Портрет — пейзаж — натюрморт

(художня зала)

Наведемо зміст однієї з бесід, у ході якої з'ясовувались окремі моменти проекту.

Учитель: — Діти, ви правильно визначали: музей - це колекція творів мистецтва, які ретельно збирають, зберігають і показують людям для краси. У нашому музеї теж багато краси, адже осінь - одна з найчарівніших пір року. У художній залі музею повинні бути твори живопису.

Пригадайте, що зображують на портреті; пейзажі; натюрморті. Так, портрет - це зображення будь-яких осіб.

Ви вже здогадалися, хто головні персони Осені? Хто восени з'являється найчастіше? Дощ, вітер, хмари. їхні портрети ми й намалюємо для нашого музею.

Щоб уявити, а потім намалювати кольоровий портрет осіннього вітру та дощу, послухайте спочатку поетичний. Учитель читала дітям вірші Катерини Перелісної, Марії Познанської, Галини Тарасенко.

Після читання поезій учителька провела бесіду:

Що спільного ви помітили в усіх цих віршах? Так, сумний настрій. Як ви зрозуміли, що осінній дощ іде часто, рясно? Що про це свідчить? І калюжі, і пожухле листя, і почорнілі дерева. Якого кольору фарби візьмете - яскраві, блискучі, світлі чи сірі, холодні, похмурі?

Пригадайте, якими словами говориться у віршах про дощ, що він робить? Дрібно сіє, калюжі наливає, хмари плачуть. Розкажіть, як би ви це намалювали.

Послухайте вірш про дощик та скажіть, про який дощ у ньому розповідається - літній чи осінній? Учитель читав вірш Галини Тарасенко «Дощик».

Як ви здогадалися, що літній? Цей дощик сумний чи веселий? Доберіть інші слова, щоб сказати про такий дощик.

Потім учителька запропонувала дітям намалювати на одній половинці аркуша дощик, що танцює, а на другій - осінній дощик, який дрібно сіє мокроту.

Давайте складемо портрет осіннього дощу за допомогою слів. Який він? (важкий, сумний, похмурий, густий, рясний, тривалий). Дощ неможливий без хмар, важких, дощових, суворих. Не забудьмо й про них.

Осінній вітер теж не схожий на літній вітер-пустунець. Пригадайте, яким ви запам'ятали літній вітерець? Тепленький, приємний, легкий, ніжний. Саме тому літній вітерець ви малюватимете світлими кольорами.

Осінній вітер зовсім не такий. Послухайте його поетичний портрет, це він сам про себе розповідає. Знову застосовувалися поетичні твори Г. Тарасенко.

Яким голосом, на вашу думку, розповідає про себе осінній вітер? Після поетичної частини уроку вчителька запропонувала дітям пограти. Ставайте по кімнаті вільно. Хтось, кого ми виберемо, буде осіннім вітром. А всі інші будуть різними деревами, квітками, хмарками, травою. Вітер дмухатиме на все, що на землі. А ви не тільки розкажіть, що з вами відбувається, а ще й за допомогою рухів, жестів, міміки покажіть, що відчуває осіння природа.

— Доберіть слова, щоб сказати про осінній вітер. Який він? Розкажіть, що вітер робить у садках; у полі; на вулицях.

Цікавою частиною проекту виявилася робота над створенням портретів осінніх місяців. Ми запропонували дітям створити портрети не головних персон та предметів осені, а трьох місяців: вересня, жовтня, листопада. Ознайомлення з прислів 'ями, їх заучування допомагало дітям краще усвідомити особливості кожного місяця: «Як вересніє, то й дощик сіє», «Жовтень горить, листям землю золотить», «Листопад зимі ворота відчиняє». Аналогічно проводилась підготовка дітей до створення інших художніх робіт.

Учитель: — Осінній портрет ми з вами, любі друзі, створили. Бачу, що вам він теж сподобався. Добре, якщо в нашому музеї буде також осінній натюрморт. Натюрморт - це зображення різних предметів, речей. Осінній - тих речей, що стосуються осінньої природи, погоди. Тож давайте спочатку їх пригадаємо. А щоб легше було це робити, згрупуємо їх.

Цю соціально-художню діяльність ми організовували у два способи. По-перше, розподілили дітей на кілька команд, запропонувавши кожній обрати для себе певну тематичну групу. Потім з купи предметних картинок, які вони спочатку розглядали, називали, команди відбирали лише свої. Друга частина спільної діяльності виявилась в обговоренні результатів, представлених кожною командою дітей.

