Роль уваги у спілкуванні і шляхи її формування

Роль уваги вчителя у спілкуванні надзвичайно велика, вона дає вчителеві змогу:

— відібрати значущі для нього об'єкти, не реагувати на все, а діяти вибірково й розсудливо;

— створювати своєрідний ефект „комунікативного дзеркала", яке відображує емоційний клімат уроку чи іншої форми взаємодії. Цей ефект ґрунтується на вмінні вчителя зрозуміти стан іншої людини;

— здійснювати регуляцію й контроль за ходом взаємодії, дотримуватися надзавдання на кожному її етапі;

— здійснювати рефлексію, бачити себе очима дітей, усвідомлювати недоліки власної поведінки, що негативно впливають на характер взаємодії;

— увага є інструментом встановлення педагогічного контакту, адже зосередженість на інтересах учнів, вияв уваги до них сприяє розвиткові гарних стосунків.

Професійно-педагогічні особливості уваги вчителя-майстра в спілкуванні досліджував М. Страхов, виокремивши найістотніші з них: [11,42]

- звичка бути уважним до всього навчально-виховного процесу і вибирати значущі моменти;

- поєднання уважності із вчасним педагогічним впливом на учнів;

- поєднання уваги до пізнавального й морального аспектів навчально-виховного процесу (піклування про знання учнів, увага педагога, зігріта почуттям до співрозмовника);

- високий рівень розподілу уваги (до змісту й форм роботи, поведінки учнів, власних дій);

- поєднання стійкості й рухливості уваги, здатність до раціонального її перенесення;

- педагогічне виправдана виразність вияву уваги вчителя, її мімічної картини, що сприяє поглибленню педагогічного контакту з учнями.

Увага як компонент сенсорної культури педагога виявляється в умінні розрізняти і правильно інтерпретувати нюанси в макро- та мікроекспресії вихованців. Цьому сприяє розвиток спостережливості педагога — вибіркової спрямованості сприймання, що виявляється в легкості виокремлення педагогічна інформативних деталей у діяльності й поведінці інших осіб. Спостережливість ґрунтується на увазі, сприйманні, мисленні й пам'яті. Вчитель має виробити в себе здатність розуміти, яка внутрішня сутність прихована за зовнішніми ознаками, тобто, спостерігаючи, аналізувати - єдиний спосіб розвивати в собі педагогічну спостережливість.

Педагогічна спостережливість вчителя та її значення для оптимізації навчального процесу.

Педагогічна спостережливість — це професійно необхідна якість особистості вчителя, яка виявляється в умінні підмічати суттєве на основі малопомітних ознак. Спостережливість базується на процесі сприйняття. Однак спостереження — це не просто сприйняття, а свідоме, цілеспрямоване, планомірне вибіркове сприйняття визначеного процесу або об'єкта.

Значний вплив на результати спостереження, характер рішень і дій, що приймаються, справляє апперцепція, тобто залежність характеру і спрямованості сприйняття від індивідуального досвіду людини, його професії, інтересів, відносин, знань і, особливо, установок. Художник звертає увагу на лінії та кольори, модельєр — на одяг, учитель — на поведінку, мову, знання, мислення учнів. Особисте ставлення до співбесідника також впливає на результат сприйняття. Установка на позитивне в людині дає змогу помічати більше добрих вчинків і почуттів в інших людей і навпаки.

Сприйняття простору залежить як від індивідуально-психічних особливостей людини, так і від оточення, в якому вона зростала. Кожна людина має більшу або меншу "зону безпеки" тобто частини навколишнього простору, яку вона сприймає як своє продовження і в якому почуває себе спокійно, безпечно, комфортно; і кожний, хто перетинає незриму рису, яка оточує цю зону, вже викликає увагу і позитивні або негативні емоції, а іноді й агресивність.

Особливості сприйняття людиною простору слід враховувати, розташовуючи меблі в класі, розміщуючи учнів за партами, вибираючи дистанцію під час спілкування, відчиняючи двері кабінету або наближаючись до кого-небудь. Так, розміщення учнів півколом сприяє більшій активності під час проведення бесід, дискусій. Можливість посадити всіх учнів у першому ряду, розташувавши столи літерою "П", підвищує успішність у відповідях, мисленні, тому що кожний не має змоги сховатись за "чужу спину" і, перебуваючи постійно, у буквальному сенсі слова, у полі зору вчителя, працює активніше та досягає більших результатів.

