ТОП 10:

Зона субтропіків Південного берега Криму.



 

Територія України знаходиться в межах помірного географічно­го поясу, в якому виділяються такі природні зони:

— мішаних лісів;

— лісостепу;

— степу.

Невелика ділянка України (південно-східний берег Криму) нале­жить до зони субтропіків.

1. Зона мішаних лісівзнаходиться на півночі України (20% тери­торії). Простягається з півночі на південь на 150-200 км. В неї вхо­дять Волинська, Рівненська, Житомирська, Київська, Чернігівська області та невеликі території Львівської, Тернопільської, Хмельни­цької і Сумської областей.

Південна межа проходить по лінії Устилуг – Рівне – Шепетівка –Житомир – Київ – Ніжин – Батурин - Кролевець.

Рельєф — рівнинний, низовинний (Поліська низовина), в зв'язку із чим землі перезволожені, є болота і заболочені масиви.

Водні ресурси зони досить великі, тут протікають притоки При­п'яті (Горинь, Стир, Жерев та ін.), Уж, Тетерів, Десна з притоками, є значні запаси підземних вод, кілька великих озер.

Клімат Полісся помірно-континентальний з теплим і вологим лі­том та м'якою зимою. Середня температура січня -4°-8°С, середня температура липня +17°+19°. Середня тривалість безморозного пе­ріоду 160-180 днів. Зона є найбільш зволоженою рівнинною терито­рією України, тут за рік випадає 600-700 мм опадів, більшість яких припадає на літо.

Перехід від однієї пори року до іншої відбувається поступово. Весна затяжна, із частою зміною холоду і тепла. Сніг тане довго.

Літо тепле, але не жарке, дощове. Буває багато гроз. Перехід від літа до осені поступовий із частим поверненням теплої погоди.

Зима м'яка, хмарна з частими відлигами. Висота снігового по­криву досягає у лютому 20-30 см. В цілому кліматичні умови зони лісів сприятливі для сільськогосподарської діяльності. Ґрунти в зоні дерново-підзолисті і болотні. 30% території зони займають ліси. Ре­шта території — це сільськогосподарські угіддя (60%) та болота.

В зоні мішаних лісів переважають бори, субори і березняки.

Бори — соснові ліси. Ці ліси 2-х ярусні, підлісок відсутній. В тра­в'янисто-чагарниковому покриві, який досить бідний, переважають мохи, лишайники, чорниця, багно, ситник.

Субори — розвинуті на більш родючих ґрунтах, це ліси із сосни і дуба звичайного. В підліску ростуть брусниця європейська, крушина ламка, в трав'янистому покриві — копитняк європейський, зірочник лісовий, папороть орляк звичайний.

Березняки — березові ліси з берези бородавчастої (на болотах — з берези пухнастої) з домішками сосни, осики, дуба і граба. З чагар­ників ростуть горобина звичайна, крушина ламка, верба попеляста. В трав'янистому покриві брусниця, чорниця, верес, папороть орляк, плаун булавовидний, звіробій звичайний, маренка пахуча та ін.

Для фауни зони мішаних лісів характерні тварини лісу, а також луків і боліт. Тут водяться: лось, козуля, кабан, олень благородний, білка, лісова куниця, борсук, вовк, лисиця. З птахів поширені тете­рев, рябчик, глухар, шпак, синиця, дрізд, дятел; з плазунів — гадюка звичайна, ящірка прудка, болотяна черепаха. В лісах багато комах-шкідників (сосновий і непарний шовкопряди, вусачі, короїди) комарів, ґедзів.

З метою збереження фауни і флори на Поліссі створено в 1968 р.
Поліський заповідник (Житомирська область). Площа — 20 тис. га,
з яких майже 65% вкрито лісами.

Зона мішаних лісів, або Полісся, це територія, 27% якої вкрито лісами, значна частина земель заболочена і надмірно зволожена. Тому цей регіон України має певні особливості у розвитку народно­го господарства. Завдяки наявності лісів, покладів торфу та кераміч­них глин, на Поліссі добре розвинуті торфова, деревообробна, целю­лозно-паперова, фарфоро-фаянсова і легка промисловості.

У Чернігівській, Житомирській і Рівненській областях працюють підприємства по переробці торфу. Полісся — основний лісозаготіве­льний регіон України. Тут розміщені великі деревообробні підприєм­ства по переробці деревини, виготовленню деревних плит, фанери, паркету.

