Тема. Характеристика типу Молюски, Членистоногі.

План.

1. Тип Молюски:

а) клас двостулкові,

б) клас Черевоногі,

в) клас Головоногі.

2. Тип Членистоногі:

а) клас ракоподібні,

б) клас павукоподібні,

в) клас комахи.

 

 

ТИП МОЛЮСКИ

Є однією з найбільш високоорганізованихі водночас найчисленніших груп безхребетних тва­рин.

Двостулкові молюски — це давня група донних безхребетних. Черепашки їх знаходять у відкладах палеозою, що утворилися близько 450—500 млн. років тому.

Переважна більшість молюсків у процесі еволюційного роз­витку пристосувалася до життя у воді — морській і прісній. Лише деякі види перейшли до наземного способу життя. Близь­ко 100 видів молюсків веде паразитичний спосіб життя. Вони зустрічаються в усіх кліматичних зонах, населяють практично всі глибини до 10 тис. метрів. Особливо багато молюсків у при­бережних мілководних районах, де вони становлять більшу частину всієї донної фауни.

Надзвичайно різноманітні за будовою і забарвленням морські молюски. Вони мають різні вирости, шипи, лусочки, виблиску­ють строкатими візерунками і яскравими фарбами. Прісно­водні скромно забарвлені в зеленуваті та коричнюваті ко­льори.

У будові типу молюсків спостерігається дальше усклад­нення, їх тіло здебільшого складається з голови, тулуба й ноги. Нога являє собою потовщену за рахунок мускулатури черевну стінку тулуба і є органом руху. На спинному боці тіла є захисна черепашка, найчастіше суцільна. З внутрішнього боку знаходи­ться особлива складка — мантія, у порожнині якої розміщені органи дихання, представлені зябрами або легенями. На голові розміщені ротовий отвір, органи чуттів (органи зору добре роз­винені у восьминогів), спеціальні органи — щупальці для схоплю­вання здобичі. У глотці більшості молюсків є терка, яка виконує роль зубів (нею молюски зіскоблюють рослини, перетирають їжу). Органи кровообігу представлені навколосерцевою сумкою. Серце складається з передсердь (їх, як правило, двоє) і шлуноч­ка. Органи виділення представлені нирками. Збільшена концен­трація нервових вузлів.

Тіло в більшості молюсків захищене вапняковою чере­пашкою. Це своєрідне житло, в якому ховається молюск від ворогів, холоду або спеки.

Клас двостулкових молюсків — це малорухливі тварини, які живуть на дні водойм. До них відносяться мідії, устриці, беззубка, перлівниця, гребінці. Вони часто зариваються в мул, виставляючи тільки задній кінець із сифоном (до нерух­ливих належать устриці). Пропускаючи воду через мантію (до 3,5 л за годину), вони забезпечують себе їжею й киснем. Устриці і мідії людина вживає в їжу. З черепашок прісноводних (пер­лівниці і беззубки) виготовляють перламутрові вироби (ґудзи­ки). У морях серед двостулкових зустрічається перлова-скойка, в черепашці якої утворюються перлини. Перлини утворюються завдяки тому, що в середину черепашки потрапляють піщинки, які мантія молюска вкриває перламутровим шаром.

До класу черевоногих належать молюски, в яких мантійна

Рис. 1. Молюски: 1 — беззубка; 2 — котушка;

3 — п'явушник; 4 — лужанка.

порожнина лежить спереду або збоку голови; черепашка, як правило, закручена. Тварини рухливі, пересуваються за допомогою ноги. Наземні черевоногі —равлики і слиз­няки — можуть завдавати значної шкоди сільському господарст­ву. Хорошими об'єктами спостережень у початковій школі є водні молюски — п'явушник і котушка (рис. 1).

Клас г о л овоногих — найрухливіші з молюсків і дуже великі за розміром (деякі з кальмарів досягають довжини до 18 м). Тіло їх складається з голови з щупальцями й тулуба. На черевному боці є лійка, виштовхуючи з якої воду вони можуть рухатися, як реактивний снаряд. Щупальці — це змінена нога, звідси й назва головоногих молюсків. Рот, крім терки, має рогові челюсті у вигляді дзьоба, який допомагає розривати здобич.

У деяких молюсків черепашка має вигляд тонкої пластинки, що міститься під шкірою спи­ни (кальмар). Є «чорнильний мішок», з якого під час небезпеки випускається особлива речовина у вигляді темної хмари, яка за формою усіх країнах світу щороку добувають майже 1 млн. т головоногих молюсків.

Людина здавна споживає деяких молюсків (восьминогів, кальмарів, устриць, мідій, виноградного слимака, перлівницю, беззубку та ін.). Споживають м'язисту ногу та ікру деяких молюсків. М'ясо й черепашки інших молюсків використовують для виготовлення кормового борошна, добрив. Дуже ціниться морський двостулковий молюск перлівниця, який може утворю­вати перли. Є молюски, які завдають шкоди сільському гос­подарству, наприклад: виноградний слимак, голий слизень, а також отруйні — восьминоги.

