ТОП 10:

Значення тварин в природі і для людини.



2. Сучасна систематика тварин:

а) підцарство Найпростіші,

б) тип Кишковопорожнинні,

в) тип Плоскі черви, Круглі черви, Кільчасті черви.

 

1. Зоологія — наука про тварин, є одним з розділів біології. Вона вивчає видовий склад тварин, їх морфологію, життєдіяльність, розповсюдження, індивідуальний та історичний розвиток, взаємовідношення з середовищем, поведінку і т.д. Однією із задач зоології є розробка способів охорони і переробки тваринного світу в напрямі, бажаному для людини.

У XX в. із зоології виділилися окремі дисципліни:

· протозоологія, яка вивчає найпростіших,

· гельмінтологія вивчає паразитичних черв'яків, або гельмінтів,

· арахнологія вивчає павукоподібних,

· ентомологія вивчає комах,

· іхтіологія риб,

· орнітологія птахів,

· теріологія вивчає ссавців та інші.

На земній кулі немає такого місця, де б не мешкали ті або інші представники тваринного світу. Вони пристосувалися жити па поверхні Землі і в її верхніх шарах, в повітрі, у воді. Багато видів тварин пристосувалися паразитувати в організмі або на організмі рослин, тварин і людини.

Тварини відрізняються своїм способом життя і будовою. Одні досягають дуже великих розмірів(наприклад, довжина деяких видів китів складає 30 м), а інші - мікроскопічні організми (різні види найпростіших).

Значення тварин в природі і житті людини. Як у природі, так і в житті людини тварини мають величезне значення:

1. від них одержують продукти харчування і сировину для промисловості,

2. тварин використовуються як робоча худоба, моделі для вивчення хвороб і їх лікування, отримання імунної сироватки,

3. багато видів комах обпилюють рослини, підвищуючи урожай сільськогосподарських культур,

4. птахи винищують комах — шкідників лісів, парків, полів,

5. тварини очищають водоймища, беруть участь в утворенні грунту, знищенні трупів тварин і залишків рослин,

6. серед тваринні немало шкідників сільського господарства (членистоногі, гризуни), збудників хвороб і їх переносників.

Щоб раціонально використовувати різних корисних тварин і ефективно боротися з шкідливими, необхідно вивчати особливості їх біології в конкретних умовах зовнішнього середовища. Наприклад, до останнього часу вважалося, що всі хижаки шкодять людині і їх знищували. На підставі ретельного вивчення поведінки різних хижих тварин було встановлено, що вовки перш за все винищують слабких і хворих тварин,а птахи — гризунів, що приносять величезну шкоду лісовому і сільському господарству. Тому певний рівень чисельності хижаків необхідний для нормального існування.

 

Класифікація тварин

надцарство ЕУКАРІОТИ

царство ТВАРИН (1,5 млн. видів)

 

підцарство Одноклітинні підцарство Багатоклітинні

тип Найпростіші тип Кишковопорожнинні

клас Корененіжки тип Плоскі черви

клас Джгутикові тип Круглі черви

клас Інфузорії тип Кільчасті черви

тип Молюски

клас Двостулкові , Черевоногі,

Головоногі

тип Членистоногі

клас Ракоподібні, Павукоподібні,

Комахи

тип Хордові

класи Хрящові і Кісткові риби,

Земноводні, Плазуни,

Птахи, Ссавці

 

 

До типу найпростіших належать мікроскопічні тварини (25 тис. видів), розмірами від 2 мкм до 1 см, а черепашки викопних корененіжок досягали до 6 см. Найпростіші поширені всюди - в морях і океанах, прісних водоймах, ґрунті. Багато найпростіших ведуть паразитичний спосіб життя.

Тіло найпростіших складається всього зоднієї клітини. Проте клітина всередині розділена на окремі ділянки, які виконують різні життєві функції, тому це самостійний організм. Будова найпростіших різноманітна, але вони всі складаються з цитоплазми і ядра, які обмежені оболонкою. В клітині є органоїди: скоротливі, видільні та травні вакуолі, опорні і скоротливі волокна та ін. За будовою органоїдів руху і особливостей розмноження тип найпростіших ділиться на класи : Корененіжки, Джгутикові, Інфузорії. Тимчасові вирости протопласта виконують роль органів руху. Представники класу Корененіжки (амеба звичайна) рухаються за допомогою псевдоніжок. Представники класу Джгутикові (евглена зелена) – джгутиків, представники класу Інфузорії ( інфузорія - туфелька) – війок.

