Поняття про форми геопросторової організації суспільства.

Геопросторова (територіальна) організація суспільства чи його окремих частин це населення: виробничої, соціальної, політичної, духовної чи природно-ресурсної сфер. Поняття «геопросторовий» стосується водної та повітряної оболонки, не лише суші. Вони мають три «пласти» геопрост. Орг.: 1. Розташ. Об’єкти у двовимірному простороі. 2. Вони мають взаємозвяки між собою. 3. Мають геопросторові формування.

Звідси слідує що геопростор. Орган. Має 4 риси:

1) Яке розташовує об’єкти у двовимірному просторі. (Взаємоповязаність об’єктів із природним довкіллям. Тобто кожен об’єкт має свої координати довготи,широти ітд.)

2) Має наявність просторових зв’язків які розташовані між межами об’єктів земної поверхні. (х-ся наявністю ліній зв’язку, транспортних та ін. ліній комунікації,а також переміщення речовин,енергії та інформації. Люди носіїї усього цього.)

3) Мають територіальні суспільні утворення (формувань,поєднань,систем,структур).(Це територіальні агропромислові комплекси, політико-географічні райони, тобто об’єкти сусп. – геогр. Досліджень.)

4) І функціонування територіальних утворень, що полягають в регульованій і саморегульованій зміні, які взаємодіють природно і суспільно, досягають свою ціль. (Регулювання відбувається шляхом переробки складовими частинами комплексу).

Гуманізація та екологізація СГ.

Гуманістичний вимір географії неодноразово був описаний у представників класичної української географічної школи – фундаторів національної географії – С.Рудницького, В.Кубійовича, П.Тутковського,, К.Воблого та ін. І в наш час значна кількість вчених багато уваги приділяє детальному опису окремих місцевостей із суспільнокультурологічнмими, господарсько-економічними та ландшафтно-естетичними поглядами, які передбачають неформальний гуманітарно-забарвлений „аналіз географічних образів”. Деякі з них навіть стверджують, що географія є „наукою про гармонію та красу земної кулі”. Гуманістична складова географії визначається також як „новий світогляд, заснований на цінностях загальнолюдського і загально-культурного характеру, який розглядає, у першу чергу, життя людей та їх суспільні відносини”. Сьогодні це лише окремі напрями географічних досліджень. Широкомасштабного процесу гуманізації географії на рівні не відбулось. Для його здійснення необхідний цілий ряд перетворень у структурі географічних досліджень.
Звичайно ключовою дисципліною є географія, бо вона є „природничо-суспільною наукою”, в її предметі дослідження закладено синтез обох цих напрямків. Географічна реальність не вичерпується суто системним формалізованим підходом до вивчення певних природних чи суспільних комплексів. Не можна її обмежити також лише описом окремих місцевостей, їх подібностей та різноманітностей. У географічній науці повною мірою повинні бути присутні обидва напрямки наукового аналізу в їх єдності та компліментарності, що базуються на загальнолюдських цінностях.

Екологізація - це становлення екологічних наук, що враховують діяльність людини, тобто соціальної та політичної спрямованості. Зростання інтересу до вивчення популяцій,динаміки формування зв'язків з антропогенними порушеннями. Суттєво змінюються форма і зміст наукових проблем внаслідок впровадження нових методів дослідження, особливо ГІС-технологій з використанням математичних методів і моделей, а також одержання нової інформації шляхом використання дистанційних засобів та зі світової мережі Інтернет тощо.

4. Концепція сталого розвитку в першу чергу передбачає:

1. Заощадження використанних існуючих природно-ресурстного потенціалів, їх розширення відновлення, і поліпшення з метою покращення умов стабільного економічного,соціаотного, і демографічного розвитку людей.

2. Максимальне зменшення забруднення довкілля,і поліпшення природних умов за рахунок життєдіяльності людини.

3. Найтісніші зв’язки перебувають глобальні, регіональні та локальні умови і процеси розвитку. Тобто діяти локально, мислити регіонально.

