Система цін та органи ціноутворення. Відповідальність

Регулюючи процеси обміну товарів, робіт, послуг, виконуючи об'єктивно властиві їм функції, ціни здійснюють це в певній системі, у взаємозв'язку різних видів, які не можна встановлювати ізольовано, незалежно один від одного. Вони мають функціонувати в умовах економічно обґрунтованого співвідношення. Тільки за таких умов можливий пропорційний розвиток окремих галузей, певне прогнозування господарських і соціальних процесів. Публічно-правове регулювання цієї сфери життєво важливе, оскільки співвідношення між різними видами цін, реалізація певних товарів, робіт, послуг за державними фіксованими цінами становить певну частину державних гарантій для соціально незахищених верств населення.

Сукупність різних видів цін може бути диференційовано за сферою застосування па:

1) оптові ціни — застосовують найчастіше у відносинах між виробниками, постачальниками, виконавцями й покупцями, замовниками, тобто на посередницькій ланці товарообігу;

2) роздрібні ціни — в основі їхнього формування лежить оптова ціна й торгова, надбавка. Такий тип цін застосовують роздрібні організації, які реалізують товари населенню;

3) кошторисні ціни — регулюють ціноутворення на будівельну продукцію, роботи, послуги й включають компенсацію витрат підрядчика та його прибуток;

4) тарифи — ціни, що становлять різновид, який регулює оборот товарів специфічної властивості — послуг. Залежно від характеру послуг, специфіки організації сфери обслуговування, тарифи поділяють на оптові та роздрібні;

5) зовнішньоторговельні ціни — застосовують під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності, експортно-імпортних операцій.

Відповідно до положень ст. 6—11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" в Україні застосовують вільні, державні фіксовані та регульовані ціни й тарифи.

Вільні ціни й тарифи встановлюють на всі види продукції, товари й послуги, крім тих, щодо яких здійснюють державне регулювання. Вільні ціни формують шляхом угоди осіб, які вступають у договірні відносини й визначаються волею сторін.

Певною альтернативою вільним цінам є регульовані. Однак слід розмежовувати їх два варіанти. У першому випадку фактично йдеться про індикативне регулювання, коли регульовані ціни, сформовані на основі угоди сторін, не можуть перевищувати або бути нижче певного рівня, визначеного компетентним державним органом. У другому випадку можна говорити про імперативне державне регулювання, коли встановлені державою фіксовані ціни є остаточним варіантом рівня ціни, від яких ні продавець, ні покупець не мають права відхилятися.

Державне регулювання цін і тарифів здійснюють шляхом установлення:

• державних фіксованих цін (тарифів);

• граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.

У випадку надмірного зростання цін, раніше виведених з-під контролю за рішенням КМУ, виконавчих комітетів обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) рад, допускають тимчасове повернення до державного регулювання цін і тарифів. Державні фіксовані та регульовані ціни й тарифи встановлюють на ресурси, що впливають на загальний рівень і динаміку цін, на товари й послуги, що мають визначальне соціальне значення, а також на продукцію, товари й послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, які займають монопольне становище на ринку. Державні фіксовані та регульовані ціни й тарифи встановлюють державні органи України. Ціни й тарифи на житлово-комунальні послуги (у т. ч. на електроенергію, природний газ для комунально-побутових потреб населення України), послуги суспільного транспорту та зв'язку встановлює КМУ за погодженням з Верховною Радою України. Зміну рівня державних фіксованих і регульованих цін і тарифів на окремі види продукції, товарів, робіт і послуг здійснюють у порядку й строки, що визначають органи, які затверджують або регулюють ціни (тарифи).

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" особливий режим притаманний ціноутворенню під час здійснення експортних та імпортних операцій. У цих умовах безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника в розрахунках із закордонними партнерами застосовують контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, які формують відповідно до цін і умов світового ринку. Регулювання внутрішнього ціноутворення на експортну й імпортну продукцію (послуги) визначає КМУ.

