Походження і класифікація озер.

Болота.

Кругообіг води в природі.

1. Озера – це значні природні заглибини на суші, що заповнені водою і не мають зв’язку з океаном. Біля 2% всієї суші зайнята озерами. (Підр. «Я і Україна» 4 кл. с.113-115)

Утворення озер починається з утворення озерної западини, походження якої в значній мірі зумовлює величину і форму озера. За походженням озера бувають:

· тектонічні – утворюються в розколах земної кори, дуже глибокі, з крутими схилами берегів (Байкал);

· вулканічні – утворюються в кратерах згаслих вулканів (Кроноцьке озеро на Камчатці, о. Ріца на Кавказі);

· льодовикові – утворені в зв’язку з діяльністю льодовиків (озера Кольського півострова, Ладозьке, Онезьке);

· карстові – утворюються в карстових воронках;

· лиманні – відокремлені прибережні ділянки моря (о. Сасик в Одеській області);

· штучні – водосховища і ставки;

· стариці.

За водним режимом озера, поділяються на: 1.- с тічні, зяких витікають ріки, 2.- безстічні.

Водний режим озера впливає в значній мірі, на ступінь мінералізації його водної маси. Так, безстічні озера, я правило, більше солоні, ніж стічні. Залежно від ступеня солоності води озера поді­ляють на чотири типи: прісні (0-1‰), солонуваті (1- 25‰), солоні (25-47‰) і мінеральні (більше 47‰). Найсолоніше озеро в світі — Гусгундак (Мала Азія), яке має солоність води 374 ‰, тобто на тисячу частинок водної маси припадає 374 частини розчинених солей.

Серед озер на Землі великих за площею небагато
Найбільші озера світу

Частина світу	Озера	Поверхня в км^2	Найбільша глибина в м
Азія     Африка   Америка	Каспійське море Аральське море Байкал Вікторія Танганьїка Ладозьке Онезьке Верхнє Гурон Мічиган Велике Ведмеже	371 000 65 500 31 500 68 800 32 900 17 700 9 600 82 400 59 600 58 006 31 080

· Найбільшим із високогірних озер є озеро Тітікака на кордоні Перу та Болівії, назва якого перекладається як «рудна, свинцева скеля». Озеро розташоване на висоті 3812 м, його площа становить 8300 км², глибина до 304 м, Температура постійно +11⁰. Це озеро є загадкою для вчених: вода як в Тихому океані, живуть тварини океану, на берегах збереглися руїни стародавніх, невідомо ким збудованих міст із залишками портових споруд.

· «Найвищим» озером на земній кулі є Арпорт-Цо в Китаї. Воно розташоване в Тибеті на висоті 5465м від рівня океану.

· Найдовше озеро Танганьїка (670 км, глибина 1435 м).

· Найбільша кількість озер зосереджена у Фінляндії (9,4% від площі країни) та Швеції (8,6%).

· В Італії на острові Сицилія знаходиться озеро, яке називають «озеро Смерті». На його берегах відсутня рослинність, а будь-яка жива істота гине в його водах. Адже з дна озера постійно б’ють джерела сильно концентрованої кислоти.

· Найбільше підземне озеро в Намібії (Африка) міститься в карстовій печері на глибині 59 м. Його площа 1,9 га, постійна температура +24⁰.

У господарській діяльності людини озера використовуються як шляхи сполучення (хоч менше, ніж ріки), для риболовецького промислу, а солоні озера — для видобу­вання кухонної солі і різної хімічної сировини.

 

 

2. Вода, яка надходить в озеро, відкладає на його дні принесені нею наноси, сприяючи вирівнюванню його дна, замулюванню прибережних частин і розвитку в озері рос­линності, якою з часом заростає все озеро, перетворюючись поступово в болото.

Болото – це надмірно зволожені ділянки земної поверхні, що вкриті вологолюбною і водолюбною рослинністю, мають ґрунтовий шар не менше 30 см. Нормальний цикл розвитку озера складається з чо­тирьох стадій його життя, кожна з яких відзначається певним ступенем заповнення озерної западини відклада­ми і заростання її рослинністю.

1. Стадія юності — коли первісний рельєф западини ще не змінився.

2. Стадія зрілості — коли вже утворилась берегова об­мілина, є конуси дельт, але дно відклади ще не вирівняли.

3. Стадія старості — коли відклади вже вирівняли дно озера, озеро оточене схилами дельт і в прибережній зоні буйно розвивається водяна рослинність.

4. Стадія згасання і смерті озера — озеро міліє і рос­линність захоплює більшу частину поверхні озера при­ чому підводна рослинність поступово заміняється над­
водною, болотною; озеро перетворюється в болото.
Болота містять у собі 90—95% води і 5—10% сухої речовини (торфу), але вода в них перебуває в зв'язному стані, тому називати їх водоймами не можна.