Меблева промисловість розвинута у великих містах: Києві, Жи­томирі, Фастові, Броварах, Ірпені.

В Україні виготовляють понад 50 різних видів паперу і виробів з нього, та близько 20 видів картону. Найбільш підприємства целю­лозно-паперової промисловості знаходяться у Рівненській (Костопільська, Сарнянська картонно-паперові фабрики), Житомирській (Малинська паперова фабрика) Хмельницькій (Понінківський кар­тонно-паперовий комбінат), та Київській областях.

В зоні мішаних лісів розвинута фарфоро-фаянсова промисло­вість. Основні її центри знаходяться у Житомирській (Баранівка, Го­родниця, Шепетівка) і Київській (Межигір'я) областях. Фарфорові підприємства працюють на місцевій сировині.

В зоні мішаних лісів розвинута легка промисловість. Тут розта­шовані найбільші в Україні Київський і Дарницький шовкові комбі­нати, Житомирський і Рівненський льонокомбінати, бавовняно-прядильна фабрика у Києві.

Важлива роль на Поліссі належить сільському господарству. На поліських землях вирощують добрі врожаї льону-довгунцю, картоп­лі, озимої і ярої пшениці, гречки, люпину, цукрового буряка.

Зона мішаних лісів багата природними кормовими угіддями (сіножаті, пасовища), тому тут добре розвинуте тваринництво, зо­крема скотарство.

2. Лісостепова зоназаймає 202 тис. кв. км, що становить 34% тери­торії України. В її межах розташовані Львівська, Хмельницька, Тер­нопільська, Вінницька, Черкаська, Полтавська, Харківська області, південні райони Рівненської, Волинської, Житомирської, Київської, Чернігівської, Сумської, північ Кіровоградської і Одеської областей, частково Івано-Франківська і Чернівецька області.

Південна межа зони проходить по лінії Первомайськ - Кірово­град – Кременчук - Краснодар - Волчанськ.

Характерною рисою зони є поєднання лісових і степових ланд­шафтів. У північній частині переважають фізико-географічні елемен­ти типові для Полісся, у південній — типові для степу.

Рельєф зони різноманітний, вона охоплює Волино-Подільську і Придніпровську височини, Придніпровську низовину, західні схили Середньоруської височини.

Для клімату зони характерне збільшення континентальності із заходу на схід, що виражається збільшенням амплітуди коливання середніх температур протягом року від - 4° до +18° на заході, від - 7° до +21° на сході.

Кількість опадів 500-600 мм на заході і 350-400 мм на рік на сході. Східні райони зазнають згубного впливу суховіїв, та довго­тривалої відсутності дощів (50-60 днів).

Територію лісостепу перетинають ріки басейну Західного Бугу, Дністра, Південного Бугу, Дніпра і Сіверського Донця.

Зональними типами ґрунтів є типові опідзолені та реградовані чорноземи, сірі лісові ґрунти.

Рослинний покрив представлений:

— залишками остепнених луків і степів;

— масивами дубових і дубово-грабових лісів;

— заплавними луками.

Степові ділянки збереглися в заповідних місцях. Тут ростуть ко­вила, типчак, келерія, шавлія лучна.

Ліси, які займають лише 11% території, зустрічаються на заході лісостепу. Тут ростуть дуб, граб, бук, ясен, клен, осика. В підліску ліщина, бруслина, глід, свидина.

Фауну лісостепу складають як лісові, так і степові види:

ссавці: лісова миша, горішкова, лісова і садова соні, їжак, олень, кріт
звичайний, землерийки, на берегах річок — видра;

птахи: грак, сорока, іволга, горлиця, припутень;

плазуни: мідянка, вуж, полоз лісовий, болотяна черепаха, прудка і
зелена ящірки;

земноводні: жаби ставкова, озерна, трав'яна і гостроморда, ропухи, тритони звичайний і гребінчастий.

У лісостеповій зоні діє три заповідники: Канівський, Розточчя та Медоборський.

Зона лісостепу багата як корисними копалинами (кам'яне і буре вугілля, нафта і горючі гази), так і родючими ґрунтами, що сприяло розвитку в ній майже всіх галузей народного господарства. Провідне місце займають нафтова, газова, вугільна, хімічна, машинобудівна, деревообробна, легка і харчова промисловості.

Кам'яне вугілля добувають у шахтах Львівсько-Волинського ву­гільного басейну, а буре — у Дніпровському буровугільному басейні.

