Дипломатичні класи і ранги. Порядок присвоєння



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Дипломатичні класи і ранги. Порядок присвоєння



В сучасній міжнародній практиці загальноприйнятими є три основні класи глав дипломатичних представництв — посли, посланники та повірені у справах. Як правило, посли очолюють посольства, а посланники — дипломатичні місії. Повірені у справах можуть керувати роботою як посольства, так і місії, хоча найчастіше вони очолюють місії (якщо держави домовилися обмежитись цим рівнем). Це інститут, до якого звертаються за особливих обставин, коли, наприклад, сто­сунки між державами мають не зовсім дружній характер. У процедурі акредитування повірених у справах є свої особ­ливості. Якщо посли та посланники акредитуються при гла­вах іноземних держав, вручаючи їм вірчі грамоти, підписані главами акредитуючих держав, то повірені vсправах ттртліга-чаються, як правило, при міністрах закордонних справ країн перебування і замість вірчих грамот вручають останнім лише відповідні листи від імені своїх міністрів закордонних справ.

Від повірених у справах, як самостійних керівників дипло­матичних представництв, призначення яких здійснюється на постійній основі (до зміни класу), слід відрізнятитимчасово повірених у справах. Вони не становлять особливий клас, а лише тимчасово заміщають главу представництва в тих випадках, коли він тимчасово не може виконувати свої функції (від­пустка, від'їзд за викликом свого уряду «для консультацій» тощо). Як правило, тимчасово повіреними у справах призна­чаються дипломати, які за своїм рангом займають найвищий щабель після глави дипломатичного представництва, на­приклад, радники. Про призначення тимчасового повіреного у справах повідомляється міністерству закордонних справ країни перебування, що вважається достатнім для виконання цим дипломатом покладених на нього функцій.

Дипломатичний ранг – це особистий ранг дипломата, який присвоюється йому відповідно до існуючих в кожній країні законів та правил проходження дипломатичної служби. Цей ранг зберігається незалежно від того, яку посаду обіймає дипломат у той чи інший момент. Слід зауважити, що ранг і посада дипломата іноді збігаються (наприклад. Надзвичай­ний і Повноважний Посол – ранг і посада), проте далеко не завжди. Для порівняння можна послатися на практику вій­ськових відомств, коли командиром полку є підполковник, а генеральську посаду обіймає полковник тощо.

Треба також чітко розрізняти такі поняття, як «класи» і «ранги» «дипломатичних агентів». До речі, згідно з Віден­ською конвенцією «дипломатичний агент» — це глава пред­ставництва або член дипломатичного персоналу пред­ставництва (ст. І, п. «е»). Для визначення поняття «дипло­матичні класи» користуються нормами міжнародного права, зокрема ст. 14 Віденської конвенції.

Вона чітко регламентує установлений в сучасній практиці поділ глав дипломатичних представництв на три класи: «1. а) клас послів і нунціїв, які акредитуються при главах держав, та інших глав пред­ставництв еквівалентного рангу; b) клас посланників та штернунціїв, які акредитуються при главах держав; с) клас повірених у справах, які акредитуються при міністрах закор­донних справ; 2.Інакше як відносно старшинства та етикету не повинно проводитись ніякого розрізнення між главами представництв унаслідок їхньої належності до того чи іншого класу».

Дипломатичні ранги вводяться внутрішнім правом кожної країни і передбачаються для всіх посадових осіб, які працюють як у центральному апараті МЗС даної країни, так і в її закордонних дипломатичних пред­ставництвах.

ДИПЛОМАТИЧНІ КЛАСИ

- категорії глав дипломатичних представництв. Запроваджені Віденським регламентом 1815. Всіх Д. к. — три: посли, папські легати або нунції; посланники та інтернунції; повірені у справах. Вони утвердилися у дип. практиці та одержали закріплення у міжнар. праві, зокрема у Віденській конвенції про дипломатичні зносини 1961. Конвенцією встановлено, що «інакше як відносно старшинства та етикету не повинно проводитися ніякої відмінності між главами представництв внаслідок їх належності до того чи іншого класу». Таким чином, з погляду правового статусу глави дип. представництв рівні. Окрім суто протокольних, церемоніального характеру моментів, різниця між ними існує лише в порядку акредитування: посли та нунції, посланники та інтернунції акредитуються при главах держав, а повірені у справах — при міністрах закорд. справ д-ви перебування. При цьому міжнар. право встановлює, що порядок, якого дотримуються у кожній д-ві при прийомі глав представництв, має бути однаковим щодо кожного класу. Клас, до якого належатимуть глави представництв, визначається д-вами за взаємною згодою. Як правило, д-ви обмінюються дип. представниками однакового класу.

