Діагностика сформованості мотиваційної готовності дітей шестирічного віку до шкільного навчання

 

Як уже зазначалося раніше, метою констатувального етапу педагогічного експерименту було здійснення діагностики стану сформованоств мотиваційної готовності до навчання у школі учнів 1-го класу.

У проведенні дослідження брали участь 18 дітей 1-го класу навчально-виховного комплексу «Школа – дитячий садок» с. Удайці, Прилуцького району, Чернігівської області. 5 учнів класу не відвідували дитячий садок. 3 учні виховуються у неповних сім’ях, так як батьки розлучені і діти проживають з мамами. Також 1 дитина (Іванна Л.) проживає із бабусею та дідусем, поки батьки дівчинки на заробітках.

На констатувальному етапі педагогічного експерименту було здійснено відбір традиційних методик, які представлені зокрема такими:

• опитувальник для визначення рівня сформованості шкільної мотивації учня 1-го класу (див. додаток А);

• методика «Драбинка мотивів» (А. В. Божович, В. К. Маркова) (див. додаток Б);

• анкета для оцінювання рівня шкільної мотивації та адаптації Н. Лусканової (див. додаток В);

• малюнкова методика «Про найцікавіше» і «У школі»;

• «Розмова про школу» (за Т. А. Нєжновою) (див. додаток Г);

• тест – вибір ситуації на вивчення мотиваційної готовності дитини до навчання у школі (за Т.Д. Марцинковською) (див. додаток Д);

• графічний тест на виявлення навчальної мотивації (за М.Гінзбургом) (див. додаток Ж).

Методики підібрано таким чином, щоб з усіх боків дослідити прояв сформованості мотиваційної готовності дитини до навчання у школі та отримати об’єктивні результати. По кожній методиці проводилась індивідуальна робота з кожним учнем, отримані результати фіксувались у спеціальні бланки, а потім заносились до зведеної таблиці. Рівень сформованості мотиваційної готовності дитини до навчання в школі визначався за середнім зваженим показником за усіма 7-ми методиками.

Проаналізуємо отримані результати по кожній із зазначених методик.

На самому початку з метою виявлення ставлення дитини до школи нами було проведено опитувальник для визначення рівня сформованості шкільної мотивації учня 1-го класу (див. додаток А). Зміст опитувальника включав як основні, так і допоміжні запитання, за допомогою яких можна було виявити три види ставлення дітей до школи: позитивне, нейтральне та негативне, що, в свою чергу, відповідають трьом рівням сформованості досліджуваної якості, а саме: високому, середньому та низькому.

1. Діти з високим рівнем сформованості мотиваційної готовності висловлювали позитивне ставлення до навчання у школі. Дітям цієї групи подобається, коли їм розповідає учитель багато цікавого і нового, вони охоче піднімають руку, беруть участь у ході уроку. Усі діти цієї групи відвідували дитячий садок. На запитання «Де більше подобається – у школі чи у дитсадку? Чому?» Всі діти однозначно відповідають, що їм у школі дуже подобається. «Дитсадок для дошкільнят, а ми – вже учні, дорослі, повинні вчитись і ходити до школи», - говорить Таня Г. На запитання «Що тобі найбільше подобається в школі?» ці діти відповідають: «Подобається, коли тебе викликають до дошки відповідати на запитання» (Єгор К.); «Подобається писати, малювати, читати, рахувати» (Інна С.); «В школі мені все подобається, а особливо уроки математики» (Юля К.).

2. Діти з середнім рівнем сформованості мотиваційної готовності висловлюють в більшості позитивне ставлення до навчання у школі, проте затрудняються дати відповідь на запитання «Чим їм подобається школа?». Їх приваблюють не зміст навчання, не розповідь учителя, а зовнішні атрибути шкільного життя: новий портфель, багато фломастерів, нові підручники (Міра Я.); «Подобається, що між уроками є перерви, коли можна побігати з друзями» (Діана О.). Діти цієї групи проявляють інтерес до навчання, але цей інтерес зовнішній, нестійкий, неглибокий.

3. Діти з низьким рівнем сформованості мотиваційної готовності до навчання в школі проявляють байдуже ставлення до шкільного навчання, не виявляють особливого інтересу до уроків. На запитання «Де більше подобається – у школі чи у дитсадку? Чому?»- відповідають, що в школі, бо тут не заставляють їсти і не кладуть спати (Олена М.). На уроках такі діти пасивні, вони замкнуті в собі, часто відволікаються, не чують розповіді учителя, на його зауваження реагують слабо.

