Взаємодія митного брокера і митного перевізника з митними органами України щодо організації та здійснення митних процедур

Загальні засади взаємодії митних органів з державними й недержавними органами та фізичними особами урегульовані чинним законодавством. Глава 3 Митного кодексу України встановлює, що митні органи, спеціалізовані митні установи та організації, їх посадові особи при виконанні покладених на них завдань взаємодіють з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, а також підприємствами та громадянами в порядку, встановленому законодавством.

Аналіз чинного законодавства дозволяє визначити такі форми взаємодії митних органів та підприємств, що надають посередницькі послуги в галузі митної справи:

1. Митні органи в особі Державної митної служби України (або регіональні митниці, в разі делегування їм повноважень) займаються прийняттям документів, що подаються для одержання ліцензії на провадження посередницької діяльності митного брокера та митного перевізника, видачею, переоформленням, анулюванням таких ліцензій, веденням ліцензійних справ і ліцензійних реєстрів митних брокерів і митних перевізників, з їх періодичною публікацією.

2. Митний орган, у регіоні роботи якого здійснює діяльність митний брокер (митний перевізник), з урахуванням специфіки своєї діяльності розробляє єдиний порядок здійснення митними брокерами операцій з митного оформлення, в тому числі і процедуру допуску митних брокерів до певних розділів інформаційної мережі митного органу для автоматичної обробки інформації та електронної передачі даних, необхідних при здійсненні митним брокером своєї діяльності, з урахуванням вимог щодо захисту інформації.

3. Митний орган, у регіоні роботи якого здійснює діяльність митний брокер (митний перевізник), запроваджує окремий, централізований облік підприємств-посередників із занесенням до обліку інформації про порушення митними брокерами та митними перевізниками вимог законодавства.

4. Митний орган, у регіоні роботи якого здійснюють діяльність митні брокери та митні перевізники, повинен забезпечити своєчасне прийняття рішення щодо скасування (анулювання) дозвільних документів на здійснення підприємницької діяльності в галузі митної справи.

5. Митні брокери та митні перевізники мають право на отримання платних послуг.

6. Митний орган, в регіоні діяльності якого діють митні посередники, а також підвідомчі йому органи надають для доступного ознайомлення в місцях митних брокерів їх розташування, перелік усіх діючих у даному регіоні митних посередників.

7. Безпосередній контроль за діяльністю підприємств, що надають посередницькі послуги в галузі митної справи здійснює митний орган, в регіоні діяльності якого діє митний брокер, і митний орган, що видав ліцензію. Митний орган оформлює рішення про проведення перевірки діяльності митних брокерів відповідним наказом, а митний брокер зобов'язаний сприяти проведенню перевірки. За результатами перевірки повинен складатися акт відповідної форми.

8. Митні посередники мають право вимагати від митного органа створення рівних умов здійснення підприємницької діяльності із надання послуг з декларування товарів і транспортних засобів і перевезення товарів, що переміщуються через митний кордон України, або перебувають під митним контролем.

Отже, відносини, які виникають між митними посередниками та митними органами України, за правовою природою можна визначити як адміністративно-правові вертикального виду. Саме ці відносини, що характеризуються наявністю в однієї сторони державно-владних повноважень (митні органи) щодо другої сторони відносин (митні посередники), найяскравіше виявляють сутність адміністративно-правового регулювання. Для даних відносин характерні: нерівність сторін, підлеглість однієї сторони іншій, наявність організаційної підпорядкованості та її відсутність; підконтрольність і піднаглядність, нерівність сторін у юридичному розумінні.

Таким чином, з метою удосконалення правового регулювання відносин між митними органами і підприємствами, що надають послуги в галузі митної справи, доцільно було б:

- при розробці Державною митною службою України нормативно-правових актів, які визначають організаційно-правові основи діяльності митних посередників, враховувати пропозиції та зауваження останніх, зокрема, запропонованих безпосередньо Асоціацією митних брокерів України, що, в свою чергу, сприятиме застосуванню принципу партнерства у відносинах між митними органами та митними брокерами і митними перевізниками. Крім того, це запобігатиме прийняттю економічно недоцільних і неефективних регуляторних актів;

- розробити дієвий механізм надання митними органами митним посередникам необхідної інформації (правова, економічна, статистична) для їх діяльності;

