Наукова революція ХІХ століття: історизм як універсальний принцип наукового

Пізнання

У розвитку науки можна виділити такі періоди, коли перетворювалися всі компоненти її основ. Зміна наукових картин світу супроводжувалася докорінною зміною нормативних структур дослідження, а також філософських основ науки. Друга глобальна наукова революція відбулася на рубежі XVIII—XIX ст. Вона визначила перехід до нового стану природознавства - дисциплінарно організованої науки. У цей час механічна картина світу втрачає статус загальнонаукової. У біології, хімії та інших галузях знання формуються специфічні картини реальності, нередуціруемие до механічної. Друга глобальна революція в природознавстві протікала як формування та розвиток класичної науки і її стилю мислення.

Третя глобальна наукова революція була пов'язана з перетворенням цього стилю і становленням нового, некласичного природознавства. Вона охоплює період з кінця XIX до середини XX століття. У цю епоху відбувається своєрідна ланцюгова реакція революційних змін в різних галузях знання: у фізиці (відкриття подільності атому, становлення релятивістської і квантової теорії), в космології (концепція нестаціонарного Всесвіту), в хімії (квантова хімія), в біології (становлення генетики). Виникають кібернетика і теорія систем, що зіграли найважливішу роль у розвитку сучасної наукової картини світу.

1. Космогонічна гіпотеза Канта-Лапласа. Космогонія - розділ астрономії, що вивчає походження й розвиток небесних тіл (Сонця, планет та їхніх супутників, зір, галактик) і їхніх систем. Першою космогонічної гіпотезою вважають гіпотезу німецького філософа І. Канта, викладену ним у 1755 р За думки І. Канта, Всесвіт спочатку складалася з первісного хаосу, частинки якого були твердими і нерухомими. Потім, на основі закону всесвітнього тяжіння, хаос придбав рух і маси часток стали з'єднуватися в більші тільця, утворюючи в кінцевому рахунку такі небесні тіла, як Сонце і планети з їхніми супутниками. Другою за часом вважається гіпотеза французького математика П. С. Лапласа, 1797 р – Сонячна система виникла з величезною туманності, що складається не з твердих частинок, як вважав І. Кант, а з розпеченого космічного газу. На відміну від І. Канта, П. С. Лаплас вважав також, що туманність володіла і значним рухом. У цьому твердженні закладена глибоко матеріалістична думка про те, що рух невіддільне від матерії і так само вічно, як вічна і матерія. Гіпотези І. Канта і П. С. Лапласа мали величезне прогресивне значення для вироблення наукового світогляду і зазвичай викладалися разом під назвою «небулярной гіпотези» Канта - Лапласа. До І. Канта і П. С. Лапласа вчені (в тому числі і Ньютон) вважали всесвіт незмінною. Незважаючи на розходження між теоріями Канта і Лапласа, загальною й важливою особливістю є уявлення, що Сонячна система виникла в результаті закономірного розвитку газопилової туманності. Тому цю концепцію наз. "гіпотезою Канта-Лапласа"

2. Киснева теорія Лавуазьє. На рубежі XVII і XVIII століть німецький хімік Георг Ернст Сталь (1659-1734) запропонував так звану теорію флогістону – по суті, перше хімічну теорію. Одним з видатних її досягнень стало відкриття кисню. Розуміння його природи як самостійного газоподібного хімічного елемента дозволило французу Антуану Лавуазьє розвінчати концепцію флогістону і сформулювати кисневу теорію горіння. Разом з великими досягненнями хімічного аналізу ця подія поклала початок першої хімічної революції.

3. Хімічна атомістика Дж.Дальтона. Процес відкриття хімічної атомістики почався безпосередньо з того моменту, коли Дальтон приступив до обчислення розмірів–діаметрів «часток» газу, включаючи їх теплородние оболонки. Він стверджував, що частинки (атоми) мають кулясту форму і оточені теплової атмосферою. Різниця між елементами Дальтон пояснював відмінностями їх атомів, оскільки кожен елемент складається з певного виду атомів з певною вагою. Кожне з'єднання складається з певної кількості атомів і може утворитися лише при строгому їх співвідношенні. Атоми одного виду рівні між собою; вага з'єднання дорівнює сумі ваг входять до нього атомів. Ця геніальна гіпотеза висунула Дальтона в перші ряди вчених, що заклали основи хімічної теорії.

4. Обгрунтування молекулярної гіпотези. Молекулярно - кінетична теорія (МКТ) - теорія, що виникла в XIX столітті і розглядає будову речовини, в основному газів, з точки зору трьох основних наближено вірних положень: • всі тіла складаються з частинок: атомів, молекул та іонів; • частинки перебувають у безперервному хаотичному русі (тепловому);

• частинки взаємодіють один з одним шляхом абсолютно пружних зіткнень.

