Сутність педагогічної технології

 

Одним із шляхів реформування сучасної середньої освіти загалом і мистецької освіти зокрема є використання нових педагогічних тех­нологій, спрямованих не тільки на засвоєння учнями знань і вмінь, характерне для традиційного навчання, а щонайперше — на всебіч­ний особистісний розвиток учнів. Тенденція розвитку сучасної школи передбачає переведення процесу навчання на технологічний рівень, реалізацію індивідуальних траєкторій розвитку школярів (А. Хуторськой).

У педагогічну практику універсальний грецький термін «тех­нологія» (означає «знання про майстерність») увійшов разом із виникненням необхідності наукового обґрунтування закономірностей пошуку оптимальної сукупності методів і засобів організації навчально-виховного процесу, цілеспрямованого впливу на особистість учня, що характеризують майстерність педагога, подібну до мистець­кої діяльності (від «технос» — мистецтво, майстерність, «логос» — учення, наука).

Освітні технології складають сьогодні цілу галузь педагогічної науки, осмислюється технологічний підхід в освіті, підлягають опису та аналізу найпоширеніші вітчизняні та зарубіжні технології, обґрун­товуються авторські технології, досліджується весь арсенал техноло­гій учителя.

Категорію технології сучасні представники педагогічної науки розглядають у дидактичному (В. Безпалько, С. Гончаренко, С. Подмазін, О. Савченко), виховному (І. Бех, В. Рибалка, Н. Шуркова), цілісному педагогічному (І. Дмитрик, М. Кларін, А. Нісімчук, О. Пехота, Г. Селевко) аспектах.

Зазначаючи, що в 70-х роках XX століття під впливом ідей системного підходу до організації навчального процесу та визначення умов його оптимізації поступово відбувся перехід до розуміння педагогіч­ної технології як засобу повного управління розв'язуванням дидактич­них проблем, О. Савченко дає таке визначення поняттю «технологіч­ний підхід»: система дій учителя й учнів, спрямованих на досягнення чітко визначеної мети шляхом послідовного та неухильного виконан­ня певних навчальних дій в умовах оперативного зворотного зв'язку [7, с. 144, 247].

Педагогічну технологію В. Безпалько розуміє як реалізацію про­екту діяльності учня, опосередкованого особистістю конкретного вчи­теля, Його технікою; дефініція цього вченого вирізняється простотою і лаконічністю: «технологія — це змістова техніка реалізації навчаль­ного процесу».

«Технологія навчання,— як зазначає С. Гончаренко (за визначен­ням ЮНЕСКО),— це в загальному розумінні системний метод створен­ня, застосування й визначення всього процесу навчання і засвоєння знань з урахуванням людських і технічних ресурсів та їх взаємодії, який ставить своїм завданням оптимізацію освіти» [2, с. 331].

Технологія навчання, як уточнює зміст дидактичної технології О! Пєхота, «відображає шлях освоєння конкретного навчального ма­теріалу в межах визначеного предмета, теми, питання й У межах цієї технології. Вона близька до окремої методики» [3, с. 23].

Оволодіння педагогічною технологією, на думку Г. Селевка, по­лягає в інтеграції всіх елементів системи в короткому (або тривало­му) акті педагогічного впливу, який складається з трьох функцій: ініціювання активності суб'єкта, озброєння його способами діяльності, стимулювання індивідуального вибору [8, с. 49]. Він подає розгорну­ту структуру дидактичної технології:

а) концептуальна основа;

б) змістова частина навчання:

— мета навчання — загальна і конкретна;

— зміст навчального матеріалу;

в) процесуальна частина — технологічний процес:

— організація навчального процесу;

— методи і форми навчальної діяльності школярів;

— методи і форми роботи вчителя:

— діяльність учителя з керування предметом засвоєння ма­теріалу;

— діагностика навчального процесу.

Більшість авторів не розділяють педагогічні технології на дидак­тичні та виховні. У «Педагогічному словнику» поняття «педагогіч­на технологія» розглядається М. Ярмаченком як «сукупність засобів і методів відтворення теоретично обґрунтованих процесів навчання і виховання, що дозволяють успішно реалізувати поставлені освітні цілі»; це поняття взаємодіє з дидактичним завданням, особливості якого визначають вибір педагогічної технології [4, с. 359].

Педагогічну технологію І. Дмитрик характеризує як систему педагогічних знань, що допомагає вчителю вирішувати стратегічні і тактичні завдання і реалізується на практиці через систему опти­мальних дій учителя й учнів в організованому педагогічному про­цесі [5, с. 19].

