ТОП 10:

Тема 2. Іконографія Пресвятої Трійці



 

Тринітарний догмат, так само як і христологічний складає основу християнської віри. Історія Церкви показує наскільки важко було осягнути троїчний догмат (приклад – антитрінітарні єресі) не лише словесно, але і візуально. Однак, спроби все-таки робилися і було дозволене символічне зображення Пресвятої Трійці.

 

А.) Бога-Отця: зображення розвивалося від „Ветхого Деньми”, як образу Ісуса Христа – предвічного Бога, до „Вітцівства” і т.з. „Новозавітньої Трійці”.

Б.) Бога-Духа Святого: зображення розвивалося в іконах Богоявління, Преображення і Зшестя Св. Духа – як промислительних ікон Пр. Трійці;

В.) Знаково-символічне зображення Пр. Трійці: розвивалися від Етимасії, всевидяще око та інш.

 

Проблема: Ів. 1,18: „Бога ніхто ніколи не бачив...” – Божа природа є незображуваною.

Троїчний догмат не можна візуально представити

Бачення Бога у Біблії:

Ст. Завіт:

· у вигляді ангела: Бт. 16, 7-16, 18; 22, 1-9; Суд. 2, 1-5; Суд.6,11-24; 13,3-22.

· У вигляді божественних енергій: Вих. 3, 2-6; 19, 9-25; 24, 16-18; Втор. 5, 23-27; Єз.10, 1-5; 1Цар. 19, 9-23.

· Видіння пророків: Вих. 24, 9-11;Чис. 12, 6-8; Іс. 6, 1-5; Єз. 1, 26-28; 8,1-5; Дан. 7, 9-15.

· Підкреслення небаченої та неспроможної до бачення природи Бога.

Тексти, що суперечать баченню Бога:

o Вих. 33, 18-20; Втор. 4, 9-20; Прип. 43, 31-33; Іс. 40-18.

 

Новий Завіт:

· Йо. 1, 18; 6, 46; 12, 45; 14, 8-10; Дії. 17, 29; 1 Тим. 1, 17; 6, 15-16; Кол. 1, 15; 1 Йо. 4, 11-12; Рим. 1, 20.

· Невидимий Бог стає видимим в ІС ХР.

 

Знаково-символічні зображення:

 

У ранньому християнстві використовували знаково-символічні образи для зображення Пресвятої Трійці, зокрема св. Патрік, проповідуючи кельтам, вживає образ трьохпелюскової квітки. Також образом Бога виступає сонце, три кулка. Такі образи зображають Бога самого в собі.

Ø Орел з трьома кулками – цар птахів, божественна птиця

Ø Синтроной – „Разом сидячі” – це одна з найдавніших спроб зобразити Трійцю, відома з 4 ст. Місце поширення: Єгипет, Ефіопія.

Елементи: троє однакових осіб сидять фронтально разом, іноді благословляють або тримають кулю, що символізує Всесвіт. Біблійною основою є Бт. 18, 1 – гостинність Авраама. Однак не показано відношення між особами. У візантійській іконоґрафії зустічається рідко.

Ø Ще одна форма зображення ідеї видимого і невидимого Бога - Етимасія(церква Успіння в Нікеї – 7 ст.) перекладається як Престіл уготований, тобто престіл підготовлений для другого приходу Христа на землю.

Ø Основні елементи: Це є зображення престолу: катавасія і підніжок до ніг, який є прикритий – символ чогось цінного-, і на якому лежить книга у формі кодексу, зверху – голуб, позаду – хрест, спис і губка з оцтом. Престіл- може бути в оточенні Небесних сил, що возвеличують Триєдиного Бога. Престіл також зображає Тайну Євхаристію, Гріб Господній, Воскресіння Христа і повторний прихід на землю в день Страшного суду.

Престіл єобразом Бога Отця – джерело Пресвятої Трійці.

Книга -образ ІС ХР.

Голуб –образ духа, який віє, де хоче.