Різні одноклітинні організми утворюють вапняні черепашки: осідаючи на дно і спресовуючись вони перетворюються на крейду. Амеби часто зустріча­ються на дні стоячих водойм, деякі з них паразити (дизентерійна амеба, паразитичні інфузорії копитних, людиноподібних мавп, людини). Евглена зелена має хлоропласти, тому здатна до фотосинтезу. В темряві живлення відбувається осмотичним шляхом. Інфузорії та евглена стоять на проміжному рівні організації між рослинами й тваринами.

Значення найпростіших: участь в кругообігу речовин, є санітарами водойм, можуть бути індикаторами забруднення поверхневих вод, є кормом мальків риб, деякі беруть участь в утворення крейди, є збудниками хвороб (малярійний плазмодій, дизентерійна амеба, кокциді).

 

Тип Кишковопорожнинні є нижчими багатоклітинними організмами ( 9 тис. видів). Більшість існує в морях, океанах. Лише окремі, наприклад гідра прісноводна, живуть в прісних водах.

Тіло кишковопорожнинних подібно до мішка, що складається з двох шарів клітин. Усередині тіла є кишкова порошина, яка відкривається назовні одним отвором. Нервові клітини розкидані в усьому тілі і зв’язані нервовими відростками. У киш­ковопорожнинних є жалкі клітини, що служать для захисту і нападу.

Хоча киш­ковопорожнинні побудовані просто, зовнішні вони дуже різноманітні. Багато з них утворюють колонії, а окремі особини мають форму поліпа або медузи. Є сидячі і рухомі форми. Поліпи – малорухомі або прикріплені до субстрату тварини, мають форму кулі, кубка, гриба, колючої ялинки, з ротовим отвором і щупальцями на його верхньому краї. Вони часто утворюють колонії. Медузи – поодинокі плаваючі організми. Форма тіла у вигляді дзвона з щупальцями.

Найменші кишковопорожнинні — поліпи і медузи завбільшки 1—2 см, а найбільші — деякі медузи близько 2 м. Одна з найбільших медуз — аурелія та ціанея, може досягти 4 м в діаметрі і мати щупальця завдовжки до 30 м. Це оранжево-голубе чудовисько — одна з найбільших безхребетних тварин, які є реальною загрозою для плавців у північній частині Атлан­тичного океану.

Площа дна, яку займають у Світовому океані коралові утворення, становить не менш як 10 000 000 м2. Це майже територія Європи. Коралові утвори складаються з вапняку, який вбирається з морської води живими істотами. Серед цих істот найпродуктивніші —корали, або рифові поліпи, близькі родичі відомої всім прісноводної гідри і не менш відомих медуз і актиній, від яких вони відрізняються вапняковим скелетом і колоніальним способом життя.

Рифові корали можуть існувати тільки в теплій воді при температурі, не нижчій за 20 °С. Тому й зустрічаються тільки в тропічних морях, між тридцятими паралелями півдня і півночі. Не живуть вони і глибше, ніж 50 м: у тілі поліпів живуть зелені одноклітинні водорості, яким необхідне сонячне світло.

У Чорному морі зустрічається небезпечна форма медуз – аурелія і коренерот, в прісних водах – гідра .

 

 

Т И П П Л О С К І Ч Е Р В И

До цього типу належить понад 5 тис. видів мор­ських, прісноводних, ґрунтових та паразитичних червів. Це дуже різноманітні за способом життя та особливостями будови тварини (планарії, печінковий сисун, котяча двоустка, свинячий та бичачий ціп'яки). Більшість їх вкрита вій­ками, за допомогою яких черви вільно пересуваються. У деяких паразитичних плоских червів є присоски, завдяки яким вони міцно тримаються на тілі хазяїна або в його внутрішніх органах. У всіх плоских червів відсутні органи дихання та крово­обігу, але є центральна нервова система (складається з головних вузлів і стовбурів, що відходять від них), розвинуті органи чут­тів, у тому числі органи хімічного чуття та фоторецептори, а також спеціальні органи рівноваги. Добре розвинута мускулатура.

