Охорона тварин в світі і в Україні. Червона книга рідкісних і зникаючих тварин в Україні.

1. Навесні тваринний світ прокидається раніше, ніж рослини. Дерева ще голі, немає трави, квіток, а в лісі і в місті можна зустріти: метеликів (кропив'янку, лимонницю, жалібницю, денне павине око, капусницю), комарів. І все-таки по-справжньому весну відкривають птахи. Вісником весни є грак. Птах цей обережний, але гнізда в'є коло житла, облюбовуючи для цього старі верби або берези. У цей час граків можна бачити в гамірливій компанії галок і ворон. Услід за граками прилітають шпаки, жайворонки, зяблики. Після скресання річок з'являються водоплавні птахи (плиска). У кінці квітня і на початку травня прилі­тає основна маса птахів. Пізніше за всіх прилітають ластівка, соловей і зозуля, їх приліт збігається з появою мух і комарів. Приліт птахів за часом пов'язаний в основному з наявністю необ­хідного для них корму. У кінці травня ліс наповнюється співом птахів. Першими з перелітних птахів навесні починають співати шпаки, потім чутно трелі солов'я, різкий крик іволги, зяблика. дрозда (співочого) і солов’я. На початку травня можна почути кування зозулі.

Після відкладання яєць починається їх висиджування, а по­тім — вигодовування пташенят. В цей період у лісі стає тихіше, тому що птахам не до співу, їм доводиться трудитися з ранку до вечора. Пташенята постійно голодні, їм потрібно багато їжі, тому що ростуть вони дуже швидко. Пташеня до вечора може важити удвічі більше, ніж уранці. Птахам доводиться по 500—600 раз літати до гнізда, знищуючи тисячі комах.

Найменша пташка мішаних лісів — корольок, яка важить усього близько 6 г, з'їдає стільки ж за масою комах.

Зерноїдні птахи вигодовують своїх пташенят також комахами, але коли пташенята підростають, то живляться насінням бур'янів, приносячи величезну користь. Слід особливо відзначити зозулю, більшість видів якої не годують своїх пташенят, а підкладають яйця в гнізда інших птахів.

Як тільки сонце прогріє гарячим промінням водойми, в них починають розмножуватись велика кількість комах. У саду, полі, лісі літають і лазять мухи, жуки, метелики та інші комахи. Комахи дуже плодючі. Попелицю вважають малоплодю­чою комахою, але за літо вона дає 12—18 поколінь, що становить величезну кількість. І якщо б не сонечко та їх личинки (сонечко за день з'їдає близько 100 попелиць, а личинка — до 250), то багато рослин, позбавлені соків, загинули б.

Мурашки - це тва­рин, які допомагають людині в боротьбі з шкідниками. За літні місяці середній мурашник знищує понад 5 млн. комах (в основному це личинки й гусениці багатьох шкідників лісу). Серед комах вражає ненажерливістю бабка, яка протягом дня з'їдає не одну сотню шкідливих комах.

У риб починається весняний хід. Вони прямують до верхів'їв річок, щоб відкласти ікру в їх витоках (інакше її змиє в море). Першими нерестяться щуки, потім головні, в квітні — йоржі, соми, окуні, в травні — плітка, пічкурі.

З жаб раніше прокидаються трав'яні. Відрізнити їх від гостромордих легко по черевцю: у трав'яної воно плямисте, а в гостромордої — жовтувате або біле. Кожна жаба в середньому відкла­дає від 3 до 7 тис. ікринок, але за період розвитку (в середньому 2,5 місяця) більшість ікринок і пуголовків гине. У жаб співають самці, влаштовуючи жаб'ячі концерти. Через 2—3 тижні з'являються пуго­ловки, які нерухомо прикріпляються до рослини; дихають вони зябрами. Рота поки що в них немає, він з'явиться через кілька днів, і пуголовки відразу почнуть шкребти поверхню рослин. Поступово вони стають активнішими, змінюється й зовнішній ви­гляд їх. Замість зябрових пучків утворюються зябро­ві щілини, які потім заростають. При виході на сушу в них розви­ваються легені. Спочатку утворюються задні ноги і зберігається хвіст, а потім передні, і в цей час хвіст зникає зовсім.

