Середньовічні міста - самоврядування (магдебурзьке право), цехи, ремесло і торгівля



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Середньовічні міста - самоврядування (магдебурзьке право), цехи, ремесло і торгівля



Міста виникають в XI в. і швидко починають рости. В першу чергу оживають розвалини міст, побудованих римлянами: Лондон, Париж, Марсель, Кельн, Генуя, Венеція, Неаполь. Причиною виникнення і швидкого зростання міст було відділення ремесла від землеробства, а також, коли селяни почали виробляти достатньо сільськогосподарської продукції, щоб прогодувати не лише себе, а й інших. Розвиток ремесла виявлявся в його спеціалізації. З'являються майстри-зброярі, майстри по виготовленню зброї. І цим «вузьким фахівцям» вже не вистачає роботи у феодала, їм потрібен ринок. До того ж росте попит феодалів на предмети розкоші. Тому і з'являються «вузькі фахівці» в ремеслі. Римляни будували свої міста в самих географічно зручних пунктах. В міста біжать і кріпосні селяни. Тоді існувало прислів'я «міське повітря робить вільним»: по законах, прийнятих повсюдно селянину було достатньо прожити в місті один рік і один день, і він ставав вільним. В XI в. повсюдно починається боротьба міст проти феодалів за свою незалежність, яка, як правило, закінчувалася перемогою міст.

Жителями міст, городянами (німці називали їх бюргерами, французи — буржуа, італійці — пополанами), ставали переважно ремісники, купці, люди із сфери обслуговування (трактирники, моряки, візни-ки, вантажники, цирульники, слуги та ін.). У столичних містах, де розміщувався королівський двір, проживали феодали зі своїми слуга-ми та воїнами, королівські та сеньйоральні службовці (їх називали міністеріалами), лікарі, вчителі, науковці. Там, де жили єпископи, численним було духовенство.

Більшість середньовічних європейських міст були невеличкими, у кожному з них здебільшого нараховувалося до тисячі городян. Навіть у XIV-XV ст. великим вважалося місто з населенням 20-30 тис. жителів. Лише окремі міста — Константинополь, Париж, Мілан, Венеція,Флоренція, Кордова, Севілья - вражали серед-ньовічну людину своєю велелюдністю - по 50-100 тис. городян. Міст-мільйонників середньовіччя собі, мабуть, і не уявляло.

Уся земля була власністю феодалів, тому й міста стояли на їхній землі і вважалися їхньою власністю. Місто було ніби васалом феодала. Городяни цілком залежали від його примх і апетитів, феодал намагався викачати з них якомога більше доходів. Це спонукало городян розпочати боротьбу за самоврядуван-ня міст, чи, як тоді говорили, за комуну Впродовж Х-ХШ ст. комунальний рух став загальноєвропейським явищем. Що він собою являв?

У ряді випадків городяни викуповували в сеньйора окремі вольності й привілеї. Ці поступки з боку феодала вони ретельно записували до міських хартій.

Але не завжди вдавалося мирно порозумітися з сеньйором. Досить часто городяни мусили братися за зброю, щоб здобути омріяну неза-лежність.

Як були організовані міські комуни? Вони обирали свій магістрат, мали свій суд, свої військові сили, свої фінанси, самі вста-новлювали розмір податку і стягували його. Жителі міст-комун звільнялися від найтяжчих феодальних повинностей, але при цьому для селян приміської округи вони ставали «колективним сеньйо-ром», примушували їх працювати на себе. Завдяки комунальному рухові у середньовічній Європі перемогло правило, за яким кожен, хто прожив у місті «рік і один день», ставав вільним.

Комунальний рух переміг не скрізь. Воля влітала городянам у копієчку. У багатьох невеликих міст для її здобуття бракувало і сил, і коштів, тому вони залишалися під п'ятою свого сеньйора. Частина міст задовольнилася обмеженим самоврядуванням, скажімо, правом обира-ти магістрат. До таких міст належали Париж, Лондон, деякі інші міста Франції, Англії, Німеччини, Скандинавії, Угорщини. В Німеччині в XIII ст. з'явилося так зване магдебурзьке право — право городян міста Магдебурга обирати свою адміністрацію й суд. Магдебурзьке права було феодальним міським правом, згідно якого економічна діяльність, майнові права, суспільно-політичне життя, становий стан городян регулювалися власною системою юридичних норм, що відповідало ролі міст як центрів виробництва і грошово-товарного обміну. Жителі міст, які отримали Магдебурзьке право, звільнялися від феодальних повинностей, від суду і влади воєвод, старост і інших державних службових персон. На основі Магдебурського права в місті створювався виборний орган самоврядування -магістрат. З введенням Магдебурського права відмінялася діяльність місцевого права.

