Економічний розвиток і суспільно-політичний рух.

Обговорено і затверджено

на засіданні циклової методичної комісії

гуманітарних та соціально-економічних дисциплін

Протокол № ______від «___»________2011 р.

Голова ЦМК______________ В.М.Мараховська

 

м. Первомайськ – 2011

1. Українські землі на початку XX століття: економічний розвиток і суспільно-політичний рух.

2. Україна у роки Першої світової війни (1914-1918рр.). Початок війни. Основні воєнні дії в 1914 р. на українських землях.

3. Вплив Першої світової війни на формування українського національного руху в Галичині й Наддніпрянській Україні.

4. Україна у роки Першої світової війни (1914-1918рр.). Українські землі в 1915—1917 рр.

5. Розкрийте процес формування та бойовий шлях легіону Українських січових стрільців під час Першої світової війни.

6. Початок Української національно-демократичної революції (1917р.), утворення Центральної Ради. М. Грушевський, В. Винниченко.

7. Лютнева революція 1917 р. та Україна.

8. I Універсал Центральної Ради та його історичне значення.

9. Проголошення Української Народної Республіки. III Універсал Центральної Ради. Його історичне значення.

10. Центральна Рада: становлення національної державності.

11. Українська Центральна Рада та її основні програмні документи.

12. Війна радянської Росії проти УНР (кінець 1917 - початок 1918 рр.). IV Універсал Центральної Ради. Проголошення незалежності УНР.

13. Берестейській мирний договір (1918р.). Його значення для України.

14. Державний переворот 1918 року. Гетьманат П. Скоропадського. Внутрішня і зовнішня політика Української Держави.

15. Внутрішня і зовнішня політика Директорії УНР. С. Петлюра.

16. Українське питання на Паризькій мирній конференції (1919р.).

17. Проголошення Західноукраїнської Народної Республіки (1918 р.). Є. Петрушевич. Злука УНР і ЗУНР.

18. Політика радянського уряду в Україні в 1919—1920 рр. «Воєнний комунізм».

19. Радянсько-польська війна і Україна (1920 – 1921 рр.). Варшавська угода, Ризький мирний договір. Їх значення та наслідки для України.

20. Історичне значення та уроки боротьби українського народу за незалежність у 1917—1920 рр. Основні етапи боротьби. Історичні особистості 1917—1920 рр..

21. Культура і духовне життя України в 1917—1920 рр.

22. Нова економічна політика і особливості її впровадження в Україні.

23. Входження УСРР до складу СРСР.

24. Політика «українізації» (коренізаціі) 20-х – 30-х рр.., її завдання та наслідки. О Шумський, М. Скрипник.

25. Особливості та наслідки радянської індустріалізації в Україні. (20—30-ті рр.).

26. Політика суцільної колективізації та розселянювання в Україні (20—30-ті рр.). Ії соціально-економічні наслідки. Голодомор 1932—1933 рр..

27. Голодомори 1921—1923 рр., 1932—1933 рр., 1946—1947 рр. в Україні: причини і наслідки.

28. Громадсько-політичне життя в Україні в 30-х рр.

29. Утвердження сталінського тоталітарного режиму в Україні. Масові репресії та їхні наслідки для України.

30. Розвиток культури в 30-ті рр. «Розстріляне» відродження (М. Куліш, М. Хвильовий, О. Вишня, О. Довженко, Лесь Курбас, Г. Косинка).

31. Політика більшовиків щодо релігії і церкви в Україні у 20—30-ті рр.

32. Суспільно-політичне життя українських земель у складі Польщі, Румунії, Чехословаччини в 20-х—30-х рр. XX ст..

 

33. Україна напередодні Другої світової війни. Радянсько-німецькі договори 1939р. і західноукраїнські землі. Радянізація західних областей України в 1939—1941 рр.

34. Україна в Другій світовій війні (1939-1945рр.). Напад на Німеччини на СРСР. Причини перших поразок Червоної Армії на початку війни.

35. Україна в Другій світовій війні (1939-1945рр.). Схарактеризуйте перший етап війни (22 червня 1941р. – 22 липня 1942р.). Оборонні бої 1941-1942рр. (Київ, Одеса, Севастополь.).

36. Україна в Другій світовій війні (1939-1945рр.). Україна в роки німецької окупації.

37. Україна в Другій світовій війні (1939-1945рр.). Дайте характеристику Руху Опору, його течіям та періодам в Україні в роки війни.

38. Україна в Другій світовій війні (1939-1945рр.). Визволення України від нацистських загарбників (1944р.). Основні визвольні операції. Битва за Дніпро.

39. Україна в Другій світовій війні (1939-1945рр.). Україна на завершальному етапі Великої Вітчизняної війни (1944р. – 9 травня 1945р.)

