Семінар 2. Культура Київської Русі та Галицько-Волинського князівства (Х–ХІІІ ст.)

План

1. Загальна характеристика періоду Київської Русі. Вплив християнства на розвиток давньоруської культури.

2. Культура Київської Русі як синтез язичництва та візантійського впливу.

2.1. Мова, писемність, освіта, наукові знання та література.

2.2. Містобудування й архітектура.

2.3. Скульптура, живопис, декоративно-прикладне мистецтво.

2.4. Музичне мистецтво.

3. Соціокультурні процеси та мистецькі здобутки Галицько-Волинського князівства.

Словник

Теоцентризм, дружинна культура, протоукраїнська мова, старослов’янська мова, кирилиця, глаголиця, софійська абетка, школа книжного вчення, монастирська школа, школа грамоти, годувальництво, житія, патерики, апокрифи, Псалтир, літописи, билини, дитинець, окольний град, посад, культова архітектура, оборонна архітектура, мозаїки, фрески, рельєфи, гаптування, колти, чернь, скань, зернь, перегород часта емаль, скоморохи, деместики

 

Література

- Історія української культури: Курс лекцій / Л. В. Анучина, О. В. Бурлака, О. А. Лисенко та ін. – Х.: Вид-во «ФІНН», 2010. – С. 88 – 149.

- Історія української культури: Навч. посіб. / О. Ю. Павлова, Т. Ф. Мельничук, І. В. Грищенко; за ред. О. Ю. Павлової. – К.: Центр учбової літератури, 2012. – С. 121 – 157.

- Українська та зарубіжна культура: Навч.-метод. посібник для самостійного вивчення дисципліни / Р. М. Вечірко та ін. – К.: КНЕУ, 2003. – С. 112 – 129. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу до джерела: http://6201.org.ua/files/1/ukr_ta_zar_kulultura.zip

- Висоцький О. Ю. Історія української культури: Навчальний посібник. — Дніпропетровськ: НМетАУ, 2009. – С. 28 – 45. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу до джерела: http://www.nbuv.gov.ua/books/2009/09vojiuk.pdf

Методичні рекомендації

Вивчення першого питання слід розпочати із загальної характеристики зазначеного періоду, утворення однієї з найбільших держав середньовіччя – Київської Русі. Варто відзначити загальні ознаки Культури Київської Русі: християнський характер; наявність дохристиянського язичницького культурного середовища; значний вплив візантійських традицій, знань та канонів; поява нових субкультур – дружинної та народної; переосмислення і творче засвоєння досягнень світової культури. Високий злет культури Київської Русі зумовили суттєві зрушеннями в різних сферах суспільного життя: розвиток феодальних відносин, становлення державності, відокремлення ремесла від сільського господарства, виникнення міст, пожвавлення торгівлі, активізація та розширення міжнародних контактів, запровадження християнства тощо.

Розгляд другого питання слід почати з поширення писемності у Київській Русі та аналізу тогочасної мовної ситуації. Виникненню писемності у східних слов’ян сприяло два головних чинники: поява держави і проникнення на східноєвропейські території християнства. У Київській державі одночасно існувало дві мови: у повсякденному вжитку населення користувалося живою розмовною мовою (протоукраїнською, або давньоруською), у релігійній сфері використовувалась старослов’янська (церковнослов’янська) мова. Обидві мови були могутнім знаряддям духовної культури і об’єднуючим чинником у державі, обидві послугувалися кириличним письмом. На думку більшості вчених писемність у слов’ян існувала в дохристиянський період. Після введення християнства утверджується кирилична система письма, яку створили в 60-х рр. ІХ ст. греко-болгарські просвітники Кирило та Мефодій.

Запровадження християнства викликало нагальну потребу і в освічених священиках, і в книгах, отже, дало могутній поштовх розвитку освіти. Далі слід зупинитися на аналізі типів шкіл, які були поширені в Київській Русі: школи «книжного вчення», школи грамоти, монастирські й жіночі школи, годувальництво. Для поглиблення освіти служили бібліотеки, найвідомішою серед яких була Бібліотека Ярослава Мудрого у Софії Київській. Поява і поширення писемності та освіти на Русі позитивно вплинули на процеси розвитку тут наукових знань з математики, хімії, фізики, географії, астрономії та ін. Поява літератури в Київській Русі була важливим явищем культурного життя. Тож далі слід зупинитися на аналізі найвизначніших пам’яток давньоруської літератури: «Повість временних літ», «Слово о полку Ігоревім», «Києво-Печерський патерик», «Слово о законі і благодаті», «Повчання Володимира Мономаха», «Руська правда», «Галицько-Волинський літопис».

Аналізуючи архітектуру Київської Русі, слід окремо зупинитися на житлових, культових та оборонних спорудах, відзначити вплив візантійської традиції в архітектурі, виникнення власних архітектурних шкіл – київської, чернігівської, переяславської, галицької, а також назвати найвідоміші архітектурні пам’ятки Київської Русі. З культовою архітектурою пов’язані такі види мистецтва Київської Русі, як живопис (мозаїки, фрески, іконопис, книжкова мініатюра) та різьбярство (рельєфи). Мозаїчні зображення викладали з різнокольорової смальти на підлозі та стінах. Технологія виготовлення її була дуже складною і дорогою, тому більш поширений був фресковий розпис, який виконувався мінеральними фарбами по сирій штукатурці. Слід відзначити також високий рівень декоративно-прикладного та ювелірного мистецтва Київської Русі, що пояснюється розвитком ремесел, торгівлі. Поширеним видом ужиткового мистецтва було кування та карбування золота, срібла, міді та ін. металів. Із ковальства виділилась зброярська справа, яка досягла в Київській Русі високого розвитку. Далі слід зупинитися на аналізі трьох музичних культур Київської Русі – народної, професійної (інструментальної) і церковної музики (церковних співів).

