Вибірка - метод дослідження, коли із загальної (генеральної) сукупності однорідних одиниць відбирається певна її частина (вибіркова сукупність); ця частина підпадає під обстеження.

 

29. Вибірковий метод у соціологічному дослідженні. Генеральна та вибіркова сукупність.

Вибірковий метод — науково обґрунтований підхід, за результатами якого роблять висновки про об'єкт дослідження як ціле, спираючись на дані аналізу його певної частини.

Використання методу вибірки передбачає опанування таких понять, як «генеральна сукупність», «вибіркова сукупність», «одиниця відбору», «одиниця спостереження», «репрезентативність», «помилка репрезентативності» тощо.

Генеральна сукупність — це сума усіх можливих об’єктів дослідження; це умовно математичне поняття, його не слід ототожнювати із реальними генеральними сукупностями дослідження. Для побудови імовірнісних методів вибірки необхіний повний список елементів генеральної сукупності.

Визначення генеральної сукупності передбачає конкретизацію характеристик об'єкта, його найважливіших суттєвих ознак, які піддаються фіксації.

Вибіркова сукупність — певна кількість відібраних за суворими правилами елементів генеральної сукупності.

Вона нібито є мікромоделлю генеральної сукупності, її структура повинна максимально збігатися зі структурою генеральної сукупності за основними якісними характеристиками і контрольними ознаками.

Співвідношеня генеральної та вибіркової сукупності визначається розміром дисперсії (розподіл чи розсіювання значень досліджуваної ознаки у співставлення з реальними показниками генеральної сукупності. Розмір вибірки (обсяг) корелює із величиною дисперсії), вибірки, тобто показником середнього квадратичного відхилення. На практиці це питання вирішується шляхом компромісу між бажаною точністю дослідження та можливостями здійснення.

30. Репрезентативність вибірки. Помилки репрезентативності.

Визначення якості вибірки означає оцінку її на предмет репрезентативності щодо всього об'єкта дослідження.

Репрезентативність вибірки — здатність вибіркової сукупності відтворювати основні характеристики генеральної сукупності.

Вибірка не може абсолютно точно відтворювати генеральну сукупність, тому вона завжди матиме певні відхилення від неї.

В дослідженні дескриптивного плану вибірка, повинна бути строго репрезентативною.

Потреби репрезентативної вибірки означають, що за виділеними параметрами (критеріями) склад досліджуваних повинен наближатися до відповідних пропорцій в генеральній сукупності. Між тим, строго репрезентативну вибірку за всіма важливими для проблематики дослідження параметрами забезпечити неможливо, і тому потрібно гарантувати репрезентацію за головним направленнням аналізу даних.

Перш за все, потрібно зрозуміти, які з наявних відомостей про характеристики генеральної сукупності є суттєвими для цілей дослідження. В багатьох випадках це статевовіковий, соціально-професійний, майновий склад досліджуваний, їх просторова локалізація. Вік показує життєвий досвід і, як правило, не робочий чи професійний стаж. Соціально-професійні, соціально-статусні характеристики — це свідоцтва про різницю в системі реального стану людей і їх особистих інтересів, позицій.

Помилка репрезентативності — відхилення вибіркової сукупності за певними характеристиками від генеральної сукупності.

Чим більша величина відхилень, тим значніша помилка репрезентативності, тим нижча якість отриманих даних. Головне завдання на цьому етапі соціологічного дослідження — врахувати помилку репрезентативності під час інтерпретації та узагальнення результатів дослідження, проведеного із застосуванням вибіркового методу.

31. Типи вибірок. Види відбору.Вибірка – представницька частина одиниць генеральної сукупності. Існують такі типи вибірок: - Імовірнісна – відтворює закономірності розподілу ознаки в генеральній сукупності; - Диспропорційна – попрошарковий вибір, за принципом якого імовірність елементу одного прошарку попасти у вибірку не є пропорційною обсягу прошарку генеральній сукупності;- Багатоступінчаста – здійснюється кількома етапами: спочатку виокремлюється великі спільноти, після чого всередині цих спільнот виокремлюються ще менші за обсягом спільноти; - Багатофазна – передбачає зі сформованої вибірки великого обсягу здійснити нову вибірку меншого обсягу з метою докладнішого вивчення; - Довільна – здійснюється на підставі випадку і немає вірогідного обґрунтування; - Пропорційна - у вигляді квот розподілу ознак, що вивчаються, відтворює генеральну сукупність;

