Інтегральні системи розселення

Це одна із теорій систем розселення. З’явилася тоді,коли в науку почав впроваджуватись системний підхід. Він розширив опис населення у вигляді не поодиноких поселень,а їхніх взаємопов’язаних територіальних груп.

Вихідні положення цієї теорії такі:

1.первинними елементами системи розселення є сільскі і міські поселення

2.між поселеннями існують різноманітні зв’язки:економічні,соціальні,демографічні. Чим ближче розташовані ці поселення і чим вищий соціально-економічний потенціал тим більші масштаби зв’язків між ними.

3.всі системи розселень є ієрархічними структурами. Тобто суперсистеми є їхніми підсистемами.

116. Географічна характеристика "Скіфії " Геродота

Давня Скіфія займала майже всю територію сучасної України, подекуди виходячи за її межі. За Геродотом, який, очевидно, побував у Ольвії в V ст. до н. е., Скіфія мала форму квадрата, сторона якого дорівнювала 20 дням путі (близько 700 км). Її територія була рівнинною, єдиний лісовий район — урочище Гілея — розміщувався у степу й був пов'язаний з плавнями Нижнього Дніпра. Землі (поля) Скіфії були родючими, а пасовиська — багатими. Через Скіфію з півночі текло багато річок. Найбільшою і найзахіднішою серед них названо Істр (Дунай), а найкориснішою (крім Нілу)— Борисфен (Дніпро). Крайнім на сході — кордоном між Скіфією та савроматами (і водночас кордоном між Європою та Азією) вважався Танаїс (Дон). У гирлі Гіпанісу (Південного Бугу) знаходилося місто Ольвія, яке вважали серединним пунктом Скіфії. Можливо, основним релігійним центром Скіфії було священне урочище Ексампеї ("Святі шляхи"), що знаходилося на відстані чотирьох днів плавання по Гіпанісу від Ольвії у тому місці, де Гіпаніс найбільше зближався з Тірасом (Дністром). За Геродотом, Скіфію населяли кілька скіфських народів, що відрізнялися між собою формами господарства та побутом. У цілому ж Скіфія досягла більш високого рівня розвитку, аніж її сусіди. Описи Геродота значною мірою сприяють нашому розумінню етнографії Скіфії. За Геродотом племена скіфів поділялися на декілька груп:царські скіфи,скіфи-хлібороби і скіфи-орачі,скіфи-кочівники,таври,неври,меланхлени,гелони,алазони та калі піди.У Скіфії було сильне озброєне військо.

Сучасне розуміння об’єкта суспільної географії

Об’єктом науки є певний фрагмент реальності – духовної чи предметної,на який спрямована її увага і який опосередкований системою понять і категорій,методами дослідження. Сучасне розуміння об’єкта суспільної географії:людського суспільства в цілому чи його складових частин – населення, господарства, соціальної сфери; його складність і багато вимірність;внутрішнє членування суспільства;вивчення суспільства і його складових різними науками:суспільствознавство, філософія, історія, економіка;людиновимірність об’єкта суспільної географії;його сучасне розуміння через категорію людської життєдіяльності і цивілізації.Суспільство слід розуміти як складну систему декількох сфер. Діяльнісний підхід найбільше відповідає сучасному розумінню об’єкта суспільної географії.

 

Економічні та екологічні функції території

Функція території-це її значення у життєдіяльності суспільства.За змістом можна виділити такі функції:економічні,екологічні,соціальні,політичні,інформаційні та рекреаційні.

Економічні функції:донедавна вони вважалися головними. Полягають вони у тому,що певна територія виступає у географічному поділі та інтеграції праці. У цьому поділі її функції визначаються спеціалізацією(економічна орієнтація,спрямована на виготовлення товарів і послуг для зовнішнього споживання. Ще економічні функції можна поділити на виробничі та споживальні. Економічні функції залежать від господарства на деякій території.

Екологічні функції:пов’язані з роллю території у поліпшенні чи погіршенні стану довкілля сусідніх чи віддалених регіонів. Поліпшення довкілля залежить від природних характеристик території. Наприклад,Українські Карпати виконують волого постачальну функцію стосовно деяких районів.Так само і Чорнобильська аварія призвела до радіаційного забруднення багатьох сусідніх територій нашої держави а токож і сусідніх країн.