Кількісний аналіз результатів проведеного опитувальника для визначення рівня сформованості шкільної мотивації учнів 1-го класу подано в таблиці 2.1.

 

Таблиця 2.1

Результати дослідження сформованості мотиваційної готовності до навчання учнів 1-го класу за опитувальником для визначення рівня сформованості шкільної мотивації

Рівень готовності	Кількісний показник
К-сть учнів	%
Високий рівень
Середній рівень
Низький рівень

 

Як видно із таблиці 2.1, у дітей 1-го класу переважає середній рівень сформованості досліджуваної якості (всього 56 %), для 22% учнів 1-го класу характерним є високий і стільки ж учнів мають низький рівень сформованості мотиваційної готовності.

Друга методика «Драбинка мотивів» (А. В. Божович, В. К. Маркова) передбачала виявлення домінування у першокласників двох видів мотивів: пізнавальних чи соціальних. Дітям пропонувалося 8 тверджень, серед яких вони повинні були кожного разу обирати якесь одне і визначати так звану «драбинку» - ієрархію мотивів.

У більшості дітей (12 – що становить 67%) домінуючими виявились пізнавальні мотиви, і лише у 6 дітей класу (33%) мають місце переважання соціальних мотивів. Це явище цілком закономірне, адже діти, які тільки прийшли до 1-го класу ще не повною мірою усвідомлюють соціальну значимість навчальної діяльності. Першокласники розглядають процес навчання у школі як діяльність, яка спрямована на відкриття перед ними незнайомого оточуючого світу. Шестирічні першокласники хочуть багато знати, навчаються тому, що їм подобається сам процес навчання, вони люблять, щоб їх хвалив учитель.

Наступним етапом констатувального експерименту було проведення анкети для оцінювання рівня шкільної мотивації та адаптації Н. Лусканової, яка передбачала виявлення ставлення учнів до школи, учителя, однокласників. Відповідаючи на запитання анкети, всі учні дали позитивні відповіді на 1, 2, 6, 9 запитання, що свідчить про їх бажання відвідувати школу, спілкуватися з учителем, однокласниками. Окремі учні ствердно відповідали на запитання типу «Тобі подобається, коли у вас немає якого-небудь уроку?» або «Ти хотів би, щоб у школі залишилися тільки перерви?» і навпаки відповіли «ні» на запитання «Якби вчитель сказав, що завтра в школу не обов’язково приходити всім учням, ти б пішов до школи?», що свідчить про низький рівень сформованості у них мотиваційної готовності до шкільного навчання.

Результати анкетування за методикою Н. Лусканової подано у таблиці 2.2.

 

Таблиця 2.2

Результати дослідження сформованості мотиваційної готовності до навчання учнів 1-го класу за методикою Н. Лусканової

Рівень готовності	Кількісний показник
К-сть учнів	%
Високий рівень
Середній рівень
Низький рівень

 

 

Порівняння результатів, вміщених у табл. 2.1 та 2.2, дають підстави зробити висновок про те, що кількісні показники по обох методиках співпадають, а це в свою чергу дозволяє констатувати той факт, що не у всіх учнів 1-го класу сформоване адекватне уявлення про школу і ставлення до неї.

Цікавим у плані нашого дослідження було використання малюнкового тесту, завданням якого було запропоновано учням намалювати два малюнки «Про найцікавіше» і «В школі». І хоч деякі психологи стверджують, що такий тест краще проводити у другому півріччі, ми все ж-таки спробували його провести на початковому етапі навчання дітей. Проводячи даний тест, ми не враховували якості виконання малюнка, так як досвід малювання у дітей ще не значний.

Необхідність використання для діагностики двох малюнків пояснюється тим, що, по-перше, вони дозволяють порівняти два малюнки за кольором, а отже, і більш точно визначити емоційне ставлення до зображуваного; по-друге, включення шкільної теми в малюнок «Про найцікавіше» свідчить про явно виражене позитивне ставлення до школи.

Для діагностики мотивації навчання молодших школярів по відношенню до кожного з виділених показників ми використовували два види характеристик малюнків:

1) формальні характеристики, що виявляють емоційне ставлення учня до школи;

2) змістовні характеристики, що виявляють ставлення учня до навчання.