40. Україна в Другій світовій війні (1939-1945рр.). Наш край в роки Великої Вітчизняної війни.

41. Україна в Другій світовій війні (1939-1945рр.). Культура, наука, освіта та медицина України в роки Великої Вітчизняної війни.

42. Історичний внесок українського народу в перемогу у Другій світовій війні. Наслідки війни для України.

43. Повоєнний період (1945-1953рр.): відбудова, друга радянізація західних областей України. Голод 1946—1947 рр. - причини і наслідки.

44. Повоєнний період (1945-1953рр.): адміністративні та територіальні зміни, вихід України на міжнародну арену.

45. Наука, культура, освіта, медицина в повоєнні роки. Розвиток літератури і мистецтва. Розгром генетики, „лисенківщина, „ждановщина”.

46. Десталінизація (1953-1964 рр.). Зміна політичного курсу, реабілітаційний процес.

47. Спроби та наслідки реформування економіки України наприкінці 50-х — у першій половині 60-х рр. М. Хрущов.

48. Пожвавлення літературно-мистецького життя України в умовах десталінізації. „Відлига” в українській літературі. «Шістдесятники».

49. «Косигінські реформи» (1964-1965 рр.) та їхні наслідки для України.

50. Повсякденне життя українців у 1964—1985 рр.

51. Опозиційний рух в Україні (1965—1985 рр.).

52. Освіта, наука та культура України в 70-х—80-х рр. XX ст. Ідеологізація і русифікація куль­турного життя в 70 – 80-ті роки. По­літичний курс на «злиття націй».

53. Загострення екологічних проблем в Україні у 70-х — 80-х рр. Чорнобильська катастрофа та її наслідки.

54. Прихід до влади М. Горбачова. Розгортання національно-демократичного руху в Україні.

55. Політична ситуація в Україні в 1985—1991 рр.

56. Початок формування багатопартійності в Україні наприкінці 80-х — на початку 90-х рр.. XX ст.

57. Проголошення державної незалежності України. Результати та історичне значення Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991р.

58. Державотворчі процеси в Україні у 1991—2005 рр.

59. Політичне життя в Україні 1994-2004 рр.. Вибори Президента України 2004 рр.

60. Конституційні традиції в Україні. Прийняття Конституції України 1996 р. та її історичне значення.

61. Сучасна українська наука і освіта: досягнення і перспективи. Релігійне життя сучасної України.

62. Зовнішня політика України. Участь в інтеграційних процесах.

63. Головні кроки України на шляху до європейської інтеграції.

64. Розширення Європейського Союзу та НАТО. Місце України в цьому процесі.

1. Українські землі на початку XX століття:

Україна у роки Першої світової війни (1914-1918рр.). Початок війни.

Вплив Першої світової війни на формування українського національного руху

Україна у роки Першої світової війни (1914-1918рр.).

Розкрийте процес формування та бойовий шлях

Початок Української національно-демократичної революції (1917р.),

I Універсал Центральної Ради та його історичне значення.

Влітку 1917 р. розвивалася Українська національно-демократична революція. 6—8 квітня 1917 р. в Києві працював Український національний конгрес, на якому ключовим було питання про автономію України. Саме автономії повинна була вимагати УЦР від Тимчасового уряду Росії, що разом з російськими меншовиками й есерами не був зацікавлений у розв'язанні національного питання в Україні. Більшовики, зацікавлені в падінні Тимчасового уряду, на словах підтримали національний рух в Україні.

У травні 1917 р. в Києві проходив Перший Український військовий з'їзд. Виконуючи його рішення, УЦР направила до Петрограда делегацію на чолі з Володимиром Винниченком. Делегація зажадала від Тимчасового уряду надати Україні автономію у складі федеративної Росії. Тимчасовий уряд зволікав з відповіддю на це ключове для українців питання і врешті-решт відмовив, що викликало протест делегатів Першого селянського і Другого військового з'їздів.

 

Додаткова інформація

В. Винниченко про позицію російських експертів у розв'язанні питання про автономію України: «Вимірюючи територію майбутньої автономії України, вони торкнулися Чорного моря, Одеси, Донецького району, Катеринославщини, Херсонщини, Харківщини. Й отут від однієї думки, від одного уявлення, що донецьке вугілля, що катеринославське залізо, що харківська індустрія будуть відібрані в них, вони почали розмахувати руками й виявили всю сутність свого російського... націоналізму. О ні, у такому розмірі вони нізащо не могли визнати автономію».

 

Піднесення національної самосвідомості українського народу зумовило історичний крок, зроблений Українською Центральною Радою. УЦР 10 червня 1917 р. проголосила Перший Універсал «До українського народу, в Україні й поза Україною сущого».