РАНГИ В УКРАЇНІ

Так, згідно з постановою Верховної Ради України від ЗІ січня 1992 р. та указом Президента України «Про Поло­ження про дипломатичну службу в Україні» від 16 липня 1993 р. (п. 6),«дипломатичним працівникам присвоюються такі дипломатичні ранги України:

· аташе; третій секретар; другий секретар другого класу; другий секретар першого класу; перший секретар другого класу; другий секретар першого класу, радник другого класу; радник першого класу; Надзвичайний і Повноважний Посланник другого класу; Надзвичайний і Повноважний Посланник першого класу; Надзвичайний і Повноважний Посол.

Дипломатичні ранги Надзвичайного і Повноважного Посла, Надзвичайного і Повноважного Посланника першого класу, Надзвичайного і Повноважного Посланника другого класу присвоюються Президентом України за поданням Міністра закордонних справ України.

Інші дипломатичні ранги присвоюються Міністром за­кордонних справ України на підставі рекомендації атестаційної комісії Міністерства закордонних справ України». Що стосується питання про відповідність дипломатичних рангів службовим посадам, то вони чітко регламентуються указом Президента України «Про Перелік посад приписаних до дипломатичних рангів України» від 18 вересня 1996 р. Згідно з цим указом, присвоєння дипломатичного рангу здійснюється згідно з посадою, яку займає державний службовець. Відповідність посад
державних службовців дипломатичним рангам визначається Переліком посад, приписаних до дипломатичних рангів України, який затверджує Президент України.
Дипломатичні ранги Надзвичайного і Повноважного Посла, Надзвичайного і Повноважного Посланника першого класу, Надзвичайного і Повноважного Посланника другого класу присвоюються Президентом України за поданням Міністра закордонних справ України.
Особа, яка вперше приймається на дипломатичну службу, призначається на приписану до дипломатичного рангу посаду з наступним присвоєнням дипломатичного рангу відповідно дозайманої посади.
У разі призначення державного службовця на іншу посаду, приписану до дипломатичного рангу вищого рівня, йому може бути присвоєно відповідний дипломатичний ранг без урахування строків перебування у дипломатичних рангах, передбачених статтею 3 цього Закону.
В окремих випадках за значні успіхи в роботі та особливі заслуги дипломатичним працівникам може бути присвоєно черговий дипломатичний ранг до досягнення строків, передбачених статтею 3 цього Закону. Не допускається дострокове присвоєння дипломатичного рангу два рази підряд.
Якщо дипломатичний працівник перейшов на нижчу посаду або залишив дипломатичну службу, наяку потім повернувся, за ним зберігається присвоєний дипломатичний ранг. Дипломатичні ранги, як правило, присвоюються особам віком до 60 років. За сумлінну працю дипломатичному працівникові в разі виходу на пенсію (відставку за станом здоров'я) може бути присвоєно черговий дипломатичний рангпоза межами посади, яку він займав.

 

Дипломатичний корпус

Дипломатичний корпус - це сукупність глав іноземних дипломатичних представництв, акредитова­них у країні перебування. В широкому ж значенні цього слова мається на увазі, що дипломатичний корпус складається не тільки із глав представництв, а й дипломатичного персоналувсіх іноземних посольств та місій, акредитованих у столиці країни перебування. Крім того, до дипломатичного корпусу відносять, як правило, і членів родин дипломатичних агентів (дружини останніх, їхні неповнолітні діти, дорослі, але незаміжні доньки, а іноді й батьки дипломата також мають дипломатичні картки і включаються до списків членів дипломатичного корпусу). Звичайно, що такий суто механістичний підхід до визначення поняття «дипломатичний корпус» аж ніяк не виправданий, оскільки виникає ризик загубити його основну визначальну рису. Адже дипломатичний корпус — це не просто сукупність осіб, причетних до дипломатичної сфери.

Тому під дипломатичним корпусом варто розуміти, насам­перед, об'єднання професіоналів, які утворюють корпорацію дипломатичних агентів, акредитованих у країні перебування. Лише в такому випадку можна говорити про функції дипло­матичного корпусу, що виступає як єдине ціле з питань церемоніального та організаційно-побутового характеру у відносинах як між самими членами дипломатичного корпусу, так і з органами влади країни перебування. При цьому необхідно наголосити, що основне завдання дипломатії — це здійснення офіційних відносин між рівносуверенними дер­жавами на двосторонній основі. Саме тому ніякі колективні виступи дипломатичного корпусу з питань політичного ха­рактеру не можуть мати місця. Вони можливі лише з цере­моніальних, протокольних питань, наприклад, поздоровлен­ня з нагоди вступу на посаду глави держави або уряду країни перебування, висловлення жалю у відповідних випадках тощо. Практично від імені дипломатичного корпусу в цілому в цих та інших випадках церемоніального характеру виступає його глава — дуайєн (старшина, або старійшина, дипло­матичного корпусу).

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.236.222.124 (0.014 с.)