересу, що є потягом до педагогічної професії в цілому, до її окремих соціально важливих аспектів (до навчання, виховання, спілкування, інноваційної діяльності тощо); він характеризується значною інтенсивністю уваги, вольових зусиль і визначається соціально обґрунтованим, активним, пізнавально-інтелектуальним і творчим ставленням майбутніх педагогів до своєї професії.

Важлива роль і значення педагогічної практики в процесі вироблення професійного інтересу майбутніх учителів полягають також у тому, що саме практичне «вживання» в навчально-виховний процес початкової школи, спостереження за різними його ланками зсередини, перебирання на себе ролі вчителя, вихователя, безпосереднє спілкування з дітьми дозволяють ще раз з’ясувати правильність вибору майбутньої професії, переконатися в наявності інтересу до неї та бажання працювати в педагогічній галузі.

Крім того, більшість фахових умінь можливо набути й відпрацювати лише в реальних шкільних умовах, що безпосередньо стосується й лінгводидактичних навичок майбутніх учителів.

Отже, загальною метоюпедагогічної практики для студентів та магістрантів факультету підготовки вчителів початкових класів СДПУ є формування й розвиток власного професійно-педагогічного інтересу до обраної професії та становлення фахової компетенції. До основних завдань проходження практики належать:

1. На основі практичного навчання поглиблювати зв’язок теоретичних знань із реальним педагогічним процесом, використовувати їх у розв’язанні конкретних навчальних і виховних завдань.

2. Формувати психологічну готовність до роботи в початковій школі, розвивати професійно-педагогічний інтерес.

3. Відпрацьовувати педагогічні уміння та навички практичної діяльності в початковій ланці, потребу в безперервній педагогічній самоосвіті.

4. Опановувати сучасні методи й форми педагогічної діяльності, нові прогресивні технології навчання.

5. Виробляти творчий дослідницький підхід до педагогічної діяльності.

Опанування професії взагалі, а педагогічної особливо, – процес творчий. Через це важливою умовою становлення професійно-педагогічного інтересу є залучення в процесі практики до діяльності інноваційного, творчого характеру, зокрема до використання особистісно-орієнтованої моделі навчання, педагогіки співробітництва, інтерактивних та інформаційно-комунікаційних технологій, здійснення індивідуалізації, диференціації тощо. Усе це підвищує фундаментальність і самоцінність практики.

 

 

Види педагогічної практики

 

За ознакою активної професійної діяльності практикантів педагогічна практика поділяється на навчальну (пасивну) й виробничу (активну). Ці загальні види практики реалізуються через відповідні форми практичної підготовки:

- безперервна пропедевтична практика, протягом якої передбачається залучення студентів до виконання конкретних завдань школи, класу, ознайомлення з діяльністю класного керівника (вихователя), системою роботи навчального закладу (бази практики), вивчення учнів і колективу класу, участі в поточній навчально-виховній роботі вчителя й класного керівника; ця форма практичної підготовки є пропедевтичною до виробничої педагогічної практики;

- виробнича педагогічна практика (початковий стан засвоєння педагогічної професії) спрямована на вивчення педагогічних і організаційно-методичних засад навчально-виховного процесу на базах практики.

Протягом виробничої педагогічної практики студенти-практиканти самостійно проводять різні види занять з учнями, ознайомлюються з роботою вчителя за фахом, беруть участь у навчально-виховній роботі з учнями та методичній роботі вчителів.

Для фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня „магістр” зміст практики визначається окремою програмою і розподіляється на такі види:

- дослідницьку (виробничу) для фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня „магістр”, що проводиться в навчально-виховних закладах (загальноосвітніх школах, ліцеях, гімназіях), науково-дослідних підрозділах вищих навчальних закладів, науково-навчальних комплексах тощо;

- асистентську для фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня „магістр”, що провадиться в науково-дослідних установах та організаціях Академії педагогічних наук України, вищих навчальних закладах шляхом «прикріплення» магістранта до викладача певної дисципліни.