Весна вносить великі зміни і в життя ссавців. Хутрові звірі линяють, скидаючи теплу шерсть, змінюючи її на легший, літній волосяний покрив (у кінці травня в більшості звірів линяння закінчується). У багатьох звірів якраз навесні з'являється потомство. У зай­ців малята (від 8 до 12) народжуються в березні, коли морози ще досить міцні, тому їх ще називають настовиками (в цей час сніг удень підтає, а вночі замерзає, утворюючи міцний наст). Народжуються вони розвиненими, з відкритими очима. Зайчиха ситно годує їх, а потім, залишає. Далі годувати їх може будь-яка зайчиха, яка пробігає мимо. Досить 3—4 годувань, тому що через тиждень у зайченят виростають зуби і вони починають живитися самостійно.

У білки народжується 5-6 сліпих і безпорадних малят, тіль­ки через півтора місяця вони починають швидко бігати. За сезон у білок і зайців може бути до трьох виводків, особливо коли достатньо їжі.

У квітні з'являється потомство у вовчиць. Звичайно своє ліг­вище вовки влаштовують у глухому місці. Підростаючих вовченят вовк підгодовує напівперетравленою їжею, добуваючи її далі від свого лігвища, а коли у вовченят відростають зуби, вони вчаться вбивати принесену їм здобич, а потім — полювати разом з батьками.

Зустріч з ведмедицею в цей час дуже небезпечна, тому що вона оберігає ведмежат від усього, що їй здається підозрілим.

У травні народжуються безпорадні, голенькі, сліпі малята (З—5) у їжачихи. Ростуть вони дуже швидко і через місяць по­чинають вести самостійне життя. їжаки — дуже корисні тварини, вони знищують велику кількість комах, слизняків, мишей і без страху кидаються на гадюк.

З'являються малята в норки, куниці та інших тварин. Наро­джуються малята і в копитних: косуль та лосих.

Влітку розвивається і збільшується потомство в усіх тва­рин. Це найбільш сприятливий період для життя: багато світла й тепла, багато їжі. У жаркі дні мошки, сліпняки, комарі мучать не тільки домашню худобу, а й диких звірів, які ховають­ся від них у воді або на відкритій місцевості. Над квітучими луками літає багато комах, серед яких голосним дзижчанням виділяється джміль — кращий запилювач конюшини. У червні гомін голосистих пташок перебивається дружнім писком пташе­нят. Починають линяти «мисливські» птахи: тетереви (косачі), глухарі, качки.

У мілководдях по норах ховаються раки; вони скинули тісний панцир і тепер чекають, поки не утвориться новий.

На початку липня з'являються малята в кажанів і ящірок. На луках і в лісі багато різних жуків, не замовкає скрекіт коників і цвіркунів, пурхають різноколірні метелики і бабки. Риба в цей час стає в'ялою і погано клює.

У серпні птахи починають збиратися в зграї, кочують. У ба­гатьох звірів підростає молодняк, який починає самостійне життя. У риб у водоймах час нагулу й підростання молоді. Поступово все живе готується до зустрічі осені.

Восени дні стають коротші, сонце гріє слабо.

Більшість птахів готується до відльоту в теплі краї. Перед цим у них закінчується осіннє линяння. Перелітні птахи до осені починають жиріти, тому що в них попереду далекий шлях, на який треба буде витратити багато сил і енергії. Шпаки, граки та інші птахи збираються в зграї. Спочатку зграї кочують, а потім залишають рідні місця й летять у теплі краї. Першими відлітають комахоїд­ні птахи: стрижі, ластівки, солов'ї, тому що набагато змен­шується кількість комах.

Метелики забираються в щілини, де перезимовують до весни; засинають жуки, бабки, надійно сховані в комах гусениці і личинки. Як тільки замерзають водойми, від­літають водоплавні птахи.

Щоб добре спостерігати пташиний переліт, треба знати, як летять птахи. Виділяють такі основні форми пташиних зграй: кутком і клином (журавлі, гуси); шеренгою, а також один за одним (гуси, качки, чирки); скупченою зграєю (шпаки, омелюхи); безладною зграєю (кулики, дрібні горобині). Деякі птахи летять по одному (зозулі, дрімлюги).