- Районована, за якої продедурам відбору одиниць дослідження передує розподіл генеральної сукупності на одномірні частини;

- Репрезентативна – має такий самий розподіл відносних характеристик, як і генеральна сукупність;

- Серійна, за якої одиницями відбору є серії: сім'я, шкільний класс, навчальна группа тощо;

- Систематично-імовірнісна – здійснюється через один і той самий інтервал на основі алфавітного чи пронумерованного списку;

- Випадкова, за якої генеральна сукупність поділяється на часткові сукупності, які самі по собі є однорідними, а між собою – різнорідними;

- Цілеспрямована – за якої відбираються особливо типові, а за ними розробляються висновки стосовно всієї сукупності.

Види та способи відбору:

В залежності від того, скільки разів відібрані для обстеження одиниці приймають участь у відборі, розрізняють повторний та безповторний відбір. При повторному відборі обстежені одиниці ” повертаються” у генеральну сукупність і знову приймають участь у відборі. При безповторному відборі одиниці, що попали у вибірку, більше не приймають участі у відборі, таким чином кожна одиниця може бути відібраною лише один раз.

При формуванні вибіркової сукупності використовують також наступні види відбору: індивідуальний, груповий або серійний, серійний, комбінований.

Розрізняють чотири основних способи формування вибіркової сукупності: 1) власне випадковий відбір (повторний чи безповторний), 2) механічний (систематичний) відбір, 3) типовий відбір, 4) серійний відбір.

У статистичній практиці застосовується відбір у часі, наприклад, моментне спостереження, що передбачає реєстрацію ознак на певний момент часу, як правило, через рівні інтервали.

32. Типові помилки та труднощі в організації прикладного соціологічного дослідження.

До типових помилок в організації прикладного дослідження можна віднести помилки вибірки. Помилкою вибірки є деякі розходження характеристик генеральної та вибіркової сукупностей. Вона складається з помилок реєстрації та помилок репрезентативності.

Помилками реєстрації називають такі, які виникають внаслідок отримання неточних або невірних відомостей від окремих одиниць сукупності із-за недосконалості вимірювальних приладів, недостатньої кваліфікації спостерігача, недостатньої точності розрахунку тощо.

Помилки репрезентативності розділяють на систематичні та випадкові. Систематичні помилки репрезентативності виникають внаслідок особливостей прийнятої системи та обробки даних спостереження або з умов недотримання правил відбору у вибіркову сукупність. Вони мають тенденційний характер викривлення величини досліджуваної ознаки в бік її збільшення або зменшення. Такі помилки також повинні бути виключені. Випадкові помилки репрезентативності виникають перш за все через те, що вибіркова сукупність через її малий обсяг не завжди точно відтворює характеристики генеральної сукупності. Тому цей вид помилок є основним, і завдання вибіркового методу полягає в отриманні таких вибіркових характеристик, які б якомога точніше відтворювали характеристики генеральної сукупності, тобто давали найменші помилки репрезентативності.

До зниження валідності можуть призвести не тільки помилки інструментарію, а й систематичні помилки вибірки.

Систематичні помилки — помилки, які виникають внаслідок неправильних вихідних статистичних даних про параметри контрольних ознак генеральної сукупності, занадто малого обсягу вибірки, хибного застосування способу відбору одиниць аналізу тощо.

Визначити величину систематичних помилок за допомогою математичних формул неможливо, тому вони значно погіршують результати досліджень і взагалі можуть звести їх нанівець. Крім того, слід враховувати, що надійність і валідність — самостійні параметри, не залежать один від одного, характеризують якість дослідження з різних боків. Тому обов'язково їх треба визначати окремо.

33. Поняття методу, техніки, методики та процедури соціологічного дослідження.

На відміну від методології методи і процедури дослідження - це система більш-менш формалізованих правил збирання, обробки та аналізу доступної інформації. Але і тут методологічні посилки грають найважливішу роль насамперед у виборі тих чи інших прийомів для вивчення поставленої проблеми.

