Сучасний стан – Видатні науковці за час незалежності України

Олександр Мефодійович Маринич (4.9.1920, Суботці - 23.8.2008, Київ) - географ-геоморфолог, дослідник природи України, член-кореспондентНАН України, доктор географічних наук, професорКиївського національного університету ім. Т. Шевченка.

Після закінчення середньої школи в 1937р. вступив до Київського університету. На початку Німецько-радянської війни Олександр Маринич - студент геолого-географічного факультету Київського університету - учасник бойових дій Південно-Західного фронту, брав участь у обороні Києва, отримав тяжкі поранення. У 1942р. закінчив Казанський університет. З 1943 по 1945рр. - радист, комсорг танкового батальйону.За чверть століття він пройшов шлях від асистента до доктора географічних наук, професора. У 1948р. захистив кандидатську дисертацію «Геоморфологія Подільського Придністров'я». Разом з В.Г.Бондарчуком та професором П.К.Заморієм у 1949р. створив кафедру геоморфології в Київському університеті. У 1961р. захистив у Московському університеті докторську дисертацію «Геоморфологія південного Полісся». Академіком Олександр Мефодійович не зміг стати через посаду міністра освіти УРСР (1971-1979 роки), оскільки дійсні члени АН не могли займати посади в міністерстві, а в ті часи відмовитися від подібної пропозиції було неможливо. Та ставши міністром, Олександр Маринич віднісся до цієї справи з тією самою відповідальністю, як і до всього іншого. За часів його керівництва Міністерство багато уваги приділяло практичному одержанню загальної освіти всією молоддю, підвищенню кваліфікації вчителів і керівних педагогічних кадрів, підготовці нових шкільних підручників і навчальних посібників, методиці викладання шкільних дисциплін, трудовому вихованню учнів. О.М. Маринич очолював делегації України і виступав на сесіях ЮНЕСКО в Парижі й Тбілісі, а також на міжнародних конференціях з освіти у Скандинавії, Польщі, Німеччині, Великій Британії, Югославії, Канаді, Франції, Індії, США, Японії, Греції, Кубі, Сирії та Лівані. Вивчав досвід освітянської справи в зарубіжних країнах (Франції, США, Японії, Індії, Кубі тощо). Опублікував ряд праць в педагогічних виданнях про стан освіти в Україні.З 1979 по 1989рр. - керівник відділення географії Інституту геофізики ім. С.І.Суботіна АН УРСР, з 1989р. - радник дирекції Інституту географії НАН України і професор кафедри фізичної географії і охорони природи Київського університету ім. Т. Шевченка. Є одним із засновників Інституту географії НАН України, який було створено в 1991р.

Найбільше відомі наукові праці О.М.Маринича з геоморфології і фізичної географії Полісся, ландшафтознавства, фізико-географічного районування України, історії географічної науки. Так ще в 50-х роках Олександр Мефодійович організував Поліську комплексну географічну експедицію Київського університету і керував нею. На основі матеріалів даної експедиції він по-новому обґрунтував походження Полісся і формування його рельєфу. Результати досліджень були опубліковані у монографіях.

Під науковим керівництвом вченого складені перші карти ландшафту ряду областей і всієї України. В Інституті географії він очолював дослідження, спрямовані на опрацювання конструктивно-географічних основ раціонального природокористування, розв'язання регіональних еколого-ландшафтознавчих проблем. Багато часу О.М.Маринич приділяв редагуванню наукових збірників, монографій. Його статті вміщені в багатьох українських та зарубіжних енциклопедичних виданнях.

Гуцуляк Василь Миколайович - д октор географічних наук, професор завідувач кафедри (1998 - 2005рр.). Народився 22.7.1935 в с. Корчівці на Буковині. Закінчив Чернівецький держуніверситет (випускник кафедри), аспірантуру Київського університету, де і захистив кандидатську дисертацію. Проходив наукове стажування в Московському університеті ім. М. Ломоносова на кафедрі геохімії ландшафту та географії ґрунтів (1979р.) і кафедрі фізичної географії (1982р.). Докторську дисертацію захистив у 1994р. в Інституті географії Академії наук України на тему “Еколого-геохімічний аналіз та оцінка природно-антропогенних ландшафтів (на прикладі Чернівецької області і півночі Молдови)”. У цьому ж роціодержав звання професора (1994р.)Працював старшим викладачем у Тираспольському педінституті Молдови (1965 - 1973рр.), професором Сучавського і Бухарестського університетів (за сумісництвом). На кафедрі фізичної географії ЧНУ - з 1973р.Автор та співавтор понад 150 наукових публікацій, у тому числі 4 монографій і 7навчальних посібників. Заснував новий напрямок наукових досліджень - ландшафтно-геохімічної екології. Розробив еколого-геохімічну концепцію і методику оцінки якісного стану ландшафтного середовища (монографія “Ландшафтно-геохімічна екологія”1995р. - видана в Україні). На її основі вперше склав серію карт (ландшафтно-екологічні, геохімічні, медико-географічні) Прикарпаття та Півночі Молдови. Створив у Чернівецькому університеті науково-дослідну ландшафтно-геохімічну лабораторію (1980р.). Член спеціалізованих вчених рад із захисту дисертацій (Чернівецький і Львівський університети). Міжнародної організації охорони довкілля (WASWC) із центром у США.

