Тема 3. Іконографія ангельських сил

 

Ангел - з грец. Посланець

Джерело: Святе Письмо, апокрифи.

Ангели беруть участь у головних подіях Святого Письма, тому дуже часто зустрічаємо їх зображеними на іконах. У Вих. 25, 22 Бог сказав Мойсеєві: „з-поміж двох херувимів....я говоритиму з тобою.”

 

Зі Святого Письма нам відомо, що ангели – безплотні сили, раціональні буття, що мають свободу волі, безсмертя, у зіткнені із видимим світом вони приймають людську подобу; незчисленні, святі, мудрі, войовничі, цілителі, покровителі, наставники.

 

Біблійне визначення ангельської природи – з вогню і вітру – Пс. 104, 4: Вітри своїми посланцями учиняєш, полум’я вогненне слугами своїми.

 

Чому ангели з’являлись у людській подобі?

- педагогічно-психологічна підстава: для кращого розуміння та сприйняття людиною

- догматична: як посланці Бога, вони свідчили про Воплочення Слова. Це наче мандат посланця, свідчення істинності.

 

Візантійська суперечка щодо зображення ангельських сил:

- нематеріальне буття не можна зображувати – Кол. 2,18. Це нічого не вчить, і до нічого не веде;

- людськими засобами, хоч і обмеженими, можна засвідчити небесні чини і це наближує до пізнання Бога.

 

Наявність біблійних – Вих. 25- та староотцівських текстів посприяла перемозі другого табору.

 

І. У БІБЛІЇ знаходимо свідоцтва самого Бога та маємо антропоморфні описи появи ангелів:

Бут. 21, 17; 3, 24 Лк. 1, 28-38

Вих. 25, 36-37, 6-10 Рим. 8, 38

Єз. 10 – видіння херувима Еф. 1, 21

Іс. 6 – видіння серафима Кол. 1, 16

Судд. 6, 12-22 1 Сол. 4, 16

Пс. 148, 1-2 Єв. 9, 5

 

ІІ. Патристичні тексти:

· Теодот у ІІ ст. називав ангелів „інтелектуальним вогнем, розумними духами” – збережено у творах Климента Олександрійського. Він вважав, що ангели мають тіла і є видимими, але не мають форм і плоті.

· Методій Олімпійський -311р. - прирівнює ангелів до душ, називає позитивним свідченням честі і віри в Бога.

· Макарій Великий – 4 ст.- називає ангелів тонкими тілами у своїй четвертій гомілії.

· Його послідовник Север Антіохійський – 4-5ст.

· Йоан Золотоустий у коментарі на Ісаю вказує – що ангели сходять з вищої реальності і вертаються туди.

ІІІ. Гагіографія: Опис чудаАрхангела Михаїла в Хонах – місто в Малій Азії. Погани хотіли затопити церкву в Хонах. Священник Архип молився про заступництво до архангела Михаїла. Архистратиг зупиняє дві річки, які мали затопити Церкву.

 

З 6 ст. поширюється культ та зображення ангелів – відомі фрески з ІІ ст. ангели без крил. З існуючих текстів та записів відомо, що Церква старалася це регулювати.

 

Сьомий Вселенський Собор дає однозначне рішення: можна і треба недосконалими та обмеженими людськими засобами зображати невидиме буття, бо це також допомагає у ширшому пізнанні Бога. Тлумачення символіки зображень ангелів досить пізнє: Михаїл Псел – 11 ст., Симеон Тесалонікійський – 15 ст.

 

Псевдо-Діонісій Аеропагіт – 4 ст.- говорить про 9 ангельських чинів, що поділені на три рівні:

- серафими, херувими, престоли

- сили, власті, господства -

- начала, архангели та ангели

Однак з 9-ти ангельських чинів зображаються лише 5: серафими, херувими та престоли – зооморфно; ангели, архангели – антропоморфно.

 

Серафими – Іс. 6, 2- з євр. пломеніючі, ті, що горять; вилиття Божої любові; швидке і палке, постійне і неухильне стремління до Божественного, властивість пробуджувати і запалювати інших; очищення.

Єдина згадка у Святому Письмі: 6 крил – два над головою, двоє покривають ноги і двоє по боках. У правій руці тримають лаварун – знамено, де написано: „Свят, Свят, свят”, обличчя є найбільш виразною частиною тіла.

Місце розташування – у куполі, де Пантократор, у притворі, де є другий прихід Христа, над престолом, де є композиція „Божественна Літургія”.

 

Херувими – Бут. 3, 24; Єз. 10, 5. – пізнання, вилиття Божої премудрості; властивість знати і споглядати Бога, приймати вище світло, навчати і повідомляти іншим даровану їм мудрість. Зображаються лише з одним лицем, рідше зустрічаються в іконографії. Є багато про них згадок у Св. Письмі.

 

Престоли – Кол. 1, 16- повністю позбавлені земних прив’язань; постійне стремління ввись, вони носять Бога і виконують його божественні повеління. Еф.1, 21; 1 Сол. 4, 16; Бт. 16. 7 – біблійна основа для чинів. Зображаються вогненного кольору та без людського обличчя.

 

Мистецтво не робить різниці між херувимами і серафимами внаслідок літургійної традиції, але написи є різними. Однак іноді їх розділяє колір: серафими червоні – полум’я, а херувими сині – споглядання, мудрість.

 

Багатоокість – символ видіння.

 

Архангели та ангели – Михаїл, Гавриїл, Рафаїл – цілитель, провідник та Уриїл – світло і вогонь – є відомості у Св. Письмі. Апокрифи говорять ще про Самуїла – молільника- та Раґуїла – суддю – та Варнафаїла – покровителя врожаю.