До формальних характеристик були віднесені наступні:

а) колір малюнка:

– темні, холодні тони (темно-коричневий, синій і т. д.) вважаються проявом негативних емоцій, тобто негативного ставлення до зображуваного;

– світлі, теплі тони (жовтий, червоний і т. д.) вважаються проявом позитивних емоцій, тобто позитивного ставлення до зображуваного;

б) ретельність виконання деталей малюнка:

– при позитивному ставленні зображуване промальовується з усім старанням; – при негативному – малюється недбало;

в) творче або формальне ставлення до малюнка: динамічність малюнка, свобода його композиції, наявність сюжету, його завершеність. Творче ставлення до малюнка визначається наявністю вищенаведених характеристик. Воно свідчить про позитивне емоційне ставлення до зображуваного.

До змістовним характеристик, що виявляє показники діагностики мотивації навчання школярів, були віднесені такі:

1. Кількість малюнків «У школі»:

а) якщо учень приніс один або кілька малюнків «Про найцікавіше» і жодного малюнка «У школі», незважаючи на численні нагадування, це свідчить про його негативне ставлення до навчання;

б) якщо учень приніс з власної ініціативи більше одного малюнка на шкільну тему, це свідчить про його позитивне ставлення до навчання.

2. Включення шкільної теми в малюнок «Про найцікавіше». Якщо включена, то це надійно свідчить про позитивне ставлення учня до навчання.

3. Момент шкільного життя, відбитий в малюнку:

а) урок;

б) перерва;

в) ситуація, зовні пов’язана зі школою:

«Відхід від школи» - при зображенні тільки шкільної будівлі; малюнок на тему зі зміненою назвою «В школу». Зміст малюнка учня оцінюється за даними характеристикам з точки зору вираженості позитивного («а») чи негативного ставлення до навчання («б», «в»). Якщо зображується урок, це може служити показником того, що навчання є для учня особистісно значимою діяльністю; якщо зображується перерва або інші зовнішні по відношенню до навчання ситуації, отже, для учня особистісно значущої є не навчальна, а, наприклад, ігрова діяльність.

4. Відображення змісту навчання:

а) наявність в малюнку деталей, пов’язаних з окремими шкільними предметами;

б) наявність в малюнку деталей, які свідчать про орієнтацію на оцінку.

Наявність в малюнку даних характеристик також може свідчити про те, що навчання є для школяра особистісно значущою діяльністю.

5. Відображення спілкування з іншими суб’єктами:

а) з учителем;

б) з однолітками;

в) зображений сам автор малюнка;

г) зображений вчитель і учні;

д) зображений будь-який учень того ж класу, але не автор малюнка.

Дані можливі варіанти включення суб’єктів у зміст малюнка можуть бути інтерпретовані по-різному в залежності від вмісту малюнка в цілому. Однак зображення вчителя, як правило, може свідчити про його особистісну значущість для школяра. У той же час не можна забувати про те, що деякі школярі просто не вміють малювати людей. Виявлені формальні та змістовні характеристики малюнка не є рівнозначними для діагностики мотивації навчання молодших школярів. Серед формальних характеристик малюнка визначальне значення має колір. Серед змістовних характеристик малюнка вичерпну інформацію про те, що навчання є для школяра особистісно-значущою діяльністю, може дати, наприклад, включення дитиною шкільної теми в малюнок «Про найцікавіше».

Проведене дослідження показало, що обидва малюнки слід давати школярам додому. Якщо малюнок «У школі» дається на уроці, то більшість школярів малює те, що бачить перед очима – виходять стереотипні зображення класної дошки, шаф, і тільки при явно вираженому відношенні до навчання зустрічаються окремі яскраві малюнки.

В цілому малюнкова методика дозволила отримати дані по всіх виділених показниках мотивації навчання молодших школярів. Для адекватної інтерпретації змісту малюнка за виділеними показниками після того, як учень приніс малюнок, була проведена бесіда з уточнення його змісту.

Враховуючи всі зазначені показники під час аналізу дитячих малюнків. Ми прийшли до висновку про те, що всі діти охоче малюють школу, вчителя, своїх однокласників, шкільні речі. І хоч їхні малюнки ще не досконалі, окремі деталі у них напрочуд смішні, але їхні розповіді, які є багатим доповненням до малюнків, вказують на те, що у дітей проявляється пожвавлений інтерес до навчальної діяльності. Тільки 3 дітей із 18 не виконали завдання учителя і не принесли малюнки. Причину невиконання завдання вони не пояснили. У двох учнів малюнки були зафарбовані сірими, чорними кольорами. На малюнках із серії «Про найцікавіше» ці учні малювали машинки, літаки, рибалку (це свідчить про те, що школа і шкільне навчання для них залишається на другому плані).