Болота утворюються внаслідок заростання озер і заболочення суші, затопленням місцевості морськими або проточними водами. Невели­кі болота виникають там, де на поверхню виходять дже­рела (коло підніжжя схилів). Але найголовнішою при­чиною утворення величезних боліт є надмірна вологість клімату, в поєднанні з високим рівнем ґрунтових вод коли в умовах рівнинного рельєфу близько до поверхні залягають водотривкі породи. Невипадково понад 80% боліт Євразії, які займають 9,5% території, зосеред­жено в зоні тайги, яка відзначається саме такими при­родними умовами.

За умовами живлення і місцезнаходження болота поділяються на низинні і верхові. Низинні болота живляться водами поверхневого і підземного стоку та атмосферними опадами. Розміщуються вони в зниженнях рел’єфу, що постійно або тимчасово затопляється водою, і мають плоску або угнуту поверхню. Верхові озера живляться в основному атмосферними опадами, вкриті сфагновими мохами.

У болотах добувають торф який іде на опалення і виробництво електроенергії. Торф використовують як азотисте добриво. Болота осушують і перетворюють на сільськогосподарські угіддя – луки, поля, городи.

Круговорот води в природі

У межах Світового океану маємо суцільну водну оболонку, а на суші — густу сітку річок, озер і боліт, величезні простори снігів і льодів і ще більші простори, зайняті підземними водами. Усі разом вони утворюють і на суші майже суцільну водну обо­лонку, життя якої тісно пов'язане з життям Світового океану.

Річка Дніпро щорічно вливає в Чорне море майже 70 км³ води, Об і Єнісей разом у Карське море — близько 1000 км³ води за рік. Таку величезну кількість води річки одержують пе­реважно за рахунок атмосферних опадів. А основним джерелом, яке постачає атмосферу водяною парою, є Світовий океан. Під дією сонячної радіації з його поверхні щорічно випаровується води більш як 300 000 км³, 9/10 цієї води проливається доща­ми над Світовим океаном, тобто відразу ж повертається назад, 1/10 близько 30 000 км³ падає на сушу. Ось ці 30 000 км³, пройшовши найрізноманітніші шляхи, річками повертаються назад у той самий Світовий океан. Цей гідний подиву за своїми розмірами круговорот води між Світовим океаном і сушею здійснюється безперервно.

Спочатку вважали, що цей круговорот дуже простий. Вода
з поверхні океану шляхом випаровування надходить в атмосферу, переноситься повітряними течіями на сушу, проливається дощами або падає снігом, а потім, пройшовши довгий шлях через річки, повертається назад. У дійсності ж цей процес набагато складніший.,

Волога, яка надходить з Атлантичного океану, зрошує Східно-Європейську рівнину. Значна частина цієї вологи живить Волгу. Виходить, вода, яка випарувалася з поверхні Атлантич­ного океану, потрапляє в замкнутий басейн. Але з Каспію вода знову потрапляє в атмосферу і переноситься вітрами на схід. Вона випадає у вигляді снігу й дощу в межах Казахста­ну, Західного Сибіру і деяких інших областей, постачає верхній Іртиш, верхню Об та інші річки, через які потрапляє в Північ­ний Льодовитий океан. Шлях води виходить складний. У дійс­ності ж цей шлях значно складніший навіть у межах Східно­європейської рівнини. Атмосферні опади, що випали в західній частині рівнини, дещо випаровуються і, надійшовши в атмосфе­ру, знову випадають у центральній частині Східно-Європейської рівнини, знову випаровуються, випадають у східній частині. Так само й вода, яка випаровувалася з поверхні Каспію, потрапляє в гори Тянь-Шань, потім через Амудар'ю — в Араль­ське море, знову випаровується і т. д. В результаті виходить не один, а багато круговоротів.

Загальний круговорот води між сушею і мо­рем складається з ряду дрібних циклів всере­дині суші.

При наявності таких дрібних круговоротів 30000 км ³ води, яку щорічно приносять вітри з океанів на сушу, протягом того самого року встигають кілька раз випаруватись і знову пролитися дощами над сушею. В результаті загальна кількість атмосферних опадів, які падають на сушу, становить майже 100 000 км³.

З розглянутих прикладів круговороту між сушею і морем добре видно, яку величезну роль у цьому відіграє атмосфера. Не менший взаємний зв'язок існує між гідросферою (водяною оболонкою Землі) та літосферою (твердою оболонкою Землі). Літосфера дає вмістилище для водних басейнів і змінює харак­тер вод. З атмосфери на поверхню Землі падає майже чиста вода. Проходячи крізь товщі порід, вона розчиняє в собі різні речовини. Підземні води живлять річки, озера і більшість боліт, де води зазнають дальших змін.

Таким чином, у моря й океани надходить вода, уже значно змінена як з хімічного, так і фізичного боку. З океану в атмос­феру знову надходить вода, майже хімічно чиста, а солі, прине­сені річковими водами, поступово накопичуються в океанах, на­даючи воді нових властивостей. Ці властивості змінюються, в свою чергу, під впливом організмів, які живуть у морі.

 

 

Тема 5. Атмосфера