Ігор Григорович Черваньов - український вчений в галузі геоморфології, фізичної географії та геоекології, заслужений професор Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна (2004), доктор технічних наук (1982), кандидат географічних наук (1969), заслужений діяч науки і техніки України (2009), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2004).

Народився Ігор Черваньов у м. Вовчанськ, Харківської області,17 квітня 1937 р. Закінчив з відзнакою Вовчанське педагогічне училище і по його закінченні вступив у 1955 р. до Харківського державного педагогічного інституту імені Г. Сковороди на природничо-географічний факультет, в 1956р. разом з факультетом переведений до Харківського державного університету ім. О.М. Горького.Закінчив з відзнакою географічний факультет цього ВНЗ, розпочав роботу в Галузевій лабораторії структурної геоморфології і неотектоніки Географічного товариства України під керівництвом професора С.І. Проходського, що стала одним з відомих в СРСР осередків новітнього напряму вивчення рельєфу як індикатора глибинних тектонічних структур, перспективних на поклади нафти і газу. Брав участь у дослідженнях структурно-геоморфологічних проявів Шебелинського газового родовища, що на той час було в стадії активної розробки, та регіональній характеристиці перспективних майданчиків (більше ніж 160 об’єктів, з них біля 10 стали згодом родовищами) в межах Дніпровсько-Донецької западини. Особисто очолював аналогічні дослідження на Волино-Подільській окраїні Руської платформи.У 1968р. захистив кандидатську дисертацію з геоморфології «Структурний аналіз рельєфу басейну р. Стир (західне Волино-Поділля)».З 1773р. очолював піонерні роботи з математичного моделювання й структурного аналізу продуктивних відкладів газового родовища «Медвеже» - на той час найбільшого у світі. Наукові засади моделювання рельєфу та прикладні результати його аналізу стали основою докторської дисертації (захистив у 1979, отримав ступінь доктора технічних наук в 1982 р.).

З 1962р. і понині - на викладацьких посадах в Харківському національному університеті ім. В.Н. Каразіна: викладач, з 1967 - старший викладач, з 1972 доцент, з 1984 - професор. В 1982р. очолив кафедру раціонального використання природних ресурсів та охорони природи, що в 1995р. перепрофільована на кафедру геоморфології і природоохоронних комп’ютерних технологій. В 2002р. створив кафедру географічного моніторингу і охорони природи, завідував нею до 2010 року. З 2010 року — професор кафедри фізичної географії та картографії (з якої розпочинав наукову й навчальну діяльність).

Професійна громадська діяльність:

· Позаштатний консультант Постійної комісії Верховної ради України з питань екологічної політики та ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (1994—1999);

· Учасник міжнародних шкіл-семінарів Центрально-Європейського університету з ЕІA та SEA (1996, 1998);

· Член редакційної колегії Географічної Енциклопедії України (1985—1993);

· Співголова Харківської обласної громадської експертної комісії (1988—1991);

· Член Президії Харківського обласного товариства охорони природи (1983—1991);

· Заступник Голови навчально-методичної комісії Міносвіти України з екології та раціонального природокористування (1986—1992);

· Науковий керівник Міжнародного ЕІА центру оцінки впливу на довкілля Харківського університету (1998—2000).

· Науковий керівник Українсько-Німецького центру енергозбереження та відновлюваної енергетики (з 2011 р.)

· Член Експертної ради з географічних наук ВАК України (1998—2006).

· Член Президії та Наукової ради Українського Географічного товариства (з 1986 р.)

· Член секції навколишнього середовища Наукової ради Міносвіти України (1998—2010);

· Член редакційної колегії 1-го тому Екологічної енциклопедії (2004—2006);

· Член Національного комітету географів України (з 2009 р.);

· Член редколегій «Українського географічного журналу» (з 2008 р.) журналу «Геополитика и экогеодинамика регионов (з 2003 р.), «Вісника Харківського національного університету: Геологія. Географія. Екологія» (з 1983 р.)

