Наш край в роки Великої Вітчизняної війни.

З перших днів Великої Вітчизняної наша земля опинилася в епіцентрі подій. З 1 серпня 1941 року по 31 березня 1944 року - 32 місяці - війна йшла на території Миколаївщини. Первомайщина знаходилась під окупацією ворога з 3 серпня 1941року по 27 березня 1944.

Понад 79 тис. жителів області загинули на фронтах війни. 106 наших земляків удостоєні звання Героя Радянського Союзу, з них 36 – посмертно. В роки тимчасової окупації на території області діяло 89 підпільних організацій і груп, у яких брало участь більше 4 тис. чоловік.

Радянські воїни та місцеві мешканці, не жаліючи життя, захищали місто та область.

В Первомайську з 9-го липня був розташований штаб Південного фронту, передислокований із Вінниці. В місті діяв батальйон народного ополчення. До нього вступили понад 2000 чоловік. Керівником було призначено Василевського, комісаром - Косенка - директора Первомайського медичного училища.

У серпні 1941 року територію Первомайщини повністю окупували німецькі та румунські загарбники.

Окупована територія була поділена між німецькими і румунськими загарбниками. Межа проходила по річці Південний Буг. Всі землі на схід від Південного Бугу опинилися в німецькій окупаційній зоні Генералкомісаріату „Миколаїв” з центром у м. Миколаєві, а західний берег – у румунській зоні окупації в складі Губернаторства „Трансністрія” з центром у м. Одеса. Первомайськ виявився розділеним навпіл: Ольвіополь і Богополь окупували німці, Голту – румуни. Цей адміністративно-територіальний поділ зберігався весь період окупації до березня 1944 року.

З перших днів окупації фашисти почали силою встановлювати свій режим, почалися розстріли та масові облави на мирних жителів.

Німецько-румунський окупаційний режим став найстрашнішою сторінкою історії нашого краю. "Новий порядок", встановлений загарбниками, був злочинною системою, яка здійснювала комплекс військово-терористичних, політичних, соціально-економічних, ідеологічних, пропагандистських заходів, спрямованих на винищення місцевого населення, колонізацію краю поселенцями з рейху, руйнації культурних надбань, жорстокої експлуатації економіки і трудових ресурсів міста і району.

"Новий порядок" включав в себе жорстокий геноцид щодо місцевого населення.

Для багатьох тисяч людей в Україні та за її межами географічні назви Акмечетка, Богданівка, Доманівка та ряд інших сіл - символ скорботи, трагізму і пам'яті про криваву зиму 1941-1942рр. Саме тут німцями та румунами було створено другий "Бабин яр" - величезний табір для знищення десятків тисяч євреїв з усіх населених пунктів від Дністра до Південного Бугу. Ця місцевість посіла друге місце за кількістю знищених євреїв в Україні: на 1 лютого 1942 року румуно-німецькі кати знищили в концтаборі с. Богданівка 54 тисячі мирних громадян.

Звичайно, що подібна політика німецько-румунських загарбників викликала протидію з боку населення окупованих територій. Рух Опору – це одна з героїчних сторінок Великої Вітчизняної війни.

Діяльність підпільних організацій і груп на Первомайщині була складовою частиною загального руху Опору на окупованих територіях у Великій Вітчизняній війни.

В Первомайську в роки німецько-румунської окупації діяло шість підпільних організацій і груп:

· група Загубелюка об'єднувала 24 чоловіки (знищена 11 лютого 1944 року);

· підпільна група на гідроелектростанції. Очолювали Яків Таран і Борис Новобранець;

· на залізничній станції Голта було створено 2 групи, якими керували О.П.Аркуша та Г.Я.Калиновський.

· на пивоварному заводі групою керували Іван Черпак та Олександр Камишников

· підпільною організацією пожарної команди керував офіцер Червоної Армії Василь Баніт.

· також в місті діяла і група Іраклія Церетелі – командира батальону 169-ї стрілецької дивізії, який під час бою був поранений та потрапив в полон.

Під час наступу радянських військ підпільники підсилили розвідку, систематизували найважливіші відомості про супротивника: які частини поки ще в місті, але вже готуються до відступу й по яких дорогах; де замасковані артилерійські батареї; які будинки заміновано і багато чого іншого. Підпільники передали карту, на якій були нанесені всі необхідні відомості групі розвідників 13-тої гвардійської стрілецької дивізії. Що значно полегшило звільнення міста Первомайська.

