Судова система США в сучасний період.

Система федеральних судів. Стаття 3 Конституції формулює основу федеральної судової системи: “Судова влада Сполучених Штатів здійснюється Верховним судом та тими нижчими судами, які будуть час від часу засновуватися Конгресом”.
Керуючись цим формулюванням, перший Конгрес розділив країну на округи та в кожному з них заснував федеральні суди. Звідси починається нинішня система судів: Верховний суд, 11 апеляційних судів, 91 окружний суд і 3 суди зі спеціальними повноваженнями. Конгрес і нині зберіг право засновувати і скасовувати федеральні суди, як і визначати кількість судів у федеральній системі судочинства. Однак, він не може скасувати Верховний суд.
Верховний суд є вищою судовою інстанцією Сполучених Штатів та єдиним судом, створення якого передбачене Конституцією. Рішення Верховного суду не підлягають апеляції ні в якому іншому суді. Конгрес має право встановлювати кількість судів Верховного суду і в певних межах вирішувати, які справи підлягають розгляду в ньому, але він не може змінити тих прав, які надані Верховному суду самою Конституцією.Конституція не розглядає питання про те, які вимоги, пред'являються до суддів. Ніде не сказано, що вони повинні бути юристами, хоча насправді всі федеральні судді і судді Верховного суду є членами колегії адвокатів.З моменту утворення Верховного суду, майже 200 років тому, в ньому змінилося лише сто суддів. У своєму початковому вигляді Верховний суд складався з голови та п'яти членів суду. Протягом останніх 80 років кількість судів змінювалася, поки в 1869 р. не був затверджений кінцевий склад: голова та вісім членів Верховного суду. Голова очолює суд, але при прийнятті рішень він має лише один голос, як і будь-який з членів суду.Особиста юрисдикція Верховного суду поширюється тільки на дві галузі: випадки, які стосуються високих посадових осіб іноземних країн, і випадки, коли одна із сторін є штатом. Всі інші справи потрапляють на розгляд Верховного суду тільки шляхом апеляції з нижчестоящих судів.З кількох тисяч справ, які реєструють кожен рік, суд зазвичай розглядає лише близько 150. Більшість випадків пов'язана з інтерпретуванням законів або наміру Конгресу при прийнятті закону. Однак значна частина роботи Верховного суду складається з визначення того, чи відповідає Конституції діяльність законодавчої або виконавчої влади. Право подібного юридичного контролю не було спеціально обговорено Конституцією. Це положення було визначено самим Верховним судом через його читання Конституції.Рішення суду не повинні бути обов'язково одноголосними. Простої більшості, за наявності не менше шести суддів (офіційного кворуму) досить для прийняття рішення. У разі неодного-лосних рішень Верховний суд зазвичай відмічає обидві думки більшості й меншості, і кожен з них може стати підґрунтям майбутнього рішення суду. Часто судді записують свою особливу думку, якщо вони в принципі згодні з рішенням, але за причинами, які відрізняються від доводів більшості.
Апеляційні й окружні суди. Другий рівень федеральної судової системи складають апеляційні суди, які були створені в 1891 р. з метою спрощення розподілу судових справ і полегшення роботи Верховного суду. Територія Сполучених Штатів поділяється на 11 зон, кожна з яких обслуговується судом у складі від 3 до 15 суддів. Апеляційні суди переглядають рішення окружних судів (суд першої інстанції федеральної юрисдикції) в межах своїх округів. Вони також переглядають постанови незалежних арбітражних агенцій, таких, наприклад, як федеральна торговельна комісія тощо.
Ступенем нижче апеляційних судів йдуть окружні суди. 50 штатів розділені на 89 округів. На додаток до цього існує окремий округ Колумбія і округ Пуерто-Ріко, які не є окремими штатами. В окружному суді може бути від одного до 87 суддів. Залежно від масштабів справи, що розглядається, судді тимчасово можуть бути переведені з одного окружного суду до другого. Конгрес встановлює межі округів залежно від кількості населення та обсягу роботи. Деякі невеликі штати створюють один округ, тоді як великі штати (Нью-Йорк, Каліфорнія, Техас) поділяються на чотири округи кожний.
За винятком округу Колумбія, судді всіх окружних судів повинні постійно проживати на території свого округу. Сесії окружних судів проводяться через певні проміжки часу за чергою в різних містах округу.
Більшість справ і спірних питань, які розглядаються в окруж-судах, порушуються самими судами і пов'язані з порушенням федеральних законів, наприклад, поштові зловживання, крадіжка державної власності, порушення законів про якість продовольчих товарів, про банківські операції або у випадку шахрайства. Це єдині федеральні суди, в яких вердикт про винність обвинуваченого виноситься Великим журі присяжних, а остаточний вирок виносить Малий склад журі.
Спеціальні суди. На додаток до федеральних судів загальної юрисдикції час від часу виникає необхідність у створенні спеціальних судів. Це так звані “легіслативні” суди, вони були створені законодавчим актом Конгресу. Судді в цих судах, як і їх колеги в інших федеральних судах, призначаються Президентом з узгодження Сенату на період усього життя.
Мабуть найважливіший з цих судів - Претензійний суд, який був створений у 1855 р. для розгляду грошових позовів, які пред'являли Сполученим Штатам. Крім нього, спеціальними судами є Митний суд, що займається виключно цивільними справами, які пов'язані з податками і зборами, на імпортовані товари. Апеляційний суд з митних і патентних питань займається апеляційними скаргами за рішеннями Митного суду і Бюро патентів США.