Відтак з огляду на класифікаційні види педагогічної практики виокремлюють три етапи її проходження в педагогічному виші:

1. Пропедевтичний (навчальна практика).

2. Основний (виробнича практика).

3. Завершальний (дослідницька та асистентська практики).

 

 

Основний етап практики

 

Основний етап педагогічної практики на факультеті ПВПК СДПУ триває протягом четвертого та п’ятого курсів і переслідує мету практичного вправляння студентів у плануванні, підготовці й проведенні уроків з різних дисциплін початкового циклу та виховних заходів.

Хоча обсяг та зміст практики основного етапу в бакалаврів та спеціалістів дещо різниться, загальні завдання, що їх слід вирішувати студентам на практиці такі:

1. Поглиблення практичних і теоретичних знань про будову комплексу навчально-виховної роботи школи, класу, вчителя.

2. Формування й розвиток практичних умінь проведення навчально-виховної роботи з класом.

3. Становлення потреби в дослідницькому підході до педагогічної діяльності.

4. Подальший розвиток і вдосконалення фахових здібностей, професійно-педагогічного інтересу.

До специфічних завдань, спрямованих на відпрацювання професійно-лінгводидактичних умінь майбутніх учителів початкових класів на основному етапі практики належать:

1. Діагностичні:

· аналіз читацьких, мовних та мовленнєвих навичок молодших школярів, виокремлення загальних тенденцій, середнього рівня мовного та мовленнєвого розвитку учнів (аналіз результатів практичних спостережень, бесіди з молодшими школярами, з учителем, оцінка відповідей дітей на уроках мови та мовлення, спілкування в позаурочний час);

· оцінка індивідуальних особливостей мовної та мовленнєвої компетенцій молодших школярів, їхнього мовленнєвого рейтингу (спостереження за навчально-виховним процесом, спілкування в позаурочний час, бесіди з учнями, учителем);

· визначення кола інтересів молодших школярів різного віку задля добору ефективного дидактичного матеріалу;

· з’ясування заходів, до яких вдається вчитель задля додержання мовного режиму, створення мовленнєвого середовища з української мови, підвищення загальної мовленнєвої культури молодших школярів;

· діагностика власної професійно-лінгводидактичної компетенції: глибина мовних та мовленнєвих знань, загальної ерудованості, методичних знань та ін.

· обговорення й уточнення результатів діагностики з учителем та груповим керівником практики.

2. Орієнтаційно-прогностичні:

· окреслення «зони найближчого розвитку» учнів класу щодо опанування читацьких навичок, мовних та мовленнєвих умінь;

· попередня оцінка ефективності дібраних для пробних та тренувальних уроків методів і прийомів навчання й розвитку в учнів читацьких навичок, мовних і мовленнєвих умінь;

· методичний аналіз мовного матеріалу з метою прогнозування можливих труднощів його засвоєння учнями та добору оптимальних шляхів попередження помилок;

· визначення обсягу мовного матеріалу, що може бути опрацьованим у ході одного уроку;

· окреслення виховної спрямованості та наслідків застосування дібраного для уроків читання (класного й позакласного), мови та мовлення дидактичного матеріалу;

· передбачення результатів застосування певних типів вправ, їх кількості, послідовності в ході уроку, розроблених чи підготовлених наочних посібників, лінгвістичних ігор, мовленнєвих ситуацій та ін. відповідно до етапів опанування мовленнєвих навичок;

· визначення об’єктів контролю мовленнєвої діяльності молодших школярів з огляду на мету досягнення грамотного усного й писемного українського мовлення;

· прогнозування ефективності власного уроку, прийомів досягнення поставлених цілей на кожному його етапі.

