ТОП 10:

Кафедра фізичної географії та картографії



На правах рукопису

Черваньов І.Г.

ТЕОРІЯ ТА МЕТОДОЛОГІЯ ГЕОГРАФІЧНОЇ НАУКИ

Навчальний посібник

Харків-2011


УДК 551.4; 910.1

ББК

 

Відповідно до авторської програми нормативного курсу, затвердженою учбово-методичною комісією геолого-географічного факультету, висвітлено основні питання теорії та методологічні засади сучасної географії.

Призначений для студентів 4 курсу географічної спеціальності.

Може стати у нагоді іншим географам, особливо аспірантам при підготовці фахового іспиту.

 

Рекомендовано учбово-методичною комісією

Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна

 

Рецензенти:

 

 

© Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна

© І.Г.Черваньов


ЗМІСТ

Передмова 5

Короткий огляд основних літературних джерел 8

 

ВСТУП. Місце географії в системі знання 10

Що є наука? 10

Інтелектуальний капітал і індустрія знань 13

Сучасні інформаційні технології як людський капітал 14

Як відбувається становлення науки? 16

Що є географія? 19

Питання для самоконтролю 21

 

РОЗДІЛ 1.

Проблема 1. СУБСТАНЦІЙНА ОСНОВА ГЕОГРАФІЧНОГО ПІЗНАННЯ 22

Географічна форма руху матерії 24

Місце у географії Нового землезнавства як об’єднуючої науки 28

Прикладне і конструктивне значення географічних знань 30

Місце географії в середовищі наук про довкілля 32

Питання для самоконтролю 42

 

Проблема 2. ОНТОЛОГІЯ. ПРИРОДНИЙ ОБ’ЄКТ ГЕОГРАФІЧНОЇ НАУКИ 43

Простір і час як атрибути і аргументи географічного буття 43

ГЕОГРАФІЧНИЙ ПРОСТІР

Географічний простір як континуум 45

Дискретні форми географічного простору 46

Простір географічних об’єктів 47

Просторова ієрархія геосистем 49

Просторова організація 50

Територія 52

Топологія 55

Закони просторового світоопису 59

ГЕОГРАФІЧНИЙ ЧАС

Час неперервний та дискретний 62

Субстанційний, реляційний і конвенціальний час 62

Питання для самоконтролю 67

 

Проблема 3. ГНОСЕОЛОГІЯ. ГЕОГРАФІЧНЕ ПІЗНАННЯ, ЙОГО СФЕРИ ТА МЕЖІ

Стилі географічного бачення дослідження 68

Бачення об’єкту й предмету географічної науки 68

Загальна парадигма географії 76

О.М.Ласточкін про співвідношення об’єктного та предметного знання 88

Розвиток системи географічного пізнання 90

Об’єкт географічного дослідження 93

Способи розгляду наукового об’єкту 97

Географічні мови 97

Моделі рельєфу різними мовами 102

Питання для самоконтролю 109

 

Проблема 4. ОГЛЯД ГЕОГРАФІЧНОЇ КАРТИНИ СВІТУ: ГЕОСИСТЕМИ 111

Географічний ландшафт 113

Інтерпретації ландшафту за М.Д.Гродзинським 113

Ландшафт за Е.Неефом 118

Ландшафт за Л.Г.Раменським 119

Методологія ландшафтознавства, її проблеми 120

Питання для самоконтролю 125

 

Проблема 5. ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ МЕТОДОЛОГІЇ 126

Методологія географічних досліджень 127

Фізичний радикалізм і географічний підхід 130

Інформаційний підхід 134

Геосистемне подання інформації 134

Енерго-інформаційний підхід 135

Питання для самоконтролю 137

 

Проблема 6. ПІЗНАВАЛЬНІ МОДЕЛІ В ГЕОГРАФІЇ 138

Аналіз просторових конфігурацій 138

Системний аналіз 140

7 кроків типового дослідження в географії 143

Топологічний аналіз 150

Питання для самоконтролю 155

 

