Тема 3. Природні зони своєї області.

План.

Фізико-географічне положення Сумської області.

Рельєф області.

Водні ресурси.

Клімат області.

Флора і фауна області.

 

1. Наш край, Сумщина, - невід'ємна складова частина України.

Географічне положення. Територія області -23,8 тис. квадратних кілометрів, що складає близько 4% території України (15 місце серед областей України). Область розташована на крайньому північному сході України. Своїми контурами на географічній карті, вона нагадує великий трикутник, витягнутий зверху вниз, тобто з півночі на південь. Протяжність області в цьому напрямі складає майже 250 км. Із заходу на схід вона тягнеться на 190 км.

Сумська область межує з трьома областями України: Чернігівською — на заході, Полтавською — на півдні, Харківською — на південному сході. Саме з окремих районів цих областей і була утворена 10 січня 1939 року наша область.

Північні і східні кордони Сумської області співпадають з державним кордоном України з Росією. Тут Сумщина граничить з Брянською, Курською і Білгородською областями. Протяжність українсько-російських кордонів на цій ділянці складає більше 450 км. Сусідство з Росією є особливістю географічного положення нашого краю. З цією державою ми тісно взаємопов’язані економікою, історією, культурою.

Сумська область віддалена від морів і океанів. Від південних її меж до найближчого морського порту Маріуполя на Азовському морі більше 400 км, ще далі (більше 800 км) до Балтійського моря. Велика частина області розташована в межах Придніпровської і Поліської низовини, дещо менша територія лежить на відрогах Средньоруськой височини. Річки, що протікають по території Сумщини, є лівими притоками головної водної артерії України — Дніпра. Найбільші з них Десна з Сеймом, Сула, Псел, Ворскла і інші. Сумщина лежить в межах двох природних зон: на півночі — в зоні мішаних лісів (Полісся), у середній частині і на півдні — в лісостеповій. Поєднання лісових поліських пейзажів і лісостепових просторів додає природі нашого краю особливу чарівність.

Сумська область вигідно розташована щодо важливих господарських об'єктів. Через її територію здійснюються транспортні зв'язки України і Росії з багатьма країнами світу. По залізних і автомобільних дорогах Сумщина має вихід до промислового Донбасу, портів Чорного, Азовського і Балтійського морів (Одеса, Маріуполь, Калінінград), до багатьох індустріальних центрів за межами самої області і України.

З географічним положенням нашого краю пов'язані його загальні сприятливі природні умови, сприяючі розвитку сільського господарства, промисловості і транспорту.

Таким чином, географічне положення Сумської області вельми зручне, що створює хороші передумови для успішного вирішення економічних проблем в нашому краю.

Зараз на території Сумської області утворено 18 районів. Враховуючи особливості географічного положення, їх можна розділити на чотири групи:

1. Північні (поліські) райони - Середино-Будській, Ямпольській, Шосткінській, Глухівській, Кролівецький;

2. Центральні райони - Путивльській, Буринській, Конотопський, Білопільській, Сумській;

3. Південно-західні райони - Роменській, Недригайлівській, Липоводолинский;

4.Південно-східні райони - Великописарівській, Тростянецький, Краснопільській, Лебединський, Охтирській.

У складі перерахованих районів виділяється 378 сільських Рад, об'єднуючі 1499 сільських населених пунктів.

 

2. Рельєф Сумської області Рівнинність — характерна риса природи нашого краю. Гір на території Сумщини немає. Але, не дивлячись на їх відсутність, поверхню області не можна назвати одноманітною.

Північна частина нашої області лежить в межах Поліської низовини.

Сумське Полісся — це плоский, частково заболочений простір, слабо порізаний річковими долинами, ярами і балками. Іноді тут зустрічаються невисокі витягнуті піщані горби, а також неглибокі воронкоподібні пониження. Середні висоти коливаються на Поліссі в межах 140-170м над рівнем моря. Значна частина центральних, південно-західних і південних районів області розташовані в межах Полтавської рівнини, яка є східною частиною Придніпровської низовини. Слабо хвиляста поверхня розчленована тут широкими долинами річок Сейму, Сули, Ворскли. Деякі ділянки земної поверхні підведені в цих місцях до висоти 170-200 м над рівнем моря. На схилах річкових долин часто зустрічаються глибокі балки і яри. На крайньому півдні Охтирського району, в долині річки Ворскли, знаходяться найнижчі відмітки висот в нашому краю — від 105 до 115 м над рівнем моря.