Воно згодом поширилося в Німеччині, Польщі, Литві, Україні та Білорусії (наприкінці XV ст. магдебурзьке право одержав, наприклад, Київ).

Городяни мали в місті та його окрузі поля й городи, садки й виног-радники, тримали корів і свиней, займалися бджільництвом і рибальством. Але, на відміну від селян, вони були передусім ремісниками: ковалями, бондарями, чоботарями, перукарями, пекарями, пивоварами, ткачами, кравцями, теслями, каменярами та ін. Від селян їх відрізняло ще й те, що вони виробляли свою продукцію на продаж, працювали на ринок.

Ремісники об'єднувалися у свої професійні організації – цехи («спілки»). Гуртом зручніше було захищатися від свавілля сеньйорів, а головне — від конкурентів, які прибували з інших міст. Цехи виникли водночас із появою міст, у Х-ХІІ ст. Звичайно, на нинішні заводські чи фабричні цехи вони були зовсім не схожі. Кожен цеховий майстер працював у своїй майстерні, своїми інструментами, свій товар він виробляв до. цілковитої готовності.

Разом з майстром працювали члени його сім'ї, один-два підмайстри та кілька учнів, яких майстер навчав свого ремесла. Але серед них членом цеху вважався лише майстер.

Цехів у містах більшало. З'являлися нові спеціальності — вини-кали відповідні цехи, тому в окремих містах були десятки чи навіть сотні цехів. Але були міста й без цехів.

Майстри керувалися цеховим статутом. За цим пильнував виборний старшина цеху, який штрафував порушників. Щоб цехова продукція мала збут і щоб уникнути конкуренції серед майстрів, статут запроваджував певні обмеження у виробництві.

У XIV-XV ст. погіршувалося становище підмайстрів і учнів. Якщо раніше вони могли вибитися в майстри, то наприкінці середньовічної доби багато з них втратило таку можливість. Щоб стати майстром, треба було зробити вступний внесок у цехову касу, виготовити своїм коштом шедевр, організувати для майстрів та їхніх жінок бенкет. Це було не по кишені для багатьох. Тому зростала кількість «довічних» учнів і підмайстрів, тобто — найманих робітників. Для захисту своїх інтересів вони об'єднувалися в братства, домагалися скорочення робо-чого дня (він тривав 14-16, а часом і 18 годин), підвищення платні.

Найвпливовішою силою в місті був патриціат - багаті купці та лихварі. Влада належала їм, вони використовували її на свою ко-ристь. Коли ж посилилися цехи, то ремісники, дрібні торгівці та інші рядові городяни повели боротьбу проти всевладдя патриціату. У тих містах, де ремесло процвітало (Кельн, Базель, Флоренція та ін.), пе-ремагали цехи, в торгових же містах (Гамбург, Любек, Росток та ін.) перемогу святкувала міська верхівка.

З появою міст у Європі в XI-XV ст. пожвавилася торгівля. Саме міста формували місцевий ринок.

Іноді міста об'єднувалися в торгові союзи, наймогутнішим з яких стала в XIII-XIV ст. Ганза . До Ганзи входило майже 80 міст Північної Німеччини, Прибалтики і земель Нижнього Рейну (Гам-бург, Росток, Любек та інші).

У Європі переважала транзитна торгівля. Вона зосереджувалася переважно довкола двох великих торгових районів - Середземного, Балтійського й Північного морів.

У середземноморській торгівлі брали участь Іспанія, Південна та Центральна Франція, Італія, Візантія, країни Сходу. Схід торгував переважно предметами розкоші, прянощами, вином, зерном, Захід — тканинами, золотом, сріблом, зброєю. Приторговували там також невільниками.

До Балтійського та Північного морів доправляли свої товари міста Північно-Західної Русі (Новгород, Нарва, Псков, Полоцьк та ін.), Польщі, Східної Балтики (Рига, Ревель та ін.), Північної Німеччини, Скандинавії, Фландрії, Брабанту, Північних Нідерландів, Північної Франції та, особливо, Англії. Там торгували ри-бою, сіллю, хутром, вовною і сукном, льоном, воском, смолою, дереви-ною, а з XV ст. — і зерном.

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-07-14; просмотров: 222; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.227.97.219 (0.01 с.)