Різновиди організаційних об’єднань корпоративного типу

Форми організації підприємництва характеризують те, яким чином підприємці організують свою справу, як вони взаємодіють один з одним та з іншими учасниками підприємництва. Форми організації підприємницької діяльності, що визначені юридично, називаються організаційно-правовими формами підприємництва.

Будь-яка підприємницька діяльність відбувається в певних організаційних формах. Вибір форми організації підприємницької діяльності залежить від особистих уподобань і смаків, але в головному визначається об’єктивними умовами - сферою діяльності, наявністю грошових коштів, перевагами і недоліками відповідних форм підприємств. Щоб зробити правильний вибір, треба знати, із чого можна вибрати.

Організаційно-правова форма - це законодавчо закріплений тип господарчого товариства, для якого встановлений певний правовий режим організації, діяльності та ліквідації.

Організаційною одиницею підприємництва є фірма або компанія [16].

Фірма - це підприємство, організація, установа, яка здійснює господарську діяльність з метою отримання прибутку. Як фірми можуть бути представлені індивідуальні підприємці та їх об’єднання[17].

Компанія - це асоціація підприємств, що функціонує на принципах партнерства, корпорації або інших форм організації бізнесу[18].

Це лише загальні назви, що використовуються стосовно будь-якого підприємства. Вони відбивають тільки той факт, що підприємства організації мають права юридичної або фізичної особи (громадяни-підприємці). Проте поняття "фірма" або "компанія" не відображають організаційно-правового статусу суб’єкта підприємницької діяльності. Тому, крім назви фірми, будь-якому підприємцю важливо вибрати конкретну організаційно-правову форму своєї діяльності, тобто зафіксовану нормами права єдність організаційних і економічних засад діяльності суб’єкта підприємництва.

Найбільш значущими ознаками, що відрізняють якусь одну організаційно-правову форму від інших, доцільно вважати¹

- кількість учасників створюваного господарського суб’єкта (об’єднання);

- хто є власником використаного капіталу;

- джерела майна як матеріальної основи господарської діяльності;

- межі майнової (матеріальної) відповідальності;

- спосіб розподілу прибутку і збитків;

- форма управління суб’єктом господарювання.

Таблиця 1.4

Класифікація корпоративних підприємств за ознаками

 

Класифікація корпоративних підприємств
За ступенем обґрунтування очікуваної ефективності	- ті, що не мають попередніх маркетингових і техніко-економічних розрахунків;
- ті, що мають установчі документи і крім цього розрахунки очікуваної ефективності (переважно формального характеру);
- ті, що мають повні і якісні техніко-економічні обґрунтування.
За ступенем взаємоучасті в капіталі	- повністю об’єднані активи (повне злиття);
- об’єднали свій капітал під егідою материнської (холдингової) компа­нії в обсязі контрольного або блокуючого пакету;
- частково об’єднали активи з метою участі в органах управління групою, але без вирішального голосу;
- ведуть спільну діяльність на основі механізмів довірчого управління;
- організовують діяльність з використанням "м’яких" (узгоджувальних) форм без включення механізмів консолідації капіталів.
За роллю держави у їх утворенні	- сформовані шляхом внесення частини державної власності у статутний капітал створеної юридичної особи;
- створені на основі передачі державної власності в довірче управління конкретної юридичної особи;
- санкціоновані певними рішеннями виконавчої влади з гарантією державної ресурсної підтримки;
- санкціоновані певними рішеннями виконавчої влади, але без державних гарантій.
За цільовими установками	- нарощування обсягів виробництва і реалізації в межах номенклатури;
- реалізація диверсифікованої номенклатури продукції на ринках, що розширюються;
- збільшення експорту вітчизняних товарів або випуску імпортозамінюючої продукції;
- економії фінансових витрат (у виробництві, управлінні);
- реалізації завдань цільових і державних науково-технічних програм, виконання поставок для державних потреб.
За мотивацією свого ресурсного забезпечення	- використання власних (консолідованих) фінансових ресурсів;
- залучення (шляхом випуску цінних паперів, збільшення залогової вар­тості корпорації, реалізації механізмів солідарної відповідальності) додаткових (зовнішніх) фінансових ресурсів;
- залучення фінансового капіталу кредитних організацій-учасників;
- отримання державної ресурсної підтримки.
За характером діяльності підприємств-лідерів	- не мають явного лідера (внаслідок рівних внесків у спільний капітал);
- мають в якості лідера базове промислове підприємство або конструк­торську організацію;
- лідирує фінансово-кредитна структура;
- висувають на роль лідера збутову (торгову) організацію.
За ступенем консолідації майна в рамках створеної центральної (управляючої) компанії	- ті, що консолідують капітал в розмірі, достатньому для налагодження ефективної діяльності центральної компанії з точки зору самофінан­сування, гарантування залучення зовнішніх інвестицій для спільних проектів, створення необхідної інформаційної інфраструктури тощо;
- ті, що консолідують капітал в розмірі, необхідному для формальної ре­єстрації центральної компанії в тому чи іншому правовому статусі.
За глибиною реалізації принципів інтегровано-корпоративного управ­ління:	- ті, що фактично реалізовують корпоративні плани (програми) спіль­ної діяльності, засновані на єдиних інформаційно-аналітичних і облі­кових процедурах і експертизі з боку органів управління об’єднання у цілому;
- ті, що виконують тільки окремі функції (елементи) інтегрованого управління, які не охоплюють діяльність всіх учасників об’єднання і сукупності їх задач;
— на практиці не керуються в роботі загально-корпоративними планами (програмами)

Форми об’єднань підприємств в Україні є наступні:

1. асоціація;

2. корпорація;

3. консорціум;

4. концерн;

5. холдингова компанія;

6. промислово-фінансова група.