Результати малюнкового тесту вміщено у таблиці 2.3.

Таблиця 2.3

Результати дослідження сформованості мотиваційної готовності до навчання учнів 1-го класу за малюнковим тестом

Рівень готовності	Кількісний показник
К-сть учнів	%
Високий рівень
Середній рівень
Низький рівень

 

 

Для більшої об’єктивності визначення рівня сформованості мотиваційної готовності учнів 1-го класу до шкільного навчання нами були проведені методики «Розмова про школу» (за Т. А. Нєжновою), тест – вибір ситуації на вивчення мотиваційної готовності дитини до навчання у школі (за Т.Д. Марцинковською) та графічний тест на виявлення навчальної мотивації (за М.Гінзбургом) (їх опис подано у додатках Г, Д.Ж). Отримані результати узагальнено і зведено у таблицю 2.4.

 

Таблиця 2.4

Узагальнені результати рівнів сформованості мотиваційної готовності учнів 1-го класу за всіма методиками (констатувальний етап педагогічного експерименту)

 

Методики	Рівні
Високий	Середній	Низький
Опитувальник для визначення рівня сформованості шкільної мотивації учня 1-го класу	К-сть учнів	%	К-сть учнів	%	К-сть учнів	%
	22%		56%		22%
«Драбинка мотивів» (А.В. Божович, В.К.Маркова)	Високий	Середній	Низький
	33%		45%		22%
Анкета для оцінювання рівня шкільної мотивації та адаптації Н. Лусканової	Високий	Середній	Низький
	22%		56%		22%
Малюнкова методика «Про найцікавіше» і «У школі»	Високий	Середній	Низький
	33%		39%		28%
«Розмова про школу»(за Т. А. Нєжновою)	Високий	Середній	Низький
	22%		45%		33%
Тест вивчення мотиваційної готовності дитини до навчання у школі (за Т.Д. Марцинковською)	Високий	Середній	Низький
	22%		45%		33%
Графічний тест на виявлення навчальної мотивації (за М.Гінзбургом)	Високий	Середній	Низький
	33%		39%		28%
	Високий	Середній	Низький
	22%		45%		33%

 

Як видно із таблиці 2.4, за всіма методиками дослідження показники високого, середнього та низького рівнів сформованості мотиваційної готовності учнів 1-го класу до шкільного навчання становлять відповідно 22%, 45% та 33% (див. табл. 2.5 та діаграму на рис. 2.1).

 

Таблиця 2.6

Результати дослідження мотиваційної готовності до навчання учнів 1-го класу(констатувальний етап педагогічного експерименту)

 

Рівень готовності	Кількісний показник
К-сть учнів	%
Високий рівень
Середній рівень
Низький рівень

 

 

Рис. 2.1 Співвіднесення рівнів сформованості мотиваційної готовності до навчання учнів 1-го класу

 

В ході дослідження на основі раніше зазначених методик було виявлено, що учні, які виявили високий рівень емоційної готовності, виявили також і високий рівень мотиваційної готовності.

Дані показники виявилися взаємопов’язаними, що дало нам підставу стверджувати, що з 18 обстежених дітей

• низький рівень мотиваційної готовності мають 6 учнів досліджуваної групи першокласників, що становить 33% від загальної кількості дітей. У цих учнів мотиви до навчання майже не сформовані, або ж зовнішні мотиви переважають над внутрішніми;

• 8 школярів виявили достатню мотиваційну готовність до навчання у школі (що становить 45%);

• 4 дітей з нашої вибірки виявили високий показник мотиваційної готовності до навчання у школі, що становить 33% від загальної кількості учнів. Високий відсоток низького рівня сформованості мотиваційної готовності дітей до навчання у школі можна пояснити тим, що деякі діти, віднесені до цієї групи, не відвідували дитячого садка, а вдома батьки не приділяли належної уваги їх підготовці до школи.

Отже, у ході констатувального етапу педагогічного експерименту було дослідженомотиваційну готовність першокласників до навчання, в результаті чого було виділено три умовних рівні:

• низький рівень, який характеризується мало усвідомленою мотивацією, недостатніми уявленнями про школу та її значення у житті школяра;

• середній, що має ознаки усвідомлення спонукальних мотивів, слабко вираженимпізнавальним інтересом, ситуативним ставленням до шкільного навчання;

• високий рівень, що характеризується усвідомленою мотивацією, достатньо чіткими уявленнями про школу, сформованістю як пізнавальних так соціально значимих мотивів навчання.