Витоки атомістичної ідеї, походять ще до давньогрецьких філософам - Левкіппа і Демокріту. Вирішальний внесок у розвиток МКТ був внесений у другій половині 19 в. Дж.К.Максвелла і Л. Больцмана, які заклали основи статистичного (імовірнісного) опису властивостей речовин (головним чином, газів), що складаються з величезного числа хаотичнорухомих молекул. МКТ стала однією з найуспішніших фізичних теорій і була підтверджена цілою низкою досвідчених фактів. Основними доказами положень МКТ стали: • Дифузія • Броунівський рух • Зміна агрегатних станів речовини

5. Теорія будови органічних з єднань А.. Бутлерова – творець матеріалістичної теорії хімії, розвиваючи матеріалістичні погляди в науці, вважав що матерія існує незалежно від свідомості людини й невпинно рухається, розвивається. Закономірності руху матерії об’єктивні і їх може пізнавати людина. Він стверджував реальність існування атомів і частинок (молекул) і вказував на можливість їх пізнання спостереженням, дослідом і мисленням. Бутлеров молекулу розглядав як рухомий утвір, що змінюється, хімічну реакцію - як динамічний процес. Свої «динамічні» погляди вчений поширював і на процес пізнання, зокрема на роль і значення теорій у вивченні навколишнього світу. Теорія хімічної будови стала якісно новим етапом розвитку органічної хімії. Вона показала в діалектичній єдності взаємозв’язок двох сторін хімічного явища, кожна з яких окремо абсолютизувалась попередніми теоріями: теорією радикалів (Я. Берцеліус, Ж. Лібіх), і теорією типів (Ш. Жерер).

6. Відкриття клітини і клітинна теорія. Клітинна теорія — основоположна для загальної біології теорія, сформульована у середині XIX століття, що надала базу для розуміння закономірностей живого світу і для розвитку еволюційного вчення.

Перший опис та зображення клітин дав в 1665 англійський ботанік Р. Гук: розглядаючи тонкі зрізи висушеної пробки, він виявив, що вони «складаються з безлічі коробочок». Кожну з цих коробочок Гук назвав кліткою («камерою»). Багато дослідників незабаром привели безліч даних, що демонструють клітинну будову рослин. Проте жоден з цих спостерігачів не зрозумів, що дійсно важливою речовиною був драглистий матеріал, що наповнював клітини (згодом названий протоплазмою. У 1831 Р.Броун встановив існування в клітці ядра, але не зумів оцінити всю важливість свого відкриття. Потім у 1838-1839 сталося те, що називають «завершальним мазком майстра». Ботанік М. Шлейден і анатом Т.Шванн практично одночасно висунули ідею клітинної будови. Шванн запропонував термін «клітинна теорія» і представив цю теорію науковому співтовариству. Згідно клітинної теорії, всі рослини і тварини складаються з східних одиниць - клітин, кожна з яких має всі властивості живого. Ця теорія стала наріжним каменем всього сучасного біологічного мислення.

7. Теорія походження видів Ч. Дарвіна. У 1859 році Чарльз Дарвін (1809-1882) опублікував свою роботу "Походження видів шляхом природного відбору". У цій монографії Дарвін стверджував, що форми життя є результатом не творчої діяльності розумного Творця, а мінливості, спадковості і природного відбору.

Як цілісне матеріалістичне вчення Дарвінізм здійснив переворот в біології, підірвав позиції креаціонізму і віталізму, надав у 2-й пол. XIX ст. величезний вплив на природничі та суспільні науки, культуру в цілому. Проте ще за життя Дарвіна, разом з широким визнанням його теорії, в біології виникли різні течії антидарвінізму, заперечували або різко обмежували роль природного відбору в еволюції і висували як головні сил, що призводять до появи нового виду, інші фактори. Полеміка щодо основних проблем еволюції вчення продовжується і в сучасній науці.

8. Закон збереження і перетворення енергії - загальний закон природи, за яким енергія ізольованої системи при будь-яких процесах, які відбуваються в ній, не змінюється, а може лише перетворюватись з однієї форми на іншу. При взаємодії матеріальної системи з навколишнім світом збільшення (зменшення) її енергії дорівнює збільшенню (зменшенню) енергії взаємодіючих з нею тіл і полів. Закон збереження і перетворення енергії) відкрили в 40-х рр. 19 ст. незалежно один від одного Ю.-Р. Майєр. Г.-Л.-Ф. Гельмгольц і Дж.-П. Джоуль. Відкриття закону збереження і перетворення енергії великою мірою вплинуло на дальший розвиток науки і техніки. закон збереження і перетворення енергії має велике філос. значення; він є природничо-науковою основою матеріалізму, оскільки доводить нестворюваність і незнищуваність матерії та руху, свідчить про здатність матерії до різних перетворень і тим самим підтверджує матеріальну єдність Всесвіту.

Креаціонізм (англ. creationism) — віра в те, що світ, людина та різні форми життя на Землі створені вищою, надприродною силою.

Віталізм — доктрина, яка стверджує, що живі організми докорінно відрізняються від неживих предметів тому, що складаються нефізичних елементів або управляються іншими принципами