Ні у вітчизняній, ні в зарубіжній практиці немає єдиного слововжитку відносно приватних прийомів соціологічного дослідження. Одну і ту ж систему дій деякі автори називають методом, інші - технікою, треті - процедурою або методикою, а іноді – методологією (за Ядовим).

Метод - основний спосіб збору, обробки і аналізу даних.

Техніка - сукупність спеціальних прийомів для ефективного використання того чи іншого методу.

Методика - поняття, яким позначимо сукупність технічних прийомів, пов'язаних з даним методом, включаючи приватні операції, їх послідовність і взаємозв'язок.

Процедурою зазвичай називають послідовність всіх операцій, загальну систему дій і способів організації дослідження. Це - найбільш загальне, і водночас збірне поняття, що відносяться до системи прийомів збору та обробки соціологічної інформації.

Якщо охопити всі методичні, технічні та процедурні особливості роботи соціолога, частка таких прийомів дослідження, які б не зустрічалися в інших громадських і навіть природних науках, буде не така вже й велика. Соціолог використовує поряд зі спеціальними загальнонаукові методи. Крім того, багато прийомів запозичені з інших соціальних дисциплін, особливо з економічних, історичних, етнологічних, психологічних.

Виділяють два класи методів і технічних прийомів роботи з емпіричними даними. Клас А утворюють методи і техніка, які відносяться до збору первинної інформації. Клас В - методи і техніка, пов'язані з обробкою та аналізом вихідних даних. У свою чергу, клас А поділяється на два підкласи, де (al) - прийоми, пов'язані з установленням надійної інформації про якісь одиничних події або їх поєднаннях, а підклас (а2) - прийоми, пов'язані з визначенням порядку, послідовності або системи фіксування окремих подій або їх поєднань.

Технічні прийоми, які забезпечують правильність і надійність відбору одиниць спостереження, є правилами вибіркових обстежень, віднесених до класу техніки (а2).

Соціолог повинен мати загальне уявлення про можливоості тієї чи іншої статистичної процедури, інакше він не зможе правильно визначити метод обробки і аналізу зібраного матеріалу.

Але є й особлива сфера застосування кількісних методів у соціології, пов'язана з вимірюванням первинних характеристик. Це область квантифікації змістовного первинного матеріалу, в якій соціолог зобов'язаний бути професіоналом, бо кількісне відображення якісних ознак неможливе без глибокого проникнення в самий зміст предмету, в його соціологічну природу.

34. Логічні дії (операції) дослідження (абстрагування, ідеалізація, аналогія, формалізація, аналіз та синтез, дедукція та індукція, класифікація та типологія). Абстрагування – метод уявного відволікання від деяких аспектів, сторін, якостей досліджуваних об’єктів з метою виділення в чистому вигляді релевантних рис об’єкта. Результатом абстрагування є абстрактний об’єкт, тобто, такий, який не має матеріально-чуттєвого вияву (в соціогуманітраних науках такими є поняття). У зв’язку з цим важливо відзначити, що абстрагування є не лише «негативною» процедурою («відволікається від зайвого»), але й конструктивною (творить абстрактий об’єкт). Ідеалізація – метод, заснований на абстрагуванні. Його суть полягає у конструюванні гранично абстрактних (ідеалізованих) об’єктів через доведення певних сторін чи властивостей реальних об’єктів логічної межі. Аналогія – це метод, який полягає у знаходженні деякої схожості між предметами, а також у перенесенні властивостей відомого предмета на невідомий за умов схожості 1 та 2-го. Прийнято виділяти аналогію властивостей та аналогію відношень. Формалізація може бути визначена широко та вузько. У вузькому сенсі поняття, формалізація – це перетворення деякого змістовного знання за допомогою штучної (формалізованої) мови, передусім, засобів математики та математичної логіки. У широкому сенсі, формалізація це відображення змістовного знання у знаково-символічній формі. Аналіз – сукупність процедур, сутністю яких є мисленне розділення вихідного об’єкта на складові, виявлення його структури, відділення суттєвого від несуттєвого, зведення складного до більш простого. Синтез – відновлення об’єднання вивчених аналізом частин, виявлення та відкриття того загального (спільного), що зв’язує частини в єдине ціле.При дедукції здійснюється перехід від загальних припущень до окремих, виведення нових істин з відомих за допомогою законів та правил логіки. Індукція є методом, у якому слід розрізняти два аспекти. У вузькому сенсі поняття вона є методом виведення загальних закономірностей на підставі спостереження та узагальнення окремих явищ. В широкому сенсі індукція визначається як сукупність методів та прийомів, які дозволяють здійснити перехід від знання окремих фактів до знання суттєвих та необхідних зв’язків між ними. Класифікація і типологія є методами, які грунтуються на логічній операції ділення обсягу поняття. Часто їх ототожнюють, але насправді це різні методи. Типологія не претендує на повноту охоплення предмета дослідження (тобто, певні нові типи можуть бути сконструйовані в процесі пізнання). Класифікація ділить весь обсяг (множину) на попарно неперехрещувані підмножини, тоді як типологія грунтується на виділення різних підмножин із множини, обсяг якої невідомий (тобто, можливі перехрещувані підмножини – наприклад, перехідні типи).

