Історія і етапи створення Організації Об’єднаних Націй

Чітка ідея про необхідність створення всесвітньої організації з питань підтримки і зміцнення миру була вперше закріплено в Декларації урядів СРСР і Польщі, підписаної 4 грудня 1941 У цьому документі підкреслюється, що забезпечення міцного та справедливого миру може бути досягнуто тільки нової міжнародною організацією, заснованою на об’єднанні демократичних країн у міцний союз. При створенні такої організації вирішальним моментом має бути повага до міжнародного права, підтриманому колективної збройною силою всіх союзних держав.

Незважаючи на очевидну потребу у створенні загальної міжнародної організації для встановлення післявоєнного правопорядку, ця ідея не знайшла визнання в Декларації Об’єднаних Націй, підписаної 26 країнами.

Рішення про створення всесвітньої міжнародної організації з підтримання міжнародного миру і безпеки було ухвалено на території колишнього СРСР — держави, який вніс вирішальний внесок у розгром фашистських агресорів і керівним принципом зовнішньої політики якого був принцип мирного співіснування держав

різних суспільно-політичних систем. Так, у п. 1 Московської декларації, підписаної урядами СРСР, США, Великобританії та Китаю 30 грудня 1943, зазначено, що уряди цих країн «визнають необхідність установи в можливо короткий термін загальної міжнародної організації для підтримання міжнародного миру і безпеки, заснованої на принципі суверенної рівності всіх миролюбних держав, членами якої можуть бути всі такі держави — великі і малі». Уряду чотирьох держав взяли на себе зобов’язання консультуватися один з одним, а коли цього вимагатимуть обставини — і з іншими членами Об’єднаних Націй, з метою спільних дій в інтересах спільноти націй для підтримання міжнародного миру і безпеки, поки не будуть відновлені закон і порядок і поки не буде встановлена система загальної безпеки (п. 5). Сторони зобов’язалися не застосовувати до закінчення війни своїх збройних сил на території інших держав без спільної консультації, причому застосування обмежувалося тільки цілями, передбаченими у Декларації. Вони зобов’язалися також радитися і співпрацювати один з одним і з іншими членами Об’єднаних Націй з метою досягнення загального угоди про регулювання озброєнь в післявоєнний період.

Рішення Московській конференції отримали загальне підтвердження на Тегеранській конференції, де 1 грудня 1943 р. була підписана Декларація, в якій глави СРСР, США і Великобританії заявили про наступне: «Ми повністю визнаємо високу відповідальність, що лежить на нас і на всіх Об’єднаних Націях за здійснення такого світу, який отримає схвалення переважної маси народів земної кулі і який усуне лиха і жахи війни на багато покоління».

Протягом першого півріччя р. відбувалися переговори між учасниками Московській конференції 1943 р. про правовий статус (у широкому сенсі) нової міжнародної організації з питань миру та безпеки. У червні 1944 р Президент США Ф. Рузвельт виступив із заявою про плани створення міжнародної організації безпеки. Резюмуючи свої міркування про цю організацію, Президент США підкреслив: «Ми не маємо на увазі створення наддержави з власною поліцейської силою та іншими реквізитами примусової влади» 2. До початку переговорів в Думбартон-Оксс (21 серпня — 28 вересня 1944 р.) були складені англійські, американські та радянські пропозиції. Погоджений в Думбартон-Окее проект «Попередніх пропозицій» про створення Загальної міжнародної організації з підтримання миру та безпеки з’явився основою майбутнього Статуту ООН. Цей проект складався з 12 розділів

На Кримської (Ялтинської) конференції питання про створення разом з іншими миролюбними державами універсальної міжнародної організації для підтримання миру і безпеки займав одне з найважливіших місць. В опублікованому 13 лютого1945 спільному комюніке глави трьох держав встановили, що 25 квітня 1945 р. в Сан-Франциско буде скликана Конференція Об’єднаних Націй для підготовки статуту такої організації у відповідності до положень, виробленими в ході попередніх переговорів. Було домовлено-но, що в основу діяльності ООН має бути покладений принцип одностайності постійних членів Ради Безпеки ООН при вирішенні кардинальних питань забезпечення миру. Учасники Конференції домовилися про те, що Великобританія і США підтримають радянський пропозицію про допуск до первісного членства в ООН Української РСР і Білоруською РСР.