Завдяки зосередженню нафтових і газових родовищ у Передкарпатському регіоні, Сумській і Полтавській областях, в зоні лісостепу споруджені і дають великі нафтопереробні заводи в таких містах, як: Долина, Надвірна (Івано-Франківська область), Дрогобич (Львівсь­ка область), Кременчук (Полтавська область); хімічні та нафтохімі­чні заводи-гіганти у Первомайську — виробниче об'єднання "Хімпром" (Харківська область), Сумах — виробниче об'єднання "Хімпром", хімічні заводи у Вінниці та Калуші (І.-Франківська область).

В зоні лісостепу розміщені великі машинобудівні заводи: Харків­ський завод транспортного машинобудування, Харківський турбо­генераторний завод, Сумський завод хімічного машинобудування, Львівський автобусний завод, приладобудівні заводи у Львові, Іва­но-Франківську, Черкасах.

Наявність в лісостепу лісових ресурсів, зумовила розвиток дере­вообробної промисловості у Львові, Івано-Франківську, Харкові.

Важливе місце в зоні лісостепу займає легка і харчова промисло­вості. Основні підприємства легкої промисловості: Тернопільське те­кстильне об'єднання, Черкаський шовковий комбінат, Харківське швейне об'єднання. Харчова промисловість лісостепу характеризує­ться великою кількістю великих і малих підприємств, яких понад 13,5 тисяч. Центральне місце займає цукрова промисловість.

Поряд з промисловістю, в зоні лісостепу добре розвинуте сільсь­ке господарство. Серед технічних культур, що вирощують у цій зоні, основне місце відводиться цукровому буряку. В структурі сівозміни на його долю припадає 70%. Крім нього, вирощують картоплю, льон, зернові і бобові.

В зоні лісостепу розвинуте садівництво і овочівництво.

Крім рослинництва, тут займаються тваринництвом, зокрема розвинуті такі його галузі: скотарство, вівчарство, конярство, птахі­вництво та ін.

3. Степова зоназаймає 40% території України. До неї входять пів­денні частини Харківської та Кіровоградської областей, Донецька, Луганська, Дніпропетровська, Запорізька, Херсонська, Миколаївсь­ка, Одеська, рівнинна частина Республіки Крим.

Природні особливості степу визначаються його положенням на півдні Східно-Європейської рівнини.

В рельєфі є як височини, так і низовини: Приазовська височина, південно-східні відроги Волино-Подільської височини, південні схи­ли Придніпровської височини та Донецький кряж, Причорноморсь­ка, Приазовська і Північно-Кримська низовини.

В порівнянні з іншими зонами, степова отримує найбільше теп­ла, але тут випадає значно менше опадів. Середні річні температури дорівнюють від +7,5° на північному сході до +11° на південному за­ході. Середні температури січня від -7° до 0°С, середні липневі тем­ператури від +21° до +23°С. Тривалість безморозного періоду 160220 днів, період активної вегетації рослин 160-195 днів.

У зв'язку з тим, що зона віддалена від океану, атлантичні цикло­ни не досягають степової зони, тут випадає 300—500 мм опадів, тоді як випаровується 700-1000 мм на рік. Отже, гостро відчувається де­фіцит вологи, особливо в період вегетації рослин. Часті посухи і су­ховії бувають майже щороку, особливо у східній частині.

Через недостатнє зволоження річкова сітка розвинута слабо (густота 0,05-0,08 км/кв. км).

Ґрунти в зоні степів — чорноземи. На півночі — середньогумусні звичайні чорноземи (7,2% гумусу). На півдні — малогумусні чорно- земи (5% гумусу). На крайньому півдні — темно-каштанові і кашта­нові ґрунти (4,5% і 3% гумусу відповідно).

Серед рослин степу переважають злаки: ковила Лессінга, україн­ська і волосиста; типчак борознистий, стоколос прибережний, келерія, житняк, тонконіг. З різнотрав'я ростуть: півонія тонколиста, го­рицвіт весняний, катран татарський, шавлія лучна та поникла, по­лин, кермек. Лісів дуже мало (3%). З півночі на південь густота рос­линного покриву зріджується, оскільки зростає посушливість клімату.

Степові ділянки рослинності в природному стані залишилися лише в заповідниках, 80% території степів розорана.