Другий спосіб полягав й тому, що кожна команда отримувала великий аркуш паперу, олівці або фломастери та завдання намалювати на ньому слова певної групи. Спочатку діти обговорювали між собою слова, а потім їх малювали. Серед запропонованих дітьми слів були такі: осінній одяг (куртка, плащ, шапка, шарф, рукавички, светр, комбінезон); осіннє взуття (гумові чоботи, боти, чобітки); осінні речі (парасолька, накидка); осінні овочі (капуста, картопля, морква, буряк, цибуля); осінні фрукти (яблука, груші, сливи, кавуни); осінні природні явища (дощ, туман, холод, хмари, листопад).

Важливим і досить складним завданням було не тільки намалювати, а ще й створити словесний осінній натюрморт. Дітям це завдання видалося занадто складним. Тому вчителька запропонувала власний зразок розповіді: «На моєму натюрморті куртка, гумові чобітки, тепла шапочка та парасолька — це осіннє вбрання для дівчинки. Я б назвала його «теплий або дівочий». Спробуйте створити лісовий осінній натюрморт, садовий, овочевий, прогулянковий, святковий, смачний натюрморт, а також щедрий, сумний, запасливий, яскравий тощо. Поміркуйте, з яких елементів ви його складатимете.

Після цієї лексичної вправи ми пропонували дітям намалювати натюрморт та підписати його назву. Діти шести-семи років вже виявилися спроможними виконати це завдання. Учитель допомагав дітям об'єднати кілька предметів тематично, включити її до розгорнутого міркування, наприклад: «Ти хочеш скласти прогулянковий натюрморт? Давай поміркуємо. Яка погода буває найчастіше восени? То що ж необхідно для прогулянки в осінній день, скажімо, у парку? Якщо прогулюватиметься дівчинка, як ти вважаєш, що в неї може бути в руках? (букет осіннього листя, парасолька, тепла шапочка)».

Наступна частина художнього блоку проекту була пов 'язана зі створенням осіннього пейзажу.

Учитель звертався до дітей зі словами: — Осінній пейзаж теж хотілося б залишити в нашому музеї. Перш, ніж ви, любі друзі, почнете малювати, пропоную вам відтворити його у своїй уяві. Краще скористатися для цього словом, тобто розповісти, як і що ви збиралися малювати. А ще уявити красиву картину осінньої природи допоможе лірична поезія Катерини Перелісної. Спробуйте передати кольорами тривогу берізки, холодний вітряний день. Учителька читала дітям два твори, які різнилися характером, змістом, настроєм.

− Можливо, у вас вже є осінні пейзажі, які ви раніше малювали або знайшли в журналах разом з татами та матусями? Тоді залишається вибрати з них найкращий і пояснити всім, чому саме цей пейзаж заслуговує бути експонатом у музеї.

− Огляньте нашу художню залу. Тепер тут є осінній портрет, натюрморт, пейзаж. Така краса! Отже, Осінь може не сумувати, що нічого не залишиться на згадку.

Наступною частиною проекту була робота з пошуку казок, літературних текстів, у яких могла заблукати осінь. Учитель звернувся до учнів з такими словами: «У нашому музеї Осінь залишиться не тільки в малюнках, віршах, розповідях. Якщо уважно придивитися, можна переконатися, що вона заховалась у наших улюблених казках. Треба тільки її там розшукати. Давайте разом спробуємо. Пригадайте казку, можливо, у згадці про врожай, погоду, осінні природні явища ви й знайдете осінь».

Таке складне завдання одержали діти разом з батьками. І ось які цікаві знахідки вони зробили. Ці відповіді, а також малюнки до творів дітей ми виділили в так звану казкову залу. Знахідки дітей були оформлені на окремих аркушах і представлені, як експонати Музею Осені.

1. Казка Івана Франка «Ріпка». Пам'ятаєте, як починається казка? Ріпка виросла велика: «Зразу така, як мишка, потім, як буряк, потім, як кулак, потім, як два, а наприкінці стала така, як дідова голова», «Чим були зайняті герої казки, що вони робили? Коли це буває? Тепер здогадалися, де Осінь заховалась? (урожай ріпи збирають восени).

2. Українська народна казка «Івасик-Телесик». Пригадайте, у яку біду потрапив Івасик. Так, до відьми в полон. Перехитрив Івасик відьмину дочку Оленку, сховався на яворі. Ось послухайте, як це було: «Побачила відьма хлопчика та почала явора гризти; гризе, гризе та зубами клацає. Бачить Івасик, що непереливки, аж тут дивиться - летять гуси. Він до них:

Гуси, гуси, лебедята,

Візьміть мене на крилята

Та понесіть до батенька,

А в батенька їсти-пити

І хороше походити.

