Види уваги залежно від психологічної активності суб’єкта (за рубінштейном, маклаковим)

Основними видами уваги є довільна увага і мимовільна увага.

Мимовільна увага пов’язана з рефлекторними установками. Вона встановлюється і підтримується незалежно від свідомого наміру людини. Вона виникає завдяки: 1) властивостям подразників, що діють на людину, їхня інтенсивність(сила) або новизна 2) емоційне забарвлення 3) зв’язок з захопленнями, потребами або інтересам. Це призводить до того, що певні предмети або явища притягують увагу до себе. Це первинна форма уваги. Вона є безпосереднім і мимовільним продуктом інтересу.

 

Довільна увага – це увага, що суб’єкт свідомо направляє і регулює, а також свідомо обирає об’єкт, на який ця увага в направляється. Центральним по своєму значенню є факт, що пізнання людини, як і її діяльність піднімається до рівня свідомої організованості.

Перша риса довільної уваги: опосередкований характер (предмет, на який спрямована увага сам по собі не приваблює суб’єкта).

Друга риса довільної уваги: вона носить активний характер (в той час, як мимовільна увага є пасивною, вона виникає при факторах, що не залежать від суб’єкта: яскраве забарвлення, неочікуваний шум, почуття голоду), оскільки суб’єкт сам може її направляти. Важливо знати, що мимовільна увага також носить елементи активності, а довільна увага не є чистою активністю, оскільки є обумовленою зовнішніми умовами.

Третя риса довільної уваги: вона є вольовою операцією. Свідома регуляція – головна риса довільної уваги.

 

Не піддається сумніву те, що довільна увага розвивається з мимовільної. Причини довільної уваги і не біологічними, а соціальними. Як було показано Виготським, на ранніх фазах розвитку функція довільної уваги розділена між 2ма людьми – дорослим і дитиною. Дорослий виділяє об’єкт з середовища, вказує на нього і називає словом, а дитина відповідає на цей сигнал, прослідковуючи жест, знаходячи предмет і повторюючи слово.

 

В психологічній літературі Тітченер відмічав вже перехід довільної уваги в мимовільну, коли разом з «первинною» мимовільною увагою і «вторинною» довільною увагою він говорив ще й про третю стадію в розвитку уваги, котра є переходом від довільної уваги знову до первинної мимовільної уваги. По мірі того як робота, котрою ми зайнялися і на котру ми спочатку довільно направляли увагу, набуває для нас безпосередній інтерес, довільна увага знову переходить в мимовільну. Така увага була названа Добриніним післядовільною. На відміну від власне мимовільної уваги після довільна увага залишається пов’язаною з свідомими цілями і підтримується свідомими інтересами. В той же час на відміну від довільної уваги ту майже немає вольових зусиль.

 

22. Властивості уваги, їх співспівставна характеристика

Увага — спрямованість психічної діяльності людини та її зосередженість у певний момент на об'єкти або явища, які мають для людини певне значення.

Властивості уваги:

1. Обсяг -це така характеристика уваги, яка визначається кількістю інформації, здатної одночасно зберігатись у сфері підвищеної уваги (свідомості) людини. Кількісна характеристика середнього обсягу уваги людей: 7±2 слова, за один погляд (200 мсек) — дорослий здатний утримати стільки одиниць інформації. Ця характеристика пов'язана з обсягом короткочасного запам'ятовування. Легко сприймаються слова з 14 літер.

2. Розподіл – здатність тримати в центрі уваги кілька об’єктів

Розподіл уваги полягає в здатності роззосередити увагу на значному просторі, паралельно виконувати кілька видів діяльності або робити кілька різних дій. Розподіл уваги залежить від психологічного й фізіологічного стану людини. Розподіл уваги має певні закономірності: чим складніші види діяльності, які сполучаються, тим важче досягати розподілу уваги; розподіл найбільш ефективний за умови сполучення розумової й моторної діяльності.

3. Концентрація –це утримання уваги на якому-небудь об'єкті. Таке утримання означає виділення «об'єкта» в якості деякої фігури із загального тла. Таким чином, під концентрацією уваги розуміють інтенсивність зосередження свідомості на об'єкті.