· Дрібні молюски не перебільшують 2—3 мм, найбільші до­сягають 20—30 см і мають масу кілька кілограмів.

· Більшість молюсків малорухливі тварини, але є й такі, які пересуваються досить швидко. Наприклад, кальмари можуть розвивати швидкість до 55 км/год.

· Найбільші з двостулкових молюсків — тридакни, зокрема тридакна гігантська. Діаметр її тіла 1,5 м, маса до 300 кг. Живе тридакна гігантська в Індійському океані, а також у Червоному морі. Стулки її закриваються з такою силою, що перерізують якірні канати, які потрапили в тіло молюска.

· У кінці минулого століття було описано новий вид молюсків — архітеутис. Довжина його тіла — 3 м, а довжина щупальців — 15 м. Цей кальмар найбільший з усіх безхребет­них тварин. У нього найбільше серед тварин око — 30 см у діаметрі.

· Черепашка велетенської тридакни білувата або сі­рувата. Молюск лежить на дні, розкривши стулки. Широкі вола­ни мантії здаються зробленими з голубого, зеленого або золо­тистого муару. Найбільші екземпляри досягають 1,5 м завбільш­ки і мають масу 200—250 кг, причому основну масу складає товста вапнякова черепашка. Найбільшу пер­лину знайдено в 1938 р. на Філіппінських островах під мантією величезної тридакни. Довжина її 24 см (форма перлини дов­гаста, еліпсоїдна), а маса понад 6 кг. Як і всі інші перлини з три­дакн, ця ювелірної цінності не мала. Адже в черепашці тридак­ни немає перламутрового шару й перлини, які в них утворюють­ся, не мають характерної гри світла. Це просто гладенькі глиби вапна.

· Найбільшою кількістю зубів природа наділила садового слимака, який водиться в Америці. Його язик має 135 рядів зубів по 105 зубів в кожному. Коли слимак прогризає підземний коридор, він орудує 14 175 зубами.

2. ТИП ЧЛЕНИСТОНОГИХ

Серед усіх безхребетних виділяє­ться найбільшою різноманітністю і пристосуванням до різних умов існування. Загальне число видів доходить до 3 млн. В горах, лісах, пустинях, у різних водоймах, ґрунті — скрізь зустрічаються чле­нистоногі (мурашки, павуки, жуки, метелики, бабки та ін). Деякі пристосувалися до життя в дуже солоних водоймах, інші — в гарячих джерелах.

У своїй будові членистоногі мають багато спільного з кільча­стими червами, проте стоять на більш високій ступені організації. У їх тілізвичайно можна розрізнити три частини: голову, груди, черевце. На голові розміщені органи чуттів, за допомогою яких вони орієнтуються в просторі (очі, які в комах мають складну будову; вусики, чутливі до дотиків і хімічних подразників; органи слуху тощо), і органи захоплювання їжі. До грудей прикріплені ноги, а в багатьох — ще й крила. При тісному зростанні голови з грудьми передні ноги часто перетворені на щелепи. Кінцівки членистоногих рухомо зчленовані з сегментами, розділені на членики, що дає змогу тваринам здійснювати складні рухи. Звідси й назва цього типу.

Тіло членистоногих вкрите твердим покривом, який є «зовнішнім скелетом», що захищає тварин від несприятливих умов і во­рогів. Із скелетом пов'язані різні вирости й придатки - волоски, щетинки, луски, які відіграють часом велику роль у житті тварин. Із зовнішніми покривами пов'язані різноманітні залози. Через твердість зовнішній панцир перешкоджає росту, тому його час від часу тваринам доводиться скидати (наприклад ракопо­дібним).

Мускулатура членистоногих поділена на окремі тяжі, вона поперечносмугаста, що дає змогу мускулам швидко скорочувати­ся. Наприклад, у комарів і мух мускули скорочуються до 500 раз за секунду. Від швидкості пересування залежить забезпеченість їжею.

У наземних членистоногих органи дихання представлені леге­нями або трахеями, а у водних є зябра, або трахейні зябра.

Кровоносна система в найбільш розвинених членистоногих складається з спинної судини, яка утворює серце, і артеріальних судин, які відходять від нього в різні боки. Кров із серця надхо­дить у порожнину тіла. Таким чином, кровоносна система незамкнена.

Різноманітність живлений позначилася на будові ротових ор­ганів: у коників, сарани, жуків — гризучі, а в клопів, попелиць, метеликів, комарів — сисні, у мухи - лижучі. В решті їх травна система мало чим відрізняється від травної системи кільчастих червів.

