Сформулювати рекомендації для батьків, вихователів та психолога дитячого садка щодо формування у дитини психологічної готовності до навчання у школі.

Батькам:

1. Частіше розмовляйте у присутності дитини про школу, шкільне життя. Спрямовуйте дитину на серйозне ставлення до навчання.

2. Не приховуйте труднощів, які чекають малюка у школі, але формуйте у нього впевненість у їх подоланні.

3. Частіше звертайте увагу дитини на її зовнішній вигляд, хороші вчинки школярів.
4. Навчіть сина чи дочку найпростіших навичок самообслуговування (вмиватися, чистити зуби, одягатися, доглядати одяг, акуратно їсти).

5. Привчіть дитину лягати спати та вставати у певний час (лягати спати не пізніше дев’ятій годині вечора, вставати о сьомій годині ранку).

6. Заохочуйте малюка до малювання кольоровими олівцями, письма ручкою (написання паличок, кружечків, квадратиків).

7. прищеплюйте дитині дбайливе ставлення до книжок, олівців, зошитів, фломастерів. Навчіть їх правильно гортати сторінки.

8. Не стримуйте інтерес до навчання, заохочуйте малюка до набуття знань, обміну враженнями від почутого, побаченого.

9. У будь – якій конфліктній ситуації не принижуйте гідності дитини, прагніть заохотити її до самовдосконалення.

10. Завжди прагніть підтримувати вихователя, вчителя, не критикуйте його в присутності дитини.

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ВИХОВАТЕЛЯМ ЩОДО ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ ГОТОВНОСТІ ДІТЕЙ ДО НАВЧАННЯ У ШКОЛІ ТА СПРИЯННЯ ЇХ АДАПТАЦІЇ ДО УМОВ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ:

Під готовністю дитини до шкільного навчання слід розуміти сукупність фізіологічних і психологічних особливостей дитини старшого дошкільного віку, яка забезпечує успішний перехід до систематично організованого шкільного навчання.

Діти з низьким рівнем функціональної готовності до шкільного навчання мають високий рівень втомлюваності, захворюваності у випадках «гарного» навчання, що зумовлено надмірним нервово-психічним напруженням у процесі виконання шкільних завдань. В інших випадках діти з низьким рівнем функціональної готовності з перших днів навчання потрапляють до категорії «невстигаючих».

У випадках раннього виявлення тих дітей, які у процесі організації їх діяльності на уроці потребують додаткової уваги з боку вчителя, окрім функціональної готовності до шкільного навчання діагностуються також і компоненти психологічної готовності. Зокрема: розвиток довільності уваги, пам’яті, які виявляються, насамперед, в умінні дитини слухати, розуміти й точно виконувати вказівки дорослих, використовувати зразки, виконувати завдання відповідно до правил тощо.

1. Соціально-психологічна готовність до школи:

- навчальна мотивація (хоче йти в школу; розуміє важливість і необхідність навчання; виявляє виражену цікавість до отримання нових знань);

- уміння спілкуватися з однолітками і дорослими (дитина легко вступає в контакт, неагресивна, уміє знаходити вихід з проблемних ситуацій спілкування, визнає авторитет дорослих);

- уміння прийняти навчальне завдання (уважно вислухати, за потребою уточнити завдання).

2. Розвиток шкільно-значущих психологічних функцій:

- розвиток дрібних м'язів руки (рука розвинена добре, дитина упевнено володіє олівцем, ножицями);

- просторова орієнтація, координація рухів (уміння правильно визначати вище - нижче, вперед - назад, зліва - справа);

- координація в системі очей - рука (дитина може правильно перенести в зошит простий графічний образ, узор, фігуру - зорово сприймати на відстані (наприклад, з книг);

- розвиток логічного мислення (здатність знаходити схожість і відмінність різних предметів при порівнянні, уміння правильно об'єднувати предмети в групи за загальними істотними ознаками);

- розвиток довільної уваги (здатність утримувати увагу на виконуваній роботі протягом 15-20 хвилин);

- розвиток довільної пам'яті (здібність до опосередкованого запам'ятовування: пов'язувати матеріал, що запам'ятовується з конкретним символом /слово - картинка або слово - ситуація).

Які вимоги пред'являє школа до розвитку мови дитини?

• Уміння правильно вимовляти всі звуки мови і розрізняти їх на слух.
• Уміння вживати різні частини мови точно по змісту.
• Уміння використовувати в мові синоніми, антоніми, іменники з узагальнюючим значенням.
• Уміння відповідати на питання і задавати їх.
• Уміння самостійно передавати зміст літературних текстів.
• Уміння складати розповіді про предмети (за планом, запропонованому дорослим, по картинці, по серії сюжетних картинок).
• Кругозір (уявлення дитини про світ достатньо розгорнене, розвинена пам'ять, увага, інші інтелектуальні здібності).

З шести або з семи років потрібно віддавати дитину в 1 клас?

Однозначно відповісти на це питання не можна, оскільки необхідно враховувати ряд чинників, що визначають підготовленість дитини до навчання. Саме від того, наскільки дитина розвинена фізично, психічно, розумово, а також який стан здоров'я дитини, і залежатиме, з якого віку їй необхідно почати навчання в школі. Має значення весь комплекс чинників, що визначають рівень розвитку дитини, при якій вимоги систематичного навчання не будуть надмірними і не приведуть до порушення її здоров'я.

Нагадаємо, що у дітей, не підготовлених до систематичного навчання, важче і довше проходить період адаптації (пристосування) до школи, у них набагато частіше виявляються різні труднощі навчання, серед них значно більше неуспішних, і не тільки в першому класі.