 

 

7. Характеристика виборчого права у США (історія розвитку, правове регулювання, оцінка).

У США має місце певна формальна нерівноправність політичних партій: традиційні дві партії — Демократична та Республіканська допускаються до участі у виборах автоматично, а решта партій мають окремо реєструватися для участі в кожній виборчій кампанії. Це дає привід для критики американського виборчого законодавства, але, з іншого боку, існує думка, що ця нерівноправність щодо пасивного виборчого права має лише формальний характер, адже ідеологія кожної зі згаданих двох партій справді має широку підтримку в американському суспільстві, так що вимагати від них підтверджувати своє право називатися партіями було б навіть зайвою бюрократією.

Одна з характерних рис виборчого права XIX—XX ст.ст. — наявність цензу осілості. Це відповідає історично зумовленим поглядам на виборчий округ як на територіальну корпорацію, населення якої є певною єдністю з різноманітними спільними інтересами. Однак на сьогодні виборчі округи далеко не завжди збігаються з адміністративно-територіальними одиницями, які могли б претендувати на визнання такими корпораціями. Як би там не було, ценз осілості впроваджений у багатьох країнах. У США він дорівнює одному місяцю

За формою правління США є президентською республікою. Прези-дент США обирається терміном на чотири роки шляхом опосередкованих виборів: виборці обирають виборщиків, а вони, у свою чергу, – Президента. Згідно з Конституцією, обраним вважається той кандидат, який отримав абсолютну більшість голосів виборщиків. Якщо жоден кандидат не набрав необхідної більшості, Палата представників обирає Президента з трьох кандидатів, що отримали найбільшу кількість голосів. Ніхто не може бути Президентом більше двох термінів (не обов’язково поспіль). Проте Ф.Д.Рузвельт, як виняток, обирався Президентом США чотири рази.

 

8. Реформи виборчого права у Великобританії 1918,1928,1949,1969 рр.(причини,зміст та оцінка).

Завершення першої світової війни принесло Великобританії рохширення її колоніальної імперії,реперації з переможеної Німеччини,усунення в особі Німеччини найважливішого європейського конкурента.Пазом з тим демілітаризація економіки,зовнішній борг,воєнні втратизумовили ту обставину,що в 19324 р. об*єм промислового виробництва країни становив 90 % від довоєнного 1913р.Значно скоротився експорт.Загострення протистояння між працею і капіталом потягнуло за собою посилення позицій лейбористів.В 1923р. уперше був сформований лейбористський уряд Д.Макдональда.Лейбористи ввели допомогу по безробіттю,7 годинний робочий день для гірняків,знизила акцизи на цукор і чай.У листопаді 1924 р. кабінет Макдональда пішов у відставку.Наступний кабінет консерватора Болдуїна протримався 5 років.Їм вдалося перемогти найпотужніший в історії країни страйк 3 млн армії шахтарів.Як наслідок,Закон 1927 р. заборонив загальні страйки під загрозою судового переслідування.У 1929-1931рр. При владі перебував другий лейбористський уряд Макдональда,в основному ьездіяльний.

Найважливішими змінами в державотворенні цього періоду слід вважати виборчі реформи 1918 та 1929 рр. Плюс посилення ролі уряду.

Виборча реформа 1918 р. вводила загальне виборче для чоловіків віком від 21 року.Жінки отримували право голосу з 30 років за умови наявності річного доходу,не меншого за 5 футів стерлінгів.Причому право голосу надавалось навіть жінкам,які не мали самостійних джерел джерел фінансування,але були замужем за чоловіком з доходом 5 фт.стерлінгів.Число виборців зросло з 8 млн до 21 млн.чол.Була проведена реформа виборчих округів-вони стли рівними,по 70 тис.виборців у кожному.В такому окрузі обирався лише один депутат до палати общин.

В 1928р. жіноче виборче право перестало відрізнятися від чоловічого,це принесло ще 4-5 млн додаткових виборців.Єдиний ценз,який ще зберігався-це ценз осідлості у 3 місяці.Посиденн ролі уряду у внутрішньополітичному житті було закріплено законодавчо.

У 1949 році було скорочено термін дії відкладального вето палати лордів від двох років до одного.

У 1969 році було знижено виборчий ценз до 18 років.