Поняття, предмет, метод митного права

Поняття митного права виводиться із загальнотеоретичних підходів до права як галузі, законодавства, науки та навчальної дисципліни. Ми виходимо з того, що об'єктивний поділ права на публічне та приватне привело до появи двох над галузей. Це приватне право та публічне, в рамках яких є декілька галузей права України, що відзначаються стабільними предметом та методами правового регулювання.

Питання про місце митного права в правовій системі є суперечливим. Одні обґрунтовують можливість виділення митного права в самостійну комплексну галузь права, другі визначають митне право як підгалузь адміністративного права, треті — як інститут адміністративного права. Цієї позиції дотримується й більшість вчених у галузі адміністративного права України.

Митне право – це комплексна галузь права, система встановлених(санкціонованих) державою правових норм різної галузевої приналежності, що регулюють суспільні відносини у сфері митної справи і митної політики.

Предмет митного права – суспільні організаційні відносини, що складаються в процесі переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

Ці відносини є управлінськими, тобто відносинами влади підпорядкування. У той же час вони є майновими, але стосуються особистих немайнових. Окрім цього митне право охоплює процесуальні правовідносини.

Предмет митного права складає владно розпорядча діяльність митних органів під час здійснення митної справи.

У МК України визначені основні види суспільних відносин яких і складає предмет регулювання митного права.

Під час визначення митного права необхідно враховувати сферу митної справи, що охоплює будь-які дії, пов’язані з переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон; наявність спеціальних суб’єктів – митних органів; практичну реалізацію ними наданих для здійснення митної діяльності повноважень, наявність у ній специфічного об’єкта регулювання – це товари, тобто будь-яке рухоме майно, у тому числі валюта, валютні цінності, електрична, теплова, інші види енергії і транспортні засоби.

Метод митного права – це сукупність правових прийомів(засобів і способів), за допомогою яких здійснюється вплив на суб’єктів.

Урегульовані митним правом суспільні відносини різноманітні, але усі вони виникають у зв’язку зі здійсненням митної справи. Норми митного права упорядковують, закріплюють і охороняють найбільш раціональні суспільні відносини в митній сфері. У той же час митне право охоплює деякі цивільні відносини: зберігання товарів, транспортних засобів і рідко предметів на митних ліцензійних складах, надання послуг з митного оформлення, відшкодування заподіяної незаконними діями митних органів шкоди.

Митне право регулює відносини між його суб’єктами на засадах підлеглості. Регулювання митних відносин здійснюється шляхом адміністративного нормотворення, адміністративного розпорядження та правоохоронної діяльності. Такий метод не тільки відображає владну природу державного управління, односторонність і обов’язковість приписів для зобов’язаних осіб, але допускає деякі елементи цінності.

Існує два основних методи правового регулювання:

1. Імперативний (метод владних приписів) – він передбачає право митних органів накладати певні обмеження у відношенні прав володіння, користування і розпорядження товарами і транспортними засобами, які переміщуються через митний кордон України.

2. Диспозитивний (метод координації) - цей метод використовують в митному праві як допоміжний. За його допомогою регулюються деякі обов’язкові відносини між митними органами з однієї сторони і митним брокером, перевізником, власником приватного митного складу з іншої.

Системність митного законодавства вказує на його ієрархію і неможливість підзаконним нормативним актом установлювати інші правила, ніж це встановив закон. В останні роки системність із наданням ратифікованим Україною міжнародним конвенціям і договорам статусу національного закону одночасно означає узгодженість внутрішнього законодавства із загальними тенденціями розвитку світового гуманітарного та економічного законодавства. Митне право не допускає інших джерел: звичаєвого права, договорів, судових прецедентів. Це пояснюється тим, що при реалізації митної політики митні органи та їх посадові особи повинні керуватися виключно нормами права і за їх межі виходити не можуть. Це стосується й розв'язання суперечливих питань.

У той же час митне право може розглядатися як наука — система поглядів, теорій та уявлень про урегульовані митним законодавством відносини. Варто відзначити, що в Україні разом із становленням митного законодавства виросла когорта науковців, що спеціалізуються на вивчені, аналізі та розробці теоретичних засад митного права.

Види митних відносин

Залежно від конкретної мети, підстав виникнення, порядку регулювання виділяються такі види митних відносин:

- Відносини, пов'язані з організацією митної справи. Вони виникають між органами державної влади з митними органами, всередині і системи митних органів під час здійснення покладених на них функцій.