Цілий образ перейнятий ідеєю єдності осіб Пр. Тр. В особі Христа передається ідея Божого Промислу. В давніх етимасіях образом Бога є сувій, а голуб з хрещатим німбом – образ ІС ХР.

Місце: купол храму, ікона Страшного Суду.

Головною ідеєю є ідея самопожертви, ідея пролитої крові за спасіння людства, ідея Євхаристії.

 

Ø Три отроки у вогненній печі

 

Образом лише Бога Отця у провославній іконоґрафії є порожній трон – ідея повної невидимості, незображуваності, влади. А також десниця, яка благословляє – ікона Богоявління.Іншим образом Трійці є всевидюще око,яке містить образ заступництва- одна особа уприсутнює інших осіб.

 

Ø Промислительні ікони– зображення подій, в яких являлась Пресвята Тройця.

Суть таких ікон – Святий Дух міняє свої образи і це має промислительне значення.

- Богоявління - Дух Святий у вигляді голуба, бо це нове сотворення чоловіка, нове народження з води та Духа. Збережена тяглість зі Ст. Зв.- голуб Ноя на знак примирення та спогадування.

- Переображення – Дух появляється у виді хмари як свідчення боговидіння; оберігає апостолів.

- П’ятидесятниця – вогненні язики. Це інструмент творити Церкву – проповідувати Слово у силі. Нагадує якою має бути проповідь. Порожнє місце – образ Ісуса Христа.

Тобто, промисел має відношення до певної дії. Тут є вдала спроба представити Бога, однак Пресвята Трійця мислиться тоді в категоріях певного свята.

 

Ø Зображення Бога – Отця у Православній Церкві

Бог повністю незображуваний і непізнаваний у своїй сутності, не лише візуально, але й словесно. Однак можна пізнавати Бога через Його постійну дію у світі. Вже в Ст. Зв. Бог дозволяє себе споглядати у різний спосіб: подув легкого вітру, палаючий кущ, видіння суду Даниїлом (Дан. 7, 9,13,14). Неодноразово, і за різних обставин у Церкві виникало питання щодо того, як слід зображати першу особу Пресвятої Трійці і чи взагалі таке зображення має право на існування. З цього приводу існували різні думки, які часто мали суперечливий характер.

Питання про зображення Бога-Отця постало вже на 7-му Вселенському Соборі, на якому такі захисники іконопочитання як Іван Дамаскин та Теодор Студит виступають проти будь-якого зображення Бога Отця, аргументуючи свою позицію тим, що Бога ніхто ніколи не бачив, і що таке зображення може твердити про предвічну чоловікоподібність Бога. Однак, все-таки створювалися зображення Бога-Отця.

1551р. – Стоглавий Собор (Росія) – дяк Висковатий піддає сумніву наявність будь-яких зображень Бога-Отця. Його клопотання були відхилені, і Собор прийняв рішення про догматичність зображення Старозавітньої Трійці. В 1655 на Великому Московському Соборі знову виникло питання зображення Бога-Отця. Рішення: повністю відкидає зображення Бога-Отця, за винятком зображень у сценах Апокаліпсису.

Основні іконографічні типи ікони Пресвятої Трійці:

Ветхий Деньми –спроба зобразити Трійцю в образі Сина, що привела до появи ікони Вітцівство та Новозавітня Трійця.

 

Біблійною основою є Дан. 7, 9-13: „Дививсь я аж поки не були поставлені престоли, і не засів Ветхий Деньми. Одіж на ньому немов сніг біла, волосся на голові у нього немов чиста вовна, престол його, як полум’я вогненне.”

Ікона дуже давня за походженням. Збережений варіант ікони відноситься до 11 ст. і зберігається у Ватиканській бібліотеці.