35. Порівняльна х-стика пізнавальних можливостей...:спостереження, аналіз документів, експеримент, опитування.

Метод спостереження

Соціологічне спостереження являє собою цілеспрямоване і систематизоване сприйняття будь-якого явища, риси, якості та особливості якого фіксуються спостерігачем. Форми і засоби фіксації можуть бути різними: бланк або щоденник спостереження, фото-, теле- або кіноапарат та інші технічні приладдя.

Характерними рисами наукового спостереження, на відміну від буденного, є систематичність, планомірність, цілеспрямованість.

Спостереження може бути: включеним, невключеним; польовим, лабораторним, випадковим (незапланованим).

Головною особливістю методу спостереження є те, що відбувається безпосередній зв'язок з об'єктом, також однією з особливостей методу є неможливість повторного спостереження.

Метод аналізу документів

Зазначений метод дозволяє отримувати дані про події, що відбулися, спостереження за якими вже неможливо. Вивчення документів нерідко дозволяє виявити тенденції і динаміку їх змін та розвитку.

Документом в соціології називають створений людиною предмет, призначений для фіксації, передачі і зберігання інформації.

В залежності від автора документи поділяють на офіційні (створені юридичною або посадовою особою) та документи приватного походження.

Існує два види методів аналізу документів — традиційний і контент-аналіз, який активно застосовується в дослідженнях засобів масової інформації, будучи незалежним формалізованим методом групування текстів. Застосовується також біографічний метод, в центрі якого вивчення індивідуального життєвого шляху. Експеримент можна визначити як спробу дослідника перевірити гіпотезу в суворо контрольованих умовах. Експерименти часто застосовуються у сфері природничих наук, оскільки вони мають значну перевагу над іншими методами дослідження. В ситуації експерименту дослідник безпосередньо контролює обставини, в яких проводиться експеримент. У порівнянні з природничими науками масштаб досліджень у соціологи дуже обмежений. Ми можемо привести до лабораторії тільки невеликі групи осіб, а в таких експериментах люди усвідомлюють свою піддослідну роль і можуть поводитися неприродно

Метод опитування

Данин метод займає 90% всіх методів збору інформації.

Опитування — це метод збору соціальної інформації про об'єкт в ході безпосереднього (інтерв'ю) або опосередкованого (анкетування) соціально-психологічного спілкування соціолога (інтерв'юера) і того, кого опитують (респондента) шляхом реєстрації відповідей респондента.

Методи опитування поділяються на інтерв'ю і анкетне опитування.

Інтерв'ю—це бесіда, що проводиться за певним планом і передбачає безпосередній контакт інтерв'юера з респондентом. За формою проведення воно може бути прямим, опосередкованим (наприклад, по телефону).

Особливістю анкетного опитування є використання анкети, що заповнюється респондентом (сам читає анкету і фіксує відповіді).

Анкетне опитування може бути очним, при якому інтерв'юер роздає анкети і присутній при їх заповненні, та заочним, яке в свою чергу може бути поштовим (анкети розсилаються поштою і через деякий час повертаються дослідникам), пресовим (анкета публікується на сторінках газет чи журналів) і телефонним (опитування відбувається по телефону).

Особливим видом опитування є експертне, тобто опитування, в ході якого респондентом є експерт (спеціаліст в певній галузі діяльності).