 

5. Глобалізація с СГ – передусім це геопросторове відношення держави до світової економічної та політичної систем та їхніх підсистем,наприклад країн розвинутих, і ркаїн «3-ього світу», колишніх країн «комуністичного блоку», до світових геополітичних і геостратегічних інтересів.

 

Термін і поняттєво-термінологічний апарат у СГ.

Терміни,і поняття належать до простих елементів науки. І являються її поняттєво-термінологічним апаратом.

Головний чинник тут поняття – це думка, форма мислення, в якій відображаються загальні властивості або відношення явищ,предметів і процесів знання. Після визначення поняття ми маємо термін- це слово,словосполучення, яким позначається поняття. (Приклад: міське поселення – це населений пункт,у більшості випадків коли це населення не пов’язане із сільськогосподарським виробництвом.)

Також поняття мають обсяг і зміст. Обсяг – це якісь обєднані предмети,явища і процеси яки ним охоплюються. (Приклад: Поселення у множині – це все що існує або існувало на Землі.) Зміст - це комплекс суттєвих властивостей і відношень,які мають певну множину предметів, явищ і процесів. Сюди входять такі властивості як риси і ознаки. (Приклад: Необхідність мати певні умови,соціальні в першу чергу, для життя,праці та відпочинку людей.)

Місце СГ в системі наук.

Соціальна географія входить до системи географічних наук. На думку Е. Алаєва, під системою наук слід розуміти поєднання різних наукових дисциплін зі своїми особливими функціями, котрі об'єднуються за загальною функцією. Він стверджує, що всі географічні науки займаються пізнанням закономірностей розвитку географічної оболонки,тобто у них є загальний об'єкт дослідження, хоч кожна з наук відшуковує в цьому об'єкті власний компонент.Однак, цього недостатньо: окремі наукові дисципліни, повинні відповідати таким категоріям:

1. Об'єкт окремої науки не може вивчатись ізольовано, поза зв'язками з об'єктами інших наук, які входять до цієї системи.

2. Усі окремі науки мають використовувати спільність деяких методологічних підходів.

3. Повинен бути певний набір методологічних прийомів, спільних для всіх наук системи.

4. Усі окремі дисципліни мають спільну мову науки, єдину основу понятійно-термінологічного апарату.

5. Система наук повинна мати, загальну міждисциплінарну наукову продукцію конструктивного значення.

Пояснення ролі та місця соціальної географії у системі наук вимагає вивчення й оцінки існуючих класифікацій географічних наук. Тривалий час найвдалішим вважалось структурне поділення системи географічних наук, зроблене С. Колесником.У скороченому варіанті воно виглядає так: "У системі географічних наук виділяється чотири групи наук:

1) природничі, або фізико-географічні;

2) суспільні географічні — історія географії, топоніміка та економічна географія;

3) картографічні; 4) об'єднані географічні дисципліни — краєзнавство тощо.

Деякі з перелічених географічних дисциплін входять до систем інших наук (біологічних, геологічних, соціально-економічних і т. п.), оскільки між окремими науками не існує чітких меж. Також сюди входить: Економічна і соціальна, або суспільна географія, Соціальна географія, Природничо-соціальні науки.

 

8. Держава (країна) як основна форма геопросторової організації суспільства.

На світовому рівні головною формою геопросторової організації суспільства є держава (країна). Вона є нульовою точкою відліку в загальній сукупності форм політичної організації. Можна говорити і про наддержавні форми — політичні, в т.ч. і військово-політичні, блоки і групи держав (НАТО — блок країн Західної Європи і Північної Америки). Граничною формою є світова співдружність держав — Організація Об'єднаних Націй. Головною формою господарсько-економічної організації є національне господарство (національний комплекс). Існують і наднаціонально-господарські (економічні блоки держав, наприклад, Європейський Союз) і гранична (світове господарство) форми.