Христос зображений у вигляді сивоволосого старця, з хрещатим німбом, одягнутий в хітон та гіматій, який сидить на престолі. Всі складки одягу Бога-Отця пронизані тонкими золотими проміннями – випромінювання божественних сил-енергій. Проміння ці покривають верхній та нижній одяг. Голова в оточенні німбу. Вид старця величавий та спокійний, обидві руки підняті у благословенні. Лик обрамлений сідою, досить довгою та дещо роздвоєнною бородою У руках він тримає сувій. Волосся розділене по-середині, як у Христа, і падає на плечі. Напис: ІС ХР Ветхий Деньми. Найперше цей образ зустрічається в есхатологічній тематиці. Ніколи не був молільною іконою, а швидше зустрічається у храмових розписах. Зображення стосується передусім Сина, як того, хто судить при кінці світу; Сина, який досяг слави Отця.

Л. Успенський: „Син досяг слави Отця означає, що Син у прийнятій ним в людській природі досяг слави Отця, від якої, по Божеству Своєму, не відлучався, і явління Даниїла являє собою прообраз двох станів одного і того ж Христа: приниженого у воплоченні і у славі його Божества, як Судді при Другому пришесті.”

Найраніша згадка – у Церкві Спаса на Нередиці, Новгород – 12 ст.

Згодом відбулося ототожнення образу сивого старця з Богом-Отцем. До образу було додано фігуру хлоп’яти Христа – Еммануїла-, який строго фронтально сидить на колінах старця, з хрещатим німбом. Ризи Дитяти, як і в Отця, просвітлені світлом. Високе чоло – ознака божественного всевидіння. Положення тіла Христа таке ж вільне та свобідне, як і Отця. Також є присутній Св. Дух у виді голуба, який оточений сферою синього кольору. Інколи Христос тримає цю сферу або благословляє двома руками, як Отець.

Цей образ є алегоричним зображенням Пресвятої Трійці, оскільки повнота Божества зримо явлена лише у Христі.

У правому лівому кутку – образ ап. Пилипа: „Господи, покажи нам Отця, - і вистачить нам. Ісус відповідає: „Хто побачив мене, той бачив Отця.” Ів. 14, 8-9. – це немовби застереження.

Ця ікона претендує називатися іконою Трійці, але неможе нею стати вповні так як в ікону вноситься думка про вікове – Отець як старець- і морфне – Дух як голуб – начала. Основний рух в іконі – це рух всередину. Бог –Отець, величністю своєї постаті, ніби поглинає зображення Сина і Святого Духа. Дух Святий зменшений по відношенні до Отця і Сина.

 

Так утворилася іконаВітцівство,яка перетворилася на іконографію Бога-Отця у „Тройці Новозавітній” – прагнення зобразитиХриста по вознесінні, який сидить праворуч Отця. Бог Отець зображений у правій частині ікони в образі старця, який сидить на престолі у царських одежах та короні. У лівій руці він тримає державу. Навколо голови – восьмикутний німб, який вписаний у круглий німб. Правою рукою Отець благословляє Христа. Христос також з царською короною, хрещатим німбом. Він обернутий до Отця і ніби приймає від нього благословення. Вгорі – у трикутнику або круглій сфері – Св. Дух у вигляді голуба. Ця ікона вважається неканонічною, оскільки тут не представлена ні рівність Осіб Тройці, ні єдність їх природи.

Церква завжди мала труднощі із самостійними зображеннями Бога-Отця, оскільки вона не має і не мала самодостатньої ікони Отця чи храму, присвяченому Отцеві. Для неї було більш логічним зображати Бога-Отця разом зі Сином та Святим Духом. Поширення зображення Бога – Отця – 16-17 ст. в Росії. Чи такі зображення є допустимими чи ні? Отці Церкви вважають, що заборона таких зображень немає онтологічного характеру, тобто по суті повністю не заперечують подібних зображень, але ціллю своєю мають ніби „накласти піст на зображення Бога-Отця”, оскільки повнота Божої природи відкриється лише з настанням повноти часів.