Плоскі черви — двостатеві тварини або гермафродити. Вони надзвичайно плодючі. Бичачий ціп'як (солітер) досягає довжини 4—12 м. Тіло його складається з члеників. Матка в кожному із зрілих члеників уміщує до 175 тис. яєць. Крім того, плоскі черви можуть розмножуватися в стадії личинки.

Багато паразитичних плоских червів дуже небезпечні для тварин і людини. Вони можуть паразитувати в кишечнику, пе­чінці, у легенях, в органах виділення, у кровоносних судинах, деякі можуть проникати навіть у мозок.

До вільно плаваючих належать планарії.

 

ТИП КРУГЛІ ЧЕРВИ

До круглих червів, або нематод належать аскарида, дитячий гострик та ін. Вони поширені на дні всіх морів і океанів, у прісній воді, у ґрунті, гниючих рештках рослин і тварин; живуть навіть у водоймах з температурою близько 40°С. Серед них багато паразитів рослин, тварин і людини.

Серед круглих червів є дуже дрібні форми і, навпаки, гіган­ти для цієї групи тварин. Наприклад, самка кінської аскариди досягає 37 см у довжину, ришта — 120 см, а паразит кашалота — понад 8 м.

Паразитичні круглі черви дуже плодючі. Кожна самка аска­риди за добу виділяє приблизно 200 яєць.

 

ТИП КІЛЬЧАСТІ ЧЕРВИ

До цього типу червів відносять близько 8 тис. ви­дів. Тип кільчастих червів має вищий рівень розвитку Більшість мають розміри від кількох міліметрів до 15— 30 см. Винятком є тропічні ґрунтові черви, що досягають 2,5 м.

Кільчасті черви — переважно вільноживучі форми, водяться у водоймах, ґрунті. Більшість з них живе в морській воді. Відомо один вид, який живе в тропіках, за багато кілометрів від морського берега, серед пальм, на план­таціях бананів та какао. Живляться кільчасті черви гниючими рештками листків та солодких плодів.

У кільчастих червів з'яв­ляється вторинна порожнина тіла з системою внутрішніх порож­нин, які мають власну стінку, що складається з епітелію. Тіло почленоване на сегменти, в яких повторюються життєво важливі структури — кровоносна, видільна, травна, нервова, статева систе­ма. Тіло кільчастих червів поділяється на три частини: голову, тулуб, який складається з кілець та анальну лопать. Кілець може бути кілька сотень. До кожного сегмента входять части­ни життєво важливих систем органів.

Розмножуються кільчасті черви поділом тіла на кілька час­тин (через деякий час кожна частина відновлює голову й хвіст) та яйцями. Один з представників кільчастих червів — піскожил викидає у воду до 1 млн. яєць. Деякі черви, які виявляють турботу про потомство, відкладають кілька сотень або десят­ків яєць.

Типовим представником кільчастих червів є дощовий черв'як, довжина якого буває до 30 см. Число сегментів досягає 140—150 см. У нього добре розвинута мускулатура, яка, скорочуючись, дає йому змогу пересуватись. Травна система складається з глотки, стра­воходу, прямої кишки і вивідного отвору. Кровоносна система склада­ється з замкнених судин з розши­ренням у спинній і черевній частині. На передньому кінці спини є потов­щення у вигляді сердець. Органів дихання в них немає. Дихання від­бувається через шкіру. При зволо­женні шкіри виникає нестача кисню і черви вилазять назовні (звідси і назва— дощові черви). Нервова система представлена навкологлотковим нервовим кільцем (це ніби найпрос­тіший «головний мозок»), від якого відходить черевний нервовий лан­цюжок.

Дощові черви, пропускаючи Грунь через свій організм, значно поліпшують його родючість; розпушуючи грунт, сприяють поліп­шенню його механічного складу й накопиченню органічних речовин.

До кільчастих червів відносять і п'явок. Відомо близько 400 видів п'явок. Медична п'явка смокче кров. Вона випускає у кров особливу речовину — гірудин, який запобігає зсіданню крові й сприяє розширенню кровоносних судин. З давніх часів це використовували в лікування гіпертонії, хворих в передінсультному і передінфарктному стані. Багато з них належать до хижаків, оскільки спо­живають дрібних тварин. В Україні зустрічається і псевдокінська п’явка. Вона не може проколювати шкіру великих тварин і тому живиться різними дрібними мешканцями водойм: червами, личинками комах, а також рибами.

 







Последнее изменение этой страницы: 2016-08-15; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.161.31.247 (0.01 с.)