Англійська революція XVII ст. Основні етапи та історичне значення 





Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Англійська революція XVII ст. Основні етапи та історичне значення



Виникненню нових мануфактур в Англії сприяли огороджування, що позбавляли селян землі. Безземельні селяни ставали робітниками розсіяної (робота на дому) мануфактури. Було вже чимало централізованих мануфактур, в яких під одним дахом пра-цювала велика кількість робітників. Великі мануфактури були створені у гірничовидобувній, кораблебудів-ній, зброярській та інших галузях виробництва.

Англія у XVII ст. опинилася на перехресті головних торговельних шляхів. Швидко зростав обсяг торгівлі з іншими країнами. Підприємливі люди, які мали гроші, об'єднувалися і створю-вали «компанії» (Московська, Марокканська, Остзейська, Ост-Індська та ін.) для торгівлі з визначеними районами світу. Створення компаній стало свідченням зростаючої могутності й активності англійської торгової буржуазії. Вона споряджала заморські експедиції, що приносили добрий прибуток, і це приваблювало грошовитих людей - дворян, фінансистів, власників мануфактур.

Злам феодального устрою в англійському селі почався набагато раніше, ніж у місті. Сільська місцевість була давно і міцно пов'язана не лише з внутрішнім, а й із зовнішнім ринком. Тут здавна розвивалося вівчарство - сировинна база вовнової промисловості; тут виникли і перші розсіяні мануфактури; тут не було тих обмежень і заборон на виробництво, які діяли ще у цеховій системі міст. Виробництво вовни приваблювало до себе капітали багатих городян. Воно давало змогу швидко отримати добрий прибуток.

Капіталізм, завойовуючи міцні позиції у сільському господарстві, промисловості і торгівлі, змінював структуру (побудову) англійського суспільства. На перший план висувалися нові люди.

Вищий, титулований прошарок дворянства (герцоги, гранди, барони та ін.) -це «старе» дворянство. Основою його життя було феодальне право на землю, верховним власником якої вважався король. У випадку відсутності королівської підтримки (посади, пенсії, дару-вання тощо) старе дворянство розорялося. Щоправда, частина його вже розуміла, що небезпечно сидіти склавши руки у своїх замках і почала вкладати гроші у підприємництво.

Переважну частину дворянства (середнього і дрібного) становило «нове» дворянство, що з'явилося у XVI ст. Воно активно пристосовувало свої володіння до запитів ринку. Але новий дворянин не обмежувався землеробством або вівчарством. Його новизна якраз і полягала в тому, що водночас він прагнув бути і був комерсантом, пайовиком компанії, судновласником, промисловцем тощо. Будучи дворянином, він виступав як буржуа у господарських і фінансових справах. Його головною метою було отримати якнайбільший прибуток. Тому задовго до революції склався союз нового дворянства з буржуазією(підприємці, торговці, цехові майстри та ін.).

Основну масу англійських селян становили особисто вільні, але поземельно залежні від власника землі (лендлорда) копигольдери (селяни, держателі землі за угодою; на руках у них була копія цієї угоди). Повна залежність від дворян-лендлордів призвела до того, що вони ставали переконаними ворогами феодалізму.

Вирішальну роль у захисті старого ладу відігравала династія Стюартів, що почала правити з 1603 р. її перший представник на англійському престолі Яків І (1603-25), не бажаючи рахуватися з правами англійського парламенту, вступив з ним у тривалий конфлікт. Його внутрішня і зовнішня політика обурювала буржуазію і нове дворянство.

Після смерті Якова І (1625) престол посів його син Карл І (1600-1649). Легковажний і самовпевнений, він ще більше загострив стосунки з парламен-том, а невдовзі розігнав його і встановив режим «одноосібного панування» (1629-1640). Проте це залишило Карла І без грошей, тому що податки в Англії затверджував парламент. Вишукуючи кошти, король і його помічники почали грубо порушувати звичаї і традиції країни. Це сприяло зростан-ню і зміцненню опозиції королівської влади.

Розв'язавши зі своїми «радниками» війну з Шотландією і зазнаючи в ній поразки, Карл І змушений був скликати парламент. Парламент назвали «Довгим», тому що, зібравшись восени 1640 p., він засідав 12 років. День відкриття його засідань (3 листопада 1640) вважається днем початку Англійської революції.

Перші два роки діяльності Довгого парламенту можна назвати «мирним». За активної підтримки народу буржуазія і нове дворянство (вони становили більшість у нижній палаті парламенту - палаті общин) прийняли ряд законів, що унеможливило правління короля без співробітництва з парламентом. Було заборонено збирати податки, не затверджені парламентом. Були знищені каральні органи абсолютизму («Висока комісія» та «Зоряна палата»), а головні радники короля - граф Страффорд і архієпископ Лод були відправлені на ешафот.