В. Пітюков уважає, що педагогічна технологія — це наука про май­стерність педагога, предметом якої є професійно значущі вміння педа­гога з організації ефективного впливу на особистість учня як суб'єкта освіти. На його думку, цілісний педагогічний вплив є центральним по­няттям педагогічної технології, він включає педагогічне спілкування, педагогічну оцінку та педагогічну вимогу (норму) [5, с. 60]. З позицій функціонально-операційного підходу автор виокремлює три функції педагогічного впливу: ініціювання активності, озброєння способами діяльності, стимулювання індивідуального вибору [5, с. 42].

Педагогічна технологія передбачає гнучке управління навчальною діяльністю учнів, а не жорстке авторитарне керування. Саме управ­ляти, а не керувати, адже керують людьми, а управляють цілісними і складними системами. Управління передбачає наявність у педаго­гічній системі двох узгоджених підсистем (учитель — учні), між яки­ми налагоджений не лише прямий, а й зворотний зв'язок — підстава для корекції прямого зв'язку. Зворотний зв'язок потрібний і педаго­гові, й учню, щоб знати про свої досягнення і з вірою у свої сили йти вперед.

Узагальнюючи діапазон підходів та дефініцій, можна визначити поняття «педагогічні технології» в таких основних положеннях:

• педагогічна технологія — це інтегративний спосіб організації навчально-виховного процесу, спрямований на оптимальне досяг­нення виховних і дидактичних цілей, системне планування та уп­равління вирішенням педагогічних проблем;

• технологія охоплює людські ресурси (вчителя й учнів як суб'єктів освіти), інтелектуальні ресурси (знання та ідеї), технічні ресурси (засоби і прийоми організації освітньої діяльності, зокрема аудіові­зуальні, мультимедійні);

• особливість педагогічної технології полягає в континуальності — нерозривності дій педагога та учнів, забезпеченні постійного зво­ротного зв'язку;

• педагогічна технологія — це науково і методично обґрунтований процес досягнення гарантованих, потенційно відтворюваних пе­дагогічних результатів.

Як свідчить аналіз наукових джерел, єдиного підходу до кла­сифікації педагогічних технологій немає, дослідники вибудовують і аргументують різні схеми і моделі. У літературі подаються з біль­шою чи меншою мірою повноти переліки інноваційних технологій, як, наприклад, у колективному дослідженні за редакцією О. Пєхоти: особистісно орієнтовані технології, вальдорфська педагогіка, тех­нологія саморозвитку особистості дитини М. Монтессорі, організації групової навчальної діяльності школярів, розвивального навчання, колективного творчого виховання (за І. Івановим), створення ситуа­ції успіху (за А. Бєлкіним), проектна, сугестивна, інформаційні тех­нології тощо.

У контексті реалізації інтегрованої концепції особистості та особистісно-орієнтованої освіти С. Подмазін обґрунтовує такі технології: 1) актуалізація процесу навчання; 2) гнучка диференціація навчан­ня в школі; 3) побудова освітнього середовища; 4) корекційно-виховна робота; 5) моніторинг освітніх систем [6, с. 166].

Резюмуючи, визначимо складові педагогічної технології як систем­ного інтегрованого способу організації навчально-виховного процесу:

• планування цілей і завдань, прогнозування результатів педаго­гічної взаємодії;

• реалізація цілей через систему засобів, інструментальних дій і опе­рацій у процесі організації педагогічної взаємодії;

• оцінювання й коректування результатів педагогічної взаємодії. Екстраполюючи загальнотеоретичні положення в галузь педагогі­ки мистецтва, розглянемо зазначені позиції, що стосуються техноло­гічної сторони навчання і виховання, роблячи акцент на процесуаль­ному аспекті. При цьому необхідно пам'ятати, що вибір і поєднання педагогічних технологій, методів і прийомів має відповідати меті мистецької освіти, цілям, завданням і драматургії уроку, змісту теми, рівням підготовленості учнів.

Література

1. Беспалько В. Слагаемые педагогической технологии.— М., 1989.

2. Гончаренко С. Український педагогічний словник.— К.,1997.

3. Освітні технології: Навчально-методичний посібник / За ред. О. Пехо­ты,— К., 2002.

4. Педагогічний словник / Задед. М. Ярмаченка.— К., 2001.

5. Питюков В. Основы педагогической технологии: Учебно-методическое пособие.— 2-е изд.— М., 1999.

6. Подмазин С. Личностно-ориентированное образование: социально-философское исследование.— Запорожье, 2000.

7. Савченко О. Дидактика початкової школи: Підручник для студентів пед. факультетів.— К., 1997.

8. Селевко Г. Современные образовательные технологии: Уч. пособие.— М., 1998.