ТОП 10:

Тема 2. Символіка в сакральному мистецтві



Cимвол (грецьке слово symbolon) - це знак речовий та умовний, який нагадує конкретне поняття або образ, що втілює певну ідею. Він використовується з найдавніших пір і чинний до наших днів. Зміст символічного зображення завжди знач­ніший від змальованого об'єкта, бо ж неможливо духовний зміст ви­явити матеріальним виразом. Символічний спосіб є єдиним універ­сальним художнім засобом відтворення глобального, вічного, транс­цендентного.

Cимвол за своєю суттю може бути цілком абстракт­ним знаком, у формі якого ніщо не нагадуватиме суті ідеї, яка в ньому втілена. Він відіграє лише роль стимулятора для виникнення ідеї у сві­домості людини.

Ще в III ст. Климент Олександрійський, один зі Святих Отців Церкви (помер 220 p.), радив приховувати зображення під символами, такими на той час поширеними, як риба, пальма, голуб, змія, дракон, і тим самим приховану ідею зберігати під зневаги перед ворогами.

Зображення християн в катакомбах переважно були символічно зашифрованими. Якщо антична символіка образом риби зображала водну стихію, то християни - хрещення, навіть при храмі водоймище називалось piscina, а хто в нього входив, називався рибою. Так, в грецькому слові риба приховувалася абревіатура Христа - Ісус Христос Син Бога - Спаситель. Ставши втіленням Христа, риба стала символом духовної поживи, отже, алегорією Євхаристії (пізніше замінена хлібом і вином). Після IV ст. символ риби поступово втрачав популярність і пізніше став навіть незрозумілим для віруючих. Однак, риба була також атрибутом Богородиці і деяких святих - апостолів Петра і Андрія, колишніх рибалок. В українському давньому мистецтві єдиний випадок, де викорис­тано символ риби - це рельєфи на саркофазі Ярослава Мудрого в соборі св. Софії в Києві. Тут риби символізують хрещення, воду ріки Йордан і третю особу Святої Тройці - Святого Духа.

Хрест - найдавніший символ вічності, сонця, безсмертя, страж­дання, а в християнстві - віри, в користуванні яких він був уже в І ст. про що згадує римський історик Светоній. Однак, віра християн в силу хреста розповсюдилась лише в період імператора Констянтина, якому за легендою, з'явився перед битвою з його співправителем Максенцієм ангел з хрестом в руках. Але розп'яття довго не приживалось, бо хрис­тияни ще до V ст. не зображували розп'ятого Христа через ганебність кари і погорду до покараних таким способом. Така смерть вважалась негідною вільної людини. Після скасування цієї кари імператором Конс­тянтином у IV ст. минуло ще кілька поколінь, щоб забувся її ганебний смисл.

За переданням, Хрест Мук Господніх був виготовлений зчо­тирьох порід дерев: кедра, кипариса, оливи і пальми, що мусило вира­жати чотири частини світу. Хрест залишався найсвятішим знаком під час іконоборства у Візантії ( 726-843 pp.), коли були заборонені фігуративно - сюжетні зображення.

Якір, як і попередні християнські знаки - символи, належить до найдавніших, і означав надію, віру, а також Церкву (закріплену на якорі), що протистоїть будь-яким бурям. Якір ще символізував спов­нений труднощів та негод життєвий шлях Христа, а також заміняв зображення хреста, очікування спасіння, сповнення віри в часи пере­слідувань, пришвартування на якорі корабля - життя в гавані вічності.

Якір - це просто надія, рай і спокій. Форма якоря згодом зазнає змін з доданням зверху поперечки - він став подібним до хреста, і в цьому поєднанні символізував спасіння. У ранніх християнських пам'ятках, зокрема на саркофагах, можна зустріти зображення якоря з іншими символами - з однією чи двома рибами, з голубом, двома павами - це був знак надії на спасіння і дороги в небо після смерті.