Сприйняття часу — це також суб'єктивний процес. Воно залежить від інтенсивності діяльності, очікувань людини, її психофізичного стану, мети. Спостерігаючи за зовнішніми реакціями людини (напрямок ступенів ніг, "сповзання" на край стільця, поглядання на годинник, вираз нудьги на обличчі, квапливість, тривалість спілкування, запізнення), можна прийняти правильне рішення про організацію або зміну інтенсивності чи виду діяльності і тим самим вплинути на результативність та емоційне ставлення до неї.

Більшість школярів втомлюються від занять через інтелектуальну та творчу незавантаженість, від нерозуміння смислу своєї навчальної діяльності.

Найголовніший параметр спостережень вчителя — це сприйняття людей. Враження про людину визначають такі елементи:

I. Статистична експресія (зовнішній вигляд):

фізіономіка (типовий вираз обличчя, фігура, постава);

артефакти (одяг, зачіска, прикраси, макіяж, запахи).

II. Динамічна експресія:

1) кінесика (комунікативно значущі рухи):

а) міміка (рухи м'язів обличчя, погляд);

б) пантоміміка (жести, пози, хода, дії).

2) таксика (дотики, потискування, поплескування, погладжування).

III. Проксеміка (організація міжособистісного простору):

дистанція між співбесідниками;

розміщення співбесідників відносно один одного.

IV. Звукова експресія:

просодика (тембр, темп, висота, гучність голосу, акцент, наголоси);

екстралінгвістика (сміх, плач, паузи, покашлювання, позіхання та ін.).

Уява вчителя в процесі педагогічного спілкування

Соціально-перцептивний бік педагогічної взаємодії потребує розвиненої яви вчителя у спілкуванні — вміння ставити себе на місце іншої людини й бачити світ, працю, себе, все, що відбувається, її очима. Яка її роль у взаємодії?

— Уява дає можливість передбачити результати своєї діяльності, а саме: образно уявити ситуацію спілкування, що стає поштовхом до емоційного переживання взаємодії; прогнозувати поведінку партнера (чого чекає від нас, які акцентуації є в його характері); подумки усунути бар'єри, труднощі, що можуть виникнути; передбачити власну поведінку, щоб запобігти недоцільним діям.

— Уява педагога у спілкуванні стає інструментом зміни позиції вчителя, даючи змогу подивитися на себе з позиції партнера, яким він нас бачить; уявити дії, мотиви поведінки партнера з позиції його інтересів («Якби я був на його місці.»).

— Уява — засіб розвитку творчості вчителя як здатність передбачити багатоваріантність ситуації, обрати творчі конструктивні рішення, що посилюють вплив на учня.

— Уява в спілкуванні є засобом розвитку виразності мовлення, вона забезпечує створення внутрішніх бачень, тих образних картин, які вчителеві треба передати учням, щоб досягти емоційного впливу.

Складним завданням для вчителя є прогнозування ролей співрозмовника для вибору адекватної реакції на них. Тут можуть прислужитися поради психолога А. Добровича, які ми подаємо у вигляді схеми: [14]

Поряд із розумінням особистості, її неповторності велику роль відіграє повага до неї й визнання її чеснот. Витримка, увага й уява сприятимуть встановленню контакту.

Розвиток уяви вчителя у спілкуванні можливий, якщо прагнути:

— сприймати учня, колегу, батьків, якщо й не такими, якими вони є тепер, то такими, якими вони можуть стати;

— ставити себе на місце іншої людини, уникати швидких оцінювань особистості, з якою спілкуєшся, не виносити їй поквапливих «вироків»;

— розпізнавати внутрішню мотивацію;

— вчитися виявляти емоційну підтримку в спілкуванні, усвідомлюючи, що мета взаємодії приймається, якщо підтримується образ «Я» співрозмовника («Я роблю це заради тебе»).

Семінар 3