Завдяки більш високій організації нервової системи членистоногі мають складну поведінку, яка пов'язана з різними інстинктами: будівельними, по догляду за потомством, добуванням їжі тощо. Вироблені про­тягом поколінь інстинкти іноді створюють враження розумних вчинків, насправді доцільність інстинктів відносна і проявляєть­ся вона тільки при наявності певних умов. Досить їх змінити, як вчинки комах стають безглуздими (на полі, де раніше росла конюшина, продовжують літати бджоли; якщо в оси в гнізді зро­бити отвір, то вона все одно продовжує замуровувати навіть по­рожню комірку).

Тип Членистоногі поділяється на класи. Представників окремих класів можна розрізнити за характерними зовнішніми ознаками, особливо за кількістю кінцівок і вусиків.

КЛАС РАКОПОДІБНІ

За способом життя та зовнішнім виглядом рако­подібні надзвичайно різноманітні, хоч і мають спільні ознаки. Вони заселяють усі існуючі на Землі водойми, навіть підземні води. Більшість ракоподібних вільно пересувається, плаває або повзає, але є й сидячі форми. Деякі ракоподібні надзвичайно чисельні. Морський планктон, що заселяє товщу води, не менш як на 90 % складається з ракоподібних.

Мал 2. Ракоподібні:

1 – щитень,

2 – циклоп (самка),

3 – водяний ослик,

4 – рак – самітник,

5 – камчатський краб.

 

 

Ракоподібні мають пару вусиків на голові, 10 пар кінцівок. Тіло поділено на головогруди і черевце. На голові є антени, жувальця і щелепи. Кінцівок 2 – 60 пар. Органи дихання – зябра. Переважно роздільностатеві. Ракоподібні відкладають яйця: тропічні краби — від 20 до 150, річковий рак — від 60 до 500—600, паразитичні види — кілька тисяч, лангусти відкладають від 500 тис. до 1,5 млн. яєць. Самки виношують їх на своєму тілі до вилуплення личинок. До вищих ракоподібних відносяться річкові раки, раки – самітники, креветки, краби, водяні ослики.

Річкові раки зустрічаються в річках і озерах з мулистим дном і урвистими берегами. Тут під каміннями, під корчами раки виривають собі нірки і вдень ховаються в них. З темнотою вони стають більш рухливими і виходять добувати собі корм.

Тіло річкового рака вкрите панцером, який має захисне бурувате забарвлення. У пошуках їжі рак повільно повзе по дну, рухаючи своїми довгими вусами. Пересувається він за допомогою чотирьох пар ходильних ніг, а свої довгі кінцівки, озброєні клешнями, тримає напоготові у піднятому положенні і хапає ними здобич. У разі небезпеки рак повзе назад, відштовхуючись клешнями, підганяє під себе членисте черевце і завдяки цьому пливе також у зворотному напрямку. Живляться раки різноманітною їжею. Вони полюють за дрібними тваринами, які можуть захопити клешнями, поїдають мертвих тварин, запах яких чують здалеку. Живляться також і рослинною їжею (водоростями, пагонами очерету). Зимують у норах. У перший рік життя рак часто линяє і швидко росте. З 5-ти років він линяє один раз на рік. Перші дні після линьки покрив тіла у рака м’який, тому рак сидить у нірці. Живуть раки до 15-20 років і можуть досягати 20-25 см.

· Найбільшого рака виловлено в одному з калінінградських озер. Довжина його від основи вусів до кінця хвоста становила 75 см. Це був найбільший представник широкопалих раків, які водяться в прісних водоймах.

 

Ракоподібні бувають різних розмірів — від кількох частин міліметра (дафнія) до 80 см (омар). Дуже різноманітні вони й за формою тіла, забарвленням та іншими ознаками.

Розміри морських ракоподібних

· Найбільший із сучасних ракоподібних, що нале­жать до типу членистоногих,— японський гігантський краб, в якого тулуб завбільшки з велику тарілку, а ноги завдовжки 1 м. Він живе в Японському і суміжних морях. Повільно, не­мов на ходулях, пересувається він на витягнутих ногах по дну моря, по заростях водоростей. Небагато поступається йому за розміром камчатський краб — найцінніша промислова безхребет­на тварина. Ширина його панциря становить 12,5—25 см, відстань між клешнями — 1,5 м, маса — до 7 кг. Крабів добу­вають біля західних берегів Камчатки. З них виготовляють консерви.

· Представником пігмеїв серед ракоподібних є рачок босміна, його розмір — 0,5 мм. Тривалість життя встановлено для невеликої кількості видів. Мокриця живе 3—4 роки, водяний ослик — близько 2 років, бокоплави — 1—2 роки, креветки — 4 роки, річковий рак — до 20 років, американський омар — до 50 років.