Для фауни степу типовими є: ховрах сірий, полівка сіра, тхір сте­повий, хом'як, перепілка, лунь, боривітер, одуд, жайворонок степо­вий, куріпка сіра, гадюка степова, полоз чотирисмугий, ящірка прудка та ін.

В зоні є 4 заповідники: "Асканія-Нова", Луганський, Українсь­кий степовий, Чорноморський біосферний.

Зона степів — це важливий промисловий і сільськогоспо­дарський регіон. Це найбільш густонаселена і освоєна територія Ук­раїни (наприклад, в Донецькій області проживає 200 чол. на кв. км тоді, як в середньому по Україні 84 чол. на кв. км).

В зоні степів зосереджені родовища таких корисних копалин, як залізні і марганцеві руди та кам'яне вугілля. Тому тут розвинуті чор­на металургія, вугільна та хімічна промисловості, машинобудування. Всі ці галузі промисловості зосереджені, в основному, у великих ін­дустріальних центрах: Луганськ, Запоріжжя, Донецьк, Краматорськ, Миколаїв, Кривий Ріг, Херсон, Маріуполь, Слов'янськ та ін.

Найбільше шахт по видобуванню вугілля розташовано в Доне­цькій (м. Донецьк, Макіївка, Єнакієве) та Луганській (м. Краснодон, Антрацит) областях.

В зоні степів працюють такі металургійні гіганти, як: "Запоріжсталь", Маріупольський металургійний комбінат, "Азовсталь", Кри­ворізький металургійний комбінат та інші, на яких виплавляють ча­вун і сталь для металургійної і машинобудівної промисловостей Ук­раїни. В зоні степів зосереджені найбільші в країні машинобудівні заводи: Луганський тепловозобудівний, Запорізький та Кременчу­цький автомобілебудівні, Миколаївський суднобудівний, Кірово­градський завод сільськогосподарських машин та ін.

Степова зона України є не тільки промисловим регіоном, в ній розвинуте і сільське господарство, особливо землеробство.

Завдяки родючим чорноземним ґрунтам, у степовій зоні виро­щують майже половину всього зерна, що збирають в країні. Основ­ними зерновими культурами в степу є: пшениця, ячмінь, кукурудза, горох, просо, а також рис і сорго, які ростуть тільки в цій зоні.

В степовій зоні майже повністю зосереджено вирощування такої цінної технічної культури як соняшник, а також баштанних культур (дині, кавуни, гарбузи, кабачки).

Степи славляться своїми садами, в яких вирощують, в основно­му, кісточкові культури: вишні, сливи, абрикоси, персики, черешні. На півдні (Миколаївська, Херсонська області та Республіка Крим) займаються виноградарством.

5. Українські Карпати є частиною Карпатської гірської системи. Географічна назва — Карпати — дуже давня. У літературі, мабуть вперше, вона була згадана римським письменником Клавдієм Пто-ломеєм в II ст. нашої ери. Історичні матеріали свідчать, що сприят­ливі кліматичні умови, родючі ґрунти та багаті природні ресурси Карпатської гірської системи та прилеглої до неї Середньодунайської низовини з давніх часів сприяли економічному процвітанню на­родів, що заселяли цю територію.

Характерні риси Українських Карпат: м'якість клімату, верти­кальна поясність, плавні контури хребтів, екзотичність.

Клімат Карпат теплий і вологий. Середні температури січня у Передкарпатті -4° -5°С, у Закарпатті -3°С, а в горах -6°-12°С. Зима м'яка, багатосніжна. Літо не жарке, з дощами. Середня температура липня у Передкарпатті +18°С, у Закарпатті +20°С, а в горах +7° +13°С. Опадів випадає багато: в передгір'ях —1850-1900 мм на рік, а в горах — 1500-1600 мм на рік.

З підняттям вгору знижується температура, тому в Карпатах чіт­ко виражена вертикальна поясність, що в свою чергу позначилось на рисах багатої і різноманітної флори і фауни.

Виділяють в Карпатах п'ять вертикальних поясів.

Передгірний пояс (до 400-500 м) характеризується теплим кліма­том. Тут ростуть грабово-дубові і грабово-ясеново-дубові ліси. Крім цього, на місці лісових і лісостепових формацій насаджувалися вино­градники і сади.

З підняттям вгору від 500 м до 1000-1200 м починається низькогірний пояс. Клімат стає прохолоднішим і більш вологим. Тут перева­жають букові, смереково-букові, грабово-букові та дубово-букові ліси.