Проблема 7. КОНСТРУКТИВНА ГЕОГРАФІЯ 156

Поняття конструктивної географії 156

Нормативний зміст конструктивної географії в Україні 157

Американська модель конструктивної географії 161

Організація геосистем з конструктивно-географічної точки зору 162

Самоорганізація і саморегуляція 163

Використання конструктивно-географічного потенціалу географії 169

 

 


ПЕРЕДМОВА

Вітчизняна література, присвячена проблемам географії, налічує немало видань серйозних наукових робіт В.О.Бокова, М.В.Багрова, М.Д.Гродзинського, С.А.Мороза, В.М.Пащенка, В.М.Петліна, Л.Г.Руденка, Г.І.Швебса й ін. Натомість, в Україні досі не видано підручника чи посібника, який би задовольняв потребу професійного навчання географів. Крім суто навчального спрямування, він необхідний і для аспірантів, які потребують викладу основних питань теорії географії в проблемному висвітленні. Можливо, вчителі-методисти захотіли б скористатися таким посібником для самоосвіти. Виходячи з цього, автор вирішив підготувати такий посібник на основі лекцій, що читаються ним в Харківському університеті впродовж багатьох років.

На відміну від більшості теоретичних робіт, тут акцентовано увагу на поглядах, теоріях, інших наукових відомостях і методологічних підходах, що відносяться вже до інформаційної епохи розвитку географічної науки, тобто найчастіше не виходять за межі 21 ст. Лише у викладі деяких фундаментальних положень, так би мовити, «вічних» проблем географії, це загальне правило інколи порушується.

Загальне підґрунтя викладу. Цей спецкурс є авторським, отже, цим виправдовується його певна суб’єктність (не плутаючи її із суб’єктивністю): певна незвичність міркувань, що покладені в його основу, певних наукових положень і стилю викладу. Автор (на основі досвіду) сподівається, що текст і методичний апарат видання сприятимуть тому, щоб хоча би окремі студенти захопилися проблематикою теоретичної географії, щоб вирівняти надто прагматичний крен сучасного світопізнання.

Автор особисто сповідує постнекласичну методологію науки (модернізм), Тому, цей курс ґрунтується на наступних парадигмальних та теоретико-методологічних засадах:

- визнанні системної організації фізично реального світу, де переважають процеси спонтанної самоорганізації, і доцільності відповідного (системного) його пізнання сучасними засобами;

- розумінні, що фізично реальна і наукова картини світу – суть різні, але рівнозначні об’єкти пізнавального процесу;

- що один і той самий фізично реальний об’єкт пізнання може бути основою багатьох наукових об’єктів;

- що в географії поряд з фізичною реальністю існує віртуальна реальність, причому пізнавальний процес тяжіє до останньої: адже поняття, формулювання законів, принципи, моделі, результати дослідження залежні від сукупності поглядів, переконань і уподобань, що створюють внутрішній світ дослідника - парадигму, обрану методологію, підбірку методів та способів інтерпретації результатів, що є істинними лише за певних умов. Отже, результати дослідження є складною композицією, своєрідним «полімером», що поєднує у собі всі ці аспекти пізнання.

Натомість, кінцева мета дослідницької діяльності – встановлення закономірностей, притаманних саме фізичній реальності, бо інакше географічна наука не могла бути віднесена до природознавства.

Останнє спонукає географа уважно ставитись до усіх пізнавальних процедур і вимагає доводити їх адекватність задачі, що вирішується; отже, потребує розробки відповідних засобів: теорії географічної подібності, способів верифікації, доказової бази інтерпретації і т.ін., бо в іншому випадку неможливо співвіднести результати, отримані на дослідницькому об’єкті, на об’єкт фізичної реальності. Такими журналами у Світі є «Nature», «Environment», «American Geography», «Geomorphology» (тут їх подано за зменшенням рейтингу на 2008 р.), та деякі інші. На жаль, на просторі СНГ жоден з наукових географічних журналів не має імпакт-фактору.