Конкретнонаукові методи у суспільній географії(КНМ)

КНМ-це ті методи,які застосовуються в окремих науках або у декількох близьких між собою наукових дисциплінах. Вони бувають:міждисциплінарні(це ті методи,які можуть застосовуватися у кількох пов’язаних генетично чи об’ єднаних спільність об’єкта дослідження науки) та спеціальні(це методи,які обґрунтовуються певною накуою і застосовуються головно у ній самій). В свою чергу міждисциплінарні поділяються на:1. Метод польових досліджень(МПД) застосовується для безпосереднього вивчення об’єкта шляхом спостереження за ним,інструментального вимірювання параметрів,дослідження функціонування,структури чи розвитку. У географії є особливий вид МПД - експедиційні дослідження. Вони передбачають досягнення певної наукової мети шляхом дослідження в польових умовах. Передбачають також такі етапи дослідження:початковий(вивчення джерел про об’єкт дослідження),власне польовий(збір всієї інформації та матеріалів),камеральний(аналіз,обробка,одержання висновків).2. Дистанційні методи-ті,що застосовуються з метою одержання наукових висновків шляхом аналізу і синтезу інформації,зафіксованої аерокосмічними знімками. Під час цього відбувається генералізація інформації. Цей метод тісно пов’язаний із методом картографічного моделювання.3.Картографічний метод-це складання картографічних моделей і одержання нового знання шляхом їх аналізу і перетворення. Цей метод складається з двох етапів:перший(складання карт),другий(використання карт для одержання інформації про явища які досліджуються).4. Метод аналізу аналогових ареалів-це вивчення подібних об’єктів шляхом їх орівняння,коли знання про один з них є достовірним. В основі цього методу є метод порівняння. У процесі його застосування виділяють два етапи:перший(визначення рис спільності між об’єктом який досліджується і вже відомим об’єктом),другий(вивчення рис відмінностями між…).5.Балансовий метод застосовується в конкретній економіці.Спеціальні методи поділяються на:1.Галузевий метод-це засіб вивчення компонентної структури ТВК регіону чи національного комплексу.2.Міжгалузевий метод застосовується з метою вивчення компонентної і компонентно-функціональної структури ТВК і територіальних соціально-економічних а також національних комплексів. Міжгалузевий комплекс-це с-сть кількох галузей,тісно пов’язаних за функцією,використання ресурсів,розв’язання певної територіальної проблеми.3. Метод енерговиробничих циклів. Впровадив у науку профессор Ніколай Колосовський у 1947 році. Метод був призначений для визначення компонентної структури ТВК великих економічних районів з метою їх типізації. ЕВЦ-це с-сть виробничих процесів,що послідовно розгортаються у великому економічному районі на основі поєднання певного виду сировини і енергії,починаючи від їх виготовлення і закінчуючи виробництвом продукції,придатної для кінцевого споживання.4. Метод територіально-виробничих комплексів застосовується для визначення функціональної структури економічних районів.5.Районний метод-це застосування відповідних теорій для визначення територіальної структури національного комплексу.

Фактори територіальної організації виробництва(ТОВ)

ТОВ- сукупність просторових зв’язків та структур, що визначають вплив географічних факторів на життєдіяльність суспільства і водночас через певні організаційні важелі формуються, вдосконалюються суспільством у його інтересах. Найчастіше, розглядаючи фактори виробництва, називають два узагальнюючі фактори: людину і природу, а в конкретній практиці – працю, капітал,землю та підприємство. При цьому праця – це діяльність людини, яка спрямована на досягнення певного корисного результату. Капітал розглядається як накопичені запаси засобів виробництва, що необхідні для ефективного використання ресурсного потенціалу регіонів, комплексного розвитку територій, припинення спаду виробництва, стабілізації та економічного зростання, вирішення гострих соціальних проблем. Виходячи із зазначеного, всю сукупність факторів територіальної організації виробництва можна об’єднати в 3 групи:

1. Фактори природного середовища – рельєф, агрокліматичні, географічні,земельні, біологічні, мінеральні ресурси.

2. Суспільні фактори – пов’язані з життям і господарською діяльністю людей, що постійно змінюються в просторі та часі.

3. Екологічні фактори – оптимізація стану навколишнього природного середовища, раціональне використання природно-ресурсного потенціалу.

територіальна організація виробництва – це динамічна система, діяльність якої визначається дією економічних законів. Просторовим їх виразом виступають закономірності – найбільш загальні об’єктивні тенденції територіальної організації виробництва, що характеризують взаємовідношення між територією та економічними об’єктами. Пізнання цих закономірностей знаходить свій вираз у практичній розробці керівних положень державної політики, тобто принципів територіальної організації виробництва, що трансформують закономірності в практичні установки. При цьому враховують також природні, суспільні, економічні фактори, властиві певній території.