3. Конструктивно-проектувальні:

· календарне планування уроків мови (навчання грамоти, читання) та розвитку зв’язного мовлення згідно із методичними принципами, порівняння із плануванням учителя;

· грамотне формулювання теми та мети уроку мови (навчання грамоти, читання) й розвитку мовлення відповідно до методичних норм і вимог;

· добір ефективних методів і прийомів досягнення поставлених цілей на кожному етапі уроку мови (навчання грамоти, читання, розвитку зв’язного мовлення);

· розробка планів-конспектів уроків мови (навчання грамоти, читання) й розвитку мовлення різних типів з урахуванням навчальної програми, матеріалу підручника, особливостей класу та ін.;

· розробка нетрадиційних уроків мови (навчання грамоти, читання) й розвитку зв’язного мовлення, застосування інноваційних методів та прийомів навчання;

· планування індивідуальної роботи з учнями з метою розвитку їхніх здібностей, творчих сил і обдарувань;

· проектування й створення необхідних наочних посібників для проведення уроків, розробка навчальних презентацій.

4. Організаторські:

· добір та застосування ефективних прийомів організації класу на уроках мови (навчання грамоти, читання) й розвитку зв’язного мовлення;

· забезпечення мовленнєвої діяльності учнів відповідно до плану уроку, вдале використання реальних та організація штучних мовленнєвих ситуацій у ході пробного чи тренувального уроку;

· раціональне поєднання колективної, групової, парної та індивідуальної роботи на пробних (тренувальних) уроках мови (навчання грамоти, читання) й розвитку зв’язного мовлення;

· застосування різноманітних прийомів активізації мовленнєвої та розумової діяльності молодших школярів залежно від їхніх вікових особливостей;

· органічне введення в тканину пробного (тренувального) уроку мови (читання, розвитку зв’язного мовлення) каліграфічних хвилинок, словникової роботи, 5-хвилинок читання пошепки, динамічних пауз, фізкультхвилинок тощо;

· проведення в ході пробних (тренувальних) уроків навчально-мовних, лінгвістичних ігор з урахуванням вікових та мовленнєвих особливостей учнів задля посилення мотивації вивчення рідної мови;

· розробка та проведення виховних мовних заходів (мовні ранки, свята, тижні мови, бесіди про Україну, її мову та ін.);

· дотримання норм ведення учнівських зошитів з української мови (оформлення, додержання правил каліграфії, охайність, способи виправлення помилок, систематичність перевірки, критерії оцінювання).

5. Інформаційно-пояснювальні:

· ретельне повторення тих розділів мовознавства, вивчення яких припадає на період практики для поглиблення фахової ерудованості;

· розробка мовленнєвих ситуацій, лінгвістичних ігор;

· додаткове вивчення українознавчої, народознавчої літератури, добір кращих зразків творів українських дитячих письменників для дидактичного матеріалу;

· методично грамотне застосування навчально-методичного комплекту та технічних засобів навчання (екранних, звукових, екранно-звукових та нових інформаційних технологій) на уроках мови (навчання грамоти, читання) й розвитку зв’язного мовлення);

· підвищення рівня власної комп’ютерної грамотності, формування умінь використовувати інформаційно-комунікаційні технології на уроках мови (навчання грамоти, читання) та розвитку мовлення.

6. Комунікативно-стимуляційні:

· установлення різноманітних мовленнєвих контактів (учитель – клас, учитель – учень, учень – учень), підтримка гуманних взаємостосунків із молодшими школярами;

· формування власного професійного стилю спілкування з урахуванням виразності (мовленнєвої, мімічної, пластичної), правильності наукового мовлення;

· створення мовленнєвих ситуацій, застосування комунікативних ігор на уроках та в позаурочний час задля посилення мотивації опанування української мови;

· виокремлення комунікативних помилок учнів, їх класифікація, використання вербального способу виправлення (перепитування, зорова, вербальна та схематична наочність, позамовні засоби тощо);

· застосування засобів запобігання інтерферентних помилок у мовленні учнів («хвилинки-переключення», прослуховування українських віршів, пісень, мотивація вивчення української мови та ін.);

· виявлення проблем у спілкуванні учнів, допомога в їх подоланні.