Найбільш авторитетним в Україні географічними (геоекологічними) виданнями є Українська Географічна енциклопедія (УГЕ) у трьох томах (1986-1993) та Екологічна енциклопедія у трьох томах (2003-2007); з картографічних видань – Національний Атлас України (2005), що має, крім мало доступного фундаментального паперового видання, доступну кожному електронну версію; з періодичних видань – Український Географічний журнал, що видається щоквартально. З іноземних доступних видань (через Центральну наукову бібліотеку та Інтернет): Известия РАН. Сер. География; Вестник Московского университета, сер. Географическая; Доклады РАН. Сер. География (Москва), География и природные ресурсы (И-т географии СО РАН, Иркутск).

Студенти старшого курсу, яким за навчальним планом викладається нормативна дисципліна «Теорія та методологія географічної науки», вже досить обізнані з географією як сукупністю чи, навіть, системною набутих людством знань про земну поверхню, географічну оболонку, геосистеми; багато що знають про них в аспекті «Оселі Людства», як можна визначити суспільну географію; володіють географічною номенклатурою, конкретно-науковими методами й повністю завершили практичне навчання – виконали програми навчальної та виробничих практик. Отже, повторюю, вони володіють сумою географічних здобутків, мають певну науково-просвітницьку школу (як кажуть про школу в балеті, війську тощо). Але щоб стати дійсно випускником університету, слід знати не лише суму вже здобутих знань, навіть у найдосконалішій їх систематиці; слід вміти дослідити, як само, за якими правилами ці знання можна отримувати, як їх тлумачити – тобто наукові підвалини і методологічний арсенал науки. Цей курс буде стосуватися саме цих питань, викладених переважно у проблемному сприйнятті – щоб можна було визначити власний подальший пошук: адже невдовзі кожному з вас готувати бакалаврську кваліфікаційну роботу, а потім – захищати магістерський диплом.

Виклад є доволі конспективним і недостатньо дискутивним. І це не тому, що у автора не вистачило часу чи паперу на укладання, так би мовити, повного тексту. Ми дотримуємося переконання (значною мірою, на власному досвіді, набутому за тривалого досвіду географічної діяльності), що неможливо опанувати будь-що лише за підручником, за ходом чужої, навіть авторитетної думки. Навчальне видання мусить сприйматись лише як путівник для молодого науковця. Дійсно, перші кроки в справжній науці досить проблематично зробити без допомоги певного ментора, який б допомагав знаходити шлях у її лабіринті. Власне, автор взяв на себе таку «менторську» функцію, вважаючи, що власний 50-річний науковий стаж – це вже сама собою підстава для того, щоб себе в такій якості запропонувати.

Як працювати з посібником? Він, на задум автора, є «Аріадниною ниткою», так би мовити, у кромішній пітьмі пошуку сенсу науки «Географія».

В тексті й нечисленних рисунках подається певне бачення кожної з визначених проблем. Але основні наукові знання теоретико-методологічного змісту містяться у роботах, на які є посилання. Можливе й подальше заглиблення у проблему, якщо звернутися до праць, на які, в свою чергу, є посилання у авторів цитованих книжок чи статей. Це особливо важливо для підготовки рефератів і доповідей.У додатках є структура деяких найважливіших, на переконання автора, наукових видань.

Кожна проблемна тема має завершуватись завданнями для самоконтролю, призначення яких зрозуміле, й рекомендованими темами рефератів.

Як складати реферат. Реферат є осмисленим і систематизованим, впорядкованим референтом на свій власний розсуд викладом поглядів інших вчених. Реферат може бути присвячений особистому внеску певного реального науковця – суб’єку пізнавального процесу (напр., А.Геттнера), і тоді він може бути суб’єктивістським, всебічно висвітлюючи внесок обраного науковця у певний напрям науки. Але, найчастіше, реферат мусить давати аналіз певного наукового напрямку, або застосування певного методу, тобто в такому випадку він вимагає широти й об’єктивності аналізу джерел, з обов’язковим посиланням на авторів конкретних положень, наукових здобутків або суджень (об’єктивістський підхід).