Дельфін - символ спасіння від морської небезпеки, а також символ лагідності, щедрості, воскресіння. У старохристиянському мистецтві надгробне зображення дельфіна з тризубцем і якорем - смерть Христа, зображення дельфіна з кораблем і якорем - дух християнської Церкви. Дельфін був носієм корабля - Церкви, або ж човна, душі померлого, яку Христос супроводжував до вічності.

Корабель в поєднанні з монограмою Христа символізує Церкву. Зображення корабля часто зустрічаються в настінних розмалюваннях римських катакомб, серед написів на саркофагах... У формі ко­рабля робили багато старохристиянських культових предметів. Ко­рабель - Церква, що пливе до порту Спасіння разом зі св. Петром як керманичем (стерновим), бо Церкву називають Петровою навою (лат. корабель).

Корабель також символізує людське життя, щасливо пройдений життєвий шлях, людську долю, тому є атрибутом надії. Кораблем зоб­ражують душу, що прагне через океан пристрастей перейти до Гори Спасіння. Він неодноразово виступає символом вітчизни.

Пристань символізувала Церкву, проте й була виразом спокійного життя у вічності. Знаходження корабля в пристані у поганській символіці вважалось символом смерті, у християн - спокою.

Чимало птахів наділялося символічними значеннями. До них, пере­довсім, належать: голуб, пава, качка, орел, пелікан, півень, ластівка.

Голуб - найстаріший християнський символ, який мав чимало зна­чень: істини, невинності, чистоти, смиренності, заспокоєння, Христа.

Встановлений Отцями церкви голуб був символ Святого Духа, а також єдності Церкви, добрих християн, поєднання з Богом (Ной), Боже ми­лосердя, церковну спільноту, небесний рай та небесну чистоту.

Голуб з маслиновою гілкою в дзьобі символізував мир, бо саме так було повідомлено Ноєві (про спадання вод Потопу та про мир між Богом і людьми - родиною Ноя).

У християнському мистецтві голуб означав вічність, безсмертя духа, Благовіщення, Святий Дух (в сцені Богоявлення).

Голубиця в старохристиянському мистецтві є символом вогню, а також криптограмою хрещення – „Я хрещу вас водою в річці, але цей, що після мене приходить, буде хрестити вас Духом Святим і вогнем” [Матей 3. 3-1 1].

Пара голубів - старозавітна жертва Богові (Лука 2.24).

Два голуби з маслиновими галузками в дзьобах символізують мир.

Пава у християнському мистецтві символізує Воскресіння і весну: пір'я пави відпадає восени, а відростає весною разом з квітами. Інколи зображали паву, що п'є з літургійної чаші, як знак жертовної таємниці. Вважалось, що тіло пави не псується. Тому вона була символом вічного життя, житлом величних душ, що залишили свої тіла після смерті. Зображення пави використовувалось також як компонент емблема­тики різних пір року. Символом Святого Причастя було зображення пави, що клює виноград. Часте застосування символу пави - це алегорія вічності, загробного життя, приготовленого для християн, сим­вол безсмертя. У середньовіччі пава символізувала один з головних гріхів - пихатість.

Качка - зимовий птах - символ смерті.

Орел- символ небес, посланець небес, сила й небесна справедли­вість, швидкість, відродження і воскресіння у Христі, а також символ піднесення душі до Бога і прагнення до вічних осель, день Суду і Вознесіння. Орел - глашатий кінця світу.

Пелікан - символ вічного життя. Своїх дітей зцілює своєю кров'ю, для чого розриває груди. Ця оповідь була роз­повсюджена у період раннього християнства і використовувалась як алегорія жертовності Спасителя. Образ набрав популярності в усіх християнських країнах протягом століть. Тому в християнському мис­тецтві набув чимало значень: жертва Христа на хресті, розп’яття, по­кута, милосердя, християнська готовність до жертви.