7. Аналітико-оцінні:

· аналіз ефективності кожного переглянутого чи проведеного уроку мови (навчання грамоти, читання) й розвитку мовлення;

· оцінка результативності методів та прийомів навчання, дібраних та використаних у ході пробного (тренувального) уроку мови (навчання грамоти, читання) й розвитку зв’язного мовлення;

· підсумовування результатів застосування певних типів вправ, їх послідовності в ході уроку відповідно до етапів опанування мовленнєвих навичок, розроблених чи підготовлених наочних посібників, навчально-мовних ігор та ін.;

· аналіз методично грамотного застосування навчально-методичного комплекту та технічних засобів навчання (екранних, звукових, екранно-звукових та нових інформаційних технологій) на уроках мови (навчання грамоти, читання) й розвитку зв’язного мовлення;

· висновок щодо правильності визначення об’єктів контролю мовленнєвої діяльності молодших школярів з огляду на мету досягнення грамотного усного й писемного українського мовлення.

8. Дослідницько-творчі:

· дослідження ставлення учнів до уроків мови (навчання грамоти, читання) й розвитку зв’язного мовлення, виявлення можливостей підвищення мотивації та інтересу до опанування рідної мови;

· опрацювання додаткової методичної літератури, періодичних видань із проблем навчання тих розділів мовознавства в початковій школі, опанування яких припадає на період практики;

· виявлення прийомів підвищення лінгводидактичної компетенції вчителя, установлення власних пріоритетів;

· спостереження, аналіз й узагальнення позитивного досвіду учителів, інших студентів-практикантів задля переносу ефективних прийомів у власну практику;

· вивчення ефективності інноваційних підходів до навчання мови (навчання грамоти, читання) й розвитку зв’язного мовлення, аналіз їх результативності порівняно з традиційними;

· дослідження передових технологій навчання рідної мови за допомогою періодичної методичної преси, Інтернет-видань, педагогічних та лінгводидактичних сайтів тощо.

 

Завершальний етап практики

 

Магістерська практика на факультеті ПВПК розподіляється на дві частини: 3 тижні – дослідницька практика в навчально-виховних закладах, 3 тижні – асистентська практика у ВНЗ. Керівництво дослідницькою практикою здійснюють випускові кафедри факультету, асистентською практикою – кафедра педагогіки та випускові кафедри факультету ПВПК СДПУ.

Дослідницька практика переслідує мету систематизації, розширення й закріплення професійних знань, формування в студентів початкової наукової компетенції – ведення самостійної наукової роботи, дослідження та експериментування у фаховій галузі.

До загальних завдань дослідницької педагогічної практики в школі належать:

1. Вивчення структури та напрямків діяльності початкової школи, аналіз науково-дослідної роботи вчителя, системи підвищення кваліфікації вчителів початкових класів.

2. Ознайомлення з діяльністю громадських організацій на допомогу початковій школі.

3. Усталення потреби в дослідницькому підході до власної педагогічної діяльності.

4. Подальший розвиток і вдосконалення фахових здібностей, професійно-педагогічного інтересу.

Специфічні завдання, спрямовані на відпрацювання професійно-лінгводидактичних умінь магістрів, на завершальному етапі практики такі:

1. Діагностичні:

· аналіз читацьких, мовних та мовленнєвих навичок молодших школярів, виокремлення загальних тенденцій, середнього рівня мовного та мовленнєвого розвитку учнів;

· виявлення індивідуальних особливостей мовної та мовленнєвої компетенцій молодших школярів, їхнього мовленнєвого рейтингу;

· диференціація молодших школярів за рівнями розвитку читацьких, мовних та мовленнєвих здібностей;

· визначення результативності заходів, до яких вдається вчитель задля додержання мовного режиму, створення мовленнєвого середовища з української мови, підвищення загальної мовленнєвої культури молодших школярів;

· спостереження й оцінка фахової компетентності учителя початкових класів, виокремлення найбільш важливих її складників;

· діагностика власної професійно-лінгводидактичної компетенції: глибина мовних та мовленнєвих знань, загальної ерудованості, методичних знань та ін.

