Принципат у Римській державі.

У 36 р. до н. е. Октавіан одержав довічну владу народного трибуна. З 31 р. до н.е. він щороку обирався консулом, а в 29 р. дістав ще й цензорські повноваження. Щоправда, в січні 27 р. до н.е. Октавіан на засіданні сенату заявив, що він складає з себе всі повноваження і повертається до приватного життя, однак вірні сенатори «умовили» Октавіана залишитися при владі,тож він отримав ім’я Август та титул голови сенату – першого сенатора (princeps senatus -> принципат). Відновлення республіки було лише формальним, Август став єдиновладним правителем держави. Повноваження:
1) командувати усіма збройними силами і мати особисту військову охорону; 2) укладати міжнародні угоди, приймати і посилати послів; 3) розв’язувати питання війни і миру; 6) чинити вище цивільне і кримінальне судочинство;4) безпосередньо управляти імператорськими провінціями; 8) верховні релігійні та жрецькі права; 5) видавати загальнообов’язкові рішення і тлумачити закони; 7) голосувати в сенаті й рекомендувати кандидатів на посади магістратів; 9) звільнення з-під дії деяких законів і звичаїв; 10) на нього не поширювалось вето жодних магістратів.

Старі римські установи продовжували існувати і формально не зазнали істотних змін.
• Сенат вважався найвищим органом управління державою, крім цього до сенату переходять деякі функції Народних зборів, у нього з’являється законодавча і судова влада.

• За Августа розроблено поділ провінцій на 2 категорії: імператорські та сенатські.
• Була поділена державна і державна скарбниця та фінанси загалом. Поряд зі старою скарбницею створюється окрема імператорська скарбниця – фіск.
• Зі складу сенату при принцесі створено дорадчий орган – раду, що обиралась жеребкуванням.
• Народні збори продовжували скликатися. На них приймалися закони, запропоновані Августом, обиралися і магістрати, проте ці вибори вже не були вільними. Востаннє НЗ були скликані при принцесі-імператорі Нерві 98 р. н.е.

• При Августі зберігалися ще майже усі посади магістратів, але їх політичне значення втрачається.
• Консулат, як і раніше, був тим званням, до якого прагнули особи сенаторського стану. Щоб задовольнити честолюбство багатьох з них, за розпорядженням Августа на рік стали обирати не два, а декілька консулів.
• Магістратури цензорів ліквідовано взагалі. Народні трибуни ще обирались трибунними зборами.
• Магістратура преторів зберігалась, Август збільшив їх до 18.
• Функції едилів обмежувались наглядом за громадським порядком і юрисдикцією в галузі торговельних справ.
• Квестори втратили повноваження в галузі фінансів, перейшовши в розпорядження принцепса, консулів, преторів і намісників сенатських провінцій.
Отже, загалом інститут магістратури хоч і зберігся, але втратив попереднє державно-політичн значення.
Органи принцепса
Прибічна рада (юристи). Обговорювались питання внутрішньої та зовнішньої політики держави.
Консиліум спочатку не був офіційним державним органом, але пізніше став державною установою.
З’явилась посада префекта у Римі, який забезпечував охорону порядку, відповідав за місто.
Імператорська канцелярія з різними відділами: відділ, який готував розпорядження імператора, фінансовий відділ тощо, які очолювали прокурори або магістри.
Також створювались спец. органи для управління громадським будівлями, виконання суспільних робіт тощо. Римське суспільство
Сенат – 1-й привілейований стан. З’явилось чимало «нових людей», заслужених військових. Представники старших родів зайняли в сенаті почесні місця, принцип виявляв до них увагу, надавав матеріальну допомогу збіднілим аристократам.
Вершники – 2-й привілейований стан, основа принципу. Щороку ради вершників. Склад – 2 частини: стара і нова.
Плебс. Август довів до логічного завершення систему хибних й інших роздач. Понад 200 тис. найбідніших щомісяця одержували зерно, гроші. Загалом плебс був задоволений.
Муніципальна знать підтримувала Августа, оскільки вона зберегла привілейоване становище. Проводячи політику умиротворення різних верст населення, Август видав низку закон(18 р. до н.е.) Головне завдання в політиці Августа – забезпечити покірність рабів(розшукав близько 30 тис. рабів-утікачів, обмежив відпуск рабів на волю).
Так виглядала Римська держава в період принципату, зокрема у ранній його період. Республіканська зовнішність нового державного ладу, реставраційні тенденції в законодавстві – все це відповідало вимогам часу. Принципат був особливим, раннім видом монархії в Римі.