Пізньою осінню прилітають зимові пернаті гості. З першою
порошею з'являються снігурі, за ними чечітки, омелюхи. Для них середня смуга є теплим краєм, та й їжі вистачає, тому що вони живляться в основному ягодами й насінням бур'янів. Птахи дуже довірливі і близько підпускають до себе людей, очевидно тому, що їхня батьківщина — північ — називається «краєм неляканих птахів». Птахи, які прилітають у середню смугу з півночі, дуже красиві. Рум'яними яблучками красуються на гілках сіро-червоні птахи з чорними козирками. Це снігурі. Різноколірним пером хизуються щиглі, на горобинах пишаються ніжно-рожеві з жовтими облямівками на хвостах чубаті омелюхи, а на ялівцях —яскраво-червоні щурі. ґ

Зима. Проте дуже багато птахів залишається в середній смузі зиму. Це насамперед дятел, повзик, пищуха, які спритно дістають комах та їх личинки з-під кори дерев. Усюди зустрінеш синиць, які оживляють осінній ліс своїм щебетанням. Горобці (польові), і галки, ворони перебираються ближче до людського житла. Пта­хів, які живуть у даній місцевості цілий рік, називають осілим и.

Комах восени стає менше, а ось павуків зустрічається дуже багато. У ясні дні можна спостерігати літаючу павутину, на якій сидить маленький павучок. Він перед тим залазить на кінчик гіл­ки, жердини і починає випускати павутину, яка стає все довшою і довшою, потім павучок перекушує павутину, вітер її підхоплює І відносить далеко. Так молоді павуки розселяються на нові території.

З охолодженням водойм до місць своїх зимівель починають збиратися риби, і тільки линь радіє зимі. Він стає дуже рухливим, піднімається до верхів'їв річок і серед гальки й піску відкладає ікру.

Ставкова й зелена жаби опускаються на дно водойм і, зарив­шись у мул, перезимовують, а трав'яна й гостроморда (а також ропуха) можуть зимувати на дні глибоких ям і під каменями, її порах. Змії зібравшись по кілька десятків сплять у сухих ямах або під пнями; ящірки ховаються за відсталу кору.

У звірів змінюється шерсть, вона стає густішою й теплішою. У зв'язку з зимівлею всіх тварин можна поділити на такі групи: тварини, які взимку сплять (бурий ведмідь, борсук, єнотовидний собака), в їхньому організмі головним чином настає гальмуван­ня життєвих процесів — в'ялий стан, зниження реакцій на под­разники. Перед тим як залягти в барлогу, ведмідь посилено хар­чується, об'їдається ягодами, обсмоктує волоті вівса. І при цьому жиріє. Борсук не тільки від'їдається жолудями, а й робить запаси. У його нірках можна знайти сушених жаб, жуків і навіть гриби. А нірку, де він спить, борсук утеплює листям, старанно вичищає. Це дуже охайний звір.

Друга група тварин (їжак, ховрашок, хом'як) впадають у справжню зимову сплячку. Безхребетні переносять морози, впадаючи в оціпеніння (анабіоз). Якщо взяти в руки жабу, яка перебуває в такому стані, то створюється враження, що вона загинула. Насправді життя в її організмі ледь-ледь теплиться. Варто внести її в теплу кімнату, як через кілька годин вона оживає. Третя група тварин робить собі на зиму запаси. У гризунів, які живляться зерном, знаходили в норах до 6 кг зерна. У великі морози ці тварини впадають у сон, особливо коли не вистачає їжі для підтримання нормальної життєдіяльності. Навіть звірі, які ведуть активний спосіб життя, на зиму роблять собі запаси корму. Ласки й горностаї збирають по 20—30 полівок і мишей, чорні тхори ховають під льодом жаб, норки — рибу, бобри запасають гілки тощо.

Четверта група тварин веде активний спосіб життя (вовк, лисиця, заєць, лось та ін.). Заєць їсть узимку кору дерев. Вовк узимку майже завжди голодний, тому він пробігає десятки кіло­метрів, перш ніж йому вдасться кого-небудь вислідити. Взимку пін не погидує з'їсти навіть мишу, птаха й мертву тварину, хапає собак, що заґавилися, коло житла людини. Лисиця полює ми­шей. Опустивши низько голову, вона бігає підтюпцем по снігу, прислухаючись, чи не писне полівка. Зачувши писк, кидається у сніг і хапає здобич. Лисиця ловить куріпок, які ночують під снігом. Часто підкрадається в село за домашньою птицею.