З наростанням висоти до 1350-1500 м у верхньому гірському поясі клімат стає ще холоднішим, зростає його континентальність. Такі екологічні умови сприяють поширенню смереки, в результаті чого утворюються рослинні смуги смереково-ялицево-букових, а вище -буково-ялицево-смерекових лісів.

В межах 1500-1850 м в субальпійському поясі клімат стає настіль­ки холодним, що бук і ялиця вже не можуть рости, тому формуються рослинні смуги чисто смерекових лісів. На верхній межі субальпійсь­кого поясу, в суворому кліматі високогір'я, смерекові ліси змінюють сланкі чагарники — гірська сосна, душекія зелена і ялівець сибірсь­кий, а також трав'янисті лучні фітоценози, що утворюють субаль­пійські луки, які в Українських Карпатах називають полонинами. Тут із ранньої весни до пізньої осені випасають овець.

Вище 1850 м починається альпійський пояс. Клімат тут настільки холодний (середньорічна температура —2°—3°С), а вегетаційний період такий короткий (менше чотирьох місяців), що навіть трав'я­нисті лучні фітоценози, що ростуть до 1850 м над рівнем моря, не можуть нормально розвиватися. В цих умовах формується рослинна смуга альпійських луків із ситника трироздільного, осоки зігнутої і вічнозеленої, костриці лежачої і різнобарвної, едельвейса альпійсь­кого, сон-трави, дзвоників альпійських, чорницевих і мохово-лишайникових угрупувань.

Екзотичність, чисте повітря, м'які відтінки зелених гірських схи­лів, вкритих лісами майже до самих вершин і оповитих блакитним серпанком, цілющі властивості мінеральних вод сприяло розвитку в Українських Карпатах санаторно-курортних комплексів. Тут щоріч­но оздоровлюються десятки тисяч людей. Карпати приваблюють туристів з усіх країн світу.

Флора Українських Карпат нараховує близько 2300 видів, у то­му числі багато рідкісних та ендемічних, наприклад: едельвейс аль­пійський, аконіт Жакена, дріада восьмипелюсткова, айстра альпій­ська та інші.

В цьому мальовничому регіоні, що займає менше 6,1% площі країни, зустрічається половина представників її рослинного і тва­ринного світу.

Серед тварин в Українських Карпатах найбільш поширені:

риби — окунь звичайний, судак, лящ, щука, короп, минь, карась, лин, плітка, верховодка;

земноводні — тритони карпатський і альпійський, саламандра плямиста, жаби трав'яна і прудка, кумка жовточерева, квакша звичайна;

плазуни — ящірки прудка, живородяча, зелена; вуж звичайний і водяний; гадюка звичайна;

птахи — дятли трипалий і зелений, припутень, біловолий і ка­м'яний дрозди, шишкар ялиновий, горихвістка чорна, оляпка зви­чайна, лелека чорний, орел-карлик, беркут, тетерев, глухар, рябчик;

ссавці — олень благородний, білка, бабак альпійський, бурозубка, ведмідь бурий, дикий кабан, вовк, лисиця, кріт, ласка, куниця, кутора велика, їжак, летючі миші (вухань, нетопир малий, нічниця гостровуха).

Українські Карпати багаті на природні ресурси, зокрема корисні копалини.

Тут добувають нафту, газ, озокерит, буре вугілля, калійну і ку­хонну солі, ртуть, поліметали, мармур, каолін, цеоліти. У передкарпатському крайовому прогині зосереджені великі запаси самородної сірки.

Важливе значення мають багаті ресурси мінеральних і термаль­них вод. В Українських Карпатах нараховується понад 500 міне­ральних джерел. На базі мінеральних і термальних вод діють чис­ленні санаторії, курорти, будинки відпочинку.

Неоціненні багатства Українських Карпат для лісової промисло­вості. Деревина лісів використовується для виготовлення паперу (ялина, сосна), цінна деревина модрини використовується в судно-будівництві. Славляться в країні і за її межами меблі виготовлені з карпатського лісу.

Рослинність Карпат, зокрема лісова, виконує винятково корисні водорегулюючі і захисні функції. Як уже зазначалось, в окремих ре­гіонах Українських Карпат (Горгани, Чорногори) випадає до 1600 мм опадів на рік. Вся рослинність випаровує щорічно близько 20 куб. км вологи. Ця волога теплими західними вітрами переноситься в сусідні східні області і благотворно впливає на врожайність сільсь­когосподарських культур та ріст природної рослинності.