 

 

Домінат

У 284 р., коли імператором проголосили Гая Валерія Аврелія Діоклетіана, почався новий період в Римі – домінант. Імператора вже визнали абсолютним монархом, котрий стоїть понад законами, оскільки сам їх і творить. Він став владикою - dominus, звідки і назва самої системи. Усе населення держави перетворилося у його підданих – subjecti. Імператор – особа божественна. Діоклетіан остаточно порвав із системою принципату.
•Деякі старі республіканські органи у той період ще зберігалися, зокрема сенат, магістратура. Однак сенат справами законодавства, судочинства, управління вже не займався. Він відав організацією різних ігор, видовищ, святкувань, контролював виконання різних повинностей.

• Збереглися також окремі магістратури(консули, претори, квестори), проте це були тільки почесні звання.

• Народні збори не скликалися.
• Рада при імператорі (consitorium, юристи, фахівці) стала головним центром управління країною. Крім неї низка нових органів: імператорський палац, начальник особової канцелярії імператора тощо.
• Новий адміністративний поділ держави. Вся держава поділялась на 12 діоцензів, діоцензи на провінції.
• Збройні сили. Легіони були розквартировані в окремих провінціях. Поділ на 2 категорії: прикордонні і мобільні. Велику увагу приділено військовій дисципліні. Було збільшено кількість війська.

Реформи Діоклетіана

• створив низку нових органів; • новий адміністративний поділ держави; • реформування війська
• складено кадастр усіх земель <- потреба в грошах -> • вводилася нова система оподаткування
• монетна реформа (почала карбуватися повноцінна золота монета, срібна і бронзова). Успіху - ні.
• видано едикт, де визначено макс. ціни на різні продукти.
• виступав відновником традиційної римської релігії (старі боги). Переслідування християнства.Оцінюючи реформи Діоклетіана, зазначимо, що різноманітна законодавча діяльність, військові походи засвідчують неабияку енергійність, ініціативність, авторитет цього імператора, якому вдалось упродовж 20 р. утримувати владу. З часів Діоклетіана влада – абсолютна, вона обожнювалась.

Реформи Константина ( Правління К.- остаточний розрив з принципатом )

• у політичній та соціальній сферах Констянтин продовжує систему реформ, основи яких заклав Діоклетіан, зберігши попередній поділ на діоцези і провінції. Він устворив ще більші адмін.одиниці – префектури (очол. префекти преторія). Їх 4 – по 2 на кожну частину імперії. Захдіна: Італія з Африкою, Галія з Іспанією. Східна: Схід та Іллірія. Діоцези ->провінці(15-20, очол. ректор)->округи(очол. препозити). В округах створено органи місцевого самоуправління.
• остаточно відокремили цивільну владу від військової.
• зміцнились органи поліції, сформувалась таємна, нічна поліції та поліція боротьби з пожежами
• зміни в суді. Магістрат та сенат були позбавлені повноваження чинити суд, ці уповноваження та розгляд цивільних справ – імператорські урядовці і судді. В Римі кримінальна юрисдикція – префект міста, а в діоцезах, провінціях, округах – відповідні правителі (вікарії, ректори, препозити)
• відбулося закріплення станів. Заняття певною професією стало примусова-спадковим. Діти селян мали бути селянами, ремісників – ремісники.
• заборонив колонам переходити від одного власника до іншого. Колонів не можна було продавати без землі.
• у 324-330 рр. на місці Візантії збудував Константинополь.
• вів успішні війни з варварами.Реформи Костантина мали на меті подолати кризу, яку переживала Римська імперія, проте вони тільки загальмували, а не зупинили той занепад,