"Сумська Швейцарія" — так образно називають територію, що лежить на сході і південному сході нашої області. Сюди заходять відроги Средньоруськой височини. У Краснопільськом районі місцевість подекуди нагадує низкогірья. Долини річок тут вузькі. На крутих схилах горбів поширені витягнуті балки, а також короткі, але глибокі яри. У п'яти кілометрах північніше с. Грабовське Краснопільського району знаходиться найвища точка Сумської області — 246 м. Середні висоти досягають в цих місцях 200-220 м над рівнем моря.

Для вирощування світлолюбних культур досвідчені землероби використовують південні схили піднесених територій. Рельєф впливає і на умови розселення людей. У лісостеповій зоні населені пункти, як правило, розміщуються в долинах річок, ближче до водотоку.

В цілому рельєф області вельми сприятливий для розвитку народного господарства - промислового, цивільного будівництва, землеробства.

 

3. Враховуючи, що поверхня нашого краю рівнинна, можна відразу припустити, що вся вона складена з осадових порід. І це дійсно так. Потужність їх в різних районах різна: від 300-400 м в Ямпільськом і Глухівському районах до 3 000 – 6000 м і більше в Охтирському і Роменському районах.

Найпоширенішими породами є піски і глини. Вони залягають по всій території нашого краю. Часто зустрічаються і песчаники ( пісковики) - гірські породи, що представляють зцементований пісок. Особливо цінуються кварцові пісковики, що залягають в с. Баничі Глухівського району. Потужність шару пісковику досягає тут 6 м. У багатьох районах області, особливо в північних, зустрічаються відкладення білої крейди. У крейдяних кар'єрах часто попадаються залишки стародавніх морських організмів, що окам'яніли: панцирі морських їжаків, зуби акули, раковини устриць і інших молюсків.

У центральних і південних районах Сумщини поширені лес і суглинки. Лес є рихлою, пористою породою ясно-жовтого кольору. Складається з дуже дрібних пильоватих частинок глини і піску. До складу лессовідного суглинку входять крупніші глинисті і піщані частинки.

На цих гірських породах утворилися найродючіші в світі чорноземні ґрунти - основне багатство нашого краю.

5. У найпівнічніших районах області (Середино-Будській, Шосткінській, Ямпольській) поширено дерново-підзолисті ґрунти. Вони сформувалися під покривом хвойних (соснових) лісів на піщаних породах. Шар ґрунту досягає тут декілька десятків сантиметрів. Правда, надлишок води (опадів випадає — 550-600 мм), просочуючись в глибину, відносить з собою частину поживних речовин. Тому на глибині 15-20 см грунт має колір золи, і її називають підзолистою. На ці ґрунти приходиться близько однієї третини всього ґрунтового покриву області. При внесенні мінеральних і органічних добрив на дерново - підзолистих ґрунтах можна вирощувати високі урожаї картоплі, льону, кормових трав.

Південніше, на території Глухівського, Путивльського, частково Кролівецького і Конотопського районів зустрічаються сірі лісові ґрунти. Вони утворилися під змішаними лісами, в яких значні площі займають листяні породи дерев. Рослинних залишків в таких лісах більш ніж в соснових, тому вміст перегною в сірих лісових ґрунтах вищий. Материнськими породами цих ґрунтів є лес і суглинки. Вони легші, ніж пісок, склеюються перегноєм в окремі грудочки, що підвищує родючість цих ґрунтів. На сірих лісових ґрунтах добре ростуть коноплі і гречка, цукровий буряк і пшениця.

Більше половини території Сумської області зайняте чорноземними ґрунтами. Український чорнозем — цар - грунт, він по праву вважається кращим ґрунтом в світі. Свою назву він одержав завдяки своєму кольору. Чорноземи Сумщини просочені перегноєм до глибини 1м і більше. На них зростають дуже багаті урожаї пшениці, цукрового буряка, соняшнику, овочевих культур. Північна межа розповсюдження чорноземних ґрунтів проходить по умовній лінії Конотоп –Буринь - Білопольє.

Окрім названих вище типів ґрунтів на території нашого краю зустрічаються і інші. Так, в заплавах річок поширені лугові, лугово-болотяні і торф'янисто-болотяні ґрунти. Вони займають близько 3% території області.

Багатовікова господарська діяльність людини сильно змінила природу Сумщини. Практично зникли лугові степи. Їх місце зайняли обширні поля, де обробляються різні сільськогосподарські культури.