Значну частину опадів ліси переводять у підземний стік, запобі­гаючи тим самим ерозії та сельовим паводкам, і живлять гірські ріки протягом цілого року.

Така водорегулююча і захисна роль гірської рослинності має іс­тотний вплив на водний режим, клімат і сільське господарство сусі­дніх з Карпатами областей.

Велике ґрунтозахисне значення мають ліси Карпат. Доведено, що на великих суцільних лісосіках, при лісорозробках у безсніговий період, в перші роки після вирубки, з одного гектара зноситься до 500 тонн родючого ґрунту. Ще більших розмірів досягає ерозія на некультивованих лісом крутосхилах. Тоді як утворюються ґрунти протягом тисячоліть.

Кримські гори займають трохи більше однієї п'ятої частини Криму. Їх південно-східний виступ, спадає до Чорного моря. На формування природних умов цього виступу, так само як і вузької смуги Південного берега Криму, впливає тепле тропічне повітря. Зима тут м'яка, з плюсовими температурами й дощами. Літо сухе й жарке. Атмосферних опадів буває 1200-1600 мм на рік.

Для південного берегу Криму характерні вітри бризи, що двічі на добу змінюють напрямок: вдень дують з моря на сушу, а вночі — на­впаки.

Характерною особливістю Кримських гір є те, що вони своїми південними схилами звернені до теплого Чорного моря, а північними —затримують холодне континентальне повітря, захищаючи від ньо­го південний берег Криму.

Рослинність гірського Криму різноманітна. Добре виявлені висо­тні пояси рослинності.

На південному схилі Головного пасма сформувалися два рос­линні пояси: гірських луків та степів і лісовий, що складається з бу­ка, сосни, дубових лісів, чагарників. У нижньому поясі ростуть вічнозелені рослини середземноморської флори: плющ, чист кримський, рускус понтичний, суничник дрібноплідний. Для півден­ного берега Криму характерні зарості держи-дерева, граба східного, дуба пухнастого, скумпії, глоду, ялівцю високого. Поширені штучні декоративні насадження парків, виноградників, плодових садів. Вер­хній, більш вологий, пояс південного схилу Кримських гір вкритий дубовими і сосновими лісами.

Північний схил Кримських гір майже весь вкритий лісом. У ниж­ньому поясі поширені дубові широколистяні ліси. Подекуди зберігся тис. Для верхнього поясу характерні букові ліси.

На плоских вершинах Кримських гір розміщені гірські луки. Ці плосковершинні ділянки Головного пасма називають яйлами. Яйла означає пасовище. Вони вкриті трав'янистою рослинністю, переваж­но злаковими, бобовими, лілійними.

З ранньої весни на луках цвітуть проліски, шафран, півонії, сині волошки, трапляється і едельвейс кримський.

На яйлах беруть початок усі кримські ріки.

Фауна Кримського гірського регіону різноманітна і багата. В горах водяться 34 види ссавців і 135 видів птахів. Найбільш поши­рені: олень звичайний кримський, козуля, муфлон європейський, борсук, кам'яна куниця, дика свиня, білка-телеутка, голуб сизий, сойка кримська, ящірка скельна, полоз леопардовий, орел-білохвіст, чорний гриф, білоголовий сип. У гірських річках є струмкова і рай­дужна форель, завезена з Прибалтики і Закарпаття.

Між південним схилом Кримських гір і узбережжям Чорного мо­ря знаходиться найтепліша в Україні територія — Південний берег Криму. Середня температура зими +2°+4,5°С, літа — +23°+24°С. Атмосферних опадів — 300-500 мм на рік.

Тут багата і своєрідна флора. Рослини, що зростають на цій міс­цевості, пристосувалися до життя в умовах малого зволоження.

Субтропічних рис поясу надають вічнозелені рослини — магно­лія, гліцинія, кедр гімалайський, мамонтове дерево, пальма, кипарис, лавр, мигдаль, інжир, хурма та інші.

Природна рослинність Криму має велике народногосподарське значення. Ліси є джерелом деревини для будівництва, меблевої, це­люлозно-паперової та хімічної промисловостей. Кримські ліси ма­ють велике водоохоронне, протиерозійне та санітарно-гігієнічне значення. Яйли використовують як кормову базу для тваринництва. Серед рослин Криму багато лікарських та тих, що охороняються.