Добре підготовлена до школи дитина повинна уміти планувати свою діяльність:

- якщо дитина може поставити мету і досягти її – ми говоритимемо про високий рівень планування;

- якщо малюк, поставивши мету, здійснить її лише частково, - це середній рівень планування;

- якщо дії дитини абсолютно не відповідають поставленій меті або дитина діє хаотично, абсолютно не намагаючись досягти мети, ми маємо справу з низьким рівнем розвитку даної якості.

Дуже важлива характеристика готовності до школи – це уміння контролювати результат своїх дій:

- якщо дитина може самостійно порівняти результат своїх дій з поставленою раніше за мету, можна вважати, що у неї високий рівень контролю;

- якщо дитині вдається це тільки частково, за участю дорослих, можна говорити про середній рівень розвитку функції контролю;

- якщо дитина абсолютно нездатна співвіднести свої результати з поставленим завданням – це низький рівень розвитку контролю.

Мотивація навчання, як прагнення знаходити приховані властивості предметів, закономірності у властивостях навколишнього світу і їх використання – обов'язкова умова готовності дитини до школи.

- При низькому рівні розвитку даної характеристики малюк орієнтується тільки на безпосередньо доступні органам чуття властивості предметів.

- Якщо дитина прагне використовувати деякі узагальнені властивості навколишнього світу, ми констатуємо середній рівень розвитку мотивації напвчання.

- При високому рівні розвитку навчальної мотивації у дитини спостерігається явне прагнення знаходити приховані від безпосереднього сприйняття властивості навколишнього світу, визначати закономірності і використовувати їх в своїй діяльності.

Розглядаючи рівень розвитку мислення, ми повинні мати на увазі наступне:

- високий рівень розвитку інтелекту характеризується умінням слухати іншу людину, виконувати такі логічні операції, як аналіз, узагальнення, порівняння, класифікація словесних понять;

- при середньому рівні розвитку інтелекту операції порівняння і узагальнення виконуються без помилок, а складніші операції - аналіз, синтез, абстракція і конкретизація – з помилками;

- дитина з низьким рівнем демонструє явну відсутність уміння слухати іншу людину, припускається численних помилок у виконанні логічних операцій, як простих, так і складніших.

При недостатньому запасі знань дуже важливо стимулювати інтерес дитини до оточуючих, фіксувати її увагу на тому, що вона бачить під час прогулянки, на екскурсіях. Необхідно зацікавити дитину предметами і явищами навколишнього світу, одночасно розширивши її кругозір, стимулюючи пізнавальну активність дошкільника. Необхідно привчати дитину розказувати про свої враження від побаченого або почутого, такі розповіді необхідно уважно і зацікавлено вислуховувати, навіть якщо вони односкладові.

Для підвищення рівня розвитку мислення і мови велике значення має участь дитини в рухових і розвиваючих колективних іграх. При цьому необхідно частіше довіряти їй виконання ролей, що вимагають активного мовного спілкування з іншими дітьми. Не треба прагнути «натренувати» дитину на розуміння і виконання завдання, які використовуються для тестування. Це може створити лише видимість успіху, що неминуче приведе до появи труднощів в період адаптації дитини до школи.

Усе це потрібно враховувати під час організації навчального процесу дітей шестирічного віку, незалежно від того, де він здійснюється - у підготовчих групах дитячих садків чи в перших класах шкіл. Навчальні заняття із шестирічними дітьми вимагають ігрових методів, "дошкільного" режиму тощо, а жорсткі умови формалізованої системи шкільного навчання є абсолютно недопустимими.

Для формування навичок спілкування з вчителем, а також довільності поведінки дитини, необхідно застосовувати сюжетно-рольові ігри з дорослими як рівними партнерами по грі, а на подальших етапах - спільну продуктивну діяльність з дорослими. Сюжетно-рольові ігри забезпечують встановлення позитивного емоційного ставлення до дорослого і перехід дитини від безпосередньої імпульсивної поведінки до довільної, опосередкованої правилами. Формуванню внутрішньої позиції дитини як школяра, сприяють сюжетно-рольові ігри «в школу». В процесі такої гри дитина може безпосередньо ознайомитися з шкільним режимом, та правилами яких слід дотримуватись. Однак їх слід вводити поступово, щоб не перевантажити дитину і не знищити її позитивної мотивації. Про готовність може свідчити бажання дитини грати роль не вчителя, а учня. Досить корисним є також екскурсії до школи і спілкування зі школярами.

Загальні рекомендації психологам з формування адекватної самооцінки і правильних уявлень про себе у дітей дошкільного віку:

. Оптимізація батьківсько - дитячих відносин: необхідно, щоб дитина росла в атмосфері любові, поваги, бережливого ставлення до її індивідуальних особливостей, зацікавленість у його справах і заняттях, впевненості та послідовності у виховних впливах з боку дорослих.

2. Оптимізація відносин дитини з однолітками: необхідно створити умови для повноцінного спілкування дитини з іншими; якщо у нього виникають труднощі у відносинах з ними, потрібно з'ясувати причину і допомогти дошкільнику набути впевненості у колективі однолітків.

3. Розширення і збагачення індивідуального досвіду дитини: чим різноманітніше діяльність дитини, чим більше можливостей для активних самостійних дій, тим більше в нього можливостей для перевірки своїх здібностей і розширення уявлень про себе.

4. Розвиток здатності аналізувати свої переживання і результати своїх дій і вчинків: завжди позитивно оцінюючи особистість дитини, необхідно разом з ними оцінювати результати його дій, порівнювати зі зразком, знаходити причини труднощів і помилок і способи їх виправлення. При цьому важливо формувати у дитини впевненість, що він впорається з труднощами, доб'ється хороших успіхів, у нього все вийде.