Готуючись до останнього питання, слід пам’ятати, що Галицько-Волинське князівство перебувало під впливом різних культурних традицій – Київської Русі і Візантії, Західної і Центральної Європи та азійського Сходу. Слід відзначити, що міста Володимир і Галич займали повідну роль у культурному житті країни, тож варто проаналізувати особливості культової архітектури цих міст, яка характеризувалася синтезом київсько-візантійського та романського стилів. Варто проаналізувати також оборонні споруди Луцька, Острога, Кремінця, Хотина, Білгород-Дністровського, Холма, Львіва; відзначити особливості розвитку живопису, декоративно-прикладного мистецтва та найвизначнішої літературної пам’ятки «Галицько-Волинського літопису».

 

Семінар 3. Ренесанс як явище в українській культурі (ХІV–ХVІ ст.)

План

1. Національний варіант Ренесансу і Реформації в українській культурі.

2. Братства як осередки національно-релігійного та культурно-освітнього життя. Науково-освітні центри.

3. Виникнення українського друкарства. Пересопницьке Євангеліє.

4. Полемічна література.

5. Архітектура та образотворче мистецтво.

Словник

Ренесанс, реформація, гуманізм, гуманісти, братство, колегія, полемічна література

 

Література

- Вишенський І. Твори. – К., 1986.

- Жолтовський П.М. Художнє життя на Україні в ХVІ – ХVІІІ ст..- К., 1983.

- Ісаєвич Я.Д. Братства та їх роль у розвитку української культури ХVІ – ХVІІІ ст. – К., 1996.

- Ісаєвич Я.Д. Джерела з історії української культури доби феодалізму (ХVІ – ХVІІІ ст.). – К., 1972.

- Ісаєвич Я.Д. Українське книговидання. Витоки. Розвиток. Проблеми. – Львів, 2002.

- Києво- Могилянська академія ХVІІ ст.– ХVІІІ ст. – Енциклопедичне видання. – К., 2001.

- Микитась В. Давньоукраїнські студенти і професори. – К., 1994.

- Нічик В.М., Литвинов В.Д., Стратій Я.М. Гуманістичні і реформаційні ідеї на Україні(ХVІ – початок ХVІІ ст.). – К., 1990.

- Нічик В.М. Петро Могила в духовній історії України. – К., 1997.

- Огієнко Іван, Історія українського друкарства. – К., 1994.

 

Методичні рекомендації

Розгляд першого питання слід розпочати з розкриття змісту понять «Ренесанс», «Реформація», «гуманізм». Варто вказати на те, що в різних народів ці явища проявились нерівномірно і мали свої відмінності. Українська культура XVI – першої половини XVIIст. також переживала етап свого Відродження. Характерними його ознаками були поширення ідей гуманізму, яскраво виражений антропоцентризм ренесансного мислення, що утверджувало велич і винятковість земної людини, пробуджувало інтерес до людських цінностей. Проникнення і розвиток ренесансно-гуманістичних ідей в Україні пов’язані з діяльністю цілої плеяди вчених, філософів, культурних діячів, митців, людей європейської освіти, блискуче ерудованих, з широким колом інтересів: Ю.Дрогобич, Павло Русин з Кросно, С.Оріховський та ін.

Вивчаючи друге питання, необхідно наголосити на тому, що братства у багатьох питаннях ставили цілі, подібні до тих, що їх вирішували реформаційні течії у Західній Європі. Особливий внесок вони здійснили у розвиток освіти. Братські школи сприяли демократизації освіти, оскільки вони були загальнодоступними. У кінці XVI ст. в Україні виникає новий тип школи – греко-іслов’яно-латинська, у якій давньоруські культурно-освітні традиції поєднувались з досягненнями європейської школи і науки того часу. Першою навчальною установою такого типу стала Острозька греко-слов’яно-латинська колегія, заснована близько 1576 р. князем К.Острозьким. Це був справжній культурно освітній центр де разом з колегією діяли літературно-науковийй гурток, бібліотека та друкарня.

Готуючись до третього питання, слід зазначити, що точна дата початку книгодрукування на українських землях невідома. Існують обґрунтовані гіпотези щодо існуання книгодрукування в Україні до І.Федорова. Справжньою культурною подією того часу стала поява рукописного перегляду Святого Писання з болгарської мови на тогочасну українську – Пересопницьке Євангеліє (1556-1561). Ця пам’ятна знаменита тим, що вона є найкращим зразком української мови того часу і особливо славиться своїм винятковим мистецьким оформленням.

Розглядаючи четверте питання, потрібно нагадати про складну конфесійну ситуацію в Україні кінця XVI ст – поч. XVII ст. Полеміка між католиками та православними досягла своєї кульмінації у період підготовки і укладення Брестської унії 1569 р. полемічна література стала оригінальним явищем української культури, що вплинула на подальший розвиток красного письменства та філософської думки.

Розкриваючи п’яте питання, слід підкреслити, що архітектура XVI – XVII ст. будувалась переважно на традиціях давньоруської епохи, водночас використовуючи досягнення західноєвропейських стилів: романського, готичного та ренесансу. Пам’ятки того періоду можна поділити на дві групи: оборонні споруди та культові. З другої половини XVI ст. церковне і світське будівництво зазнає впливів ренесансного стилю, який був дуже поширений у Львові. Високого рівня розвитку в Україні досягли як релігійні (ікони, фрески), так і світський живопис.