Основні положення І Універсалу були такими:

— автономія України в складі Росії;

— право законодавчої ініціативи;

— необхідність загальнонародних, рівних, "прямих виборів шляхом таємного голосування до законодавчого органу — Всенародних українських зборів (сейму);

— відмова передавати певну частину податку до центральної російської скарбниці, уведення українського податку;

— заклик до згоди і порозуміння між представниками усіх національностей, що мешкали в Україні.

Найбільшим досягненням УЦР стало те, що вперше в історії XX ст., українська державність отримала назву — Українська Народна Республіка: було проголошено основні демократичні свободи, надано вперше в історії світу культурно-персональну автономію національним меншинам, розпочалася розбудова держави.

За умов наступу більшовицьких військ та проведення переговорів у Бресті з країнами Четверного союзу 9 (22) січня 1918 р. на засіданні Малої Ради було проголошено IV-й Універсал, у якому сказано: «Народе України! Твоєю силою, волею, словом стала на землі українській вільна Українська Народна Республіка». В 4-му універсалі:

· Україна проголошувалася «ні від кого не залежною» державою, але знову зазначалося, що Українські Установчі Збори повинні порушити питання про федеративний зв'язок України з Росією;

· зазначалося, що головним завданням Ради Народних Міністрів (таку назву отримав Генеральний Секретаріат) мало бути укладення миру з Четверним союзом.

· Універсал закликав звільнити Україну від «большевиків та їх напасників»: йшлося про встановлення контролю над виробництвом, державної монополії на основні товари (залізо, шкіру, тютюн тощо), передачу всієї землі трудовому народу без викупу.

· Вперше в Європі було проголошено права народів: національним меншинам надавалася національно-персональна автономія.

У січні 1918 р. Раду Міністрів замість В. Винниченка очолив В. Голубович. і Мала Рада, перебуваючи в Житомирі, ухвалила закони про запровадження нового календарного стилю, грошову систему, державний герб, громадянство, новий адміністративний поділ України на «землі».

Прийняття ІV-го універсалу давало юридичну підставу до укладення договору з країнами Четверного союзу. Універсал має величезне значення — вперше в історії XX ст. Україна проголошувалася незалежною державою. Хоча українському народу, в силу багатьох причин, не вдалося втримати свою державність, однак цей акт показав нестримне бажання до самостійного життя.

Центральна Рада, основою якої були ліві українські партії, так і не змогла задовольнити «ліву» частину українського суспільства - селян та робітників. Селяни не отримали бажаної землі, державний контроль над виробництвом встановлено не було. Крім того вона не змогла навести в країні елементарний порядок.

В останній день свого існування (29 квітня 1918 р.) Центральна Рада прийняла Конституцію УНР. Вона гарантувала основні демократичні свободи населенню, регламентувала діяльність вищих державних органів влади, визначила права органів місцевого самоврядування, надала національно-персональну автономію народам, що проживали в УНР.

 

Висновок: Історичне значення діяльності Центральної Ради. Центральна Рада стала першим українським парламентом, органом, що розпочав державне відродження України на початку XX століття. Саме завдяки їй Україна відродилася в формі Української Народної Республіки, розпочалися перші кроки по організації державного, культурного життя України, намагалася налагодити мирні відносини з сусідніми країнами. Центральної Радою був сформований перший український уряд — Генеральний Секретаріат. Саме Центральна Рада своїм ІV-м універсалом вперше у XX ст. проголосила Україну (тоді — УНР) самостійною державою: було прийнято Конституцію УНР, за якою Україна ставала демократичною парламентською республікою, усім громадянам гарантувалися рівні права. Центральна Рада першою розпочала українізацію суспільно-політичного життя на східноукраїнських землях. Проте, не змігши завоювати підтримку більшості населення свою соціальною політикою, орієнтуючись на федеративні зв'язки з Росією, що стала більшовицькою, Центральна Рада не змогла утримати владу. До головних прорахунків УЦР можна віднести: надмірне захоплення політичними питаннями і недостатня увага питанням соціально-економічного розвитку, запізнення у проведенні важливих соціально-економічних реформ; недооцінка недемократичних місцевих рад солдатських, селянських, робітничих депутатів і переоцінка ролі демократичних органів влади; незадовільна організація апарату державної влади як в центрі, так і на місцях, відсутність армії. Центральна Рада так і не спромоглася поширити свою владу на більшість території України. Власної законодавчої бази створено не було. Більшість Центральної Ради, щиро вірячи в автономію України, так і не створила боєздатного війська: не було запроваджено власної грошової одиниці. Реального державного контролю над виробництвом встановлено не було. Жодна держава світу не визнала УНР, розглядаючи її як частину Росії. Де-факто у грудні 1917 р. УНР визнали Англія та Франція, однак Україна не отримала від них жодної допомоги.