- Відносини, пов'язані з переміщенням через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Виникають між митними органами й особами, що переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон.

- Відносини, пов'язані із встановленням та регулюванням ми­тних режимів. Виникають між митними органами, між митними органами й особами, що переміщають товари і транспортні засоби через митний кордон України.

- Відносини, пов'язані зі стягуванням митних платежів. Вини­кають між митними органами й особами, що переміщають товари і транспортні засоби через митний кордон України.

- Відносини, пов'язані з попередніми операціями. Виникають у зв'язку з повідомленням митних органів про перетин митного кордону про намір вивезти товари і транспортні засоби за межі митної території України; з доставкою товарів, транспортних засобів у місце, зумовлене митним органом тощо.

- Відносини, пов'язані з митним оформленням. Виникають у зв'язку з операціями та діями посадових осіб митних органів з метою забезпечення митного контролю за переміщенням через митний кордон товарів і транспортних засобів і застосування засобів державного регулювання такого переміщення.

- Відносини, пов'язані з митним контролем за товарами і транспортними засобами, що переміщуються через митний кордон. Такі відносини виникають у зв'язку з перевіркою митними органами документів і відомостей, що необхідні для здійснення митних про­цедур; митним оглядом, обліком товарів і транспортних засобів, перевіркою митних платежів тощо.

- Відносини, що пов'язані з валютним контролем, виникають у зв'язку з забезпеченням митними органами дотримання валютного законодавства під час здійснення валютних операцій.

- Відносини, пов'язані з веденням митної статистики і ТН ЗЕД. Виникають у зв'язку зі збором, обробкою й аналізом митними органами даних про переміщення товарів через митний кордон, веденням спеціальної статистики.

- Відносини, пов'язані з провадженням по здійснених злочинах ні інших правопорушеннях у сфері митної справи. Виникають у зв'язку зі здійсненням митними органами дізнання у справах про контрабанду й інших правопорушеннях у сфері митної справи, які піднесено до компетенції митних органів.

- Відносини, що пов'язані з інформуванням, консультуванням і попередніми рішеннями. Виникають у зв'язку з наданням митними органами, зацікавленим особам інформації про чинні правові акти в митній сфері, консультуванням з питань митної справи й інших питань, що входять у компетенцію митних органів, прийняттям попередніх рішень по конкретних питаннях, з якими звертаються зацікавлені особи.

- Відносини, пов'язані зі звертанням у власність держави товарів, транспортних засобів та інших предметів. Виникають у зв'язку і безоплатним вилученням у власника товарів і транспортних засобів за вироком суду у вигляді санкції за злочини у сфері митної справи постановою митного органу у вигляді санкції за порушення митних правил, а також у зв'язку з вибором митного режиму, відмовою на користь держави й реалізацією зазначених товарів і транспортних засобів.

- Відносини, пов'язані з оскарженням і розглядом рішень, дій і (чи) бездіяльності митних органів та їхніх посадових осіб. Виникають у зв'язку зі звертанням у вищий митний чи інший орган з подачею вищій посадовій особі скарги на рішення, чи дії (бездіяльність) нижчих митних органів та їх посадових осіб.

- Відносини, пов'язані з організацією державної служби в митних органах і виконанням державними службовцями покладе них на митні органи завдань і функцій. У МК України регламентовані лише відносини за участю посадових осіб зазначених органів. У дійсності суспільні відносини, що виникають у процесі здійснення державної служби в митних органах, винятково широкі за своїм обсягом і різноманітні за змістом. Це відносини, що виникають у зв'язку з установленням правового статусу посад у митних органах і порядку їхнього заміщення; у зв'язку з підготовкою, підбором і розподілом кадрів, зарахуванням на ті чи інші посади; у процесі діяльності державних службовців у митних органах тощо.

Джерела митного права

Джерела митного права — різноманітні зовнішні форми вираження норм митного права, які встановлюють загальні правила поведінки суб'єктів у митній сфері.

Митні відносини є владовідносинами і основне регулятивне навантаження припадає на нормативні акти. Під час здійснення митної справи митні органи та їх посадові особи повинні керуватися виключно нормами права.