Взимку життя ніби завмирає. В лісі не почуєш співу птахів. Серед птахів тільки дятел не сумує. У дятлів усе пристосоване для того, щоб знаходити корм і взимку: довгий міцний дзьоб (у деяких до 14 см), липкий язик, на який наколюються комахи та їх личинки, короткі її міцні ноги, влаштовані так, що йому легко лазити по стовбурах дерев. Дятли, відколупуючи шматок кори, часто допомагають таким чином синицям і повзикам знаходити собі їжу. У дятла є й своя «кузня». Це розколина в дереві, куди він носить довба­ти шишки.

Взимку земля вкривається білим покривалом, на якому лег­ко побачити сліди тварин.

У лютому відчувається наближення весни. Дзвенить протяж­ка мелодія верткої синички, її пісеньку підхоплює вівсянка. У відлигу на снігу можна побачити живих комах — снігових блішок і снігових павуків. У водоймах спостерігається пожвавання серед йоржів, окунів і щук.

Усе живе — в очікуванні тепла. Природа готується до зустрічі весни, щоб почати новий сезон у своєму житті.

 

2. Заповідання та охорона природних багатств на території України мають давні традиції, які своїм корінням сягають часів Київської Русі. У Києві на правому березі Дніпра є місцевість, що називається «Звіринець». Ця назва дійшла до нас з Х - ХІ ст. Тут був князівський двір, а навколо нього простягалися заповідні ліси, де київські князі полювали на диких звірів і птахів. Саме для полювання у ХІІ ст. заповідними були оголошені лісові пущі, такі як Уманська, Біловезька (на території Білорусії).

У 1918 р. при сільськогосподарському науковому Комітеті Наркомзему України було організовано секцію охорони природи, перетворену пізніше в Комісію охорони природи, яка існувала до 1929 р.

Першим законом Радянської влади на Україні з питань охорони при­роди був декрет Раднаркому УРСР «Про оголошення колишнього маєтку Фальц-Фейна «Асканія-Нова» Народним Заповідним Парком» від 3 квітня 1919 р. За декретом РНК УРСР від 8 лютого 1921 р. організовано перший державний заповідник УРСР Асканія-Нова.

16 вересня 1921 р. в декреті РНК «Про охорону пам'яток природи, садів і парків», знайшло практичне відображення при­родоохоронна діяльність. У листопаді 1921 р. було видано декрет про збереження і поновлення лісів Криму, а в 1923 р. на Головному пасмі Кримських гір було організовано Кримський заповідник.

У 1921 — 24 рр. на Україні виникла ціла мережа заповідників: уро­чище Конча-Заспа під Києвом, Парасоцький ліс на околиці села Диканька Полтавської області, Лісостеповий заповідник ім. Т. Г. Шевченка (тепер Канівський заповідник). Згодом були організовані заповідники: ім. Жовт­невої революції (Каховські плавні), Хомутівський степ, Кам'яні Могили та Надморський, Чорноморський та Азово –Сиваський.

Постановою Уряду УРСР від 28 січня 1972 р. «Про заходи по роз­ширенню мережі державних заповідників і поліпшенню заповідної справи» було введено нову класифікацію заповідних територій і природних об'єк­тів, що беруться під охорону держави. За новою класифікацією виділяють 5 заповідних категорій:

1. Державні заповідники (абсолютні заповідники).

2. Державні заказники (часткові за режимом, видові заповідники —
для збереження окремих рідкісних видів рослин і тварин).

3. Державні природні парки (типу національних, народних парків).

4. Пам'ятки природи.

5. Парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва

Заповідники призначені для виконання науково – технічних завдань. На їх території повністю заборонена господарська діяльність (будівництво, розробка корисних копалин, вирубка лісу, збір трав). На їх території живуть рідкі види тварин і рослин, є унікальні пам’ятки неживої природи (печери, водоспади) Згідно з новою класифікацією заповідних територій категорія «державний заказник» є другою після категорії «державний заповідник». Заказник визначається як заповідна територія для оборони окремих видів рослин і тварин, типових ландшафтів, геологічних, палеон­тологічних об'єктів тощо частковий охоронний режим окремих природних об'єктів. В заказниках забороняється будувати споруди для обслуговування відпочиваючих, туристів і курортних комплексів, забороняється випас худоби, сінокосіння та інші види господарської діяльності, які можуть погіршити оптимальні умови або навіть зробити неможливим зростання типових лісостанів.