Архангели та ангели зображаються, бо вони беруть участь у певних подіях Священної історії, тоді як інші чини не згадуються і немає для них описів.

Михаїл, Гавриїл, Рафаїл мають титул архангелів хоча Писання надає цей титул лише Михаїлові. Рафаїл з’являється лише в іконах, де зображається Товит і Товія, а також в Ст. Завітніх подіях.

 

Ø Одяг може бути трьох типів:

- дияконський одяґ – хітон, гіматій, стихарій та ораній.

- військовий одяг – обладунки, червоний плащ, зброя - Михаїл

- церемоніальний одяг візантійських придворних – Ікона архистратига Михаїла.

На загал одежа є пізньоантичною: хітон, гіматій. Кольори не мають значення.

Клав, що проходить через праве плече вказує на духовне благородство. Вказівкою на вищість вказують інколи імператорські ризи, розшита лором дальматика – нашита дорогоцінна стрічка; дальматик – верхня одежа з рукавами у римлян. Часто могли бути розшитими дорогоцінним камінням – символ вічної краси.

Інколи одягнені у плащ воїнів, який защіпається на плечі фібулою-пряжкою. Архангел Михаїл часто зображається у військових доспіхах з часів рицарства.

Ризи, як правило, зі складками, що означали щось хвилююче – це з проповіді Андрея Критського на Благовіщення, де ангел трепетав перед Богородицею. Цю думку іконописці намагалися зобразити зоображаючи ангелів.

Ø Лик – технічно як і в інших іконах, але обрамлення лику індивідуальне для ангельського типу. Вражаюча юність – завжди квітуча життєва сила. Юність – символ безсмертя і краси – Пс. 8, 6. Ангели є особами, але не мають поділу на статі.

Ø Зачіска – завжди висока, пушна, акуратно укладена. В той час як розпущене волосся було символом розпусти, духовної і тілесної; впорядковане – символом чистоти і доброчесності, впорядкованості ума, здатності чути Бога. Ангели чистим умом досконало сприймають Бога.

Волосся підтримує стрічка або діадема, які ззаду зав’язувалися і приховувалися або вільно опускалися. Два кінці стрічки називаються слухами – символом досконалого слухання Бога.

 

 

Ø Очі: символ розумного буття. Походить з давніх цивілізацій, завжди вказував на життя. Ґригорій Великий у коментарі на Єзикиїла каже про обідки – колеса- живі і більші ніж живі, тт. духовні. У християнстві очі стають символом видіння – ангели знають і відкривають нам Божі істини – Єз. 1, 18; 10, 12; Одкр. 4, 8.

Ø Атрибути:

- крила: пір’я у кілька рядів, різного кольору. Не мають символічного значення. Це вказівка на вогненність. Крила є також відреченням від усього земного, символом прудкості і полум’яної ревності у виконанні Божої волі; вказують на готовність ангелів служити людям і охороняти їх. Крила серафимів, якими вони закривають обличчя, свідчать про те благоговіння, смирення, страх та трепіт, з яким вони стоять перед Богом.

- Очі на крилах – символ знання- ангели знають Бога.

- Одне крило може бути опущене, як ознака того, що розмова закінчена, а друге – підняте, що вказує на елемент розмови.

 

Ø Атрибути в руках:

- Мірило або посох – символ постійного перебування в русі і на службі Богові. Мірило вказує також на впорядковану та розмірену форму буття.

- Лабарум – древко із тканиною, знамено армії Константина Великого. В руках архангелів, ангелів та серафимів з написом „святий” або „Свят, свят...”

- Зерцало – прозора куля з монограмою Христа всередині або слова ГДЬ – Господь. Це символізує сферу їхнього життя – Бога. Ця куля без початку і кінця, прозора, виплетена із хмар і є символом гармонії та вказівкою, що ангели виконують дуже важливу роль у Божому промислі. Михаїл Псел пояснює це як спосіб досконалого пересування, досконалої незалежності від простору і часу.

Симеон пояснює зерцало як символ освячення духом. Ангели досконало знають промисел Божий і своє місце в ньому. У промислі їм делегована лише одна місія. Як куля дотикає землю лише в одній точці, так і ангели дотикають землю лише в одній точці, точці їх місії.

- Ланцюг – з’являється у тих зображеннях, де ангел долає сили зла: диявол ув’язнений.

- Сурма – в зображеннях Страшного Суду – ангели сповіщають про кінець світу, скликають на Суд.

- Літургійні символи: книга, кадило, свічка, келих.

- Вісімка у ногах – сумвол безкінечності.

 

Ікони:

- Собор Архистратига Михаїла – свідчення про Воплоченого Бога. У центрі – Спас Еммануїл у медальйоні.

- Чудо в Хоні.

- Архистратиг Михаїл воєвода – ікона дуже популярна у старообрядців.

- Архангели як частина Деісісу: вказують на божественну ієрархію.

- Ангел – Хоронитель – ікона пізнього походження.

Ангели малих дітей – Мт.18, 10.

Ангели, котрим доручено захищати праведних – Пс. 90, 11-13; Євр. 1, 14

Віра в ангела-хоронителя була вже у перших християн – чудесне звільнення Петра з в’язниці ангелом – Дії 12:15

Кожний народ має ангела, що його хоронить – згадка про ангелів греків і персів у Дан. 10: 13, 21

У перекладі Септуагінти Бог розділив землю між народами згідно кількості своїх ангелів – Втор. 32, 8.

Михаїл - ангел хоронитель юдеїв – Дан. 10, 13-21- а тепер він є покровителем Вселенської Церкви – Од. 12, 7.

 

Для окремих людей приставлені ангели хоронителі, котрі опікуються утворенням їх тіл у лоні матері, а згодом супроводжують їх у життя – Тертуліан Про душу.