· Керівник багатьох (більше ніж 10) науково-дослідницьких розробок з вивчення об’єктів природного середовища, оцінки впливу на довкілля господарських об’єктів менеджменту територій за координаційними планами Міносвіти СРСР, Міносвіти України та екологічних експертиз Мінприроди України (з 1973 р. по цей час).

Почесні звання: В 1992р., з появою громадських академій наук, був обраний дійсним членом АН технологічної кібернетики України за цикл робіт з саморегулювання й самоорганізації геоморфологічних систем. З 1996р. є номінантом Кембриджського міжнародного біографічного видання «DictionaryofInternationalBiography» (з 1996 р.). Того ж року став дійсним членом Української Екологічної АН за роботи з раціонального природокористування й охорони природи. В 2004р. отримав почесне звання Лауреата Державної премії України за підручник для університетів «Землезнавство», того ж року здобув почесне звання Заслуженого професора Харківського національного університету. У 2005р., з нагоди 200-річчя Харківського університету, удостоєний почесного знаку Міносвіти України «Василь Сухомлинський». 2009р. отримав почесне звання Заслуженого діяча науки і техніки України за сукупність наукових досягнень.

Позняк Степан Павлович, доктор географічних наук, професор, академік АН Вищої школи України, академік Української екологічної АН.Народився 2.7.1943р. в Львівській області. У 1961р. вступив на географічний факультет Львівського державного університету, який закінчив у 1966 р. У 1969р. вступив до аспірантури кафедри ґрунтознавства і географії ґрунтів Одеського університету ім. І. І. Мечникова. Після успішного захисту кандидатської дисертації “Зміни властивостей південних чорноземів Правобережної України під впливом зрошення” С. П. Позняк отримав у січні 1975р. науковий ступінь кандидата географічних наук. У жовтні 1992р. в Ґрунтовому інституті ім. В. В. Докучаєва (Москва) С. П. Позняк блискуче захистив докторську дисертацію “Зрошувані чорноземи південного заходу України”. У 1993 р. С. П. Позняк очолив новостворену кафедру ґрунтознавства і географії ґрунтів Львівського університету імені Івана Франка. У творчому доробку С. П. Позняка понад 300 наукових праць, зокрема 16 монографій. Він підготував цілу плеяду науковців. Серед учнів Степана Позняка – четверо докторів наук та сімнадцять кандидатів географічних наук.

Поліщук Людмила Борисівна - доцент кафедри фізичної географії та картографії, кандидат географічних наук, доцентВ 1967, по закінченню геолого-географічного факультету Харківського університету, отримала диплом географа та була прийнята на роботу в Галузеву лабораторію структурної геоморфології та неотектоніки Харківського Державного університету. По закінченню аспірантури захистила кандидатську дисертацію, присвячену дослідженню викопного рельєфу та будові верхнього олігоцену та міоцену центральної частини Дніпровсько-Донецької низовинної рівнини. В 1988 році була обрана на посаду доцента. В 1990 році отримала звання доцента. В 1977 році стала викладачем кафедри фізичної географії. В 1978 році обрана старшим і. В 1980 перейшла на нову, першу в Радянському Союзі, кафедру Раціонального використання природних ресурсів та охорони природи, в створенні якої приймала безпосередню участь. Ця кафедра потім отримала назву Географічного моніторингу та охорони природи. Викладала курси - Геоморфологія з основами геології, Методи польових географічних досліджень, Вступ до фаху, Основи екології, а також авторські спецкурси - Рекреаційна географія, Геоекологія, Формування природоохоронних знань у школі, Раціональне використання природних ресурсів та охорона природи, Моніторинг навколишнього середовища, Охорона природи України, Система природоохоронних знань, Оцінка природних ресурсів, Оптимізація природного середовища. В якості відповідального виконавця держбюджетних (в тому числі важливіших) та госпдоговірних тем, приймала участь та очолювала експедиції науковців та студентів по всій території України, що пов’язані з розробкою рекомендацій по раціональному природокористуванню, охороні природи і рекреації в умовах півдня Європейської територіальної системи, дослідженням сучасних екзогенних геодинамічних процесів на території Харківської, Сумської, Полтавської областей, та проектуванням крупних об”єктів - канал Дніпро-Донбас, Дністровська ГАЕС, Теребля-Рікська ГАЕС, реконструкція каналу Сіверський Донець-Донбас. В 2011р., у зв’язку з ліквідацією кафедри географічного моніторингу та охорони природи, перейшла на кафедру фізичної географії та картографії. Викладаю курси - Геоморфологія та палеогеографія, Основи раціонального природокористування та охорона природи, Палеогеографія України, Екологія людини, Глобальні екологічні проблеми. Наукові напрацювання пов’язані з теоретичними і практичними питаннями в області геоморфології, палеогеографії, неотектоніки, палеогеоморфології, структурної геоморфології, ландшафтознавства, рекреації, екології, охорони природи. Автор і співавтор більше 120 наукових праць, в тому числі в Українській Радянській енциклопедії, Географічній енциклопедії України. Автор та співавтор більше 10 звітів з науково-дослідної тематики.