Дуже важливим моментом у діяльності парламенту стало прийняття «Великої Ремонстрації» (протесту), в якій у 204-х статтях перераховувалися зловживання короля. Цей документ став своєрідним обгрунтуванням буржуазного принципу недоторканності особи та її власності. Зазначалося в ньому і про право парламенту контролювати діяльність королівських міністрів, що вже було елементом конституційної монархії.

На початку 1642 р. Карл І залишив неслухняний Лондон і поїхав на північ країни (там перебувала більшість старого дворянства). Там із своїх прибічників він почав формувати антипарламентську армію - роялістів. У той же час парламент формував свою армію. Таким чином, країна розкололася на два табори. Прихильників короля назваликавальєрами (від англ, cavalier - вершник). В армії роялістів головною ударною силою була кавалерія. Прихильників парламенту назвали «круглоголовими» (за формою зачіски).

У перших же боях громадянської війни (війна між громадянами всередині однієї держави), що розпочалася восени 1642 p., парламентська армія, сформована з найманців, зазнала поразки. Це пояснювалося не тільки кращими військовими навичками роялістів. На чолі парламентського неоднорідного війська стояли генерали-дворяни. І хоча вони й були противниками абсолютизму, але повного розгрому армії Карла І вони не бажали. їхньою метою був компроміс (угода) з королем про поступки на користь обуржуазненого дворянства. Оборонна стратегія (ведення війни) генералів-дворян загрожувала парламенту поразкою.

В умовах, що склалися, парламент рішуче пішов на створення армії «нового зразка». Почали формуватися якісно нові частини із селян. Ці формування відзначалися не лише доскональним знанням військової справи, високою дисципліною, а й глибокою переконаністю у справедливості справи, за яку вони боролися. Свою самовіддану працю вони називали «божою справою», а себе «божими людьми».

Головну роль у новій армії відігравав хоробрий офіцер, талановитий полководець і політик, типовий представник нового дворянства Олівер Кромвель (1599-1658). Завдяки йому армію поповнила плеяда талановитих офіцерів із народу. Кавалеристи Кромвеля («залізнобокі», як їх називали роялісти) йшли в атаку, співаючи молитви.

14 червня 1645 р. відбулася битва біля Нейзбі. Кромвель розгромив к-ролівську армію. Карл І утік до Шотландії. Секретний архів короля було захоплено і на його підставі Карла І звинуватили у державній зраді. Шотландці видали Карла І парламенту за 400 тис. фунтів стерлінгів. Домовитися з парламентом він не забажав. Швидкоплинна друга громадянська війна (1648) закінчилась для нього без-результатно. ЗО січня 1649 р. Карл І Стюарт, «тиран, зрадник, ворог англійської держави», як було сказано з вироку, був страчений у Лондоні. Йому відтяли голову.

Під час громадянської війни парла-мент конфіскував землі короля, феодальної знаті, а також володіння церк-ви. Вони продавалися великими ділян-ками, тому селяни не мали змоги їх ку-пити. Майже всі землі були скуплені «новим» дворянством і буржуазією.

Парламент не скасував залежність се-лян (шпигольдерство) від нових влас-ників землі. У становищі селян нічого не змінилося. Земля для них не стала приватною власністю. Вони, як і колись, платили за землю, але тепер не «рица-рю», а капіталістичному поміщику. Але від цього селянам не було легше.

 

В своєму розвитку англійська буржуазна революція пройшла декілька етапів:

1. 1640-1642 рр. - мирний, конституційний етап, коли основні баталії проходили в парламенті, наполяганням поки на мінімальному обмеженні королівської влади;

2. 1642-1649 рр. - громадянська війна між прихильниками короля і прихильниками парламенту;

3. 1649-1653 - період республіки;

4. 1653-1658 - протекторат Кромвеля (військова диктатура);

5. 1660 р. - реставрація монархії, запрошення на престол Карла II Стюарта (сина страченого в 1649 р. за рішенням парламенту Карла І) - повернення до старого на більш високій основі.

 

Головними задачами революції було:

а) встановлення нової, досконалішої форми правління (не обов'язково республік), що враховує інтереси в першу чергу буржуазії, а не феодального класу;

б) ліквідація пережитків феодалізму в промисловості, торгівлі, сільському господарстві;

в) очищення англіканської церкви від пережитків католицизму.

 

Англійська буржуазна революція XVII століття завдала нищівного удару феодалізму і відкрила простір для швидкого зростання капіталістичних відносин в одній з провідних країн Західної Європи. Проголошена в 1649 р. після страти короля Карла І Стюарта республіка незабаром змінилася військовою диктатурою Кромвеля. В 1660 р. відбулася реставрація Стюартів. В результаті державного перевороту 1688 р. була встановлена буржуазно-конституційна монархія, влада короля, що обмежила, і що проголосила верховенство парламенту.

 





Последнее изменение этой страницы: 2016-07-14; просмотров: 346; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.80.249.22 (0.007 с.)