А вони кажуть: — Нам ніколи, нехай тебе задні візьмуть. — Та й полетіли».

Діти, здогадались, де Осінь заховалась, про яке осіннє явище згадується в цій казці? (птахи летять у теплі краї).

3. Українська казка «Півник і двоє мишенят». Пам'ятаєте, півник-трудівник знайшов колосок, а потім його обмолотив, а потім відніс зерно до млина та намолов борошна й, нарешті, пиріжків напік? Ви теж вважаєте, що це відбувалося наприкінці літа та на початку осені? Отже, виходить, що казка ця також осіння.

4. Українська казка «Кривенька качечка». Нагадаю вам, як починалася ця казка: «Були собі дід та баба, та не було в них дітей. От вони собі сумують, а далі дід і каже бабі: — Ходімо, бабо, в ліс по грибки! От пішли; бере баба грибки, коли дивиться, у кущику гніздечко, а в гніздечку качечка сидить «. Про які осінні дари згадується в цій казці, здогадалися? Назвіть, які осінні грибки могли збирати в лісі дід та баба.

5. Українська казка «Пан Коцький». Звичайно, ви добре пам'ятаєте історію, як лисичка побралася з котом та назвала його паном Коцьким. Тоді ви легко знайдете Осінь в цій казці, якщо пригадаєте, з яких осінніх дарів приготували звірі котові частування.

До цих та інших казок діти залюбки малювали ілюстрації, які прикрасили класну кімнату.

Така робота в межах проекту, дійсно, об'єднувала всіх учасників, сприяла підвищенню інтересу до навчання, посилила зв'язки з іншими дітьми, показала, що взаємини можуть бути не тільки продуктивними, а ще й цікавими. Ми відзначили, що більшість учителів, які брали участь в експериментальній роботі, поступово перестали боятися колективних форм співробітництва дітей, почали цінувати їх за загальний результат, зацікавленість дітей, як ефективний спосіб освоєння будь-якої навчальної дії, а не розглядати їх лише як причину галасу, безпорядку тощо.

Також, навіть без контрольного зрізу, стало помітно, що переважна більшість дітей почали змістовно спілкуватися один з одним на перервах, знаходити теми для спільних бесід, змінились формально й змістовно ігри молодших школярів. У них діти привнесли елементи спортивних змагань, рольових відносин у ситуаціях «Лікарня», «Майстерня», «Супермаркет», «Гості». Дівчатка частіше стали грати разом з хлопчиками, хоча міцними такі стосунки можна було назвати лише умовно. І справа тут зовсім не в тому, що дітей не цікавлять взаємини з представниками протилежної статі. І хлопчикам, і дівчаткам подобається грати разом, але табуювання як елемент дитячої субкультури, неписане заперечення проти дружби хлопчиків і дівчаток переважають реальний інтерес. В організованій учителем грі діти залюбки грали, хоча дехто з хлопчиків намагався зобразити такі дії, як результат примушення. Водночас, коли дитину не вибирали в гру, вона дуже переживала й навіть зверталась за допомогою до вчителя. Ми також відзначили, що певна частина дітей засвоїли алгоритм виконання творчих проектів і навіть намагались організовувати таку роботу з невеликою групою дітей самостійно. Так, дівчата об'єднались для спільного написання вітального листа для матусь до свята 8 Березня. Оленка, дівчинка-лідер, запропонувала подружкам разом зробити подарунок, який би вони могли потім подарувати вчительці.

Діти почали спілкуватися й налагоджувати стосунки з однолітками. Це доводить, що проективна продуктивна спільна діяльність учнів, учителів та батьків була успішною. Найголовніше досягнення нашої роботи - у переосмисленні вчителем особистості дитини. Учитель почав сприймати дітей не як об'єкт жорсткого навчання, а як співавтора творчої роботи, головними особами якої є вчитель та учень.

Підсумовуючи матеріали та результати проведеної науково-дослідної роботи, сформулюємо коротко основні її висновки.

Запропонована програма формування соціальної компетентності молодших школярів у контексті дитячої субкультури визначає наступні оптимальні умови соціалізації: забезпечення безпосереднього виховного впливу через застосування системи літературно-творчих завдань; організація спільної продуктивної ігрової діяльності у формі творчих проектів за участю дітей, батьків і педагогів; створення педагогом розвивального середовища, яке ініціює постанову дітям проблем та пошуку ефективних способів їх розв'язання.

