Правове регулювання і управління діяльності у сфері страхування

Правове регулювання державними органами діяльності у сфері страхування визначається:

1) прямою участю держави у становленні системи страхового захисту майнових інтересів осіб:

• надання гарантій соціального захисту визначеним групам населення і проведенням деяких видів обов'язкового страхування за рахунок бюджетних коштів;

• визначення правил і порядку участі держави у страхуванні некомерційних ризиків для захисту інвестицій, у т. ч. й іноземних, та страхуванні експортних кредитів;

• надання гарантій фінансовим ресурсам страховиків, що розміщуються у формі державних цінних паперів;

• створення цільових резервів, що компенсують неспроможність окремих страхових організацій при виконанні ними зобов'язань за договорами довгострокового страхування життя і пенсійного страхування;

2) законодавчим забезпеченням становлення і захисту національного страхового ринку, яке має комплексний характер, і може виокремлюватися комплексна галузь законодавства, що включає нормативно-правові акти, які регулюють діяльність у сфері страхування.

Як інститут цивільного права страхування регулюється нормами не тільки ЦКУ, а й інших спеціальних законів. Однак власне страхова діяльність як вид господарської діяльності, що ґрунтується на приватноправових і публічноправових відносинах, регулюється цілим комплексом різних НПА — від Закону України "Про страхування" до наказів та інструкцій Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг;

3) державним наглядом за страховою діяльністю, який здійснюється з метою дотримання вимог законодавства України про страхування, ефективного розвитку страхових послуг, захисту прав та інтересів страхувальників, страховиків, інших зацікавлених осіб і держави.

Система державного нагляду за страховою діяльністю має забезпечувати:

• організацію основ страхового нагляду в Україні, насамперед шляхом удосконалення діяльності Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг;

• створення нормативних актів нагляду за страховою діяльністю, вироблення єдиних методичних принципів організації і здійснення страхової діяльності;

• визначення спеціальних вимог до страхових організацій, встановлення ліцензування страхової діяльності і сертифікації діяльності страхових брокерів;

• встановлення єдиних кваліфікаційних вимог до керівників та фахівців страхових організацій, актуаріїв та аварійних комісарів;

4) захистом добросовісної конкуренції на страховому ринку, попередженням і припиненням монополізму.

Державно-правове регулювання діяльності на страховому ринку України здійснюється органами законодавчої, виконавчої та судової влади.

Президент України як глава держави наділений правом контролю за дотриманням законності в усіх структурах і сферах функціонування державної системи.

Для здійснення своїх функцій, зокрема контрольних щодо фінансового (страхового ринку) України, Президент України:

• створює необхідні дорадчі, консультативні та інші допоміжні органи та служби (п. 28 ст. 106 Конституції України). Одним з таких органів є Секретаріат Президента України, який у своїй структурі має контрольне управління, що організовує контроль за виконанням законів, указів, розпоряджень, а також доручень Президента України органами державної виконавчої влади та їх посадовими особами;

• зупиняє дію актів КМУ з мотивів невідповідності Конституції з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності;

• призначає на посади та звільняє з посад третину складу Конституційного Суду України;

• видає укази і розпорядження, що є обов'язковими до виконання на території України.

З метою виконання законів і в межах своєї компетенції Президент України видає укази і розпорядження, які мають підзаконний характер і є обов'язковими для виконання на всій території України.

Верховна Рада України приймає НПА, що регламентують регулювання страхового ринку України та нагляд за діяльністю страхових організацій. Координація законодавчого процесу здійснюється шляхом попереднього прийняття відповідних концепцій, визначення політики та головних принципів, які становлять основу для подальшого розроблення окремих законів і програм.

Згідно з Конституцією України виключно законами України встановлюються засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків, статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України, порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їхні види і типи (ст. 92); організація, повноваження і порядок діяльності КМУ, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади визначаються Конституцією і законами України (ч. 2 ст. 120); Верховна Рада України здійснює парламентський контроль у визначених межах (ст. 85).

Центральним елементом виконавчої влади є КМУ, а безпосереднім органом з питань нагляду за страховою діяльністю — Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг. До цієї системи також належать: Антимонопольний комітет; Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку; Державний комітет з питань регуляторної політики та підприємництва; Міністерство фінансів України (фінансова і податкова політика); НБУ (валютне регулювання); Фонд державного майна (управління частками державного майна).