 

Завдяки великим розмірам та чудовим смаковим якостям деякі ракоподібні є важливим об'єктом промислу (креветки, омари, краби, лангусти та ін.). Вони поїдають мікроскопічні водорості і самі є кормом для тварин. Для беззубих китів рако­подібні — основна їжа. Дафнії та циклопи — це улюблений і досить поживний корм для багатьох риб. Крім корисних рако­подібних, є й шкідливі. Наприклад, морські жолуді вкривають днища пароплавів, значно зменшуючи їх швидкість. Деякі рако­подібні є проміжними хазяїнами паразитичних червів. Відомі і паразитичні ракоподібні.

 

 

КЛАС ПАВУКОПОДІБНІ

Цих тварин легко відрізнити від інших членисто­ногих за ознаками: у них немає вусиків, а на грудях є 4 пари ходильних ніг, голова і груди утворили голово груди, є черевце.. До павукоподібних належать: скорпіони, сольпуги, павуки, косарики, кліщі та деякі інші — усього 8 рядів.

Мал. 3. Павукоподібні:

1 – соль пуга,

2 – телефон хвостатий,

3 – псевдоскорпіон книжковий,

4 – косарик звичайний,

5 – кліщ волосатий.

 

 

Більшість павукоподібних — хижаки, живляться вони переважно комахами. З великою здобиччю павукоподібні справляються завдяки добре розвинутій мускулатурі. Органи дихання – трахеї і легені. Кровоносна система незамкнена. Ротовий апарат утворений з видозмінених головогрудних кінцівок. Перша пара, що розташована біля роту – хеліцери. Вони закінчуються гачком або клешнями. Позаду рота розташовані педіпальпи, або ногощупальця. На гачках хеліцерів у павуків є отруйно речовина. Проколюючи покрив жертви, вони випускають у ранку слину, яка розчиняє тканини, а потім всмоктують напіврідку їжу. Характерним для них є наявність павутинних та отруйних залоз. У житті павуків павутиння має вирішальне значення, воно виконує роль пастки та житла.

Павуків побачиш скрізь: у лісі, в степу, на березі річки або озера, навіть у воді. Усі вони — прекрасні ткачі. За давньогрецькою легендою вміння ткати павуки успадкували від Арахни, лідійської дівчини. Рукодільниця наважилася викли­кати саму Афіну на змагання у ткацтві, за що й була жорстоко покарана: ображена богиня перетворила її на павука. У Греції павук так і називається — арахна, а наукова назва класу павукоподібних — арахніда.

Усі павуки на черевці мають від двох до чотирьох пар борода­вок. Павуки тчуть свої сіті не тільки швидко, але й різної якості, залежно від призначення. З двох пар залоз вони випускають «бігові нитки», по яких пересуваються з місця на місце, з п'ятисот — клейкі нитки для ловіння комах, з трьох­сот — нитки найвищої міцності для зв'язування жертви, з шести — нитки для коконів, з двох — «осьові нитки», з двох особливо великих залоз — клейку речовину, яка у вигляді кра­пельок блищить у сонячний день на павутині і приваблює комах. Товщина павутинок від 0,08 до 1 мк. Є павуки, які виробляють стрічкову павутину: ширина її 2,5 мк, а товщина 0,4 мк. Діаметр найтоншого волокна, яке пощастило дістати людині в лабораторії, лише 5 мк. Павуків недаремно називають неперевершеними ткачами.

Павукоподібні відкладають яйця, але є й живородні (серед кліщів і скорпіонів). Плодючість павукоподібних різна. Здебіль­шого вони відкладають кілька сотень яєць, а деякі паразитичні кліщі — до 30 тис. яєць. Багато павукоподібних охороняють потомство.

Більшість павукоподібних живе один сезон, у кінці літа вони відкладають яйця й гинуть. Проте деякі тропічні павуки живуть до 20 років.

В Україні зустрічається багато виді в павуків. Найчастіше павук – хрестовик, тарантул (до 2,5 см), каракурт, косарики (має довгі і тонкі ноги), сріблянка (єдиний павук, що пристосувався жити уводі, добре плаває).

До павукоподібних належать скорпіони, кліщі (відрізняються від інших павукоподібних будовою тіла: їх головогруди і черевце злиті).

Серед кліщів є переносники збудників різних небезпечних захворювань: енцефаліту, чуми, туляремії тощо. Трапляються й отруйні павуки та скорпіони. Деякі види кліщів пошкоджують культурні рослини, запаси зерна, борошна та інших продуктів, шкодять тваринництву (собачий, тайговий кліщ). Існують паразитуючи кліщі: коростяний свербун, який проникає в шкіру людини і, прокладаючи в ній ходи, викликає свербіж. Водночас, знищуючи шкідливих для рослин комах, павукоподібні приносять користь людині.

 

КЛАС КОМАХИ

 

Це дуже численна група тварин. Це наземні та водяні членистоногі, в яких тіло поділено на голову, груди і черевце. У комах три пари кінцівок на грудному відділі тіла. На голові розміщені вусики, які є важливим органом дотику, нюху.