З метою стабілізації цін на внутрішньому ринку, посилення боротьби з монопольними проявами й захисту інтересів вітчизняного виробника та населення постановою КМУ "Про вдосконалення порядку формування цін" від 18 грудня 1998 р. встановлено, що формування й використання суб'єктами підприємництва вільних цін на території України здійснюють виключно в національній грошовій одиниці. Облік витрат у доларовому еквіваленті під час формування цін є обґрунтованим тільки в частині імпортної складової структури ціни.

Відповідно до Порядку перерахування регульованих цін (тарифів) на товари й послуги, які встановлено не в національній грошовій одиниці, перерахунок поширено на продукцію й послуги, ціни (тарифи) на які застосовують на внутрішньому ринку України. В установлюваних регульованих цінах (тарифах) визначають частку, за якою розрахунки здійснюють у національній валюті, ті уповноважені органи, які встановлюють ціну (тариф). Певну імпортну складову ціни (тарифу) перераховують у національну грошову одиницю за поточним курсом НБУ.

З часу прийняття цієї постанови почали діяти нові нормативно-правові акти, які по-новому регулюють питання ціни, врегульовані в ЦКУ і ГКУ.

Хоча ЦКУ вимагає, щоб зобов'язання виражалося в гривні (ч. 1 ст. 524), сторони одержали право визначати грошовий еквівалент зобов'язань в іноземній валюті (ч. 2 цієї статті). Сума, що підлягає сплаті, визначається за офіційним курсом НБУ на день сплати, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 2 ст. 533).

Щодо вираження цін в іноземній валюті: у ст. 189 ГКУ говориться, що ціна визначається в договорі у гривнях і тільки в зовнішньоекономічних договорах може встановлюватися в іноземній валюті. З огляду на ст. 524 ЦКУ, не зовсім зрозуміло, ст. 524 ЦКУ суперечить ст. 189 ГКУ чи органічно її доповнює. Тобто у договорі, напевно, може бути написано: "Ціна 1 майки

— 16 грн, еквівалент — 3 дол. США. Сплаті підлягає сума відповідно до розміру еквівалента і курсу НБУ гривні до долара на дату платежу". Хоча ЦКУ — за його буквального прочитання

— не виключає і такого варіанта: ціна 1 майки — 16 грн, еквівалент — 3 дол. США.

Органи ціноутворення.

Координація роботи зі здійснення політики цін, проведення економічного аналізу рівня та динаміки цін і вжиття заходів щодо регулювання цін і тарифів здійснюються відповідними державними органами управління України та їх структурними підрозділами.

Формування кошторисної нормативної бази, визначення порядку її застосування в будівництві, контроль за дотриманням замовниками, проектними, будівельно-монтажними організаціями та іншими учасниками інвестиційної діяльності нормативних документів і нормативів обчислення вартості будівництва об'єктів, що споруджуються із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету АР Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій, здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань містобудування й архітектури.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про ціни і ціноутворення" державний контроль за цінами здійснюють під час встановлення та застосування державних фіксованих і регульованих цін і тарифів. Разом з тим у сфері дії вільних цін контролюють правомірність їхнього використання та дотримання вимог антимонопольного законодавства. Контроль за дотриманням державної дисципліни цін здійснюють органи, на які ці функції покладено КМУ.

Основним органом, що організовує ціноутворення в Україні, є КМУ. У ст. 4 Закону України "Про ціни і ціноутворення" закріплено його спеціальні повноваження в цій сфері, до яких належать:

• забезпечення здійснення державної політики цін;

• визначення переліку продукції, товарів і послуг, державних фіксованих і регульованих цін, які затверджують відповідні органи державного управління;

• визначення повноважень органів державного управління у сфері встановлення й застосування цін (тарифів), а також контролю за ними.

Координацію роботи щодо здійснення політики цін, проведення економічного аналізу рівня й динаміки цін, застосування заходів для їх регулювання здійснюють відповідні державні органи управління України та їхні структурні підрозділи. Формування кошторисної нормативної бази, визначення порядку її застосування в будівництві, контроль за дотриманням замовниками, проектними, будівельно-монтажними організаціями та іншими учасниками інвестиційної діяльності в нормативних документах нормативів обчислення вартості будівництва об'єктів, які споруджують із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету АРК, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ і організацій, здійснює спеціально вповноважений центральний орган виконавчої влади з питань містобудування й архітектури.