 

Ікона Пресвятої Трійці є ісповіданням триіпостастності Бога візуально так само як Троїчний догмат виражено словесно. Вважається, що ікона Трійці є іконою без якої немає повноти та завершення. У своїй повноті вона не може бути інакше виражена, як у появі трьох ангелів, оскільки в цій глибоко-символічній іконі – символічне зображення осіб Пресвятої Трійці.

 

 

Гостинність Авраама або Старозавітня Трійця

 

Іконографічна формула з’являється в 1 тис. Це найбільш догматично-відповідний образ Святої Тройці. Особливого поширення ця композиція отримує у після іконоборчий період.

 

Біблійна основа – Бт. 18, 1-16.

 

В іконографії 1 тис. домінує христологічна типологія у тлумаченні сюжету „Гостинність Авраама” – центральний ангел має хрещатий німб та символіку кольорів одежі, яка вказує на воплочення Предвічного Логоса. Візантійська іконографія не зображала трьох ангелів без Авраама і Сари. В доіконоборчий період поява посланців Авраамові представлялася в чисто людський спосіб – три подорожуючі (мозаїки Равенни, Риму). Сама іконографія має подвійний характер: інколи ангели зображаються на одному рівні (так звана ізокефалія – 5-7 ст.), а деколи – середній ангел зображений вище за інших (трикутна схема – 12-16 ст.).

 

Патристична екзегеза появи трьох ангелів Авраамові має три варіанти:

§ Три ангели – ап. Павло: „деякі ... не відаючи, гостинно прийняли ангелів” – Євр.13, 2. Й. Золотоустий, Т. Кирський./ канон Праотців, канон Св. Тройці, у недільній Полунощниці.

§ Господь – Бог Слово- та двоє ангелів.І. Ліонський, Оріген, Є. Кесарівський, А. Великий, Епіфаній з Кипру, на заході – Тертуліан, Новаціан, Іларій Піктавійський.

§ Прообраз Святої Тройці.К. Олександрійський, М. Ісповідник, на заході – А. Медіоланський, Кесарій Арльський.

 

Ідея троїчного сприйняття сюжету усталюється через гімнографію. Перші пам’ятки, де є підпис „Пресвята Трійця” – псалтир 1066 року зі Студитського монастиря. З 14 ст. цей напис став типовим для молільних ікон.

 

Основні елементи:

Ø Іпостасі Пресвятої Трійці зображені в тому порядку, як вони згадуються у Символі вірі. Ангел зліва – Бог-Отець: синя нижня сорочка (образ божественної, небесної природи) та світлолілова верхня сорочка (божественна недосяжність та царська достойність). Позаду, над його головою – дім Авраама та жертовник перед домом (дім як образ Божої ойкономії.) те, що будинок над головою першого ангела – вказівка на нього, як на голову ойкономії. Вітцівська влада передана через риси та вираз обличчя (голова майже не нахилена, погляд звернений до двох інших ангелів). Середній ангел – Бог-Син: одяг як у Христа – нижній – темно-багряний (воплочення) та синій хітон (небесність його природи, божественність). За його спиною – зображення дуба (дерево життя, що було у раю; хресне дерево). Середній ангел зображений зі нахиленою головою в сторону першого ангела у бесіді. Ангел справа – Бог-Дух Святий: нижня сорочка – темного, світло синього кольору, верхня – світло-зеленого. За його спиною – гора (сходження на гору пізнання завдяки чистоті серця).

Ø Всі три ангели благословляють чашу, в якій знаходиться голова тільця (символ хресної смерті Спасителя). В руках вони тримають жезли – ознака їх божественної влади.

 

Ангели сидять на престолі, і цим підкреслюється їх царське та владне становище. Навколи голови – німб, який вказує на Причину всіх, Бога. Так як коло немає ні початку, ні кінця, так само і Бог немає ні початку, ні кінця. Крила у ангелів вказують на їх приналежність до вищого світу, стремління у вись, легкість, рухомість. Скіпетри у них в руках - вони наділені владою та могутністю. Все це являє Божу подобу – царську та ангельську.