Ротові органи у комах різноманітні, бо вони живляться різноманітною їжею. Найбільш поширений гризучий ротовий апарат (коники, жуки, гусінь метеликів), колючо – сисний (комар, клопи), лижучий (мухи), колючо – ріжучий (ґедзі), сисний (метелики).

Залежно від способу життя ноги у комах різних типів: ходильні або бігальні (жуки), стрибальні (коники), копальні (капустянка), плавальні (жук – плавунець), збиральні (бджоли), хватальні (богомол).

У багатьох комах розвинені крила. Крила є лише у дорослої форми (пристосування до розповсюдження). Кровоносна система незамкнена. Органи дихання – система трахей. Нервова система - сукупність нервових вузлів. У комах добре розвинені органи зору, нюху, смаку. Очі в них складні, вони дають мозаїчне зображення. Комахи здатні розрізнити форму предметів, їх колір, крім червоного, проте бачать ультрафіолетові промені. Органи слуху є лише у комах, що здатні створювати звуки. Органи нюху розташовані на вусиках і розвинуті дуже добре.

У комах спостерігається складна поведінка. Найчастіше вона проявляється у піклуванні про потомство, будівельних інстинктах.

Комахи роздільностатеві. Залежно від типу розмноження комах поділяють на такі, що мають повне перетворення ( 80%): яйце → личинка, яка не схожа на дорослу особину → лялечка → доросла особина (жуки, метелики, блохи, бджоли, мухи, оси, мурашки). Неповне перетворення (20%): яйце → личинка → доросла особина (таргани, клопи, прямокрилі, воші). Ріст комах пов’язаний із линькою.

Комахи відкладають яйця дуже різноманітної форми. Як правило, вони швидко ростуть і можуть відкладати яйця кілька разів на рік. Хатня муха відкладає за один раз 100—150 яєць і може повторювати кладку через 2—4 дні. Загальна її плодючість 600—700 яєць. Якби личинки, лялечки та дорослі мухи не гинули, то потомство лише однієї самки до кінця літа досягло б 5 три­льйонів (5000000000000). Клопи відкладають 70—100 яєць, трав­невий хрущ — 70, колорадський жук — 700, метелики — 100— 400, озима совка — до 2 тис. яєць.

 

Більшість з них живе лише один рік, але й немало таких, які розвиваються 2-3 роки і більше. Личинка жука – деревоточця ергетас фабер може жити від 4 до 12 років, а личинка жука деревоточця хлорофорус – до 20 років. Личинка однієї цикади розвивається в грунті 17 років, а доросла форма живе близько півмісяця.

· Найбільша комаха в світі — сінгапурський паличник фібалозома, в якого довжина тулуба досягає 27 см, а з витяг­нутими ногами, у позі спокою, становить понад 40 см.

· Найбільші жуки в світі — скрипун-титан, скрипун великозубий, завдовжки 18 см, та жук геркулес, довжина тіла якого — 15 см. Вони живуть у тропічній частині Південної Америки.

· Найбільший жук Євразії— уссурійський скрипун-гігант, завдовжки 11 см. Личинка його, що розвивається в дере­вині гниючих дерев, досягає в довжину 17 см.

· Жуки перистокрильці, мають довжину 0,4 мм; вони лише трохи більші за інфузорію туфельку.

· Найбільший у світі метелик — південноамериканська сіра агрипіна завдовжки 9 см і з розмахом крил 27 см.

· З метеликів нашої фауни найбільші — павичеве око і дубо­вий шовкопряд. Розмах крил цих метеликів досягає 14—15 см.

· Найменші метелики в світі належать до родини молей. І саме до роду молей маленьких, що мають розмах крил 3—5 мм.

 

Вони пло­дючі і ненажерливі, а головне — швидко пристосовуються до різних умов існування, завдяки чому відіграють велику роль у житті природи. Комахи запилюють рослини (бджола, джміль), заселяють грунт (мурашки), сприяючи поліпшенню його меха­нічного складу й родючості. Величезна частина комах живе за рахунок мертвих тварин, у зв'язку з цим вони виступають сані­тарами в природі (гнояки та ін.), ними також живляться багато птахів і звірів. Разом з тим частина комах завдає величезної шкоди людині в її господарській діяльності, розвиваючись за рахунок культурних рослин (озима совка, сарана, попелиці, кіль­частий шовкопряд, короїд), пошкоджуючи продукти харчування і речі (комірний довгоносик, міль), завдаючи шкоди тварин­ництву (сліпні, оводи). Нарешті, багато тварин — небезпечні переносники хвороб (мухи переносять кишкові захворювання, комарі — малярію, москіти —лейшманіоз тощо).