Постановою КМУ "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади і виконавчих органів місцевих Рад по регулюванню цін (тарифів)" від 25 грудня 1996 р. з метою вдосконалення системи державного регулювання цін (тарифів) було уточнено повноваження у сферах:

• регулювання (встановлення фіксованих і граничних рівнів цін (тарифів) торгових (постачальницько-збутових) надбавок, нормативів рентабельності, впровадження обов'язкового декларування змін) цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг — центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів АРК, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;

• кошторисної нормативної бази й порядку її застосування в будівництві — Державного комітету будівництва, архітектури й житлової політики;

• регулювання заставних цін на скляну тару — Ради міністрів АРК, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій;

• регулювання переліку вітчизняних та імпортних лікарських преператів і виробів медичного призначення, ціни на які підлягають державному регулюванню, — Міністерства охорони здоров'я за узгодженням із Міністерством економіки і з питань європейської інтеграції.

Додатком до постанови КМУ "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади і виконавчих органів місцевих Рад по регулюванню цін (тарифів)" було деталізовано повноваження центральних органів виконавчої влади Ради міністрів

АРК, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад щодо регулювання цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг.

Відповідальність за порушення державної дисципліни цін регулює ст. 14 Закону України "Про ціни і ціноутворення".

"Вся необгрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету АРК, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в дохід відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій у банківських установах за рішенням суду.

Підприємства, організації та інші юридичні і фізичні особи мають право оскаржити до суду порушення цін з боку державних органів, підприємств, організацій, кооперативів та інших юридичних і фізичних осіб і вимагати відшкодування завданих їм збитків у випадках реалізації їм товарів та послуг із порушенням вимог чинного законодавства.

Ціни і тарифи, затверджені з порушенням цього Закону і рішень Уряду республіки по ціноутворенню, скасовуються Комітетом цін при КМУ.

Особи, винні в порушенні порядку встановлення та застосування цін і тарифів, притягуються до адміністративної або кримінальної відповідальності.

Крім того, Державна інспекція з контролю за цінами листом від 14 липня 2004 р. № 32/3-7/1256 повідомила, що санкція зі ст. 14 Закону України "Про ціни і ціноутворення" застосовується відповідно до процедури, визначеної статтями 240—250 ГКУ. (Ця санкція цілком відповідає визначеній у ст. 240 ГКУ адміністративно-господарській санкції "Безкоштовне вилучення прибутку (доходу)" (вилучення необгрунтованої частини ціни з дворазовим штрафом).

У ст. 240—250 ГКУ встановлено перелік адміністративно-господарських санкцій, а також заходів, застосовуваних органами державної влади до порушників установлених законодавством правил здійснення господарської діяльності відповідно до їхньої компетенції.

У ст. 14 Закону України "Про ціни і ціноутворення" говориться, що передбачене застосування економічних санкцій не суперечить вимогам ст. 239 ГКУ (види адміністративно-господарських санкцій) і відповідає їй.

Застосування економічних санкцій відповідно до вимог ст. 14 Закону України "Про ціни і ціноутворення" здійснюється органами державного контролю за цінами у відповідності з дотриманням вимог ст. 240—250 ГКУ.

Особливий інтерес у цьому зв'язку представляє ст. 250 ГКУ: "Адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців із дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через 1 рік із дня порушення цим суб'єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом".

Запитання і завдання для самоконтролю

1. Що таке публічні і державні доходи?

2. Що таке доходи органів місцевого самоврядування?

3. Які ви знаєте види бюджетних податкових платежів?

4. Що таке загальнодержавні податки і збори?

5. Які ви знаєте місцеві податки і збори? Назвіть їх відмінності і загальні риси.

6. У яких випадках застосовується примусове стягування податків?

7. Які є поняття і функції ціни?

8. Назвіть елементи структури ціни. Виробнича собівартість продукції.

9. Визначте склад загальновиробничих витрат. Як вони поділяються?

10. Диференціюйте ціни залежно від сфери застосування Кошторисні ціни.

11. Що таке органи ціноутворення?

12. Хто несе відповідальність за порушення державної дисципліни цін?