Півень - у ранньохристиянський катакомбний період цей символ не виступає зовсім, а з'являється значно пізніше. Півень був символом Сонця, світла, світу, бо перемагає духів темряви, тому означав образ Христа, який закликав до правдивого життя, до світла й християнської надії, він наче провіщує повернення Господа з аду і тим самим знаменує перемогу над гріхом і смертю. Зображення півня на гробницях символізувало воскресіння з мертвих. Згідно з народними віруваннями, півень, був першим птахом, що заповідав народження Ісуса співом впродовж усієї ночі Різдва Христового, а також був знаком зради і покути апостола Петра.

Ластівка є символом сонячного світла, світанку, весни, відродження, воскресіння Христа, працьовитості й родинної любові.

Фенікс - символ Воскресіння, сонця, вогню, довговічності, вічної молодості, безсмертя, протилежність Орла. Отці Церкви оголосили цього птаха символом Христа як уявлення жертви, пов'язаної з роз­п'яттям і воскресінням, отже, його божественної природи, тріумфом життя над смертю. У давньохристиянському мистецтві фенікса малю­вати з променистим німбом навколо голови.

Василіск - легендарний звір у вигляді ядо­витої змії з золотою короною на голові, що символізував зло, гріх диявола, антихриста, Божу кару, злу людину, підступність, зависть.

Змія - надзвичайно багатозмістовний об­раз, що використовувався у найдавніших куль­турах і означав первісні космічні сили, хаос, безсмертя, смерть, воскресіння, творчу бо­жественну енергію ...

Змія у Біблії висту­пає найхитрішою і наймудрішою (знала та­ємницю райського дерева пізнання добра і зла). У ранньому християнському мистецтві змія змальовується у вигляді диявола-спокусника біля дерева пізнання, біля ніг Бо­городиці - нової Єви, яка подолала сатану.

Змія є емблемою гріхопадіння, образом зла, диявола, темних сил пекла. В цьому ж значенні змія в християн­ському мистецтві змальовується атрибутом св. Івана євангелиста (змія виповзла з келиха, наповненого отрутою, яку мав він випити), св. Цецилії, св. Євфемії, апостола Пилипа, св. Теклі та інших. Мідний змій був предметом культу у стародавніх євреїв. Розгніваний Ягве наслав на синів Ізраїля, що нарікали, вогнистих змій, від яких врятуватись можна було поглядом на мідного змія, спорудженого Мойсеєм - це був праобраз Спасителя, бо ж мідний змій ще був колись піднятий в пустелі як жертовна смерть Христа на хресті задля врятування людей на землі.

Дракон - у розумінні змії – зло, диявол.

Лев - символізує божественну силу, владу, силу духа, перемогу, могутність, а також гнів, дикість, зажерливість, гріх. В Біблії лев виступає джерелом добра і зла, божественності і звірячості, милості і кровожадібності. У давніх християн - образ задуми, самотності, пустельника, що породило емблеми Ієроніма, Євфемії, Теклі та інш., а також євангелиста Марка.

Лев є образом - сторожа - скульптурні зображення біля порталів храмів, урядових будинків та ін.

Єдиноріг - символ чистого розуму, мудрості, сили, краси, а також агресивності, дикості, відваги. Розуміли під тим звіром багатьох четве­роногих, але частіше коня білої масті з одним рогом на чолі, надзвичайної швидкості і непоборної сили. Єдиноріг є біблійним творінням, у християнстві став алегорією Христа і атрибутом легендарних муче­ниць: св. Юстини з Антіохії і св. Юстини з Падуб, як образ їх незайма­ності, а також Богородиці, як символ чистоти, а ріг тварини означав меч або слово Бога, що проникає в людську душу. Отже, ще був симво­лом захисту і спасіння, невинності.

Бик (віл) - емблема мучеників, а також символ Сонця і Місяця, Землі і підземного світу, терпеливості і мовчання, працьовитості і дикості. Символ євангелиста Луки.