Основним джерелом митного права є Конституція України. У ній встановлено норми, які мають загальне значення про: спрямування діяльності держави та її органів, верховенство права, міжнародні договори як частину національного законодавства України, забезпечення регулювання і захисту власності, екологічної безпеки й підтримання екологічної рівноваги на території України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки, спрямованість зовнішньо­економічної діяльності на забезпечення національних інтересів шляхом підтримання мирного й взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства та інші.

Другий рівень конституційних норм - спеціальний і встановлює вихідні засади митної діяльності в Україні. Так, відповідно до п. 9 ст. 92 Конституції України засади зовнішньоекономічної діяльності і митної справи визначаються виключно законами України. За п. 22 цієї статті виключно законами України також встановлюється державний бюджет і бюджетна система; система оподаткування; податки і збори; засади створення й функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційних ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України. До повноважень КМ України п. 8 ст. 116 Конституції України віднесено організацію й забезпечення здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи. Основне навантаження регулювання митних відносин припадає все ж таки на МК України як кодифіковане зібрання найбільш важливих норм митного права. МК України прийнято 20 грудня 2001 р. і підписано Президентом України 11 липня 2002 р. Структурно МК України складається із преамбули, 21 розділу, що розбиті на 67 глав і мають 432 статті. Характерно, що кодекс у редакції від 20 грудня 2001р. мав 24 розділи, що були розбиті на 78 глав і мали аж 524 статті. Значна кількість норм митного права міститься в підзаконних нормативних актах, які дістали назву адміністративної нормотворчості. До таких нормативних актів належать укази Президента України, постанови KM України. Це пояснюється характером митної справи та необхідністю оперативно вирішувати ряд питань щодо забезпечення вигоди для українських громадян під час перетину митного кордону, підприємців під час здійснення ЗЕД, інших джерел права. У митному праві України присутня значна частка відомчих норм, що приймаються наказами Державної митної служби України. Державна митна служба України як центральний орган виконавчої влади, що забезпечує проведення в життя державної митної політики, організовує функціонування митної системи та здійснює управління цією сферою відповідно до п.8 Положення про державну митну службу України, в межах своєї компетенції видає накази, організовує і контролює їх виконання. У передбачених законодавством України випадках її рішення є обов'язковими для виконання цеп гральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоуправління, підприємствами, закладами і організаціями всіх форм власності та громадянами. У разі необхідності ДМСУ видає разом з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування спільні акти, Нормативно-правові акти Держмитслужби України, як і інші, підлягають державній реєстрації в Міністерстві юстиції України.

Серед джерел митного права можна назвати такі акти:

• Публікації Міжнародної торговельної палати, наприклад Міжнародні торгові терміни - "Інкотермс 1990", "Уніфіковані звичаї й практика для документарних акредитивів";

• Документи Європейської економічної комісії ООН, наприклад загальні умови постачань, проформи контрактів тощо;

• Звичайне право (звичаї, звичаї ділового обігу);

• Господарська практика.

Система та принципи митного права

Система митного права передбачає поділ юридичних норм цієї галузі на головні частини, основні розділи, інститути й норми.

Митне право підрозділяється на три частини: Загальну, Особливу, Спеціальну.

Загальна частина митного права включає митні правові норми, у яких виражені загальні положення, що стосуються правового регулювання всієї сукупності суспільних відносин у сфері митної справи. Положення норм Загальної частини застосовуються при реалізації всіх митно-правових норм, що утворюють галузь митного права.

До складу Загальної частини входять наступні митно-правові інститути – сукупності митно-правових норм, що регулюють однорідні суспільні відносини в митній справі: закріпляючі цілі, принципи митної справи; регулюючі правовий статус митних органів; регулюючу державну службу в митних органах і визначальний правовий статус посадових осіб митних органів; що впорядковують митно-правовий статус осіб, що переміщають товари й транспортні засоби через митний кордон; визначають форми й методи митної діяльності, серед яких важлива роль належить митно-правовим нормам, що регламентують порядок 18 прийняття актів у сфері митної справи й здійснення інших процесуальних і процедурних дій;

Особлива частина митного права містить у собі розташовані в певному порядку й логічній послідовності інститути митного права, зв’язок між якими об’єктивно обумовлена самою природою митної справи.

До складу Особливої частини входять митно-правові інститути, що поєднують наступні групи митно-правових норм, що регулюють: переміщення через митний кордон товарів і транспортних засобів; митні режими; митні податки й збори; митний контроль; митне оформлення; ведення митної статистики й УКТ ЗЕД.