залежить

1. від того, наскільки вона розвинена;

2. від емоційного фону;

3. від вольових зусиль

4. Стійкість уваги виявляється в здатності тривалий час утримуватися на будь-якому об'єкті, не відволікаючись і не послаблюючись. Стійкість залежить від: - складності завдання; - наявності перешкод; - установки й інтересу; - особливостей нервової системи.

Стійкість (часовий відрізок, протягом якого людина може втримувати увагу). Після 17 років людина може втримувати увагу 40-45 хв. Ця характеристика уваги залежить від мотивації, психічного стану людини (гіперактивність чи норма), індивідуальних характеристик людини (акцентуацій характеру, темпераменту), зовнішніх об’єктивних обставин.

5. Переключення – свідоме перенесення уваги з одного факту на інший.

Здатність до переключення уваги – навмисне її переведення з одного об'єкта на інший, з одного виду діяльності на інший. Існують деякі закономірності переключення: успішність переключення знижується під час переходу від легкої до важкої діяльності; чим цікавіша була попередня й менш цікава подальша діяльність, тим важче переключення.

23.Експериментальне вивчення уваги

Експериментальне вивчення уваги базується в основному на дослідженні її окремих характеристик, таких як обсяг, вибірковість, стійкість, концентрація, розподіл і переключення.

Характеристики:

обсяг - кількість об'єктів, які можуть бути чітко сприйняті за короткий час;

в ибірковість - швидкість здійснення вибору стимулу з безлічі інших (кількість), ступінь відповідності вибору (якісне) - Вибірковість - коректурні проби (викреслення літер).

стійкість - часові параметри тривалості збереження спрямованості і зосередженості без відхилення від вихідного якісного рівня; Стійкість - коректурних проба Бурдона, фіксується зміна швидкості вибору.

концентрація - по інтенсивності перешкод; з перешкодами / без перешкод

розподіл - тимчасові показники, отримані в результаті зіставлення тривалості правильного виконання однієї задачі і виконання цієї ж завдання спільно з іншими; метод інтелектуальної проби. Експериментатор читає ряд чисел. Серед них треба виявити трійки прстих і трійки парних чисел.

переключення - швидкість переходу суб'єкта від одного виду діяльності до іншого. таблиці Шульте (7 на 7 ).

Л.С. Виготського цікавив вплив різних засобів психотехнічного характеру на процес діяльності, що вимагає тривалого зосередження і уваги.

Функціональна методика подвійної стимуляції, розроблена А.Н. Леонтьєвим, підтвердила раніше виявлене для інших психічних процесів розбіжність ліній розвитку «натурального» безпосередньої і опосередкованої уваги, що отримав назву паралелограм розвитку. Сам експеримент ґрунтувався на відомій грі «Так і ні не кажіть, білого і чорного не беріть», що проводиться з дітьми різного віку та вимагала від дитини, по ідеї автора, тривалого напруження уваги, зосередженості на певному процесі. Ступінь розвитку уваги оцінювалася за кількістю помилок,що допускалися в ході гри. При дослідженні опосередкованого уваги гра модифікувалася, і дитині додатково пропонувалося використовувати кольорові картки, які могли полегшити вирішення завдань. Використання цих карток розглядалося як використання зовнішніх засобів процесу опосередкованого уваги, яка з віком стає внутрішньо- опосередкованим, але аналогічним за структурою зовні опросредованному. Дана методика передбачає велике навантаження на пам'ять і багато в чому схожа з методиками діагностики розвитку оперативної пам'яті.

Інша не менш відома серія експериментів, виконаних в рамках цього напрямку, присвячена дослідженню впливу вказівки, як одного з культурних знаків, що співвідносяться з увагою, на процес вирішення завдань щодо формування узагальнень. В якості основи були взяті відомі експерименти В. Келера з формування узагальнень у тварин з використанням різних колірних листів, що співвідносяться певним чином. У дослідах доведено високу ефективність жесту вказівки на процес формування узагальнень. Аналогічно досліджувався вплив відволікання уваги, що призводило до значного погіршення результатів експерименту. Експериментальні роботи цього напрямку можна віднести до першої групи експериментальних досліджень, запропонованих Вудвортс, - дослідження впливу зовнішніх і внутрішніх факторів на вибірковість психічних процесів.