Результати констатувального етапу педагогічного експерименту засвідчили, що готовність першокласників до навчання в школі не завжди відповідає програмним вимогам. Це пов’язано, в першу чергу,з фізіологічними та психологічними особливостями шестирічок. Також у них тільки розпочинають формуватися, розвиватися й засвоюватися способи і прийоми нової діяльності – процесу навчання.

Результати, отримані нами в ході констатувального етапу педагогічного експерименту, дозволили намітити труднощі адаптації в аспекті мотиваційної готовності. Узагальнені труднощі, які пов’язані з низьким рівнем сформованості мотиваційної готовності у деяких дітей до навчання в школі, розміщено в таблиці 2.7

 

Таблиця 2.7

Прояв ознак труднощів адаптації до шкільного навчання, які пов’язані з низьким рівнем сформованості мотиваційної готовності у дітей 1-го класу

 

Прояв труднощів	Ознаки труднощів	Учні 1 класу
К-сть учнів	%
МОТИВАЦІЙНА ГОТОВНІСТЬ
1.	Замкнутість	Дитина «замкнута в собі» та не має потреби в спілкуванні з однокласниками. В більшості випадків це діти, які не відвідували раніше дитячий садочок. Такі діти практично не мають друзів у класі, мало з ким спілкуються, зачасту плаксиві та дуже вразливі. Школяр байдуже відноситься до думки колективу, його оцінки та схвалення.		28%
2.	Пасивність	Учень не має бажання знайти певне місце в системі доступних йому суспільних відносин. Діти, які мають труднощі цього типу, не охоче беруть участь у колективних справах та пасивно спостерігають за тим, що відбувається навколо них.		16,5%
3.	Байдужість	Школяр не має потреби в інтелектуальній активності і в оволодінні новими уміннями, навичками і знаннями. Зазвичай такі діти пасивні під час уроків та перерв.		28%
	Відсутність інтересу до навчання	Учень не має інтересу до знань, процесу їх отримання за рахунок додаткових зусиль. Уявлення про школу нечіткі, спотворені..		11%

Для того, щоб спланувати подальшу роботу вчителя початкової школи щодо формування мотиваційної готовності учнів 1-го класу, було досліджено систему діяльності вихователя, яка проводилася у попередні роки з нашими вихованцями в умовах ДНЗ. Основна увага при цьому була зосереджена на методах та формах роботи з формування вихователем адекватних уявлень у дітей про школу. Детально зупинимось на аналізі цього питання.

 

Система роботи по забезпеченню наступності в діяльності вихователя ДНЗ та вчителя початкової школи з формування мотиваційної готовності дітей до шкільного навчання (формувальний етап педагогічного експерименту)

 

Як уже зазначалося, мотиваційна готовність до школи – одна з важливих ланок у загальній системі підготовки дітей до навчання. Вона виступає в єдності з розумовою, емоційною та вольовою підготовкою. Бажання стати учнем, потреба в навчанні з’являється в кінці дошкільного віку майже у всіх дітей. Воно пов’язане з тим, що дитина починає усвідомлювати своє становище як таке, що не відповідає її зрослим можливостям. Вона вже не задовольняється тими засобами наближення до життя дорослих, які дає їй гра. Психологічно вона ніби переростає гру й становище школяра уявляється певним щаблем до дорослості. Навчання як відповідальна справа, до якої ставляться з повагою, починає усвідомлюватись як засіб досягнення бажаної зміни становища, «виходу» з дитинства. Ось чому навчання приваблює до себе саме тим, що це серйозна діяльність, значуща не тільки для самої дитини, а й для тих, хто її оточує. Про це свідчить практика й висновки спеціальних досліджень (Л.І. Божович, Н.С. Морозова, Л.М. Славіна, В.К. Котирло). Навіть любов до свого дитячого садка, до ровесників і вихователів не утримує старших дошкільників від прагнення перейти до школи. Дітей цікавлять і деякі зовнішні аспекти шкільного життя, учнівське приладдя, виконання учнівських обов’язків.

Основними компонентами мотиваційної готовності є правильні уявлення про школу та навчання як важливу й відповідальну діяльність, а також пізнавальний інтерес до навколишнього.