 

Тобто, спочатку домінує історичне трактування події – ангели зображені разом із Сарою та Авраамом, можна побачити також слугу, що заколює жертвенного вола, зображення праотців. Рубльов робить наступний крок – з ікони усунені історичні деталі, також зникають Авраам і Сара. Немає вже підписів та хрещатого німбу. Ікона вже не наголошує Ст. Зв. подію, але об’являє Бога. Московський Стоглавий Собор приписав цю ікону як зразок для наслідування.

 

Трійця Рубльова – 15 ст.

 

Джерелом для Рубльова могли бути Візантійські панагії, що старалися втиснути у коло Трійцю, і які носили єпископи.

 

Ікона була написана на замовлення ігумена Троїцького монастиря Нікона у похвалу „Сергію чудотворцю” для якого споглядання св. Тройці було центром духовного життя. Зараз ікона знаходиться у Третяковській галереї.

 

Що зображає Рубльов?

· На світлому фоні зображені три ангели, які сидять навколо столу, на якому зображена чаша. Середній ангел зображений вище за інших. За його спиною – дерево, за правим ангелом – гора, і за лівим – палати. Всі вони з високими зачісками, крилами, посохами в руках, не підписаними німбами. Сидять всі троє на тронах з підніжками для ніг зі жезлами в руках – ознака божественної влади.

· Голови ангелів схилені у мовчазній бесіді, їх лики схожі.

· Дана композиція творить систему кіл, які сходяться в епіцентрі ікони – зображення чаші, в якій знаходиться голова тільця, знак жертви, хресна смерть Спасителя, прообраз Євхаристії. Це євхаристійна трапеза, в якій здійснюється дія відкуплення.

· Середній ангел благословляє чашу, а ангел справа від нього – приймає її. Ангел зліва ніби спрямовує чашу в напрямок до ангела навпроти.

 

Існують різні варіанти прочитання цієї ікони. На загал вважається, що дана ікона не є образом Отця, Сина і Святого Духа, а образом триіпостатності Бога, оскільки через неоднозначність атрибутів кожного з ангелів, не можна з певністю визначити образом якої з осіб Пресвятої Трійці є той чи інший ангел.Тобто, кожний з ангелів представляє кожну з осіб ПР. ТР.

 

Приклад пояснення:

- середній ангел має одяг Христа – вишневий хітон та голубий гіматій,

- зліва – Отець; навпроти – Св. Дух.

 

Інший приклад:

- середній ангел символізує Отця як джерело буття. На це вказує дерево за його спиною: це і дуб Маврійський, під яким Авраам готував трапезу – Бт.18,1- і дерево життя, яке Бог посадив посередині раю – Бт. 2, 9.

- Справа сидить Син. Жест прийняття чаші, яку благословляє Отець – жест цілковитого послуху Отцеві.

- Навпроти другого ангела – ангел у синьо-зеленій одежі – особа св. Духа. За спиною гора – гора духовного сходження. (Пс. 60,3).

Теми виявлені в іконі:

o Сотворення людини

o Воплочення – через символіку кольорів одягу – вказівка на дві природи поєднані у Христі

o Відкуплення Євхаристійною жертвою – стіл-престіл, чаша на ньому, чашоподібні форми, передані засобами зворотньої перспективи та внутрішніми контурами фігур бокових ангелів

o Обожествлення – передусім особисте; ангели вписані в коло, яке символізує предвічну єдність Осіб та Любов, яка панує у Св. Тройці і якою Боґ возлюбив світ, що „Сина свого єдинородного дав...”

o Рівність, але і відмінність

 

Отже, іконографія Трійці Рубльова є втіленням найголовніших тем християнського світогляду: теми троїчності Божества, Воплочення, відкуплення та обожествлення.

 







Последнее изменение этой страницы: 2016-07-14; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 35.175.200.4 (0.015 с.)