 

■ Дати: 27 лютого 1917 р., З—4 березня 1917 р., травень 1917 р., 10 червня 1917 р., 15 червня 1917 р., 3 липня 1917 р., 25—26 жовтня (7—8 листопада) 1917 р., 7 (20) листопада 1917 р., 9 (22) січня 1918 р., 29 квітня 1918 р.

■ Поняття, терміни, назви: Тимчасовий уряд, Ради, УЦР, Мала Рада, універсали УЦР, автономія, федерація, УНР, Генеральний Секретаріат, «Тимчасова інструкція», Рада Народних Міністрів, Конституція УНР.

■ Особистість в історії: М. Грушевський, В. Винниченко, С. Петлюра.

 

Відповідність програмі: Новітня історія України. Українське національно-державне відродження 1917-1920 років.Українська національно-демократична революція (1917 – 1918 рр.).

Відповідність підручникам: Турченко Ф.Г. Новітня історія України. Частина перша. 1914 – 1939. Підручник для 10-го класу. Вид. 3-те, випр. та допов. - К.: Генеза, 2001. - 352 с.: іл. – С. 40-103.

Світлична В.В. Історія України: Навч.посібник. 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: «Каравела», Львів: «Новий світ-2000», «Магнолія плюс», 2003. – 308 с. – С. 143-166.

 

Додаткова інформація

В. Г. Короленко про економічну політику більшовиків у 1920 р. «Кожен хлібороб бачить тільки, що в нього беруть те, що він зробив, за винагороду, явно не еквівалентну його праці, і робить свій висновок: ховає хліб до ям. Ви його знаходите, реквізуєте, проходите по селах Росії України розжареним залізом, спалюєте цілі села й радієте з успіхів продовольчої політики».

 

Держава часто зверталася до позаекономічних методів керівництва: Українську трудову армію очолив Й. Сталін, а праця набула форми повинності. Продрозкладка передбачала насильницьке вилучення не тільки хліба, але і м'яса, яєць, овочів. Більшовики використовували продрозкладку для боротьби з куркульством, хоча визначити, хто належить до куркулів, було складно, тому постраждали міцні селянські господарства.

«Червоний терор» набрав небаченого розмаху. У 1920 р. на території України було створено 18 концентраційних таборів. Почалося витіснення більшовиками з політичного життя соціалістичних партій, які не визнавали радянської влади в Україні. «Боротьбисти», що прагнули повної незалежності України, оголосили про свій саморозпуск, керівництво лівих есерів було заарештоване, почався судовий процес над меншовиками.

 

Висновок. Політичний курс більшовиків у 1919—1920 рр. в Україні був спрямований на зміцнення влади. Це завдання здійснювалося методами позаекономічного примусу й терору, що викликало невдоволення політикою «воєнного комунізму».

 

■ Дати: березень 1919 р., 1919—1920 рр.

■ Поняття, терміни, назви: ТРСУУ, УСРР, ревком, військ ревком, радянізація, «воєнний комунізм», комнезам, продрозкладка, «червоний терор».

■ Особистість в історії: X. Раковський.

Відповідність програмі: Новітня історія України. Українське національно-державне відродження 1917-1920 років.Україна в боротьбі за збереження державної незалежності (1918 – 1920 рр.).

Відповідність підручникам: Турченко Ф.Г. Новітня історія України. Частина перша. 1914 – 1939. Підручник для 10-го класу. Вид. 3-те, випр. та допов. - К.: Генеза, 2001. - 352 с.: іл. – С. 104-212.

Світлична В.В. Історія України: Навч.посібник. 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: «Каравела», Львів: «Новий світ-2000», «Магнолія плюс», 2003. – 308 с. – С. 143-166.

 

 

Отже, до середини 1930-х рр. відбулося справжнє відродження української культури. Водночас керівний режим намагався підкорити інтелігенцію інтересам парти й держави. Українську культуру використовували як важіль для зміцнення влади більшовиків.

Відносна свобода й розквіт української культури в 1920-ті рр. змінилися утисками й репресіями. Щоб придушити вільний вияв думки й суджень, посилити почуття страху, відсторонити від активної діяльності інтелектуалів, адміністративно-командна система вдавалася до розправ, свавільних арештів, відкритих і закритих судових процесів. Так, у 1930 р. було організовано процес над неіснуючою «Спілкою визволення України» (СВУ), де основним звинувачуваним був віце-президент Всеукраїнської Академії наук С. Єфремов (учений-літературознавець).

Були репресовані вчені-історики М. Слабченко, М. Горбань. У 1933 р. заарештований і засуджений до висилки на Соловецькі острови український філософ П. Демчук (у 1937 р. був розстріляний). Загинули академіки АН СРСР геолог Н. Світальський, генетик І. Агол, філософ С. Семковський. Почалося переслідування М. Грушевського. Звинувачення висувалися проти колишнього президента АН УРСР В. Вернадського та новообраного президента О. Богомольця.