- розробити та впровадити механізми фінансових гарантій та страхування діяльності митних брокерів, можливостей відстрочки повернення фінансових платежів протягом певного проміжку часу;

- координація діяльності митних брокерів і митних перевізників вимагає розробки та прийняття оптимальних, високоефективних механізмів їх взаємодії між собою;

- при розробці вітчизняної схеми взаємодії митних агентів та митних органів враховувати базові стандарти та принципи такої взаємодії, що закріплені у Європейському Митному Кодексі, адже вплив митного середовища на процеси інтеграції і бізнесових взаємин між ЄС та Україною є досить відчутним;

- впроваджувати у життя міжнародні конвенції щодо спрощення митних процедур і застосування новітніх технологій, які сприяють швидкому митному контролю й оформленню.

Взаємодія митного перевізника щодо здійснення митних процедур

Заходи, здійснювані митними органами при митному контролі, реалізуються через сукупність процесів і дій, спрямованих на вдосконалення взаємодії між всіма учасниками контролю з метою одержання найефективніших результатів. Це може бути досягнуто тільки за допомогою правильної організації такого контролю.

Першочерговим завданням організації митного контролю є розгортання мережі митниць та їх структурних підрозділів, наближених до учасників зовнішньоекономічних зв'язків, місць найінтенсивнішої зовнішньоекономічної діяльності, з метою скорочення часу переміщення через митний кордон товарів і перетину його фізичними особами.

На митниці і митні пости припадає основний обсяг роботи зі здійснення митного контролю та оформлення. Тому вирішення питань, пов'язаних з визначенням оптимальної структури митниці (митного посту), що враховує цілі, принципи, основні напрями, порядок організації взаємодії всередині цих структур і між митними органами в цілому, — інше принципово важливе завдання організації митного контролю.

Таким чином, тільки шляхом досягнення узгодженості всіх розглянутих та інших організаційних і практичних заходів при проходженні товарів, транспортних засобів і осіб через митний кордон створюються необхідні умови для організації ефективного митного контролю.

Організація митного контролю в регіоні складається з:

1) визначення певного обсягу роботи митних органів (кількість реальних учасників зовнішньоекономічної діяльності, що знаходяться в регіоні діяльності митного органу, товарів, транспортних засобів і осіб, що підлягають митному контролю);

2) встановлення місць митного контролю та оформлення, оптимального розподілу між ними обсягу роботи з митного контролю (МК) і митної експертизи (ME), створення належних умов для здійснення цих процедур;

3) визначення чисельного складу і розробки оптимальної структури митного органу;

4) добору і навчання кадрів;

5) створення матеріально-технічної бази;

6) розробки системи зв'язку і взаємодії як усередині митного органу, так і між митною та іншими сферами народного господарства;

7) забезпечення стійкої роботи всіх служб митного органу, що беруть участь у здійсненні митного контролю і сприяють цьому процесу.

Типова схема організації митного контролю відображає систему взаємодії служб митних органів, інших підприємств й організацій, що мають відношення до переміщення через митний кордон товарів, транспортних засобів і осіб. Як правило, при ввезенні товарів і в'їзді осіб схема організації митного контролю містить такі заходи:

1) повідомлення митного органу про перетин митного кордону товаром і транспортним засобом, а у відповідних випадках — про особи, що перетинають митний кордон, і прийняття митним органом такого повідомлення;

2) надання митному органу товарів, транспортних засобів і документів на них, а у відповідних випадках і на осіб;

3) оформлення прийняття під митний контроль товарів, транспортних засобів і документів на них, а у випадках, визначених митними правилами, — здійснення ідентифікаційного вибіркового або повного огляду товарів і транспортних засобів, а також повторного огляду;

4) у випадках, коли це обумовлено правилами, оформлення доставки товарів, транспортних засобів і документів на них у митницю призначення;

5) контроль за доставкою товарів, транспортних засобів і документів на них у митницю призначення;

6) прийняття доставлених товарів і транспортних засобів митницею призначення під митний контроль;

7) повідомлення митниці відправлення про доставку (недоставку) товарів, транспортних засобів, документів на них у митницю призначення;

8) розміщення товарів на склад тимчасового зберігання (митний склад);

9) прийняття митним органом митної декларації;

10) митний контроль та оформлення товару після прийняття митним органом митної декларації;

11) завершення митного оформлення і прийняття за його результатами відповідного рішення.