Олень, що вгамовує спрагу на річці Йордані – це образ душі, яка прагне до Бога, і в ранньохристиянському мистецтві є улюбленим об­разом, символом вічності, жадоби вічності, а також символом хрещен­ня, чистоти життя, побожності. Білий олень з хрестом між рогами від­ображує Христа. Проте в українському мистецтві олень найчастіше виступає образом душі, що прагне правди.

Паралельні трактування образу: олень символізував апостола, святого, і людину що кається.

Мавпа - символ хибних релігійних вчень, а також диявола.

Вівця - невинність, чистота, непорочність. В Новому Завіті - це Христос покутник, атрибут Івана Хрестителя, апостолів, учнів Хрис­та, добрих дітей.

Овеча отара - це християни, стадо Доброго Пастиря, парафіяни, що підлягають духовній опіці.

Символічне зображення Христа в образі ягняти було настільки роз­повсюдженим, що в 692 р. під час церковного синоду в Константино­полі вказувалось: „Зображення Христа як ягняти стало більш частим, ніж зображення його як людини” - такий стан проіснував майже до XII століття.

Кінь - у спокійному стані чи в галопі, з пальмою або без неї симво­лізує біг християн до вічного життя; на нагробках дітей означав швид­коплинне завершення життєвого шляху.

Кентавр - напівтварина, напівлюдина - символізував сатану, що наполовину проник у людське єство.

Лис - символ фальшивого, обманливого вчителя.

Заєць - символ скороминучості людського життя.

Дерево - починаючи з часів раннього християнства є символом Христа, символ справедливості. Дерево яблуні символізує гріхопа­діння. Окремий мотив - дохристиянський. Дерево життя теж часто використовується і в християнській емблематиці.

Пальма - символ перемоги майже в усі часи у багатьох народів. У християнській іконографії символізує перемогу Христа над смертю. Паралельно із голубом і якорем пальма належить до найстаріших символів християнства. Крім цього, пальма є символом мучеництва, в іконографії є дуже частим атрибутом у зображеннях святих мучеників. Пальмова галузка також зображується у поєднанні із монограмою Христа як один із його дуже важливих символів. Пальмове дерево або пальмова галузка часто були також символом раю або небесного Єрусалиму,

Вінок у старохристиянському мистецтві, особливо на надгробни­ках, означає перемогу над смертю і сатаною, також святість замучених за віру. Пальма і вінок у поєднанні означають перемогу Христа над дочасним світом.

Квіти(в катакомбах, на могилах мучеників, мирян) нагадують про хвилевість людського життя.

Кипарис - символ безсмертя, а також емблема енергії.

Кедр - джерело життєвої сили.

Виноградна лоза - символ Євхаристії, символ Христа, його крові пролитої за відкуплення людства від гріхів.

Маслинова галузка - символ миру і надії, її часто тримають у своїх дзьобиках голуби на ранньохристиянських малюнках.

Лілія- символ чистоти, образ доброї, благородної справи святих.

Яблуко, особливо в образах Мадонни - символ первородного гріха. Часто застосовується образ змії з яблуком у пащі.

Гранат - багатозернисте яблуко, що символізує єдність Церкви.

Виноградне гроно з хлібом - символ Євхаристії.

Хліб у кошилі - плоть Христа.

Кошіль з плодами - символ вічності духовного життя.

Чаша з водою - хрещальна купіль.

Голуб біля чаші - хрещення.

Водограї і посуд з водою - джерела духовного життя.

Скеля, з якої випливають чотири райські ріки: Фізон, Геон, Тир, Євфрат - Христос і четвероєвангеліє.

Рука, що благословить з небес - символ Всесильності Бога.

Запеленута людська постать - душа людини, що покинула тіло.

Меч - символ Божого гніву.

Труба - символ воскресіння з мертвих.

Вага - символ Божої правди.

Ліра - символ Богохваління.

Золота палиця - символ сили.

Крилаті амури, птахи, дельфіни, гірлянди квітів - райський світ.