Схожі процеси відбувалися в області літератури й мистецтва. У 1933 р. був заарештований талановитий поет і драматург М. Яловий, заарештований талановитий режисер, організатор театру «Березіль» Лесь Курбас, який пізніше загинув у таборах. У 1934 р. були розстріляні новеліст Г. Косинка, лірик Д. Фальковський, драматург і поет К. Буревій, поет О. Близько, різкої критики й нападів з боку влади зазнавали Остап Вишня, М. Рильський, Л. Ландау.

Переслідували також діячів Української автокефальної православної церкви (УАПЦ). Єпископів і рядових священиків заарештовували й розстрілювали.

Було заарештовано й розстріляно багатьох кобзарів та бандуристів (1934). 1937—1938 рр. стали апогеєм нищення української інтелігенції та передових діячів науки й культури.

Знищення української інтелігенції в 1930-ті рр. стали називати «розстріляним відродженням».

 

Висновок. Досягнення в галузі освіти, науки, літератури й мистецтва могли б бути значно більшими, якби їхній розвиток не придушувався репресивними діями тоталітарної системи, що призвели до непоправних утрат української культури в 1933—1938 рр.

Наслідки війни для України.

 

Велика Перемога радянського народу у Великій Вітчизняній війні, яку неймовірними зусиллями було здобуто 9 травня 1945 року, кувалася не тільки на фронті, а й у тилу. Гасло «Усе для фронту, усе для перемоги!» підкорило собі життя і діяльність народу України в роки війни. Уже за тиждень після початку війни всі підприємства були переведені на виконання замовлень для фронту. Машинобудівні заводи Києва, Харкова, Одеси, Дніпропетровська, Запоріжжя, Сум були переобладнані під випуск або ремонт воєнної техніки. Так, Харківський танковий завод уже в грудні 1941 р. випустив першу партію танків, а всього за період війни було виготовлено понад 35 тис. танків.

Київський завод «Ленінська кузня», евакуйований у Зеленодольськ, практично відразу розпочав випуск воєнної продукції, а через три місяці обсяги виробництва збільшилися втричі. Збирання врожаю відбувалося в складних умовах. Проте, темпи заготовки зерна в тилових районах у два-три рази перевищували довоєнні. Вагомий внесок у перемогу зробили і науковці України. Група вчених на чолі з Є. Патоном розробила метод дугового автоматичного електрозварювання корпусів танків Т-34. І. Доброхотов винайшов нові методи виплавлення броньованої сталі.

В інституті клінічної фізіології, очолюваному академіком О. Богомольцем, були створені препарати для загоєння ран і переломів кісток. Співробітники Харківського інституту переливання крові організували пункти заготівлі й консервування крові, підготували фахівців для роботи в них.

Співробітники інституту біохімії АН УРСР на чолі з академіком О. Палладіним створили препарат, що прискорював процес згортання крові. Відомий хірург-офтальмолог академік АН УРСР В. Філатов удосконалив методи лікування хвороб ока і розробив технологію пересадки рогівки.

Підсумовуючи вищесказане, мі бачимо, що великий внесок у перемогу зробили працівники тилу, вчені, медики, діячі літератури і мистецтва і, звичайно ж, воїни-українці.

· Українці в роки Другої світової війни билися проти гітлерівської Німеччини і її союзників у складі Радянської армії, антинацистського руху Опору (на території України і окупованих країн Європи), в складі американської, канадської армій, ав­стралійських частин.

· У збройній боротьбі проти ворога брало участь понад 6 мли. українців. Ко­леги третій із них загинув на фронті, ко­жен другий із тих, що залишилися в живих, став інвалідом.

· Серед військового керівництва СРСР було немало українців. Найбільш відомі із них - А.Єременко, С.Тимошенко, Р.Малиновський, І.Черняховський, П.Ри­балко, К.Москаленко та інші. 315 фронтів, які діяли в період радянсько-німецької війни, більше половини очолювалися мар­шалами і генералами - українцями за по­ходженням.

Людські і матеріальні втрати України. Україна в ході Другої світової війни зазнала більше руйнувань, ніж будь-яка інша європейська країна. Відступаючи з України, фашисти, як і більшовики у 1941 р., вдавалися до тактики «спаленої землі», тобто знищували за собою все, що б міг використати против­ник.

· Людські втрати України у війні скла­ли понад 10 млн. військових і цивільних осіб.

· Матеріальні втрати України досягли 1,5 трильйонів крб. Було зруйновано: 714 міст і містечок, 28 тис. сіл, 16 150 промис­лових підприємств, 18 тис. медичних закладів, 33 тис. закладів освіти.

 

Ціна перемоги для радянського народу виявилась занадто дорогою. Чому вона була саме такою? В історичній і публіцистичній літературі на це питання існують дві точки зору.