Реалізація першої з умов сприяла забезпеченню інформаційних основ соціалізації, збагаченню художнього, соціального досвіду дітей артефактами національної культури. Для реалізації другої умови, пов'язаної з організацією спільної продуктивної та ігрової діяльності, у ході якої діти мали можливість змінювати соціальні ролі, вправлятися в побудові конструктивних стосунків у групових формах взаємодії, пов'язаних із зіткненням особистих та колективних цілей, потреб. Реалізація третьої умови забезпечувала зростання особистості молодшого школяра в соціальних стосунках через розвиток рефлексивних потреб, опанування доступними для дітей цього віку способами саморозвитку, орієнтацію дитини на позиції «бути самою собою».

Аналіз результатів підсумкового контролю засвідчив, що після проведеної спеціальної педагогічної роботи змістовно збагатилася дитяча субкультура, що виявилось у збільшенні обсягу знань про соціум, поширенні досвіду побудови стосунків у колі однолітків, урізноманітненні ігрової тематики, увиразненні мовлення формами фольклору, фразеологізмами.

Ми дійшли висновку, що шкільне середовище має суттєвий вплив на процес соціалізації молодшого школяра. Зіставлення даних рівня сформованості соціальної компетентності учнів звичайної міської школи, елітного освітнього комплексу та сільської школи показало, що найбільш високих результатів у формуванні соціальної компетентності досягнуто в умовах звичайної міської школи. Це можна пояснити тим, що в дітей різних соціальних груп зберігаються, незалежно від педагогічного впливу (навчально-виховний процес відбувався в усіх експериментальних групах за єдиною програмою), різні настанови на сприйняття цінностей дитячої субкультури-у сільських дітей чільне місце посідає родинний фактор, а у вихованців з елітних сімей пріоритетним виявляється гедоністичний. Відтак, найбільш гармонійним щодо формування соціальної компетентності виявилося соціальне середовище звичайної міської школи.

Отже, проведена дослідна робота переконливо довела, що реалізація визнаної сукупності умов забезпечує через дитяче співтовариство опосередкований позитивний вплив на збагачення дитячої субкультури, що у свою чергу сприяє соціалізації молодших школярів.

 

 

ДОДАТКИ

Додаток А

Фрагменти записів дитячих міркувань - ілюстрація до питання «Дитяча картина світу»

(Записи висловів вихованців освітнього комплексу «Надійка» м. Краматорськ Донецької області, дошкільного закладу № 39 М.Луганська)

СЛОВАРЬ ВАЖНЬІХ СЛОВ:

В «Надийке» есть традиция - рукописный словарь важных слов. Дети трактують важные жизненньїе понятия. Сохранен язык оригинала.

Что такое мода?

- Это когда показывают разные меха, шляпы, купальники... (Настя К.)

- Мода — это когда одежда, как у меня (Антон)

- Мода — это очень круто! (Маша)

- Мода — реклама дорогих вещей (Алеша)

- Когда показывают на сцене, какая у них одежда. Демонстрация новой одежды по телевизору (Сережа)

- Когда человек красивый.

- Когда человек красиво одевается (Лера)

- Это когда ты идеальная

- Те, кто все модное носят, называются модистами.

Кого называют модным?

- У кого каждый день новая одежда и прическа

- Модный — у кого даже трусы из золота

- Модного каждый день на лимузине отвозят, привозят...

- Модный всегда должен быть приличным

- Это те, которые носят все модное

- Модный — очень красивый, прелесть

- Модный — это дизайнер, который делает моду

- Самый модный — это юрист, у него много денег

- Самые модные мужчины — крутые, у них есть черные брюки и бабочка

- У модной тетеньки есть обязательно пальто из [писецу] т.е. песца

- Модный держит себя в порядке.

Как стать модным?

- Надо ухаживать за собой — покупать себе новую одежду.

- Привести себя в порядок.

- Нужно покупать новые вещи и всегда их беречь.

- Каждый день делать новые прически, надевать новую одежду.

- Лицо красишь: тут — синим,а тут — желтым, а тут — черным, — вот ты и модный.

- Чтобы стать модным, нужно красиво одеваться.

- Надо надевать новые фирмы и всем показывать, что у тебя есть.

- Дети не могут быть модными, потому что они еще маленькие.

- Чтобы стать модным, надо в школе учиться хорошо и держатьб себя умной, поднимать часто руку.

- Чтобы стать модным, надо: вырасти поскорее; сделать [педикюр] и [маликюр];

- Одеваться красиво и красить волосы; нужно много денег; надо делать престижную маску; детям нельзя красить лицо, потому что они тогда будут, [как дурочки].