Україна в Другій світовій війні (1939-1945рр.).

Культура, наука, освіта та медицина України в роки Великої Вітчизняної війни.

У роки окупації України її урядові установи, культурні та наукові заклади були евакуйовані на схід СРСР, і функціонували на території інших республік.

Над вирішенням найважливіших проблем фронту працювало понад 70 інститутів, евакуйованих з України до Казахстану, Туркменії, Узбекистану, Киргизії тощо.

Фахівці фізико-технічного інституту АН УРСР реалізовували оборонну програму: вони розробили прилади для військової авіації, радіолокації,пеленгації. Інститут електрозварювання АН УРСР, очолюваний Є. Патоном, розробив метод автоматичного дугового зварювання під флюсом під час складання корпусів танків Т-34. Цей метод дозволив поліпшити міцність та якість бойових машин. Українські вчені розробили нові ефективні методи лікування поранених. Інститут клінічної фізіології на чолі з академіком О. Богомольцем створив препарати для лікування ран та переломів кісток. Співробітники Харківського інституту переливання крові організували пункти заготівлі та консервування крові, підготували спеціалістів для роботи в них та надіслали до військових госпіталів кілька тонн консервованої крові. Інститут біохімії АН УРСР на чолі з академіком О. Палладіним створив препарат, що прискорював згортання крові. Відомий хірург-офтальмолог, академік АН УРСР В. Філатов удосконалив методи лікування очних хвороб та розробив ефективну пересадку рогівки.

Інститути історії, економіки, археології, мовознавства і літературознавства були об'єднані в Інститут суспільних наук. Історики видали праці «Боротьба українського народу проти німецьких загарбників», серію брошур про народних героїв України. Ці видання, авторами яких були відомі історики України М. Петровський, К. Гуслистий, М. Супруненко та інші, мали важливе значення в ідеологічній боротьбі з ворогом.

Культурно-освітні установи на території республіки з початком війни тимчасово припинили свою діяльність. Зупинилося друкування книжок, вихід газет, журналів тощо. Евакуйовані з України видавництва об'єдналися в єдине Українське державне видавництво, що знаходилося в Саратові, а потім в Москві, де видавало політичну та художню літературу, журнали, листівки, газети. Насамперед виходили газети партійних та радянських органів: «Комуніст», «Советская Украйна», «Література і мистецтво». Твори патріотичної тематики друкувалися в журналах «Українська література», «Україна» та інших. Поетичні, прозові, драматичні та публіцистичні твори українських літераторів були сповнені ненавистю до ворога, глибокою переконаністю у перемозі над ним. Такими є «Творча сила народу» П. Тичини, «Народ бессмертен» М. Рильського, «Клятва» М. Бажана, «Україно моя» А. Малишка, «Ніч перед боєм», «Воля до життя» та «Україна в огні» О. Довженка.

Наукову та науково-популярну літературу видавала АН УРСР, яку було евакуйовано до Уфи. У листопаді 1941 р. розпочали роботу українські радіостанції ім. Т. Шевченка (Саратов) та «Радянська Україна» (Москва). Перша з них популяризувала українську культуру. Активно діяла фронтова редакція радіостанції Південно-Західного фронту.

З України було евакуйовано понад 50 театрів, яким доводилося ставити вистави просто неба. Головна увага приділялася виступам у військових частинах, госпіталях. У фронтових концертах виступали видатні майстри театрального мистецтва 3. Гайдай, І. Паторжинський. М. Гришко. Особливої ваги набула кінодокументалістика. У вересні 1941 р. Українська студія хронікального фільму випустила перший кінорепортаж «З фронтів Вітчизняної війни». Спеціальні групи кінооператорів готували кінозбірники про бойові події. Фронтовими кінооператорами були зафіксовані на плівці всі значні бойові операції. Кінооператор В. Орлянкін пройшов з кінокамерою від Волги до гирла Дунаю. Велике значення мали документальні фільми О. Довженка «Битва за нашу Радянську Україну» (1943), «Україна в огні» та «Перемога на Правобережній Україні» (1945).

Українські кіностудії було евакуйовано до Середньої Азії, де вони випускали патріотичні фільми. У 1943 р. режисер Марк Донський поставив фільм «Райдуга», який отримав «Оскара», а у 1946 р. — Державну премію СРСР. Війна не припинила розвитку українського образотворчого мистецтва. Захист Вітчизни став головною темою праць українських художників. Створені ними плакати та листівки розповсюджувалися серед населення прифронтових і окупованих територій з перших днів війни, закликаючи до боротьби із загарбниками. Особливо сильне враження справляли плакати «На бій, слов'яни» та оригінальна серія «Гнів Шевченка — зброя перемоги» В. Касіяна, «За плач дітей, за дим руїн, за кров братерську — на Берлін» І. Літинського та інші.

Плідно працювали у воєнні роки українські скульптори. Так, К. Діденко створив серію скульптурних портретів С. Ковпака, О. Федорова, С. Руднєва та інших партизанів України.

 

Висновок. Українські науковці, діячі культури, медики зробили вагомий внесок у боротьбу проти німецько-фашистських окупантів. їхні винаходи, наукові дослідження, патріотичні твори стали складовою здобутої у Великій Вітчизняній війні перемоги.

 

■ Дати: 1941 р., 1943 р., 9 травня 1945 року.

■ Поняття, терміни, назви: евакуація, патріотизм, визвольний пафос.

■ Особистість в історії: Є. Патон, О. Богомолець, О. Довженко, В. Філатов, О. Палладін.

 

Відповідність програмі: Новітня історія України. Україна в роки Другої світової війни (1939 – 1945рр.).