Перша: це був результат раптового нападу гітлерівців та їх жорстокої окупаційної політики, безжального знищення мирного населення.

Друга: це був результат панування сталінської системи, яка не цінувала людського життя. Перемога будь-якою ціною. Завалити ворога трупами своїх солдатів.

Моя думка з цього питання є такою …

Як писав у своєму щоденнику О.Довженко: «В урочистій грізній промові Жукова не було ні паузи, ні траурного маршу, ні мовчання... наче ці 30, якщо не 40 мільйонів жертв і героїв, не жили... Перед великою їх пам'яттю, перед кров'ю і муками не встала площа на коліна, не задумалась, не вздохнула, не зняла шапок» (літо 1945 р.).

 

■ Дати: 1941 р., 1943 р., 9 травня 1945 року.

■ Поняття, терміни, назви: евакуація, патріотизм, визвольний пафос.

■ Особистість в історії: Є. Патон, О. Богомолець, О. Довженко, В. Філатов, О. Палладін.

 

Відповідність програмі: Новітня історія України. Післявоєнна відбудова і розвиток України в 1945- середині 1950-х рр..

Відповідність підручникам: Турченко Ф.Г., Панченко П.П. Новітня історія України. (1939- 2001): Підручник для 11-го класу. – Вид. 4-те, допр. і допов. - К.: Генеза, 2001. - 384 с.: іл., карти. – С. 4-72.

Світлична В.В. Історія України: Навч.посібник. 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: «Каравела», Львів: «Новий світ-2000», «Магнолія плюс», 2003. – 308 с. – С. 193-210.

 

Отже, повоєнний процес врегулювання кордонів УРСР відбувався методами, притаманними тоталітарним режимам, і в інтересах його стратегічних інтересів, які збіглися з прагненням українців об'єднатися в єдиній державі.

Процес урегулювання територіальних питань мав для України такі наслідки: були остаточно визначені та юридичне визнані кордони республіки; територія УРСР збільшилася на 110 км²; відбулися демографічні зміни; основну частину українських земель було об'єднано в складі однієї держави.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Основна:

1. Бойко О.Д. Історії України: Посібник. - К.: Академвидав, 2004*.

2. Історія України / За ред. Ю.Зайцева. - Львів, 1996*.

3. Історія України. Навч. посібник / За ред. Б.Д Лановика. - К., 2001*.

4. Турченко Ф.Г. Новітня історія України. Для 10-го кл. середньої школи. - К., 1995*.

5. Турченко Ф.Г.,Панченко П.П., Тимченко С.М. Новітня історія України. Для 11-го кл. - К., 1995*.

6. Світлична В.В. Історія України: Навчальний посібник. 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: «Каравела», Львів: «Новий світ-2000», «Магнолія плюс», 2003. – 308 с*.

 

Додаткова:

1. Алєксєєв Ю.М., Вертегел А.Г. Історія України: Навч. посібник. – К.: «Каравела», 2004. – 256 с*.

2. Белебеха І.О. Честь України. – Харків: Факт; Нью-Йорк: М.П. Коць, 2001. – 336 с.*

3. Борисенко В. Й. Курс української історії: з найдавніших часів до ХХ ст.: Навч. посіб. - К., 1998. – 616 с.*

4. Верстюк В.Ф., Дзюба О.М., Репринцев В.Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення. Хронологічний довідник. - К.: Наукова думка, 1995. – 688 с.*

5. Войтенко В. На три держави півень тут співав… Місто Первомайськ Миколаївської обл. – Тернопіль, 2007.*

6. Гудзь В.В. Історія України.-К.: Видавничий дім «Слово», 2003. – 616 с*.

7. Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерної української нації XIX- XX століття - К., 1996.

8. Грушевський М. Історія України - Русі. В 11тт. 12 кн. - К., 1991-1998.

9. Грушевський М. Ілюстрована історія України. - К., 1990*.

10. Грушевський М. Очерк історії українського народу. - К., 1990. – 400 с.*

11. Гунчак Т. Україна: перша половина XX століття. - К., 1993.

12. Дорошенко Д. Нарис історії України. Т.1-2 -К., 1991.

13. Жуковський А., Субтельний О. Нарис історії України. Львів, 1991 р.

14. Єфименко О. Історія українського народу.- К., 1990.

15. Історія України. / В.Ф. Верстюк, О.В. Гарань, О.І. Гуржій та ін. – К.: Альтернатива, 1997. – 424 с*.

16. Історія України. Курс лекцій у 2-х книгах. - К., 1991-1992.

17. Історія України. Навч.посібник для студентів неісторичних спец. – Донецьк., 1998. – 396 с.*

18. Історія України / За заг. ред. В.Смолія - К., 2000.

19. Конончук І.М. Історія України від стародавніх часів до помаранчевої революції. – Ніжин, 2005. – 284 с*.