2. Орієнтаційно-прогностичні:

· визначення ефективності різних методів наукового дослідження в розрізі обраної проблеми;

· прогнозування результатів застосування тих чи тих форм наукового пошуку на уроках навчання грамоти, мови, читання, розвитку зв’язного мовлення;

· методичний аналіз виховної спрямованості та наслідків застосування дібраного для науково-пошукової роботи на уроках читання (класного й позакласного), мови та мовлення дидактичного матеріалу, навчально-методичних комплектів, наочних посібників, презентацій та ін.

3. Конструктивно-проектувальні:

· добір форм та методів наукового пошуку з огляду на обрану проблему дослідження;

· укладання тематичних добірок дидактичного матеріалу для науково-дослідної роботи з використанням кращих зразків української дитячої літератури та усної народної творчості;

· продукування серій тестів, анкет, пам’яток, алгоритмів для молодших школярів та вчителів початкових класів у розрізі обраної проблеми дослідження з урахуванням основних вимог до їх укладання, програми дослідницької роботи та особливостей класу;

· проектування заходів для створення під час експериментально-дослідної роботи особистісно-розвивального мовленнєвого середовища;

· виготовлення необхідних навчально-методичних комплектів, наочних посібників, навчальних презентацій для проведення педагогічних спостережень, тестування, анкетування, експерименту на різних його етапах тощо.

4. Організаторські:

· забезпечення мовленнєвої діяльності учнів відповідно до програми дослідницької діяльності під час практики;

· раціональне поєднання колективної, групової, парної та індивідуальної роботи учнів на уроках мови (навчання грамоти, читання) й розвитку зв’язного мовлення під час застосування різноманітних методів наукового пошуку;

· організація виховних мовних заходів (мовні ранки, свята, тижні мови, бесіди про Україну, її мову та ін.) задля ефективнішої реалізації завдань дослідження.

5. Інформаційно-пояснювальні:

· поглиблення знань з основ наукових досліджень шляхом вивчення відповідної літератури;

· додаткове вивчення українознавчої, народознавчої літератури, добір кращих зразків творів українських письменників для дітей;

· методично грамотне застосування навчально-методичного комплекту та технічних засобів навчання (екранних, звукових, екранно-звукових та нових інформаційних технологій) у ході експериментально-дослідної роботи;

· підвищення рівня власної комп’ютерної грамотності, удосконалення вмінь використовувати інформаційно-комунікаційні технології в процесі вирішення завдань дослідження.

6. Комунікативно-стимуляційні:

· дотримання стилю гуманних взаємостосунків із молодшими школярами у різноманітних мовленнєвих контактах під час дослідницької роботи;

· застосування у ході експериментальної роботи мовленнєвих ситуацій, комунікативних ігор, мовленнєво-творчих завдань тощо;

· використання вербального способу виправлення (перепитування, зорова, вербальна та схематична наочність, позамовні засоби тощо) мовленнєвих помилок молодших школярів, виявлених у процесі дослідної роботи;

· допомога в подоланні проблем у спілкуванні учнів, що постали під час анкетування, тестування, експериментів та ін.

7. Аналітико-оцінні:

· підсумовування результатів застосування на уроках навчання грамоти, мови, читання, розвитку зв’язного мовлення обраних методів наукового пошуку, їх кількості, послідовності в ході дослідної роботи відповідно до програми дослідження;

· аналіз ефективності застосування розроблених наочних посібників, навчально-методичного комплекту, технічних засобів навчання, дібраного дидактичного матеріалу та ін.;

· виявлення результатів застосування інноваційних підходів до навчання мови (навчання грамоти, читання) й розвитку мовлення у процесі дослідної роботи;

· висновок щодо результативності вибудуваної експериментально-дослідної системи в розрізі проблеми дослідження.