Відповідність підручникам: Турченко Ф.Г., Панченко П.П.. Новітня історія України. (1939- 2001): Підручник для 11-го класу. – Вид. 4-те, допр. і допов. - К.: Генеза, 2001. - 384 с.: іл., карти. – С. 4-72.

Світлична В.В. Історія України: Навч.посібник. 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: «Каравела», Львів: «Новий світ-2000», «Магнолія плюс», 2003. – 308 с. – С. 193-210.

 

Історичний внесок українського народу в перемогу у Другій світовій війні.

Наслідки війни для України.

 

Велика Перемога радянського народу у Великій Вітчизняній війні, яку неймовірними зусиллями було здобуто 9 травня 1945 року, кувалася не тільки на фронті, а й у тилу. Гасло «Усе для фронту, усе для перемоги!» підкорило собі життя і діяльність народу України в роки війни. Уже за тиждень після початку війни всі підприємства були переведені на виконання замовлень для фронту. Машинобудівні заводи Києва, Харкова, Одеси, Дніпропетровська, Запоріжжя, Сум були переобладнані під випуск або ремонт воєнної техніки. Так, Харківський танковий завод уже в грудні 1941 р. випустив першу партію танків, а всього за період війни було виготовлено понад 35 тис. танків.

Київський завод «Ленінська кузня», евакуйований у Зеленодольськ, практично відразу розпочав випуск воєнної продукції, а через три місяці обсяги виробництва збільшилися втричі. Збирання врожаю відбувалося в складних умовах. Проте, темпи заготовки зерна в тилових районах у два-три рази перевищували довоєнні. Вагомий внесок у перемогу зробили і науковці України. Група вчених на чолі з Є. Патоном розробила метод дугового автоматичного електрозварювання корпусів танків Т-34. І. Доброхотов винайшов нові методи виплавлення броньованої сталі.

В інституті клінічної фізіології, очолюваному академіком О. Богомольцем, були створені препарати для загоєння ран і переломів кісток. Співробітники Харківського інституту переливання крові організували пункти заготівлі й консервування крові, підготували фахівців для роботи в них.

Співробітники інституту біохімії АН УРСР на чолі з академіком О. Палладіним створили препарат, що прискорював процес згортання крові. Відомий хірург-офтальмолог академік АН УРСР В. Філатов удосконалив методи лікування хвороб ока і розробив технологію пересадки рогівки.

Підсумовуючи вищесказане, мі бачимо, що великий внесок у перемогу зробили працівники тилу, вчені, медики, діячі літератури і мистецтва і, звичайно ж, воїни-українці.

· Українці в роки Другої світової війни билися проти гітлерівської Німеччини і її союзників у складі Радянської армії, антинацистського руху Опору (на території України і окупованих країн Європи), в складі американської, канадської армій, ав­стралійських частин.

· У збройній боротьбі проти ворога брало участь понад 6 мли. українців. Ко­леги третій із них загинув на фронті, ко­жен другий із тих, що залишилися в живих, став інвалідом.

· Серед військового керівництва СРСР було немало українців. Найбільш відомі із них - А.Єременко, С.Тимошенко, Р.Малиновський, І.Черняховський, П.Ри­балко, К.Москаленко та інші. 315 фронтів, які діяли в період радянсько-німецької війни, більше половини очолювалися мар­шалами і генералами - українцями за по­ходженням.

Людські і матеріальні втрати України. Україна в ході Другої світової війни зазнала більше руйнувань, ніж будь-яка інша європейська країна. Відступаючи з України, фашисти, як і більшовики у 1941 р., вдавалися до тактики «спаленої землі», тобто знищували за собою все, що б міг використати против­ник.

· Людські втрати України у війні скла­ли понад 10 млн. військових і цивільних осіб.

· Матеріальні втрати України досягли 1,5 трильйонів крб. Було зруйновано: 714 міст і містечок, 28 тис. сіл, 16 150 промис­лових підприємств, 18 тис. медичних закладів, 33 тис. закладів освіти.

 

Ціна перемоги для радянського народу виявилась занадто дорогою. Чому вона була саме такою? В історичній і публіцистичній літературі на це питання існують дві точки зору.

Перша: це був результат раптового нападу гітлерівців та їх жорстокої окупаційної політики, безжального знищення мирного населення.

Друга: це був результат панування сталінської системи, яка не цінувала людського життя. Перемога будь-якою ціною. Завалити ворога трупами своїх солдатів.

Моя думка з цього питання є такою …

Як писав у своєму щоденнику О.Довженко: «В урочистій грізній промові Жукова не було ні паузи, ні траурного маршу, ні мовчання... наче ці 30, якщо не 40 мільйонів жертв і героїв, не жили... Перед великою їх пам'яттю, перед кров'ю і муками не встала площа на коліна, не задумалась, не вздохнула, не зняла шапок» (літо 1945 р.).

 

■ Дати: 1941 р., 1943 р., 9 травня 1945 року.

■ Поняття, терміни, назви: евакуація, патріотизм, визвольний пафос.

■ Особистість в історії: Є. Патон, О. Богомолець, О. Довженко, В. Філатов, О. Палладін.

 

Відповідність програмі: Новітня історія України. Післявоєнна відбудова і розвиток України в 1945- середині 1950-х рр..

Відповідність підручникам: Турченко Ф.Г., Панченко П.П. Новітня історія України. (1939- 2001): Підручник для 11-го класу. – Вид. 4-те, допр. і допов. - К.: Генеза, 2001. - 384 с.: іл., карти. – С. 4-72.

Світлична В.В. Історія України: Навч.посібник. 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: «Каравела», Львів: «Новий світ-2000», «Магнолія плюс», 2003. – 308 с. – С. 193-210.