Остаточний текст Статуту ООН був вироблений і підписаний в Сан-Франциско (США) 26 червня 1945 на Конференції Об’єднаних Націй з питання про створення міжнародної організації. Статут набув чинності 24 жовтня 1945 р. після ратифікації його СРСР, США, Великобританією, Францією, Китаєм та більшістю інших держав, що підписали Статут ООН. Цей день був оголошений Днем Організації Об’єднаних Націй (Резолюція 168 (II) від 31 грудня 1947 р.).

У преамбулі Статуту зазначено, що члени ООН сповнені рішучості позбавити прийдешні покоління від лих війни, знову затвердити віру в основні права людини, в гідність і цінність людської особистості, у рівноправність чоловіків і жінок і в рівність прав великих і малих націй і створити умови, при яких можуть дотримуватися справедливість і повага до зобов’язань, що випливають з договорів та інших джерел міжнародного права, і сприяти соціальному прогресові і поліпшенню умов життя при більшій свободі. У зв’язку з цим члени ООН беруть на себе зобов’язання виявляти терпимість і жити разом, у мирі один з одним, як добрі сусіди, об’єднати свої зусилля для підтримки міжнародного миру і безпеки, використовувати міжнародний апарат для сприяння економічному і соціальному прогресу всіх народів.

У той час положення Статуту ООН відбивали нове мислення. Цілі та принципи, проголошені в ньому, наділені вищу юридичну силу.

 

Структура ООН і її загальна характеристика.

Органи: ГА, РБ, ЕКОСОР, Рада з Опіки, Міжнародний Суд, Секретаріат.

ГА: головний дорадчий орган, будя-які питання, що не ходять до компетенції РБ

Сесії – щорічно, з 3 вівторка вересня до середини грудня

Сесії: чергові

спеціальні (які вимагають особливої уваги з боку ООН),

надзвичайні (у зв’язку з ситуаціями, при розгляді яких РБ не змогла вжити заходів)

РБ: головний орган,який відп за підтрміжн миру та безпеки

Терміном на 5 років від 5 регіональних груп непост члени:

1) Азійські країни 2) Африканські країни 3) Східноєвр країни 4) крани лат америки і карибського басейну 5) Зх Європи і інші країни

ЕКОСОР: координація економічної та соціальної політики орг., що входять до системи ООН, 54 члени терміном на 3 роки. 2 сесії на рік по 1 місяцю. (нью-Йорк, Женева)

Міжн Суд – головний судовий орган. 15 судів, обираться ген асамблеєю та РБ на 9 років (+можливо 9) фаховий + рег принцип (не можна 2 суддів від 1 регіону, всі правові системи повинні бути предст) ГААГА 3 судді виносять рішення

Секретаріат: ГенСек 5 років, Ген асамблеєю за рекоменд РБ (Трюгве ХальвданЛи, Даг Хаммаршёльд, У Тан, У Тан, Хавьер Перес де Куэльяр, Бутрос Бутрос-Гали, Кофи Аннан, Пан ГиМун) 3 міста ООН (Женева, Відень, Найробі + Нью-Йорк)

Голосування:

ГА: проста більшість, кваліфікована, консенсус.

Абсолютна більшість: при виборах членів міжнародного суду, прийнятті змін до статуту.

Кваліфікована більшість: рекомендації, стосовно підтр миру та безпеки, вибори непост членів РБ, вибори ЕКОСОР, РАДИ з опіки, прийн нових членів, виключення, бюджет.

РБ: З процедурних питань – якщо за них 9 голосів

Інші- 9 голосів,обов’язково 5 постійних членів.

Може створювати різні допоміжні органи,що обслуго вують головні органи.Налічується понад 300 таких органів –комітетів і комісії.

В структурі допоміжних органів виділяють 7 комітетів,що працюють на постійній основі.

1 Комітет з політичних питань і питань безпеки.