20. Кормич Л.І., Багацький В.В, Історія України від найдавніших часів і до XXI століття.-Харків, 2001.

21. Кормич Л.І., Багацький В.В, Історія України. Підр. – 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: Алерта, 2006. – 412 с*.

22. Кормич Л.І., Шелест Д.С. Громадські об'єднання та політичні партії сучасної України. – К., 2004. – 262 с.*

23. Косик В. Україна і Німеччина в другій світовій війні. - Париж, Нью-Йорк, Львів, 1993.

24. Котляр М., Кульчицький О. Довідник з історії України. - К.: Україна, 1996. – 463 с.*

25. Крип'якевич І. Історія України. - Львів, 1990.

26. Кульчицький С.В. та ін. Історія України (10 клас). - К., 1998.

27. Кульчицький С.В. та ін. Історія України (11 клас). -К., 2000.

28. Лазарович М.В., Лановик Б.Д., Ілюстрована історія України. Курс лекцій. – Тернопіль, 2006.–428 с*.

29. Лановик Б.Д., Лазарович М.В. Історія України. Навчальний посібник. – К.: Знання-Прес, 2001. – 698 с*.

30. Лановик Б.Д., Матейко Р.М., Історія України. Навч. посібник. – 3-те вид., - К.: «Знання», 2000. – 574 с*.

31. Литвин В. Політична арена України: дійові особи та виконавці. - К., 1994.

32. Лихолат О.В., Лихолат А.О. Історія України: Навч. посібник. - К.: МАУП, 1999. – 212 с.: іл*. (СПРС)

33. Лях Р.Д. та ін. Історія України. Навчальний посібник.- Д., 1998.

34. Мурзак О.М. Історія міста Первомайська.*

35. Нагаєвський І. Історія української держави XX ст. - К., 1994.

36. Новий довідник: Історія України. – К.: «Казка», 2006. - 736 с. *

37. Полонська-Василенко Н. Історія України. - Т.1-2. - К., 1995.

38. Реєнт О. Українська революція. - К„ 1996.

39. Семененко В.І., Радченко Л.О. Історія України з прадавніх часів до сьогодення. – Харків, 2000. – 496 с.*

40. Сенченко М.І. Україна: шляхом незалежності чи неоколонізації? – К.: МАУП, 2003. – 120 с.*

41. Слюсаренко А., Томенко М. Історія української Конституції. - К., 1993.

42. Субтелький О. Україна: історія. - К.: Либідь, 1993. – 720 с., іл.*

43. Скрипник М.О., Домбровська Л.Ф., Красовський В.М. Історія України: Навч. посібник.-К., 2003 – 367 с*.

44. Юрій М.Ф. Історія України: Навчальний посібник. – К., 2004. – 252 с*.

 

* книга в наявності в бібліотеці медичного коледжу

Обговорено і затверджено

на засіданні циклової методичної комісії

гуманітарних та соціально-економічних дисциплін

Протокол № ______від «___»________2011 р.

Голова ЦМК______________ В.М.Мараховська

 

м. Первомайськ – 2011

1. Українські землі на початку XX століття: економічний розвиток і суспільно-політичний рух.

2. Україна у роки Першої світової війни (1914-1918рр.). Початок війни. Основні воєнні дії в 1914 р. на українських землях.

3. Вплив Першої світової війни на формування українського національного руху в Галичині й Наддніпрянській Україні.

4. Україна у роки Першої світової війни (1914-1918рр.). Українські землі в 1915—1917 рр.

5. Розкрийте процес формування та бойовий шлях легіону Українських січових стрільців під час Першої світової війни.

6. Початок Української національно-демократичної революції (1917р.), утворення Центральної Ради. М. Грушевський, В. Винниченко.

7. Лютнева революція 1917 р. та Україна.

8. I Універсал Центральної Ради та його історичне значення.

9. Проголошення Української Народної Республіки. III Універсал Центральної Ради. Його історичне значення.

10. Центральна Рада: становлення національної державності.

11. Українська Центральна Рада та її основні програмні документи.

12. Війна радянської Росії проти УНР (кінець 1917 - початок 1918 рр.). IV Універсал Центральної Ради. Проголошення незалежності УНР.

13. Берестейській мирний договір (1918р.). Його значення для України.

14. Державний переворот 1918 року. Гетьманат П. Скоропадського. Внутрішня і зовнішня політика Української Держави.

15. Внутрішня і зовнішня політика Директорії УНР. С. Петлюра.

16. Українське питання на Паризькій мирній конференції (1919р.).

17. Проголошення Західноукраїнської Народної Республіки (1918 р.). Є. Петрушевич. Злука УНР і ЗУНР.

18. Політика радянського уряду в Україні в 1919—1920 рр. «Воєнний комунізм».