8. Дослідницько-творчі:

· виконання діагностичних та експериментальних розвідок з обраної проблеми дослідження;

· експериментальна перевірка виявлених можливостей підвищення мотивації та інтересу учнів початкових класів до опанування рідної мови, ефективних шляхів розвитку мовлення молодших школярів, удосконалення читацьких навичок та ін;

· постійне удосконалення власної лінгводидактичної компетенції, застосування різноманітних прийомів її підвищення;

· спостереження, аналіз й узагальнення позитивного досвіду учителів, інших студентів-практикантів, перенос ефективних прийомів у власну практику;

· окреслення кола актуальних лінгводидактичних проблем, що становлять особистий інтерес і потребують докладного вивчення;

· дослідження передових технологій навчання рідної мови за допомогою періодичної методичної преси, Інтернет-видань, педагогічних та лінгводидактичних сайтів тощо.

Отже, під час проходження дослідницької практики магістри повинні постійно працювати над підвищенням рівня власної фахової компетентності, доповнюючи її практичними навичками наукової пошукової діяльності.

Зміст роботи магістрантів на цьому етапі практики полягає у:

1. Вивченні системи роботи початкової школи, порівнянні її із системою організації роботи основної ланки.

2. Ознайомленні з нормативними документами школи:

· змістом основних розділів та принципами укладання річного плану роботи школи (організаційно-педагогічні заходи, науково-методична робота, виховна робота, контрольно-діагностичні заходи, робота психологічної служби);

· щотижневим чи щомісячним графіком роботи педколективу школи з навчальної та виховної роботи;

· графіком навчального процесу школи, вимогами до його укладання.

3. Добір літератури, посібників, підготовці ТЗН, дидактичних матеріалів для проведення експериментально-дослідної роботи.

4. Дослідження матеріальної бази школи та класу, оцінка санітарно-гігієнічних умов навчання молодших школярів

5. Збір практичного матеріалу для виконання магістерського дослідження, експериментальна перевірка теоретичних положень (спостереження за навчально-виховним процесом, педагогічний експеримент, бесіди, анкетування, тестування учнів, учителів тощо).

По закінченні практики магістрант повинен здати:

1. Звіт про результати виробничої практики.

2. Особисту відомість-характеристику із підписами учителя, директора школи, оцінками методистів із педагогіки та психології, групового методиста.

3. Календарний план кожної з дисциплін початкового циклу на період практики.

4. План виховної роботи вчителя на період практики.

5. Докладні плани-конспекти:

· 30 особисто проведених уроків із різних дисциплін початкового циклу (із них 10 – за фахом (музика (хореографія, ритміка), українознавство (українська мова, читання, розвиток мовлення), англійська мова); для спеціалізації «Українознавство» – 4 уроки читання, 4 – рідної мови, 2 – розвитку зв’язного мовлення; а також тексти проведених лекцій;

· контрольних уроків (по 1 зразку) з кожної дисципліни.

6. Розробки проведених особисто виховних заходів та 1 контрольного виховного заходу.

7. Конспект проведених батьківських зборів.

8. Психологічну характеристику колективу молодших школярів.

 

 

ШКАЛА ТА КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРАКТИКИ СТУДЕНТІВ ФАКУЛЬТЕТУ ПВПК ЗА ВИМОГАМИ КРЕДИТНО-МОДУЛЬНОЇ СИСТЕМИ

 

По завершенні терміну практики студентам та магістрантам надається час для оформлення звітної документації та підготовки до захисту. Припускається дві форми проведення заліку з практики:

· надання належно оформленої документації з практики та усний звіт груповому методисту практики;

· прилюдний захист матеріалів практики перед комісією, склад якої призначає декан факультету (до комісії входять представники деканату, кафедр педагогіки та психології, факультетських випускових кафедр, груповий керівник практики).

За будь-якого варіанту оцінку за практику виставляють у відповідну відомість та залікову книжку, вона відіграє роль під час нарахування стипендії та обчислення загальної успішності навчання студента чи магістранта.