Спілкування з вихователями дитячих садків, спостереження за дітьми, бесіди з ними про школу дозволяють виявити зміст і характер їх уявлень про шкільну дійсність.

Діти, мотиваційно не готові до школи, байдуже ставляться до навчання. Вони приходять зовсім не підготовлені до шкільного життя. І хоча серед них є такі, що вміють читати і писати, лічити, додавати і віднімати, проте коли в них ще не виникло правильного ставлення до навчання, до шкільних вимог, вони забувають про свої учнівські обов’язки.

Для ілюстрації розглянемо такий приклад. Першокласниця Валерія К. розвинена в інтелектуальному відношенні дівчинка. Вступаючи до школи, вона виявила вміння лічити, розв’язувати нескладні задачі, читати по складах.

Ось яку характеристику дала Валерії вчителька на початку уроку:

«Валерія на уроках неуважна, часто відволікається. Її інтереси суто дитячі: любить гратися й шукає для цього першої нагоди. Навіть під час уроку шукає можливість погратися ручкою, пензликом чи лінійкою. Дуже часто доводиться відбирати в неї на уроках різні іграшки, ляльки, якісь картинки, кольорові папірці, що їх вона приносить в школу для гри. Дівчинка ще не розуміє, що навчання в школі вимагає іншого ставлення, ніж раніше, коли вона перебувала в дитячому садку. Не розуміє всієї складності та відповідальності шкільного життя. Замість того, щоб писати в зошиті, - малює. На зауваження не реагує. Взагалі, на уроках робить не те, що необхідно робити, а те, що їй заманеться. Коли в неї щось не виходить, ставиться до цього безтурботно. Якщо не встигає закінчити завдання, не хвилюється. Навчається посередньо».

Наведений приклад яскраво показує: якщо діти не усвідомлюють свого нового становища й переносять дошкільні інтереси в шкільне життя, це призводить до негативних проявів у поведінці на уроках і спричиняє відставання в навчанні. Саме це ставить перед вихователем завдання: поряд з наданням дітям необхідних знань, виробленням у них навчальних умінь і навичок, важливо формувати в них правильне уявлення про школу, навчальну діяльність, викликати інтерес до навчання.

Для формування в дошкільників правильних уявлень про школу вихователь використовує в своєму арсеналі безліч простих і доступних засобів: читання книжок про школу, ознайомлення з деякими правилами поведінки учня, відвідання разом з дітьми школи, де вони навчатимуться. Вихователь розповідає дітям про те, як зміниться їх життя, коли вони стануть школярами: учень повинен щодня ходити до школи, так само як дорослі на роботу, виконувати в класі й удома ті завдання та вправи, які пропонує вчителька; наголошує на тому, що в школі доведеться підкорятися певному режиму й правилам поведінки. Щоб добре вчитися, треба бути уважними, дисциплінованими, охайними.

Під час виконання дітьми завдань на заняттях з різних розділів програми, вихователь підкреслює, що всі ці завдання подібні до шкільних, а тому їх треба виконувати сумлінно, правильно і обов’язково доводити до кінця. Тому, хто не виконав якогось завдання, зауважує, що в школі вчителька була б не задоволена цим. Словом, принагідно, але неухильно вихователь настроює вихованців на значущість того, що вимагає школа.

Наведемо приклади того, як вихователь використовує організаційний момент на заняттях з дошкільниками з тим, щоб акцентувати увагу дітей на необхідності правильної поведінки.

• «Діти, слухайте уважно. Незабаром ви підете до школи, а в школі потрібно бути дуже зосередженими».

• «Треба сидіти тихо, не відволікатися. Робити тільки те, що потрібно, а не те, що хочеться. Як у школі».

• «На заняттях слід правильно сидіти, так, як учні в школі».

У дитячому садку широко застосовується такий прийом, як аналіз вихователем дитячих робіт. І коли йдеться про підготовку дітей до школи, то він не обмежується загальною оцінкою або судженням «гарно», «не гарно», а приділяє особливу увагу тому, як виконано завдання: чи відповідає воно вимогам, які поставив вихователь спочатку, чи володіє дитина певними навичками, в чому проявилася дитяча творчість, своєчасність виконання роботи тощо. Іноді діти виконують завдання абияк, не досить точно або не доводять його до кінця, і це повторюється від заняття до заняття. Перенесена до школи, ця звичка негативно позначається на якості засвоєння знань. Тому вихователь ДНЗ наполегливо шукає способи заохочення дітей, щоб вони сумлінно ставилися до своєї роботи.