Наведену схему варто розглядати лише як ключові напрями організації митного контролю. У свою чергу кожний з напрямів включає достатньо багато операцій, регламентованих відповідними нормативними документами.

При вивезенні товарів, транспортних засобів і виїзді осіб послідовність операцій при здійсненні митного контролю змінюється, хоча це істотно не впливає на принципову схему організації митного контролю.

Митні процедури — здійснення контролю за дотриманням порядку переміщення товарів, їх огляд, оформлення документів, накладення митного забезпечення, перевірка правильності заповнення вантажної митної декларації, нарахування сум, що підлягають сплаті, підготовка статистичних даних та інші дії, що виконуються митними органами України відповідно до законодавства України в галузі митної справи.

Прийняття ВМД до оформлення — процедура попередньої перевірки відомостей, зазначених у ВМД, на відповідність вимогам, визначеним у нормативних актах з митних питань та поданих комерційних документах.

Повне оформлення ВМД — проставлення на всіх її аркушах особистої номерної печатки інспектора митниці.

Митне оформлення здійснюється в 4 етапи:

• 1-й етап — попередні операції та перевірка ВМД і документів підрозділом митної статистики. Разом з ВМД подається її електронна копія. Інформація, внесена до електронної копії ВМД, повинна відповідати інформації, внесеній декларантом до оригіналу ВМД. Крім цього, підрозділ митної статистики перевіряє наявність фактів застосування до суб'єкта ЗЕД санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність». Перевірка на цьому етапі завершується проставленням штампа «Перевірено»;

• 2-й етап — перевірка ВМД та документів, заявленої митної вартості і нарахування митних платежів відділом митних платежів митниці, відділом тарифів та митної вартості у порядку, визначеному нормативними актами Держмитслужби. Перевірка закінчується проставленням штампа «Сплачено»;

• 3-й етап — перевірка вантажним відділом митниці зазначених декларантом відомостей у ВМД на відповідність митним правилам та поданим комерційним документам. Після перевірки на всіх аркушах ВМД проставляється штамп «Під митним контролем» та реєстраційний номер. ВМД реєструється у журналі обліку вантажних митних декларацій. Після завершення цієї процедури ВМД вважається прийнятою до оформлення і декларант несе юридичну відповідальність за зазначені в ній відомості. На цьому етапі декларація не може бути відкликана декларантом Кожній ВМД присвоюється реєстраційний номер у порядку, визначеному Держмитслужбою. Реєстраційний номер заноситься до журналу обліку ВМД.

Журнал обліку ВМД містить:

• порядковий номер ВМД;

• дата реєстрації;

• реєстраційний номер ВМД;

• тип ВМД;

• відомості про відправника та одержувача (назва, юридична адреса, для резидентів — код Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України);

• відомості про особу, яка відповідає за фінансове врегулювання (сторону зовнішньоекономічного контракту);

• відомості про декларанта;

• прізвище, ім'я та по батькові, номер штампа «Під митним контролем» та номер особистої номерної печатки інспектора, який завершив митне оформлення за даною ВМД;

• номер документа про відмову в митному оформленні;

• примітки.

До графи «Примітки» журналу обліку ВМД вносяться відомості про відмову в митному оформленні та зазначаються причини відмови. За рішенням начальника митниці до журналу обліку ВМД можуть вноситись інші додаткові відомості.

ВМД не приймається для оформлення:

— якщо вона подається без повного комплекту документів, необхідних для здійснення митного оформлення товарів;

— якщо вона заповнена декларантом з порушенням Положення про вантажну митну декларацію.

• 4-й етап — проведення у разі необхідності огляду товару та повне оформлення ВМД.

Митниця може відмовити у митному оформленні товарів після завершення процесу прийняття ВМД для оформлення виключно у випадках, передбачених законодавством України.

Питання для перевірки знань студентів

1. Хто є митним брокером?

2. Хто є митним перевізником?

3. Дайте визначення поняття декларанта?

4. Які ви знаєте права та обов’язки декларанта?

5. Які особи користуються митними пільгами та порядок їх переміщення через митний кордон України?

6. Як відбувається взаємодія митного брокера і митного перевізника з митними органами України щодо організації та здійснення митних процедур?