Південний берег Криму багатий на мінеральні води. Є понад 100 різноманітних за складом і властивостями мінеральних джерел, серед яких вуглекислі та сірководневі. На території Південного берега Криму багато санаторіїв і пансіонатів. Курорти мають міжнародне визнання.

 

5. Південний берег Криму — це вузька (шириною від 3 до 10 км) прибережна смуга від мису Айя на заході до Алушти на сході. На північ від цієї смуги знаходяться Кримські гори висотою понад 1000 м над рів­нем моря. Гори складені вапняками, мергелями і глинистими сланцями. Великий вплив на формування рельєфу Південного бе­рега Криму мали вертикальні рухи земної кори, а поряд з ними — і зовнішні сили.

Південний берег Криму захищений від північних холодних вітрів Кримськими горами. Зима тут досить тепла, літо жарке. Середня температура січня +4°С. Сніг, якщо й випадає, лежить недовго й швидко тане. Чорне море пом'якшує в Криму літню спеку і зимові холоди. Влітку над Чорним морем встановлюється область більш високого тиску, ніж над материком. Тому в Криму влітку переважають південно-західні й західні вітри, але вони не приносять багато вологи, потрапляючи на дуже нагріту по­верхню берега. Опадів за рік буває понад 500 мм, але переважна частина їх припадає на зимовий сезон. Так, у січні випадає в се­редньому 163 мм, а в серпні — тільки 34 мм. Бувають роки, коли на Південному березі Криму з червня по вересень не буває до­щів. Вплив сонячного проміння особливо ефективний тому, що берег має похил на південь (до 20°), і проміння опівдні падає майже так прямовисно, як на екваторі. На Південному березі Криму багато ясних, сонячних днів на рік. У Ялті налічується, в середньому 208 ясних днів.

Ґрунти в Криму— переважно лісові буроземи. Пере­гною в них мало, але вони багаті на фосфор, калій і тому родючі. У західній частині Південного берега Криму лісові буроземи змі­нюються червоно-бурими ґрунтами, які переходять у чєрвоноземи середземноморського типу.

Південний берег Криму славиться різноманітністю й багат­ством вічнозелених рослин, але серед них власне кримських по­рівняно мало. Це рускус, який має гілки, сплющені у вигляді листків, суничне дерево з червоними ягодами, схожими на су­ницю, дика фісташка і деревовидний плющ. Вони пристосовані до посушливого літа, теплої зими і не скидають свого шкірястого листя на зиму. На Південному березі Криму нема суцільних заростей вічнозелених чагарників. Більш типові чагарникові заро­сті з південних листопадних рослин, в тому числі колючого дер­жидерева. Для нижнього поясу (до висоти 250-300 м) харак­терні світлі ліси з деревовидного ялівцю, пухнастого дуба і ски­пидарного дерева (дикої фісташки). На Південному березі Криму багато вічнозелених рослин, переселених сюди людиною. Ці, рос­лини створили ландшафт, зовсім невластивий дикій природі Кримського узбережжя. Розкішні парки із субтропічних рослин розкинулись по всьому Південному берегу Криму.

Впадають в око стрункі кипариси, які прикрашають алеї пар­ків; магнолії — великі вічнозелені дерева з блискучими шкіряс­тими листками й білими, дуже великими й запашними квітками; корковий дуб; олеандри — вічнозелені рослини з довгими вузь­кими листками та пахучими рожевими й білими квітками; вічно­зелений лавр і лавровишні з блискучими шкірястими листками; мирти з невеликими листочками і білими духмяними квітками, в яких багато ефірної олії; ліванський кедр — могутнє дерево з крислатою кроною, яке дає смачні горіхи, і багато інших рослин.

Півден­ний берег Криму — це здравниця трудящих нашої країни. Тут збудовано багато санаторіїв, будинків відпочинку, пансіонатів, кемпінгів тощо. Наймальовничіші курорти — Сімеїз, Алупка, Лівадія, Ялта, Гурзуф. Місцеві жителі займаються ви­ноградарством, плодівництвом, тютюнництвом.

Одне з найкрасивіших міст узбережжя — Ялта. У місті багато зелені, прекрасних санаторіїв, будинків відпочинку. Ялта — пор­тове місто. Штучна гавань для стоянки суден захищена молом від морських хвиль. Промислові підприємства в Ялті — це під­приємства харчової промисловості.

 







Последнее изменение этой страницы: 2016-08-15; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.206.15.215 (0.019 с.)