В цьому, другому випадку роль студента полягає у складанні бібліографії, читанні робіт (допускається читання їх рефератів в будь-якому реферативному виданні, тобто використання вторинної інформації), упорядкуванні результатів за напрямками наукового пошуку різних дослідників і складанні, відповідно до цього, плану роботи. Звернімо увагу: це перша дослідницька задача референта; далі – у систематизованому й вибірковому викладі матеріалу відповідно до складеного плану (це друга дослідницька задача). Виклад завершується висновками, де співставляються погляди, викладені у реферованих роботах, і ставлення до них референта (третя дослідницька задача). Наводиться список літератури. На кожне джерело мусить бути посилання у тексті реферату. Ілюстрації можуть бути запозичені (з відповідним посиланням), але є певна можливість складання власних рисунків і таблиць (напр., для порівняння поглядів – і це може бути певним внеском у науку). Це разом становить ще одну, четверту дослідницьку задачу.

Як бути сучасним? Географія – прадавня з наук. Її багата історія провокує методологів на шлях пошуку сенсу у античних джерелах і класичному надбанні. І це правильно, але є лише одною стороною медалі. Натомість, у другій половині 20 ст. – через розвиток теорії систем та синергетики, та певну ревізію уявлень про земний світ на тлі досягнень космічного землезнавства – вимагається «осучаснення» географічної науки, її певний ренесанс. Тому слід з перестoрогою ставитись до деяких усталених понять, підходів, оцінок, бо частина них - вже забобони. Тут проглядає, назвемо її так, бічна сторона медалі: у 21 ст. гріх не користуватися електронними бібліотеками, Викіпедією – єдиною енциклопедією з прихованим авторством статей: це найбільша за всю історію цивілізації, до того ж «громадська» енциклопедія. Власний досвід користування нею дозволяє нам пересвідчитися: вона того варта.

Все частіше в Інтернеті з’являються монографії, серйозні наукові видання, існують Інтернет-журнали, проводяться Інтернет-конференції – в цілому, вирує, крім публічного, наукове життя. Це тильний бік медалі.

Але не все так добре. Інтернет дещо нагадує собою магазин секонд-хенду. В ньому можна знайти справжні фірмові речі (секонд – тому що, як правило, вони вже видані на паперових носіях – навіть у тих же рейтингових журналах), але досить часто вони зустрічаються поміж мотлоху, розібратись у якому може лише знавець справи (правда, в сучасній «діловій» літературі досить багато «квазінаукового» або піратського. Недавно був такий скандал у ВИКІПЕДІЇ. Його викликало подання кимость статті «Еніологія», яку науковці не визнають. В Інтернеті є і «піратські» видання, розраховані на дрібний заробіток від перепродажу. Користуйтесь ними для швидкого проникнення у проблему (через пошукові системи Google, Яндекс та ін.). Але неприпустимо запозичувати реферат у готовому вигляді. Це плагіат (те ж саме, що у побуті кишеньковий злодій або навіть квартирний грабіжник) – найбільш переслідувана провина науковця. Варто від цього ухилятись – як казали в далекі роки мого дитинства, «Бог на правду виведе». Бережіть, не втрачайте почуття власної гідності!

Насамкінець цього ессе, хочу навести слова чи не найбагатшої людини Світу (до 2011 р. – з тих, кого можна назвати «креативним менеджером») Стіва Джобса (котрий, до речі, досяг усього виключно як яскрава креативна особистість). Ці слова він виголосив у Стенфордському університеті (2005) – власній Alma Mater, виступаючи перед його випускниками: «У меня не было своей комнаты, я спал на полу у друзей, сдавал бутылки из-под колы за 5 центов, чтобы купить еды, и каждое воскресенье шел 7 миль пешком, чтобы раз в неделю хорошо поужинать в храме кришнаитов. Это было прекрасно!» )виділено мною – І.Ч.) .

Ці слова наведені для того, щоб проілюструвати, на переконливому прикладі: розум (у найвищому розумінні слова) є найвищим здобутком людини, і заради нього наше тіло може терпіти незгоди – але ніяк не навпаки.


 

 







Последнее изменение этой страницы: 2016-08-06; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.238.189.171 (0.011 с.)