Кабінет Міністрів України на підставі ст. 116 Конституції України забезпечує виконання Конституції і законів України, актів Президента України щодо проведення фінансової політики. За Конституцією до функцій КМУ належать:

• розроблення і здійснення загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України;

• забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики, а також розроблення і здійснення загальнодержавних програм економічного розвитку України;

• утворення, реорганізація та ліквідація відповідно до законів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади;

• призначення на посади та звільнення з посад за поданням прем'єр-міністра України керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України.

Згідно з Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12 липня 2001 р. КМУ:

• подає на затвердження Президенту України Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг (п. З ст. 23);

• затверджує бланк ліцензії єдиного зразка, який використовується Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг під час ліцензування страхової діяльності (п. 1 ст. 37).

Згідно з Законом України "Про страхування" КМУ затверджує:

• перелік осіб, діяльність яких може заподіяти шкоду третім особам і які повинні укласти договори обов'язкового страхування професійної відповідальності (ст. 7);

• порядок та правила проведення обов'язкового страхування, форми типового договору, особливі умови ліцензування обов'язкового страхування, розміри страхових сум та максимальні розміри страхових тарифів або методику актуарних розрахунків (ст. 7);

• форму декларації за операціями перестрахування з нерезидента, де страховик (перестрахувальник) зобов'язаний надати інформацію про ризики та об'єкти страхування, які перестраховуються у нерезидентів, дані про нерезидентів-перестраховиків та про перестраховиків-брокерів, іншу інформацію (ст. 12);

• випадки та умови забезпечення пільгового страхування для окремих категорій автовласників за рахунок коштів централізованих страхових резервних фондів Моторного (транспортного) страхового бюро (ст. 13);

• розмір плати за видачу ліцензій на проведення конкретних видів страхування (ст. 38);

• порядок використання коштів резервів зі страхування життя для довгострокового кредитування житлового будівництва, у т. ч. індивідуальних забудовників (ст. 31).

Кабінет Міністрів України може:

• змінювати порядок визначення фактичного та нормативного запасу платоспроможності і структури гарантійного фонду (ст. ЗО);

• змінювати перелік страхових резервів та порядок їх розрахунків (ст. 31);

• приймати рішення про створення фондів страхових гарантій за напрямами страхування (ст. 32).

Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України виконує такі функції:

• розробляє нормативні та методичні документи з питань страхової діяльності, що віднесена Законом України "Про страхування" до її компетенції;

• узагальнює практику страхової і посередницької діяльності на страховому ринку, розробляє і подає в установленому порядку пропозиції щодо розвитку і вдосконалення законодавства України про страхову діяльність і посередницьку діяльність у страхуванні та перестрахуванні;

• приймає у межах своєї компетенції нормативно-правові акти з питань страхової діяльності і посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні;

• встановлює правила формування, обліку і розміщення страхових резервів та показників звітності.

Визначає:

• характеристику та класифікаційні ознаки видів добровільного страхування;

• порядок реєстрації страхових та перестрахових брокерів;

• випадки необхідності відповідних сертифікатів у працівників страховика;

• управляючу особу, без згоди якої не може здійснюватися фінансове, господарське і кадрове управління страховиком, що перебуває у стані примусової санації.

Встановлює:

• порядок, умови видачі та розміри кредитів, які надаються страхувальникам зі страхування життя і порядок формування резерву страховиків зі страхування життя для покриття можливих витрат (за погодженням з НБУ);

• вимоги до осіб, які бажають займатися актуарними розрахунками, та підтверджує відповідним свідоцтвом;

• перелік видів посередницької діяльності страхових та перестрахових брокерів у страхуванні та перестрахуванні;

• порядок та умови персоніфікованого (індивідуального) обліку договорів страхування життя;

• методику формування резервів зі страхування життя, обсяги страхових зобов'язань залежно від видів договорів страхування життя, а також їхні мінімальні строки дії;

• форму щоквартальної фінансової звітності та інших звітних даних страховика;

• форму річного балансу та порядок його публікації;

• правила формування, обліку і розміщення страхових резервів та показників звітності;

• заборону на вільне користування майном страховика та прийняття страхових зобов'язань.

Нагляд за учасниками страхового ринку: 1) реєстрація:

• ведення єдиного державного реєстру страховиків (перестраховиків) та державного реєстру страхових і перестрахових брокерів;

• видача свідоцтв про включення страхових та перестрахових брокерів до державного реєстру страхових і перестрахових брокерів;

• реєстрація правил (умов) добровільного страхування, на які видається ліцензія;

• реєстрація змін та/або доповнень до правил добровільного страхування у разі, якщо страховик запроваджує нові правила страхування або якщо до правил страхування вносяться зміни та/або доповнення;

2) ліцензування страхової діяльності;

3) контрольно-наглядова функція:

• проведення перевірок щодо правильності застосування страховиками (перестраховиками) та страховими посередниками законодавства про страхову діяльність і достовірності їх звітності;

• проведення аналізу дотримання законодавства об'єднаннями страховиків і страхових посередників;

• здійснення контролю за платоспроможністю страховиків відповідно до взятих ними страхових зобов'язань перед страхувальниками.