 

ТИП ХОРДОВИХ

Об'єднує більш високоорганізованих тварин, досить різноманітних за зовнішнім виглядом, способом життя і умовами існування. Для підтипу хребетних, до якого належить клас риб, земноводних, плазунів, пта­хів і ссавці, характерна наявність внутрішнього осьового скелета, двостороння симетрія тіла, дві пари кінцівок, замкне­на кровоносна система, складно збудована нервова система, ви­сокий розвиток органів чуттів і складна психічна діяльність.

Підтип хребетних нараховує всього близько 40 тис. видів. Складний організм цих тварин дає їм змогу уловлювати й розпізнавати найтонші запахи (собаки), найменшу зміну температури (риби), мати гост­рий зір (птахи). В багатьох є складні теплові, звукові, хімічні, гідродинамічні «приймачі» і «антени» (дельфіни, кажани, електричні вугрі і скати).

 

 

Тема: Характеристика типу Хордові.

План.

Надклас Риби.

Клас Земноводні.

Клас Плазуни.

Клас Птахи.

Клас Ссавці.

1. Надклас риб - це хребетні тварини, які постійно живуть у воді, дихають зябрами і пересуваються за допомогою плавців.

Найбільш примітивні тварини підкласу хрящових риб (акули, скати) об’єднує 600 видів риб, у яких є хрящовий скелет, зяброві отвори, що са­мостійно відкриваються на поверхні тіла. Плавального міхура в них немає, парні плавці розміщені горизонтально. Розвиток відбувається з перетворенням: ікра → личинка (немає парних плавців та луски, є жовтковий міхур) → мальок.

Хрящові риби відкладають на дно океану яйця в капсулах або народжують живих малят. Бачать вони погано, зате в них чудовий нюх і здатність сприймати найменшу вібра­цію води органами бічної лінії.

 

 

Мал. 4. Скат шипуватий, або морська лисиця, та його яйце.

 

 

· Акули — найдавніші риби на Землі. Вони з'явилися 400 млн. років тому й населили всі моря й океани. Нині на планеті живе близько 350 видів акул. Не всі акули ще відомі науці, деякі акули справді нападають на людей. Це, зокрема, голуба, тигрова, піщана, біла акули, акула-молот та ін.

· Трапляються акули і в прісних водах.

· Невелика, безпечна для людини, колюча акула — катран живе в Чорному, Баренцовому й Білому морях. Найбільша дов­жина її до 2 м, але частіше вона буває близько 1 м. Тримаються катрани зграями. Мають промислове значення. У Чорному морі ловляться навіть на вудку (спінінг).

 

У скатів, на відміну від акул, зяброві щілини містяться не на боках, а знизу. Тіло скатів дуже сплюснуте й грудні плавці є продовженням тіла й голови. Зуби в них

тупі, шилоподібні. Жив­ляться скати різними тваринними організмами — від планктону до риб.

Учені налічують понад 300 видів скатів.

 

· Найбільша риба на Землі — китова акула завдовжки 15—17 м. Маса її 20—30 т. Відома китова акула, яка досягала 30 м завдовжки. Гігантська акула (акула-голіаф), або циторинус, яка буває до 15 м у довжину. Живе вона в холодних водах і живиться планктоном.

· Акулоподібний скат пилка-риба буває завдовжки 10—12 м.

 

До підкласу кісткових риб

належить переважна більшість видів риб. Під впливом різних умов зовнішнього сере­довища форма риб стала надзвичайно різноманітна. Вони від­значаються зовнішньою і внутрішньою будовою, характером живлення, повадками. Проте у зв'язку з існуванням у воді в риб є спільні ознаки: обтічна форма тіла, зяброве дихання, плавці як органи пересування, виділення шкірними покривами слизу тощо. Тіло риб поділяється на голову, тулуб, хвіст. Рот утворе­ний хватальними щелепами з зубами на них. Зябра розміщені на зябрових дугах, зяброва порожнина вкрита зябровою криш­кою. Скелет складається з кісткової тканини, тіло вкрите кістко­вою лускою. Кишечник слабо диференційований на відділи. Сер­це складається з передсердя і шлуночка, риби мають одне коло кровообігу. Мозок невеликий і примітивний; при видаленні середнього мозку в риб настають сліпота й порушення складних рухів. Крім органів зору — очей; нюху — носових ямок; дотику - вусиків; слуху й рівноваги — внутрішнього вуха, багатьом рибам допомагають у спілкуванні звуки. У риб є орган сприйняття руху води — бічна лінія.

За способом життя є риби, які тримаються у відкритому морі (оселедці, сардини, тунці), придонні і донні (тріс­ка, камбала, бички), глибоководні (великорот, крисохвіст). Щодо складу води розрізняють морських (оселедці, тріска), п р і с н о в о д н и х (щука, плітка, короп) і прохідних (лососі, осетри), які переходять з морського се­редовища в прісноводне і навпаки.