19. Радянсько-польська війна і Україна (1920 – 1921 рр.). Варшавська угода, Ризький мирний договір. Їх значення та наслідки для України.

20. Історичне значення та уроки боротьби українського народу за незалежність у 1917—1920 рр. Основні етапи боротьби. Історичні особистості 1917—1920 рр..

21. Культура і духовне життя України в 1917—1920 рр.

22. Нова економічна політика і особливості її впровадження в Україні.

23. Входження УСРР до складу СРСР.

24. Політика «українізації» (коренізаціі) 20-х – 30-х рр.., її завдання та наслідки. О Шумський, М. Скрипник.

25. Особливості та наслідки радянської індустріалізації в Україні. (20—30-ті рр.).

26. Політика суцільної колективізації та розселянювання в Україні (20—30-ті рр.). Ії соціально-економічні наслідки. Голодомор 1932—1933 рр..

27. Голодомори 1921—1923 рр., 1932—1933 рр., 1946—1947 рр. в Україні: причини і наслідки.

28. Громадсько-політичне життя в Україні в 30-х рр.

29. Утвердження сталінського тоталітарного режиму в Україні. Масові репресії та їхні наслідки для України.

30. Розвиток культури в 30-ті рр. «Розстріляне» відродження (М. Куліш, М. Хвильовий, О. Вишня, О. Довженко, Лесь Курбас, Г. Косинка).

31. Політика більшовиків щодо релігії і церкви в Україні у 20—30-ті рр.

32. Суспільно-політичне життя українських земель у складі Польщі, Румунії, Чехословаччини в 20-х—30-х рр. XX ст..

 

33. Україна напередодні Другої світової війни. Радянсько-німецькі договори 1939р. і західноукраїнські землі. Радянізація західних областей України в 1939—1941 рр.

34. Україна в Другій світовій війні (1939-1945рр.). Напад на Німеччини на СРСР. Причини перших поразок Червоної Армії на початку війни.

35. Україна в Другій світовій війні (1939-1945рр.). Схарактеризуйте перший етап війни (22 червня 1941р. – 22 липня 1942р.). Оборонні бої 1941-1942рр. (Київ, Одеса, Севастополь.).

36. Україна в Другій світовій війні (1939-1945рр.). Україна в роки німецької окупації.

37. Україна в Другій світовій війні (1939-1945рр.). Дайте характеристику Руху Опору, його течіям та періодам в Україні в роки війни.

38. Україна в Другій світовій війні (1939-1945рр.). Визволення України від нацистських загарбників (1944р.). Основні визвольні операції. Битва за Дніпро.

39. Україна в Другій світовій війні (1939-1945рр.). Україна на завершальному етапі Великої Вітчизняної війни (1944р. – 9 травня 1945р.)

40. Україна в Другій світовій війні (1939-1945рр.). Наш край в роки Великої Вітчизняної війни.

41. Україна в Другій світовій війні (1939-1945рр.). Культура, наука, освіта та медицина України в роки Великої Вітчизняної війни.

42. Історичний внесок українського народу в перемогу у Другій світовій війні. Наслідки війни для України.

43. Повоєнний період (1945-1953рр.): відбудова, друга радянізація західних областей України. Голод 1946—1947 рр. - причини і наслідки.

44. Повоєнний період (1945-1953рр.): адміністративні та територіальні зміни, вихід України на міжнародну арену.

45. Наука, культура, освіта, медицина в повоєнні роки. Розвиток літератури і мистецтва. Розгром генетики, „лисенківщина, „ждановщина”.

46. Десталінизація (1953-1964 рр.). Зміна політичного курсу, реабілітаційний процес.

47. Спроби та наслідки реформування економіки України наприкінці 50-х — у першій половині 60-х рр. М. Хрущов.

48. Пожвавлення літературно-мистецького життя України в умовах десталінізації. „Відлига” в українській літературі. «Шістдесятники».

49. «Косигінські реформи» (1964-1965 рр.) та їхні наслідки для України.

50. Повсякденне життя українців у 1964—1985 рр.

51. Опозиційний рух в Україні (1965—1985 рр.).

52. Освіта, наука та культура України в 70-х—80-х рр. XX ст. Ідеологізація і русифікація куль­турного життя в 70 – 80-ті роки. По­літичний курс на «злиття націй».

53. Загострення екологічних проблем в Україні у 70-х — 80-х рр. Чорнобильська катастрофа та її наслідки.

54. Прихід до влади М. Горбачова. Розгортання національно-демократичного руху в Україні.

55. Політична ситуація в Україні в 1985—1991 рр.

56. Початок формування багатопартійності в Україні наприкінці 80-х — на початку 90-х рр.. XX ст.

57. Проголошення державної незалежності України. Результати та історичне значення Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991р.

58. Державотворчі процеси в Україні у 1991—2005 рр.