Формуванню в дітей позитивного ставлення до школи допомагають різні режимні процеси. Наприклад, у роздягальні вихователь доречно зауважує, що слід привчатись швидко роздягатись і вдягатись, не чекаючи сторонньої допомоги, бо в школі ніхто не допомагатиме – учні все роблять самі. Під час екскурсій, прогулянок за межі дитячого садка, підкреслює: «Поводитися слід так, як майбутні школярі».

Таким чином, вихователь і під час виконання дітьми режимних процесів проводить аналогію між школою і дитячим садком, виховує в дітей належну установку на школу. Порівнюючи життя й діяльність в дитячому садку і в школі, вихователь поступово добивається того, що дошкільники починають розуміти суть шкільного життя. І не тільки розуміти, а й прагнути стати такими, як школярі.

Правильні уявлення про школу – лише один бік справи. Важливо, щоб знання дітей не лишалися формальними відомостями, а були просякнуті почуттям – радісного очікування, трепетного хвилювання, приємних вражень від знайомства з школою. Тільки коли уявлення й знання «обростають» емоціями, у дітей формується відповідальне ставлення до майбутнього навчання. Тоді мотив «я хочу до школи» стає дійовим і переростає в справжнє прагнення.

У системі навчально-виховної роботи дитячого садка передбачені й спеціальні заходи для ознайомлення дітей зі школою і наступною навчальною діяльністю: екскурсії до школи, зустрічі з учителями, учнями початкової школи. Вихователем розроблено плани-конспекти занять по ознайомленню старших дошкільників зі школою та спрямованих на формування у них позитивної мотивації щодо шкільного навчання. Для того, щоб забезпечити ефективність запропонованих занять, важливо врахувати певні поради щодо їх організації і проведення.

Зупинимось на окремих з них.

Поширеним видом діяльності є екскурсія до школи. Її мета – ознайомити дітей не тільки із зовнішніми сторонами життя школи, а й розкрити основний зміст навчального процесу. Тому не слід обмежуватися просто відвідуванням школи, ознайомленням так би мовити з речами, шкільним обладнанням. Важливіше інше – розкрити їм живе життя учнів. Тут стануть у пригоді і знайомство з черговими, що відповідають за чистоту і порядок у класі, і догляд за квітами тощо. Не треба боятися показувати дітям урок. За домовленістю з учителькою на ньому можна побути всього 10-15 хвилин, але користь від цього величезна. Діти наочно побачать, що роблять учні, як старанно вони пишуть у зошитах, читають, лічать, запам’ятовують, їх серйозне й відповідальне ставлення до роботи. Безпосереднє знайомство надовго зберігається в пам’яті і викликає емоційний відгук дітей на все бачене в школі.

Варто вказати на те, що вся атмосфера життя в групі має бути просякнута підготовкою дітей до тих змін, які чекають на дошкільнят через рік. Йдеться про те, щоб викликати в них радісне очікування, а водночас і розуміння важливості подій.

Відвідини школи, розповіді про неї, зустрічі з першокласниками, учителями – все це вводить дошкільників у шкільну дійсність і сприяє правильному розумінню ними своїх майбутніх обов’язків. Внаслідок систематичної роботи у дітей складаються правильні, чіткі уявлення про школу. Школа – це будинок, в якому навчаються учні. Вони вчаться писати, читати, рахувати, розв’язувати задачі, пізнають багато нового, цікавого, незвичайного. У школі навчає вчителька, а в дитячому садку – вихователька; в школі заняття проходять у класі. У дитячому садку діти виконують завдання на заняттях, готуючись до школи, але в них ще залишається багато часу, щоб гратися, ліпити, малювати, ходити на прогулянки. В класі стоять парти, є дошка, на якій учні пишуть, стіл, за яким сидить учителька. На парти школярі кладуть свої зошити, книжки, пенали, ручки. Сидячи за партами, вони пишуть у зошитах, читають книжки, відповідають на запитання вчительки.

Усвідомлюють діти й відмінність між дошкільником та учнем: учень навчається в школі, він приходить до школи з портфелем, в якому лежать шкільні приладдя: зошити, ручки, олівці, пенал, лінійка, підручники; учень носить шкільну форму; на уроках учень відповідає вчителеві і отримує оцінки; учень завжди охайний, дисциплінований, виконує всі учнівські правила.