Статевого дозрівання риби досягають у віці кількох місяців, багато нереститься щорічно, деякі — раз у житті (бички). За способами розмноження виділяють тих, що відклада­ють ікру (лящ, тріска), і живородних (морський окунь, гамбузія, гупія). Розвиток ікри триває від кількох годин (аква­ріумні риби) до кількох тижнів (тріска, камбала) і навіть міся­ців (лосось).

Тривалість життя більшості риб значна — 15—20 років, коро­пи можуть жити понад 100 років, щуки — майже до 300 років.

Багато видів риб узимку припиняють живлення, не ростуть;
це помітно по лусці (за більш темними кільцями можна визна­-
чити вік риби).

Міграції (переміщення) для риб — закономірна частина жит­тєвого циклу (морські й прісноводні — для пошуку їжі, нересту, прохідні — для нересту).

Риби є продуктом живлення — найбільше значення в світово­му промислі мають оселедцеві й тріскові риби, джере­лом одержання ліків (риб'ячий жир), відходи від риб використо­вуються на корм худобі (кісткове борошно), для виготовлення клею, технічного жиру тощо.

 

2. Клас земноводних (амфібій)

До них належать жаби, ропухи, тритони, саламандри, представлений найбільш примітивними наземними хребетними. Земноводні є проміжною ланкою між рибами і плазунами, тому водне середовище продов­жує залишатись для них необхідною умовою існування на пер­ших етапах життя (личинки розвиваються у воді). Дорослі до існування на суші пристосовані також мало. Очі мають повіки, короткозорі, ніздрі з’єднання з глоткою. Органом слуху є внутрішнє та середнє вухо, що закрито барабанною перетинкою. Легені в земновод­них розвинені недостатньо, тому вони дихають усією шкірою. Трикамерне серце не забезпечує розподілу крові, по артеріях те­че змішана кров. Пересування жаб стрибками зумовлює розвиток мускулатури кінцівок. У земноводних дуже розвинутий передній відділ головного мозку, через що в них складніша поведінка, ніж у риб.

Завдяки переходу в наземне середовище ускладнилися органи чуттів: будова очей у земноводних складніша, у них є повіки, які захищають їх від висихання і забруднення; з'явилося середнє вухо; орган нюху представлений нюхальними капсулами, які сполучаються із зовнішнім середовищем за допомогою ніздрів. Шкіра амфібій здатна реагувати на різні подразники (больові, механічні, температурні), має багато різних залоз, які виділяють слиз, зволожуючи шкіру, отруйні залози захищають від хижаків. Біологічні відмінності пов'язані в основному із середовищем існування. У тих видів, які живуть у водному середовищі (тритон, аксолотль, озерна і ставкова жаби), більш примітивна організація ніж у наземних (трав'яна жаба, ропуха, квакша). Якщо пер­ші ведуть денний спосіб життя, то другі — в основному нічний. Земноводні живляться тваринною їжею, тому в них більша енергія при короткому періоді активності. Найбільш сприятливі умо­ви існування для земноводних — вологі субтропіки, де в основ­ному вони, й живуть. Менше їх у середніх широтах, а на півночі і півдні немає зовсім. Жаби і особливо ропухи мають велике значення: вони зни­щують шкідливих безхребетних (мух, комарів, жуків, равликів тощо). Жаб використовують для наукових і навчальних цілей.

Сучасні земноводні — невеликі тварини.

Найчисельніший з них ряд безхвостих амфібій, близько 1800 видів. До них належать ропу­хи, жаби.

· Карликова кубинська жаба завдовжки 1 см, жаба - голіаф — 40 см. Живородних серед земноводних дуже мало. Ті, хто турбується про своє потомство, відкладають невелику кіль­кість яєць. Жаба-повитуха відкладає 100—150 яєць, а часнико­ва ропуха — 1000—2300, в озерної жаби кількість яєць дося­гає 11 000.

· Тривалість життя встановлена для видів, які можуть жити в неволі: 16—18 років живуть трав'яні жаби, 22 роки — квакші, 28—29 років — гребінчасті тритони.

· Зараз на земній кулі налічується близько 1900 видів зем­новодних, зокрема на території СРСР — 33 види.

· Серед ропух найбільша ропуха-ага, яка живе в Центральній і Південній Америці. Вона досягає в довжину 25 см, ширина її 12 см, маса до 1 кг. До дуже великих жаб слід віднести і північноамериканську жабу-бугая, завдовжки 20 см і масою до 600 г. Цю жабу спожи­вають, наприклад, у США, де виловлюють приблизно 100 млн. штук щороку. Особливо ціняться «стегна» задніх лапок. Озерна жаба досягає 17 см завдовж­ки. Це найбільша жаба в нашій країні. Але на відміну від інших корисних земноводних вона завдає деякої шкоди, живлячись ікрою і мальками риб.

 

Другий ряд — це хвостаті амфібії: тритон, саламандра, протей.