Має право:

• одержувати в установленому порядку від страховиків звітність про страхову діяльність, інформацію про їх фінансовий стан та необхідні пояснення щодо звітних даних, а від підприємств, установ (у т. ч. банків), організацій і громадян — інформацію, необхідну для виконання покладених на неї завдань;

• проводити перевірку щодо правильності застосування страховиками законодавства України про страхову діяльність і достовірності їх звітності за показниками, що характеризують виконання договорів страхування, не частіше одного разу на рік призначати проведення за рахунок страховика додаткової обов'язкової аудиторської перевірки з визначенням аудитора;

• видавати приписи страховикам про усунення виявлених порушень вимог законодавства про страхову діяльність, а в разі їх невиконання зупиняти чи обмежувати дію ліцензій цих страховиків до усунення виявлених порушень або приймати рішення про відкликання ліцензій та виключення з державного реєстру страховиків (перестраховиків);

• проводити тематичні перевірки діяльності страховика у випадках необхідності перевірки фактів, викладених у скаргах, заявах, зверненнях страхувальників, достовірності показників звітності, виконання вимог раніше наданих приписів.

Проводить:

• експертизу методики розрахунку викупної суми страховика зі страхування життя або встановлює вимоги до неї;

• перевірки щодо правильності застосування страховиками (перестраховиками) та страховими посередниками законодавства про страхову діяльність і достовірності їх звітності;

• аналіз додержання законодавства об'єднаннями страховиків і страхових посередників;

• перевірку страховиків на відповідність виданій ліцензії.

Здійснює контроль за платоспроможністю страховиків відповідно до взятих ними страхових зобов'язань перед страхувальниками та приймає у межах своєї компетенції нормативно-правові акти з питань страхової і посередницької-діяльності у страхуванні та перестрахуванні.

Державна податкова адміністрація України Нормативно-правове регулювання:

• видає у випадках, передбачених законом, нормативно-правові акти і методичні рекомендації з питань оподаткування у сфері страхування;

• затверджує форми податкових розрахунків, звітів, декларацій та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів, декларацій про валютні цінності, зразок документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи — платника податків та інших обов'язкових платежів, форму повідомлення про відкриття або закриття юридичними особами, фізичними особами — суб'єктами підприємницької діяльності банківських рахунків, а також форми звітів про роботу, проведену органами Державної податкової служби;

• вносить пропозиції та розробляє проекти міжнародних договорів стосовно оподаткування, виконує в межах, визначених законодавством, міжнародні договори з питань оподаткування.

Нагляд за учасниками страхового ринку:

• здійснює контроль за дотриманням законодавства про податки, інші платежі, валютні операції, порядку розрахунків зі споживачами з використанням реєстраторів розрахункових операцій, лімітів готівки в касах та її використанням для розрахунків за послуги у сфері страхування, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій на страхову діяльність;

• здійснює контроль за погашенням податкової заборгованості платниками податків, інших платежів, у т. ч. тими, майно яких перебуває у податковій заставі;

• розробляє основні напрями, форми і методи проведення перевірок за дотриманням податкового та валютного законодавства учасниками страхового ринку;

• приймає і реєструє заяви, повідомлення та іншу інформацію про злочини і правопорушення, віднесені до її компетенції, здійснює в установленому порядку їх перевірку і приймає щодо них передбачені законом рішення.

Запитання і завдання для самоконтролю

1. Поняття і мета страхування. Охарактеризуйте взаємозв'язок між страховою і кредитною діяльністю.

2. Назвіть функції страхування.

3. Охарактеризуйте принципи страхування.

4. Розкрийте поняття суброгація, контрибуція, співстрахування і перестрахування.

5. Становлення страхового ринку. Назвіть його принципи.

6. Розкрийте сутність страхового права, страхування і страхової діяльності.

7. Що є предметом, методом і об'єктом страхового права?

8. Які джерела страхового права?

9. Які суб'єкти страхової діяльності?

10. Розкрийте суть таких понять: абандон, суброгація, франшиза.

11. Правове регулювання страхування державними органами.

12. Як здійснюється нагляд за учасниками страхового ринку?

13. Нормативно-правове регулювання страхування ДПАУ.