У процесі формування в дітей позитивного ставлення до школи не слід нехтувати іграми на теми з шкільного життя. Для старших дошкільників гра зберігає свою провідну роль. Відомо, яке велике значення в їхній ігровій діяльності мають ігри «в школу». Але виховна користь ігор прямо залежить від того, наскільки багатий їх зміст, які моменти з шкільного життя в них відтворюються. Тому слід уважно стежити за характером дитячих ігор. Якщо вони не змінюються після екскурсій, розгляду картин про школу, то слід допомогти дітям ввести нові моменти. Аналіз ігор «у школу» протягом навчального року – надійний засіб виявлення дитячих уявлень.

Необхідно, щоб в іграх формувалися важливі для майбутнього учня уміння. Наприклад, уміння поводитися на уроці: уважно слухати вчительку, починати роботу за її дозволом, відповідати лише тоді, коли запитують. Тим дітям, які не оволодівають достатньою мірою правилами поведінки на заняттях, допомагає відтворення всіх цих правил у грі з ляльками чи з партнером.

Організовуючи гру, вихователь нагадує вимоги до учня на уроці, особливо наголошуючи на тих з них, які йому потрібні, скажімо, піднімати й правильно тримати руку, доки не спитає вчителька; стежити за правильною позою тощо. Подбавши, щоб роль учителя дісталася тому з дітей, хто має організаторські здібності, можна підказувати певні завдання для уроку: писати палички або окремі літери, розв’язувати прості приклади, читати вірші або розповідати оповідання, казки.

Щоб гра не була одноманітною і не набридала дітям, слід поступово вносити в неї нові й нові елементи. Так, спершу діти вчаться вставати на вимогу вчителя, іншого разу навчаються додержувати правильної пози «на уроці», потім – акуратно писати палички тощо.

Дітей, яким спочатку не вдається вправно виконувати вимоги гри, варто залучати до повторних ігор, в яких би вони закріплювали окремі дії. В такий спосіб вихователь добивається, щоб усі без винятку діти виконували відповідні правила.

Користь у таких іграх у тому, що вони розширюють уявлення дітей, їх знання про школу, практично закріплюють навички поведінки на уроці й колективі. На кінець року в дітей уже виникає свідоме бажання навчатися. Вони не тільки заявляють, що хочуть вчитися, а й цікавляться змістом навчання – хочуть знати, що вивчають у школі з математики, що розповідають на уроках, яких літер навчають писати. Усе це свідчить, насамперед, про їхній інтерес до навчальної діяльності і є дуже важливим внеском дошкільного виховання в підготовку до школи.

Роботу, розпочату вихователем ДНЗ з дітьми в умовах дитячого садка, має продовжити учитель, який 1 вересня приймає дітей і крок за кроком веде їх по країні знань. Від його майстерності, його таланту, ерудиції, наполегливості, творчості залежить доля маленького першокласника.

Коротко опишемо систему роботи, яку ми впроваджували на формувальному етапі педагогічного експерименту з метою підвищення мотиваційної готовності учнів та подолання труднощів адаптації в аспекті сформованості мотивів навчання.

На сьогоднішній день з’ясовано, що готовність до шкільного навчання – багатоякісне утворення, яке містить мотиваційну, соціально-психологічну, емоційну, вольову та інтелектуальну готовність дитини до навчання в школі. Досить велика кількість учнів є невстигаючими у навчанні, і річ не в складних програмах викладання навчального матеріалу, чи занадто вимогливих вчителях, а в тому, що діти психологічно слабко підготовлені до навчання в школі. У першу чергу, проблема криється в слабкій мотивації, нерозумінні своєї нової, внутрішньої позиції школяра. Підготовлена нами спеціальна корекційно-розвивальна програма, яка складається з 10 невеликих занять, на нашу думку, має допомогти дітям розвинути компоненти мотиваційної готовності і дасть змогу дитині в подальшому легко і швидко впоратись із труднощами у навчанні.

Опишемо зміст занять.

Заняття 1

Гра «Інтерв’ю»

Мета: формувати у дітей вміння орієнтуватись в оточуючому світі.

Інструкція: «Діти уявіть собі, що я журналіст, який хоче взяти у вас інтерв’ю для газети чи журналу. Ви повинні уважно послухати запитання, які я буду задавати, а потім правильно і швидко на них відповісти». Кожен з дітей відповідає на запитання, ті запитання, які діти не розуміють, треба пояснити і обговорити колективно.

Запитання інтерв’ю:

• Як вас звати? (кожен з дітей відповідає на запитання, я<