Мета й значення педагогічної практики в становленні професійної компетентності вчителя початкових класів

Як форма професійного навчання у вищій школі педагогічна практика забезпечує вирішення важливих теоретичних і практичних завдань професійної підготовки майбутнього вчителя початкових класів. Важливим їх складником є формування професійно-педагогічного інтересу, що є потягом до педагогічної професії в цілому, до її окремих соціально важливих аспектів (до навчання, виховання, спілкування, інноваційної діяльності тощо); він характеризується значною інтенсивністю уваги, вольових зусиль і визначається соціально обґрунтованим, активним, пізнавально-інтелектуальним і творчим ставленням майбутніх педагогів до своєї професії.

Важлива роль і значення педагогічної практики в процесі вироблення професійного інтересу майбутніх учителів полягають також у тому, що саме практичне «вживання» в навчально-виховний процес початкової школи, спостереження за різними його ланками зсередини, перебирання на себе ролі вчителя, вихователя, безпосереднє спілкування з дітьми дозволяють ще раз з’ясувати правильність вибору майбутньої професії, переконатися в наявності інтересу до неї та бажання працювати в педагогічній галузі.

Крім того, більшість фахових умінь можливо набути й відпрацювати лише в реальних шкільних умовах, що безпосередньо стосується й лінгводидактичних навичок майбутніх учителів.

Отже, загальною метоюпедагогічної практики для студентів та магістрантів факультету підготовки вчителів початкових класів СДПУ є формування й розвиток власного професійно-педагогічного інтересу до обраної професії та становлення фахової компетенції. До основних завдань проходження практики належать:

1. На основі практичного навчання поглиблювати зв’язок теоретичних знань із реальним педагогічним процесом, використовувати їх у розв’язанні конкретних навчальних і виховних завдань.

2. Формувати психологічну готовність до роботи в початковій школі, розвивати професійно-педагогічний інтерес.

3. Відпрацьовувати педагогічні уміння та навички практичної діяльності в початковій ланці, потребу в безперервній педагогічній самоосвіті.

4. Опановувати сучасні методи й форми педагогічної діяльності, нові прогресивні технології навчання.

5. Виробляти творчий дослідницький підхід до педагогічної діяльності.

Опанування професії взагалі, а педагогічної особливо, – процес творчий. Через це важливою умовою становлення професійно-педагогічного інтересу є залучення в процесі практики до діяльності інноваційного, творчого характеру, зокрема до використання особистісно-орієнтованої моделі навчання, педагогіки співробітництва, інтерактивних та інформаційно-комунікаційних технологій, здійснення індивідуалізації, диференціації тощо. Усе це підвищує фундаментальність і самоцінність практики.

 

 

Функції педагогічної практики, принципи її організації

 

До основних функцій педагогічної практики належать:

1. Адаптаційна – у ході практики студент (магістрант) глибше ознайомлюється майбутнім робочим місцем, поширює знання щодо різних видів навчально-виховних заходів, звикає до ритму педагогічного процесу, роботи з дітьми тощо, тобто адаптується до шкільного життя в якості вчителя початкових класів.

2. Навчальна – під час практики актуалізуються, поглиблюються та знаходять своє комплексне застосування теоретичні знання, набуті в процесі навчання у ВНЗ, формуються педагогічні уміння та навички.

3. Виховна – проходження педагогічної практики є підвалиною для формування ставлення до педагогічної професії, професійно значущих якостей особистості вчителя, розуміння необхідності самоосвіти та самовиховання, становлення професійно-педагогічного інтересу.

4. Розвивальна – правильно організована практика відпрацьовує педагогічні здібності студентів, їхнє педагогічне мислення, мотиваційну сферу щодо педагогічної діяльності.

5. Діагностична – саме на практиці студенти мають змогу перевірити рівень власних особистісних та професійних якостей, професійну придатність та підготовленість до педагогічної діяльності.

У сучасних умовах гуманізації навчально-виховного процесу основні вимоги до організації педагогічної практики обумовлено також певними принципами, якими повинен керуватися студент чи магістрант під час проходження практики:

1. Єдність навчання, виховання й розвитку особистості в освітніх процесах і соціумі.

2. Особистісно-орієнтований підхід у вихованні (визнання унікальності й своєрідності особистості кожної дитини, її вищої соціальної цінності).

3. Вивчення й формування індивідуально-особистісних якостей учнів, урахування вікових особливостей.

4. Відповідність виховання природним задаткам дитини і закономірностям її розвитку.

5. Етнічна своєрідність виховання в єдності із загальнолюдськими цінностями (опора на національні цінності, принципи, звичаї, традиції, культуру).

6. Гуманізація міжособистісних стосунків (шанобливе ставлення до педагогів та учнів, врахування думки інших, доброта та увага).

7. Принципи співпраці (створення психологічного комфорту, ситуацій успіху, довіри, суперництва, діалогічність спілкування).

8. Гуманізація освіти й виховання (залучення особистості до світової культури, наукових, філософських і релігійних картин Всесвіту тощо; формування особистості, її свободи; уміння виражати й обстоювати свою позицію).

9. Диференціація й індивідуалізація навчально-виховного процесу (відбір змісту, форм і методів виховання з урахуванням своєрідності учнів, їхніх схильностей, інтересів, здібностей, особистісних і професійних якостей вчителів, батьків, умов сім’ї, соціуму; створення оптимальних умов для реалізації потенційних можливостей кожного учня в процесі соціалізації).

10. Естетизація середовища (комфорт, краса, затишок, чистота приміщень; естетизація зовнішнього вигляду, культура взаємин і спілкування).

 

 

Види педагогічної практики

 

За ознакою активної професійної діяльності практикантів педагогічна практика поділяється на навчальну (пасивну) й виробничу (активну). Ці загальні види практики реалізуються через відповідні форми практичної підготовки:

- безперервна пропедевтична практика, протягом якої передбачається залучення студентів до виконання конкретних завдань школи, класу, ознайомлення з діяльністю класного керівника (вихователя), системою роботи навчального закладу (бази практики), вивчення учнів і колективу класу, участі в поточній навчально-виховній роботі вчителя й класного керівника; ця форма практичної підготовки є пропедевтичною до виробничої педагогічної практики;

- виробнича педагогічна практика (початковий стан засвоєння педагогічної професії) спрямована на вивчення педагогічних і організаційно-методичних засад навчально-виховного процесу на базах практики.

Протягом виробничої педагогічної практики студенти-практиканти самостійно проводять різні види занять з учнями, ознайомлюються з роботою вчителя за фахом, беруть участь у навчально-виховній роботі з учнями та методичній роботі вчителів.

Для фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня „магістр” зміст практики визначається окремою програмою і розподіляється на такі види:

- дослідницьку (виробничу) для фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня „магістр”, що проводиться в навчально-виховних закладах (загальноосвітніх школах, ліцеях, гімназіях), науково-дослідних підрозділах вищих навчальних закладів, науково-навчальних комплексах тощо;

- асистентську для фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня „магістр”, що провадиться в науково-дослідних установах та організаціях Академії педагогічних наук України, вищих навчальних закладах шляхом «прикріплення» магістранта до викладача певної дисципліни.

Відтак з огляду на класифікаційні види педагогічної практики виокремлюють три етапи її проходження в педагогічному виші:

1. Пропедевтичний (навчальна практика).

2. Основний (виробнича практика).

3. Завершальний (дослідницька та асистентська практики).