Гігантська саламандра досягає у довжину 160 см. Тритони без хвоста – 6 см. Безногі завдовжки 6,5—10 см, хвостаті — 7—30 см. Найменша карликова мексиканська саламандра завдовжки 4 см, а велетенська саламандра — понад 1,5 м.

 

Користь від земноводних велика. Вони винищують безліч слимаків та шкідливих комах.

Уже більше сотні років людина використовує жаб як піддослід­них тварин. Шкіра найбільших із земноводних використовується на сувеніри та різні прикраси, отрута — в медицині, смачне м'ясо задніх кінцівок — для дієтичного харчування. Ці лапки вважаються за ласощі в багатьох народів Азії, Австралії, Північної та Південної Америки, Європи.

 

3. К л ас плазунів (рептилії)

До класу належать ряд черепахи, ряд крокодили, ряд ящірки, ряд змії. Для них характерні ряд особливостей, які дають їм змогу ширше розселятися по суші. Плазуни нале­жать до найбільш примітивних вищих хребетних. Вони пристосо­вані до наземно-повітряного способу життя краще, ніж земновод­ні. Шкіра в плазунів надійно захищена від висихання і звичайно вкрита роговими утвореннями (луска, щитки тощо). Розмножен­ня відбувається тільки на суші (відкладають яйця і живоро­діння). Дихання майже виключно легеневе, будова легень досить складна, чітко виділяються трахея і бронхи. Серце і артеріальні судини в плазунів більш досконалі, але кров у них все ж змішує­ться, тому що перегородка в серці неповна. Органи виділення більш складні (з'являються нирки). Це пов'язано з тим, що обмін речовин через шкіру, як у земноводних, не відбувається. Добре розвинутий скелет, який захищає мозок (череп в основному кіст­ковий) і внутрішні органи (грудна клітка). У більшості пред­ставників чітко виділяється шия, значно зміцніли кінцівки. За­вдяки складнішій організації нервової системи і досконалим органам чуттів плазунам значно краще пристосуватися до різних умов існування (у воді, лісі, на болотах, у пустині, ґрунті тощо) ніж земноводним.

Однак якщо провідним фактором, який впливає на життя земноводних, є вологість, то для плазунів - температура. Вони не мають постійної температури тіла, тому дуже чутливі до коливання температури повітря. На північ і пів­день від екватора кількість їх зменшується. Сучасні представники класу плазунів живуть скрізь, крім північних, полярних і приполярних областей. За Полярним колом живе лише 2 види земноводних: гадюка звичайна та ящірка живородна.

У помірному кліма­ті більшість плазунів ведуть денний спосіб життя (навесні актив­ні вдень, а влітку — вранці і ввечері), а в жаркому — нічний. Плазуни, які живуть на відкритій місцевості і у воді, як правило, мають добре розвинені кінцівки і можуть порівняно швидко пере­суватися (варани, крокодили, ящірки тощо), а плазуни, які живуть у траві (змії), втратили свої кінцівки. Серед плазунів є такі, в яких виробилось пристосування лазити по прямовисних плитах, каміннях (зігнуті кігті в ящірок, присоски у геконів).

В основному плазуни живляться тваринною їжею, тому в ба­гатьох добре розвинені зуби. У ящірок — дрібні для схоплюван­ня, у змій — отруйні і хватальні, у крокодилів зуби можуть не тільки встромлятися в їжу, а й розривати її. Смакові відчуття сприймаються язиком. Можна спостерігати, як змії своїм роз­двоєним язичком обмацують різні предмети. Зір у плазунів розвинений добре, у хамелеонів очі обертаються в усі боки неза­лежно одне від одного. Більшість плазунів реагують тільки на рухому здобич. Оборонятися від ворогів можуть по-різному (як у пасивній формі, наприклад втрата кінчика хвоста в ящірки, так і в активній, наприклад, крокодили, варани, які від оборони можуть перейти в напад).

· Найбільші ящірки — комодські варани — 3 м зав­довжки і масою 165 кг. Серед змій є рекордсмени: королів­ська кобра завдовжки 5,58 м, чорна мамба і тайпан — до 4 м, деякі удави досягають 10 м. Крокодили виростають до 10 м, а шкіряста черепаха — завдовжки 2 м і масою до 600кг, слонова черепаха – 400 кг, 1,5 м у довжину.

 

Серед плазунів є живородні: хамелеони, ящірки, удави, морські змії. Багато видів плазунів турбується про потомство: кро­кодили, королівська кобра, веретільниці та ін. А деякі навіть будують гнізда: крокодили, королівські кобри та ін.

Яйця вони відкладають на суші у шкірястій або вапняковій оболонці.

· Кіль­кість яєць у кладці неоднакова: у хамелеонів — від 15 до 18, у варанів — від 7 до 60, крокодилів — від 10 до 100, у більшості змій — кілька десятків.

· Тривалість життя плазунів досить добре вивчена: змії в те­раріумах живуть 14—26 років, крокод