Асоціація - договірне об’єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності[19]. Асоціація не має права втручатися у виробничу та комерційну діяльність будь-кого з учасників.

Основними характерними рисами асоціації виступають:

- визначений ступінь централізації функцій;

- створення для учасників спеціалізованого органу управління асоціації, який є інформуючим, координуючим центром;

- привабливість для учасника поєднувати діяльність в цьому об’єднані з участю в інших асоціаціях та інших господарських об’єднаннях, зберігаючи всю рівновагу юридичної самостійності;

- різноманітність координаційних питань, які вирішуються. Основна функція асоціації полягає у забезпеченні учасників необхідною внутрішньою та ринковою інформацією.

Корпорація — поширена в країнах з розвиненою ринковою економікою форма організації підприємницької діяльності, що передбачає часткову власність, юридичний статус і зосередження функцій управління в руках верхнього ешелону професійних керуючих (менеджерів), які працюють за наймом.

Діяльність корпорації базується на використанні акціонерного капіталу, тобто капіталу вкладників, за який во­ни придбали цінні папери — акції цього підприємства. Корпо­рації, сфера діяльності яких — весь світовий ринок, називають транснаціональними.

Консорціуми — тимчасові статутні об'єднання промислового і банківського капіталу для досягнення спільної мети (спільне розміщення позики або здійснення єдиного промислового проекту).

Консорціум може створюватися для здійснення крупного капіталомісткого проекту або для сумісного розміщення позики. У міжнародній торгівлі консорціуми створюються для сумісної боротьби за отримання замовлень. Усередині консорціуму ролі розподіляються так, щоб кожен учасник працював в тій сфері діяльності, де він досяг найвищого технічного рівня при найменших витратах виробництва.

Дії учасників координуються лідером, який отримує за це відрахування. Кожен учасник готує пропозицію на свою частку постачань, з яких формується загальна пропозиція консорціуму. Консорціум несе солідарну відповідальність перед замовником.

При утворенні консорціумів його учасники повністю зберігають свою самостійність. Але в тій частині спільної діяльності, яка стосується реалізації цілей консорціуму, вони підпорядковані спільно створеному органу управління.

Концерни — статутні об'єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо на основі повної фінансової залежності від одного чи групи підприємців. Об'єднання діють на основі договору чи статуту, що затверджується їх засновниками або власниками. Підприємства, які входять до складу зазначених організаційних структур, зберігають права юридичної особи.

Одна з найпоширеніших форм монополістичних об'єднань підприємств різних галузей — промисловості, торгівлі, банків тощо — на основі спільних виробничо-комерційних інтересів, а часто й фінансової залежності від одного чи групи підприємств, які володіють більшою частиною акцій концерну.

Холдингові компанії (від англ. Holding company або англ. parent company "компанія, що володіє/тримає") — юридичні особи, які є власниками інших юридичних осіб або здійснюють контроль над такими юридичними особами як пов'язані особи.

Зазвичай це публічне акціонерне товариство, яке володіє, користується та розпоряджається холдинговими корпоративними пакетами акцій (часток, паїв) двох або більше корпоративних підприємств.

Холдингові компанії можуть утворюватися:

1. органами, уповноваженими управляти державним майном, державними органами приватизації самостійно або разом з іншими засновниками шляхом об'єднання у статутному фонді холдингових корпоративних пакетів акцій (часток, паїв);

2. іншими суб'єктами на договірних засадах.

Промислово-фінансова група (ПФГ) — об'єднання, до якого можуть входити промислові й сільськогосподарські підприємства, банки, наукові й проектні установи, інші установи та організації всіх форм власності, що мають на меті отримання прибутку, і яке створюється за рішенням Уряду України на певний термін з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурної перебудови економіки України, зокрема програми згідно з міждержавними договорами, а також виробництва кінцевої продукції.

Сучасні ПФГ — універсальні за характером діяльності та транснаціональні за їх масштабами об'єднання. Створені на основі акціонування, поєднання фінансових і ділових зв'язків, вони об'єднали промислові фірми, банки та інші фінансові інститути, торговельні і будівельні компанії, а також компанії інших галузей господарства.

Загальновідомі три основні організаційно-правові форми підприємницької діяльності:

1) індивідуальне підприємництво;

2) партнерство;

3) корпорація.

Розглянемо детальніше ці форми.

Індивідуальне підприємництво. Суть його полягає в тому, що все майно фірми належить одному власникові, який самостійно управляє фірмою, одержує прибуток і несе повну особисту відповідальність за всі зобов'язання фірми.