У 1944 році Радянська Армія почала визволення Правобережної України від німецько-румунських загарбників,здійснювалось силами першого, другого, третього та четвертого українських фронтів. Розпочали наступ 1944 року, війська Першого Українського фронту (командуючий генерал армії М.Ф.Ватутін) і Другого Українського фронту(командуючий маршал І.Є.Конєв), вже з лютого 1944 року замкнули оперативне кільце оточення. Контрудари німців з району Умані були відбиті. Вже 17 лютого Корсунь-Шевченківське угрупування фашистів було розгромлено.

У березні 1944 року в боях за визволення Первомайська та краю брали участь війська 5-ї гвардійської армії. Їм протидіяла 8-ма німецька армія генерала Хубе, а на станції Кам'яний Міст вона мала в резерві 4-ту румунську дивізію. Первомайськ опинився в смузі наступу 32-го гвардійського корпусу генерала О.І.Родімцева.

Першим в той пам'ятний березневий день пробилися в місто 5 розвідників на чолі з сержантом М.П.Кисильовим. По скаліченому і зруйнованому залізничному мосту розвідники вийшли до найближчого від нього об'єкту - пивзаводу, на якому була німецька застава. Розвідники загинули в нерівному бою. Після їх загибелі на околицю Ольвіополя вірвалися бійці 3-го батальйону капітана М.А.Сазанова та першого батальйону майора О.Буряка з 9-го стрілецького полку. Бої за визволення йшли з 22 по 27 березня 1944 року. У боях за визволення Первомайська брали участь такі військові частини Червоної Армії: 1 3,36,53,95,9,8-ма гвардійські дивізії, 29 зенітно-артилерійська дивізія, 16-та механізована бригада, 5-й гвардійський козацький кавалерійський Донський корпус та 7-мий механізований корпус.

Особливо відзначилися в боях за звільнення Первомайська частини з'єднання 32-го гвардійського стрілецького корпусу (командир, двічі Герой Радянського Союзу генерал-лейтенант О.І.Родімцев); 13-та гвардійська стрілецька дивізія (командир генерал-майор Г.В.Бакланов), 16-та механізована бригада (командир генерал-майор М.А. Богданов) та 29-та зенітно-артилерійська дивізія (командир полковник М.А.Вялов).

За особливі заслуги в боях за звільнення Первомайська 22 березня 1944 року наказом Верховного Головнокомандуючого 8-ї гвардійської повітряно-десантної дивізії та 29-й зенітно-артилерійській дивізії було присвоєно найменування "Первомайських". Тим же наказом від 22 березня 1944 року усім військовим частинам, які звільнили Первомайськ від фашистських загарбників, була об'явлена подяка. На честь звільнення м.Первомаська та військових частин,які його звільнили у Москві був даний салют 12-ма артилерійськими залпами зі 124 гармат.

27 березня місто було остаточно звільнено від румунських та німецьких окупантів. З 3-го серпня 1941 року по 27 березня 1944 року, а всього 961 день окупації пережили жителі міста. Більше 8-ми тис. жителів міста Первомайська зі зброєю в руках захищали Батьківщину від німецько-фашистських загарбників на фронтах Великої Вітчизняної війни.

В боротьбі за свободу своєї країни на різних фронтах загинуло смертю хоробрих 2014 первомайців. Первомайщина виховала 14 героїв Радянського Союзу та 16 кавалерів ордена Олександра Невського.

Мужні патріоти, незважаючи на смертельний ризик, доклали багато зусиль, щоб швидше вигнати з нашої землі підступного ворога і наблизити час перемоги.

■ Дати: 1 серпня 1941 року по 31 березня 1944 року

■ Поняття, терміни, назви: Генералкомісаріат «Миколаїв», Губернаторство Трансністрія, геноцид, Голокост, Рух Опору.

 

Відповідність програмі: Новітня історія України. Україна в роки Другої світової війни (1939 – 1945рр.).

Відповідність підручникам: Турченко Ф.Г., Панченко П.П. Новітня історія України. (1939- 2001): Підручник для 11-го класу. – Вид. 4-те, допр. і допов. - К.: Генеза, 2001. - 384 с.: іл., карти. – С. 4-72.

Світлична В.В. Історія України: Навч.посібник. 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: «Каравела», Львів: «Новий світ-2000», «Магнолія плюс», 2003. – 308 с. – С. 193-210.