До Особливої частини митного права належать норми, що регламентують юрисдикційну діяльність митних органів. Ці норми регулюють провадження у справах про порушення митних правил і їхній розгляд.

Спеціальна частина митного права включає питання, присвячені міжнародному митному співробітництву митної служби.

Принципи митного права являють собою вихідні нормативно-керівні засади митно-правового регулювання або основні керівні ідеї, що пронизують митне законодавство.

В них у концентрованому вигляді виражено зміст, найважливіші основи митного права. Іншими словами, принципи митного права — правові ідеї, що пронизують всю систему митного права і є її остовом.
Принципи митного права як основні засади правового регулювання — це свого роду камертон нормотворчості в митній сфері. Вони гарантують безперервність і послідовність нормотворчого процесу, забезпечують взаємозв'язок митного права, митного законодавства і митної політики, гармонізацію митного законодавства з іншими його системами.

До загальноправових принципів права відносять такі:

1. Принцип поваги прав і основних свобод людини, який повинен стати одним із провідних принципів митного права. Це пояснюється тим, що в Конституції України людина, її життя та здоров'я, права й свободи проголошені вищою соціальною цінністю. Закріплення цього принципу має особливе значення для регулювання процедури митного контролю (особливо особистого огляду), а також врегулювання окремих питань адміністративного процесу в митнійсфері.
2. Принцип законності передбачає необхідність суворого дотримання Конституції, законів, Митного кодексу, підзаконних актів усіма суб'єктами митного права — митними органами, різними державними й недержавними організаціями й установами, що беруть участь у митних відносинах, — громадянами, іноземцями й особами без громадянства. Принцип законності зобов'язує митні органи здійснювати свої повноваження в рамках закону, керуватись у своїй діяльності виключно законом, а при прийнятті підзаконних актів з митного регулювання не виходити за рамки закону і не приймати таких, що суперечать чинному законодавству.

3. Принцип гуманності виявляється як у матеріальному митному праві (заборона провозу зброї, наркотиків і т.д., митних пільгах при оформленні вантажів, що надходять як гуманітарна допомога і інше), так і в процесуальній і деліктній частині митного законодавства.

4. Принцип моральності полягає в тому, що митне право у своїй основі будується на повазі до людини, її законних прав та інтересів і грунтується на засадах етики.

До міжгалузевих принципів належать:

Принцип координації й взаємодії державних органів передумовлює необхідність узгодження норм митного законодавства з нормами інших галузей права. Це пояснюється тим, що активну участь у формуванні митного права, крім Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Державної митної служби України, беруть Національний банк України, Міністерство фінансів, Міністерство економіки, Державна податкова адміністрація та інші органи державної влади. Принцип координації і взаємодії у значній мірі визначає механізм функціонування системи митних органів, що реалізують у своїй діяльності норми митного законодавства.

Існуючий в зовнішньоторговельній практиці принцип недискримінації, принцип найбільшого сприяння використовуються в митному праві при регулюванні митно-фінансових відносин для усунення різних нетарифних бар'єрів на торгових шляхах.

Принцип еквівалентності товарообміну безпосередньо впливає на визначення тарифної політики.

Принцип науковості відбитий, зокрема, у нормах, що регулюють форми й методи митного контролю і спираються на досягнення фінансової й економічної науки, а також технічного прогресу при формуванні митної політики і митного законодавства.

Принцип примату міжнародно-правових норм відповідає прагненню України до активної участі в міжнародному співробітництві в галузі митної справи. Митно-правове регулювання в нашій країні розвивається в напрямі гармонізації й уніфікації з загальноприйнятими міжнародними нормами й практикою. У відповідності зі ст. 6 МК України, якщо ратифікованим Україною міжнародним договором установлені інші правила, ніж ті, котрі передбачені внутрішнім законодавством з митної справи, то застосовуються норми міжнародних договорів.

Серед інших загальноюридичних принципів митного права слід зазначити принципи юридичної рівності, судового захисту суб'єктивних прав, відповідальності тільки за винне протиправне поводження й ін.
Основними галузевими принципами митного права є названі і охарактеризовані вище принципи, що закріплені у ст.4 МК України.

У той же час окремі інститути митного права можуть мати і мають свої принципи. Наприклад, для митного оформлення характерним є принцип оперативності, а для контролю — результативності.