 

ПАМ'ЯТНИКИ ПРИРОДИ НАШОГО КРАЮ

Чудова природа нашого краю — повноводні річки, галасливі ліси, зелені луги, родючі ниви — відвіку привертала людей. Для свого існування вони ловили рибу і полювали на диких звірів, відкривали землю і рубали ліс, здобували корисну копалини і будували дороги.

Використовуючи багатства природи, люди все більше змінювали навколишнє середовище. Особливо посилився вплив людини на природу в наші дні. З'явилися створені їм нові форми рельєфу: глибокі кар'єри, відвали гірських порід, насипи і т.п. Осушені болота, зведені ліси, штучні водоймища — водосховища, ставки, канали — теж змінили навколишню місцевість.

Активне втручання людей в природу стало причиною появи ряду несприятливих явищ. Осушення боліт і вирубка лісів привели до обміління річок. Активне відкриття схилів сприяло посиленню процесу яроутворення. Створення гігантських водосховищ на р. Дніпро викликало заболочування прилеглих територій. Виникла необхідність всебічного вивчення законів природи, її охорони, дбайливого використовування природних багатств. Сьогодні найбільш унікальні куточки нашого краю або окремі природні об'єкти охороняються державою. Вони відносяться до пам'ятників природи.

ПАМ'ЯТНИК ПРИРОДИ — це природний об'єкт, який має велике наукове, учбово-освітнє, історичне або культурне значення.

На Сумщині близько 170 цінних об'єктів природи. У первозданному вигляді оберігаються тут багато ділянок природного лісу, степи, болота, озера і струмки.

Певний інтерес для юних краєзнавців представляють геологічні пам'ятники природи. До них відносяться, перш за все, геологічні оголення — виходи гірських порід на поверхню землі.

На південному сході області, там, де р. Псел підмиває високі береги, з'являються оголення схилів. Тут, в околицях сіл Міропілья Краснопільського району і Могряца Сумського району, на зеленому фоні прибережних лісів видніються пласти крейди. Крейдяна товщина виходить на земну поверхню і в інших районах: Ямпольському (с. Свесса), Глухівському (станція Заруцкий), Путивльському (с. Гори). У крейдяних відкладеннях часто можна знайти залишки тварин минулого, що окам'яніли, — белемнітів (у народі їх називають "чортові пальці"), а також великі ребристі раковини двостулкових молюсків.

Своєрідний вид місцевості додають виходи піщаних товщ. Особливо вражають оголення піску на крутому лівому березі р. Десни у с. Собіч у Шосткінському районі багатометрові шари пісків різного забарвлення поблизу сіл Велика Чернетчина і Шпільовка, що в Сумському районі. У с. Барилівка Сумського району у великій балці виходять на земну поверхню пісок, крейда і суглинки.

На східній околиці Сум — Луці, де р. Псел робить крутий вигин, розкриваються відкладення опоки — зцементованої морської глини, легкої і пористої гірської породи.

Унікальним геологічним пам'ятником є гора Золотуха. Вона знаходиться поблизу р. Ромни. У науковій літературі гора відома як Роменській соляний купол. Дійсно, в цьому місці під землею знаходиться величезна соляна гора, висота якої більше 2 км.

 

Гора Золотуха

Мал. 1. Схематичний розріз Роменського соляного куполу

Як з'явилася вона? Учені довели, що поблизу Ромен більше 800 мільйонів років тому було неглибоке море. В умовах сухого жаркого клімату воно було густою сумішею різних солей. На дні моря відкладалися могутні пласти солі. Пройшли мільйони років і стародавнє море висохнуло. З часом соляні товщі були перекриті іншими шарами осадових порід. Проте внутрішні сили Землі і тиск надсольових шарів стали причиною перетікання пластичних соляних мас. Величезний соляний стовп розірвав товщі осадових порід, досяг поверхні і, піднявши верхні шари, утворив горб — гору Золотуху. Більш ніж на 50 м підноситься вона над навколишньою місцевістю. Сіль залягає на глибини 100-200 м.

Цікавим пам'ятником є місце знахідки останків мамонта в з. Кулішовка Недригайлівського району. Скупчення кісток гігантської тварини були знайдені в 1839 році українським природознавцем, уродженцем нашого краю І. І. Калініченко. Останки мамонта були перевезені до Харкова, а на місці розкопок був встановлений пам'ятник мамонту. (Мал. 2).

До недавнього часу він був єдиним в світі. Другий пам'ятник поставлений недавно в Якутську (Росія).

Серед пам'ятників природи нашого краю є і інші. Проте про них ми говоритимемо в розділі "Охорона природи".

 

 

Мал. 2 Пам’ятник мамонту.