Для регулювання чисельності диких звірів у лісових заказниках можна допускати відстріл за ліцензіями. Для охорони всього рослинного покриву може бути обмежене відвідування заказника туристами і населенням. У ботанічних заказниках залежно від специфіки рослинних видів, що охороняються, можуть бути заборонені всі види рубок лісу (крім сані­тарних), випас худоби, косовиця та інші види господарської діяльності, які можуть призвести до пошкодження або знищення рідкісних видів рос­лин, що охороняються. Відвідування ботанічних заказників населенням має суворо регламентуватись.

В іхтіологічних заказниках охороняються місця нересту риби, нагулу молоді або місця скупчення цінних видів риби в зимову пору року.

В іхтіологічних заказниках, крім заборони мисливства і рибальства, недоторканою є водяна й узбережна рослинність.

Національні парки. Зміст цих вимог такий: одна або кілька екосистем не повинні бути змінені й змінюватись надалі діяльністю людини; центральні дер­жавні органи влади вживають заходів щодо припинення економічного використання даної території та її дальшого заселення; відвідувачам дозволяється на певних умовах, тобто з додержанням встановленого режи­му охорони, оглядати територію парку, рекреаційне використання національного парку підпорядковане загальному контролю.

«Червона книга» і її задачі. Міжнародний союз охорони природи і природних ресурсів (МСОП), об'єднуючий близько 400 організацій з 100 країн, одну з перших задач поставив вивчення стану видів тварин, що знаходяться на межі зникнення. Учені узагальнили досвід порятунку рідкісних видів, розробили методи їх охорони. На основі цих матеріалів МСОП дає рекомендації урядам країн, де ці тварини мешкають, а також готує проекти міжнародних конвенцій і угод по охороні рідкісних видів. Для виконання цієї задачі створена постійна «Комісія служби виживання», яку в радянській літературі прийнято називати «Комісією по рідкісних і зникаючих видах».

Протягом декількох років (1949—1966) комісія збирала інформацію про всі рідкісні, зникаючі і ті, що знаходяться під загрозою зникнення види, потім приступила до складання «Червоної книги», спочатку у вигляді робочого варіанту. У 1966 р. був випущений 1-й том — «Ссавці», 2-й том — «Птахи». У 1971 р. 3-й том - «3емноводні та плазуни» і 4-й том—«Риби» (2-е видання 1-го тому вийшло в 1972 р. і 3 тому —в 1975 р.). Готується до видання ще три томи.

«Червона книга» має вид товстого перекидного календаря, тобто такої книги, будь-який листок якої може бути замінений новим, видаваним комісією по мірі отримання нових даних. На 1 лютого 1977 р. в «Червону книгу» включено 286 видів і підвидів ссавців, 288 птахів, 37 земноводних, 108 видів і підвидів плазунів.

Для тварин, що заносяться в «Червону книгу», встановлено 5 категорій:

1. Зникаючі види. Знаходяться під серйозною загрозой. Порятунок цих тварин вже неможливий без спеціальних заходів охорони. Відомості про них друкуються на червоних листах паперу, щоб підкреслити їх положення.

2. Що скорочуються, або уразливі, види. Ще зустрічаються в кількостях, достатніх для виживання, але чисельність їх продовжує швидко і неухильне скорочуватися. Відомості про цих тварин надруковані на жовтому папері.

3. Рідкісні види. Не знаходяться під прямою загрозою вимирання. Зустрічаються в невеликій кількості або на обмежених територіях. Можуть незабаром зникнути. Дані про них друкуються на білому папері.

4. Невизначені види. Маловідомі, можливо, знаходяться під загрозою зникнення. Недолік відомостей про них не дозволяє достовірно оцінити стан їх популяцій. Ці види лише перераховуються в кінці книги.

5. Відновлені види. Це види тварин, які раніше були в одній з трьох перших категорій, але чисельність яких тепер завдяки охороні відновлена. Відомості про них друкуються на зелених листах. Ці листи — свідоцтво того, що «Червона книга» стала не тільки сигналом небезпеки і програмній робіт по порятунку рідкісних тварин, але і першим підсумком цих робіт.

Занесення в «Червону книгу» того або іншого виду тварини (і рослин) означає визнання найавторитетнішою міжнародною науковою організацією того факту, що цей вигляд дійсно має потребу в повсякденній турботі. Кожна країна, на території якої мешкає вид, занесений в «Червону книгу», несе моральну відповідальність перед всім людством за збереження цього скарбу природи.