Жемеров Олександр Олегович - професор кафедри фізичної географії та картографії, кандидат географічних наук, доцент. Народився 28.10.1948 р. у м. Макіівці Донецької області. У 1955-63 рр. навчався у Макіївських школах № 5, 22, а у 1963-66рр. - у Київській фізико-математичній школі при КДУ, яку закінчив за спеціальністю "математик-програмист". У 1966-1971рр. - студент геолого-географічного факультету Харківського національного ім. В.Н. Каразіна) університету, який закінчив за спеціальністю "географія" і одержав кваліфікацію "географ, викладач географії".З 1971 до 1976 р. працював за направленням учителем географії у Макіївській ЗОШ № 42. У липні 1976 р. був обраний за конкурсом викладачем, потім старшим викладачем кафедри фізичної географії та картографії Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, де працює по цей час. У 1983-86 рр. навчався в очній аспірантурі ХНУ, яку відмінно закінчив і захистив кандидатську дисертацію за темою "Викопний сеноманський рельєф півночі Західного Сибіру та його аналіз для оптимізації розробки газових родовищ (на прикладі Медвежого)". Після аспірантури продовжив працювати на тій самій кафедрі на посаді доцента. У 1991 р. О.О. Жемерову присвоєно вчене звання доцента. З 2007 р. обіймає на кафедрі посаду професора.Навчальне навантаження в останні роки складало 1200-1400 годин, із них 400-500 годин становили аудиторні заняття. Викладає ряд дисциплін (на денному і заочному відділеннях: "Ландшафтознавство", "Основи викладання географії", на заочному відділенні - "Фізичну географію материків і океанів", "Загальне землезнавство") і спецкурсів ("Геоморфологія України", "Географія Харківської області", "Прикладна ландшафтна екологія", "Педагогічні технології вищої школи", "Географічні олімпіади і конкурси" та ін.). Викладання усіх дисциплін і спецкурсів веде державною мовою. Здійснює на кафедрі керівництво навчальною професійно орієнтованою практикою, виробничою практикою, а на факультеті - усіма видами педагогічних практик. До педагогічного навантаження входить робота в ДЕК, керівництво дипломними роботами (у середньому 5-6 робіт на рік) і НДРС (до 10 студентів 2-5 курсів).О.О. Жемеров опублікував понад 130 наукових та науково-методичних праць, із них понад 30 навчальних посібників для студентів, учителів географії та учнів шкіл. 9 навчальних посібників мають гриф Міністерства освіти і науки України. О.О. Жемеров є рецензентом численних шкільних навчально-методичних і дидактичних посібників з географії та шкільних атласів, що видавалися в Україні, Росії, Білорусі.

О.О. Жемеров виконує значну громадську роботу. Він входить до складів Вченої ради ХНУ, Науково-методичної ради ХНУ і Вченої ради факультету, є головою навчально-методичної комісії ГГФ. Упродовж останніх 8 років працював ученим секретарем спеціалізованої ради зі спеціальності - конструктивна географія і раціональне використання природних ресурсів. Є головою профбюро геолого-географічного факультету. На кафедрі є заступником завідувача з науко-вих питань, відповідальним за зв'язок зі школами, науковим керівником творчого студентського об'єднання "Учитель", куратором групи студентів-географів 5 курсу. Виховну роботу зі студентами проводить під час навчальних, педагогічних і виробничих практик; щорічно бере участь у проведенні "Днів відкритих дверей", батьківських зборів студентів кафедри. Профорієнтаційну роботу проводить під час проведення занять у школі "Абітурієнт", викладання спецкурсів у ліцеї № 149, гімназіях № 45, 47, 89, ЗОШ № 129 м. Харкова, під час учнівських олімпіад і засідань секцій МАН, на курсах учителів географії тощо.

 

РОЗДІЛ 5