Полум'я свічки – символ вічної сили християнської віри.

Квадрат - символ землі.

Куля - символ вогню.

Ромб - символ слави.

Трикутник - око.

Перли - символ чистоти, святості та царської гідності.

Сонце - символ Христа (в стародавньому Римі символ Імператора, імперської влади).

Місяць - символ Діви Марії (так як місяць дістав світло від Сонця, так і Марія набула величі, народивши Христа-Спасителя).

Символи євангелістів - Орел, Людина, Віл, Лев, означають єван­гелістів Івана, Матея, Луку і Марка. Як біблійні зображення, символи євангелистів сформувались вже під кінець IV століття. Вперше їх засто­совано в мозаїках Санта Пуденціана (ІV ст.). Символи євангелистів тлу­мачаться: людська постать – Матей, тому що його Євангелія почина­ється з опису людської генеалогії Христа. Євангелія від св. Марка - з опису проповіді Івана Хрестителя в пустелі, символом якої є Лев, що вважається - царем пустелі; Євангеліє від Луки починається описом жертвоприношення Захарії у храмі де часто об'єктом жертвоприно­шення був віл, орел символізує Євангелію від св. Івана, тому що євангелист часто використовує орла як символ.

Теоретики мистецтва давно зауважили, що чим більше наповнене зображення символічним підтекстом, тим сильніше воно сприймаєть­ся людиною, як щось давно знайоме, давно очікуване свідомістю і сприймається як радісна вістка із різних глибин буття, наче забута, але в таємниці леліяна пам'ять про духовну батьківщину свого власного я.

І дійсно, сприйнявши символічне зображення й нашу підсвідому духовну батьківщину, ми не сприймаємо його з-зовні, а наче всередині самих себе його асоціюємо - символ і є зображенням, яке стимулює наше внутрішнє нагадування про високий первообраз.

Але, крім окремих символів - знаків, ще чимало зображувалося сцен у давньому християнському мистецтві, які носили асоціативний, або ж напівсимволічний характер. Символіка не могла виразити всього християнського духу та задовольнити релігійні почуття. І тоді прооб­разами новозавітних подій ставали звертання до старозавітних сцен.

Адам і Єва біля дерева - гріхопа­діння.

Каїн і Авель- символ гоніння хрис­тиян язичниками.

Ной у ковчезі з голубицею - образ християнської Церкви і її надій.

Авраам приносить в жертву Ісаака - прообраз хресної смерті Ісуса.

Авраам з трьома подорожніми біля дуба - вчення про Триєдиного Бoгa.

Пророк Йона - смерть і Воскресін­ня Ісуса Христа.

Пророк Йона, викинутий з пащі ки­та - Вознесіння Христа.

Пророк Даниїл у рові з левами - праобраз Христа, його спокутуваної жертви і вознесіння, або ж - Христос в аді і воскреслий до життя.

Ілля на колісниці, що здіймається в небо - Вознесіння Господнє.

Самсон, що роздирає пащу лева - символ віри.

Мойсей, що дістає воду із скали - образ чудесного Різдва Христового із чрева Марії.

Мойсей, що сипле манну з неба - символ Євхаристії.

Фараон, що потопає вморі - злий дух, що переслідує християн.

Йов змучений хворобами - образ поругання Христа, залишеного людьми.

Воскресіння Лазаря - віра у воскресіння з мертвих.

Три отроки в пащі вогненній - мучеництво і жертвенний подвиг.

Тайна Вечеря - Тайна Причастя, священний прообраз трапези любові.

Німб круглий - символ святості.

Німб квадратній - знак смертних людей.

 

Різних символів сцен і поодиноких образів, які б мали прихований зміст, є ще дуже багато. Їх кількість зростала поступово з часом, що було пов’язано зі станом Церкви та її завданням.

 

 







Последнее изменение этой страницы: 2016-07-14; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 100.26.176.182 (0.021 с.)