Педагогічна практика на всіх курсах факультету ПВПК оцінюється за допомогою 100-бальної шкали. Мінімальною кількістю балів, що дозволяють вважати практику пройденою задовільно, є 60 балів, максимальною – 100 балів

На третьому курсі бали за навчальну практику розподіляються таким чином:

спеціальність – 35 – 50 балів;

педагогіка – 15 – 30 балів;

психологія – 10 – 20 балів

На четвертому курсі бали за виробничу практику розподіляються таким чином:

спеціальність – 30 – 60 балів;

педагогіка – 10 – 20 балів;

психологія – 5 – 10 балів;

шкільна гігієна – 5 – 10 балів.

На п’ятому курсі бали за виробничу практику розподіляються таким чином:

спеціальність – 30 – 60 балів;

педагогіка – 10 – 20 балів;

психологія – 5 – 10 балів;

спеціалізація – 5 – 10 балів.

Дослідницька практика магістрів оцінюється так:

спеціальність – 20 – 40 балів;

педагогіка – 20 – 40 балів;

психологія – 10 – 20 балів;

При цьому застосовується загальноприйнята відповідність національної шкали оцінювання та шкали ESTS:

90 – 100 балів – «відмінно» – А;

75 – 89 балів – «добре» – ВС;

60 – 74 бали – «задовільно» – DE;

35 – 59 балів – «незадовільно – продовження практики» – FX;

1 – 34 бали – «незадовільно – повторний курс» – F.

Головними критеріями оцінки результатів педпрактики є рівень сформованості фахової компетенції та професійно-педагогічного інтересу майбутніх вчителів (зацікавленість у педагогічній професії, активність, творче та відповідальне ставлення до роботи вчителя тощо). Конкретизація цих кінцевих стандартів є підвалиною основних критеріїв оцінювання педагогічної практики студентів (магістрантів):

А	Практикант: · постійно, без пропусків з неповажних причин відвідував школу (ВНЗ) весь термін практики, вчасно проводив контрольні уроки, позакласні заходи, запрошуючи групового методиста, допомагав учителю й отримав його схвальний відгук; · у повному обсязі виконав загальні та специфічні завдання певного етапу практики, у визначений термін подав належним чином оформлену документацію з педпрактики, має оцінки рівня «А» з педагогіки й психології (шкільної гігієни) та за контрольні уроки; · плани-конспекти переглянутих, пробних та тренувальних уроків, матеріали дослідницької роботи оформив методично грамотно, з дотриманням технічних вимог; · у ході практики творчо ставився до виконання своїх обов’язків, постійно підвищував рівень власної фахової компетенції шляхом опрацювання додаткової літератури, узагальнення передового досвіду вчителів початкових класів тощо; · у звіті виклав основні події практики та власні висновки й узагальнення, що свідчать про певний етап становлення його професійно-педагогічного інтересу.
ВС	Практикант: · постійно, без пропусків з неповажних причин відвідував школу (ВНЗ) весь термін практики, вчасно проводив контрольні уроки, позакласні заходи, експериментальні дослідження, запрошуючи групового методиста, допомагав учителю й отримав його схвальний відгук; · у повному обсязі виконав загальні та специфічні завдання певного етапу практики, у визначений термін подав належним чином оформлену документацію з педпрактики, має оцінки рівнів «А», «ВС» з педагогіки й психології (шкільної гігієни) та за контрольні уроки; · плани-конспекти переглянутих, пробних та тренувальних уроків, результати експериментальної роботи оформив методично грамотно, з дотриманням технічних вимог; · у ході практики виконував лише вказаний обсяг завдань, не виходячи за їх межі, не враховуючи потребу в підвищенні рівня власної фахової компетенції шляхом опрацювання додаткової літератури, узагальнення передового досвіду вчителів початкових класів тощо; · у звіті виклав лише основні події практики та стисло навів власні узагальнення, що свідчать про недостатність становлення його професійно-педагогічного інтересу на цьому етапі практики.
DE	Практикант: · під час практики відвідував школу (ВНЗ), але спостерігалися пропуски з неповажних причин, невчасно проводив контрольні уроки та позакласні заходи, наукові розвідки, отримав несхвальний відгук учителя; · частково виконав загальні та специфічні завдання певного етапу практики, документацію з педпрактики подав після визначеного терміну або не оформив її належним чином, має оцінки рівня «ВС», «DE» з педагогіки й психології (шкільної гігієни) та за контрольні уроки; · плани-конспекти переглянутих, пробних та тренувальних уроків, матеріали дослідницької роботи оформив методично неграмотно та (або) з порушенням технічних вимог; · у ході практики не виявив творчого ставлення до майбутньої професії; · у звіті виклав лише основні події практики.
FX	Практикант: · під час практики школу (ВНЗ) відвідував зрідка, не проводив контрольних уроків, позакласних заходів та дослідницької роботи, отримав несхвальний відгук учителя; · не виконав частини завдань певного етапу практики, документацію з педпрактики подав після визначеного терміну та (чи) не оформив її належним чином, має оцінки рівня «DE», «FX», «F» з педагогіки й психології (шкільної гігієни) та за контрольні уроки; · плани-конспекти переглянутих, пробних та тренувальних уроків, експериментальні матеріали оформив неграмотно чи не подав узагалі.
F	Практикант: · не відвідував школу (ВНЗ) під час практики; · не виконав завдань практики, не подав документацію з педпрактики, не має оцінок з педагогіки та психології (шкільної гігієни) чи має оцінки рівнів «F», «FX».