2 З економічних і фінансових питань.

3 з соціальних,гуманітарних та культурних питань

4 З питань опіки і самоврядних утворень

5 З адмін.-бюджетних питань

6 З правових питань

7 Спец.політичний комітет.

Цілі і принципи ООН.

ООН – це універсальна міжнародна організація, створена для підтримання міжнародного миру, загальної безпеки та для сприяння розвитку всебічного співробітництва між державами. Статут ООН був підписаний 26 червня 1945 р. на Конференції в Сан-Франциско та набув чинності 24 жовтня 1945 р.

Цілі, принципи і структура ООН. Цілі ООН викладені у ст. 1 Статуту:

1)підтримуватиміжнародниймир і безпеку та з цією метою вживати ефективні колективн ізаходи для запобігання або усунення загрози миру, а також придушення актів агресії чи інших порушень миру, здійснювати мирними засобами, у згоді з принципамисправедливості й міжнародногоправа, владнанняабовирішенняміжнарод­нихспорівабоситуацій, щоможутьпривестидопорушен­нямиру;

2) розвивати дружні стосунки між націями на ос­нові поваги принципу рівноправності й самовизначення народів, а також вживати інші відповідні заходи для зміцнення загального миру;

3) здійснювати міжнародне співробітництво у вирішенні міжнародних проблем еконо­мічного, соціального, культурного та гуманітарного харак­теру та в заохоченні й розвитку поваги до прав людини й основних свобод, незважаючи на раси, статі, мови і релігії;

4) бути центром для узгодження націй у досягненні цих за­гальних цілей.

Згідно зі ст. 2 Статуту для досягнення зазначених цілей Організація та її члени діють відповідно до таких принципів:

1) суверенна рівність усіх членів Організації;

2) сумлінне виконання узятих на себе зобов’язань;

3) вирішення міжнародних спорів мирними засобами таким чином, щоб не піддавати загрозі міжнародний мир і безпеку;

4)утримання в міжнародних відносинах відпогрозисилою або її застосування як протитериторіальної недоторканності аб ополітичної незалежності будь-якої держави, так і будь-якиміншимспособом, несумісним з цілями ООН;

5) надання ООН її членами всілякої допомоги в усіх діях, що здійснюються нею відповідно до Статуту;

6) забезпечення того, щоб дер­жави, що не є членами ООН, діяли відповідно до п-пів Статуту;

7) невтручання ООН у справи, що входять до внут­рішньої компетенції будь-якої держави.

 

Генеральна Асамблея ООН.

один з головних органів.Члени–всі країни(192 держави) Всі країни представляють не більше 5 осіб(і 5 заступників).На відкриття сесії приїжджають глави держав,міністри.

Сесійний порядок

Початок 2 вівторок вересня,кінець -25 грудня.10 січня 1946 р. –перша сесія в Лондоні,а у вересні вже друга.Зарfз сесія №66.Передбачені позачергові надзвичайні сесії на вимогу більшості чи голови.Рішення з питань міжнародного життя носять рекомендаційний характер,внутрішні питання обов’язкові.Компетенції Генеральної Асамблеї підлягають будь-які питання або справи в межах Статуту (ст. 10). Вона може розглядати загальні принципи співробітництва у справі підтримання міжнародного миру та безпеки, у тому числі питання роззброєння, обговорювати питання співробітниц­тва в політичній, економічній, соціальній, культурній сфе­рах, питання сприяння здійсненню прав людини й основ­них свобод, питання прогресивного розвитку та кодифікації міжнародного права, давати рекомендації членам Органі­зації та (або) Раді Безпеки з будь-яких таких питань або справ.

Мови

Англ,іспанська;франц;рос;арабська;китайська

Приймає

Ухвали – акт,що приймається ГА,по рекомендації РБ. Звернені до держ. Акт приййому або виключення держ з членів оон формулюється як ухвала

Рекомендації – ст10 11 13

ГА робить рекомендації в цілях сприяння міжн співпраці

Резолюції га не носять обовязковий характер. Вони ствоюють лише рекомендаціїїдерж членам