 

 

Питання до захисту педагогічної практики

1. Охарактеризуйте професійно-педагогічну діяльність, функціональні обов'язки вчителя сучасної школи (із спостережень).

2. Які професійно значущі якості може закріпити студент на практиці в школі?

3. Чи можна під час шкільної практики розвинути такі професійно-особистісні якості вчителя, як: самодисципліна, відповідальність, вимогливість (до себе), змобілізованість, тактовність, терпіння, чуйність тощо?

4. Охарактеризуйте вікові особливості дітей, з якими ви працювали на практиці.

5. Які практичні уміння виховної, організаційної, просвітницької
роботи, на ваш погляд, необхідні вчителеві у школі?

6. Які ви одержали результати аналізу плану виховної роботи класу (різноманітність форм, послідовність і систематичність роботи, чи відповідає мета і завдання виховної роботи всебічному розвитку учнів, підготовці їх до реального життя)?

7. Які висновки ви зробили після бесіди з класним керівником (яке значення відводиться виховній роботі, чи ефективні заплановані заходи, чи працює актив класу, який рівень вихованості учнів класу (моральність, естетичність, національна свідомість, релігійність)?

8. Наскільки майстерно впливає вчитель на учнів на уроці та в позаурочний час?

9. Чи впроваджують учителі школи сучасні ефективні форми й методи педагогічного впливу?

10. Чи прагнуть вчителі школи створювати на уроці ситуацію успіху (співробітництва, співтворчості)?

11. Наскільки демократично вирішують вчителі школи різноманітні педагогічні ситуації?

12. З якими проблемами ви зіткнулися в школі при підготовці і проведенні виховних заходів (групової бесіди, літературного вечора)?

13. Які небажані якості проявилися у вас під час педагогічної діяльності (чого не вистачає для ефективної роботи, над чим ще треба працювати)?

14. Чи можете ви виділити в діяльності вчителів школи цікаві та ефективні методи й прийоми роботи?

15. Що ви можете побажати вчителям, уроки яких ви відвідали й проаналізували?

 

 

ДОДАТКИ

Додаток 1

Додаток 2

«Погоджено» «Затверджено»

Учитель ___________________ Груповий керівник_________________

(підпис, прізвище, ініціали) (підпис, прізвище, ініціали)

ІНДИВІДУАЛЬНИЙ КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН

Додаток 3

Додаток 4