Прийняття Державного бюджету України — друга стадія бюджетного процесу

На ознайомлення з проектом закону про державний бюджет, поданим КМУ, народним депутатам надається п'ять днів. Далі законопроект обговорюється на засіданнях парламентських комітетів. Під час обговорення можуть бути присутні представники органів виконавчої влади. На пленарному засіданні, яке проводиться за результатами попереднього обговорення, з детальною доповіддю про проект бюджету виступає міністр фінансів, відповідна компетенція якого закріплена як бюджетним кодексом, так і положенням про Міністерство фінансів України.

Голова Комітету Верховної Ради України з питань бюджету доповідає про відповідність проекту закону про Державний бюджет України вимогам БКУ, Основним напрямам бюджетної політики на наступний бюджетний період та пропозиціям Верховної Ради України до Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період.

Доповідь голови Комітету здійснюється у межах його компетенції, встановленої ст. 23 Закону України "Про комітети Верховної Ради України" від 4 квітня 1995 р. (зі змінами та доповненнями) та ч. 4 ст. 109 БКУ, відповідно до якої до повноважень Комітету Верховної Ради України з питань бюджету щодо контролю за дотриманням бюджетного законодавства належать:

1) контроль за відповідністю поданого КМУ проекту закону про Державний бюджет України Основним напрямам бюджетної політики на наступний бюджетний період та підготовка відповідного висновку;

2) контроль за відповідністю законопроектів, поданих на розгляд Верховної Ради України, бюджетному законодавству.

Доповідь голови Комітету з питань бюджету базується на аналізі поданих КМУ разом із проектом закону матеріалів, передбачених ст. 38 БКУ, інформації Рахункової палати України про поточне виконання бюджету на поточний рік та висновків і пропозицій до проекту закону про Державний бюджет України.

За результатами обговорення проекту закону про Державний бюджет України Верховна Рада України може прийняти вмотивоване рішення про його відхилення у разі невідповідності БКУ та Основним напрямам бюджетної політики на наступний бюджетний період. Верховна Рада України також контролює врахування урядом пропозицій та доручень, поданих парламентом під час прийняття Основних напрямів бюджетної політики. У разі відхилення проекту закону про державний бюджет уряд зобов'язаний у тижневий строк з дня набрання чинності рішенням про відхилення подати проект закону про Державний бюджет України на повторне представлення з обґрунтуванням внесених змін, пов'язаних з відповідним рішенням Верховної Ради України.

Міністр фінансів України повторно представляє проект закону про Державний бюджет України не пізніше трьох днів після його повторного подання до Верховної Ради України.

На підготовку проекту закону про Державний бюджет України до першого читання відводиться до 10 днів (до 1 жовтня — якщо проект був прийнятий до розгляду після його представлення на засіданні Верховної Ради, до 6 жовтня — якщо він був відхилений і відправлений на доопрацювання до КМУ та прийнятий до розгляду після повторного представлення урядом).

Відповідно до Регламенту Верховної Ради України (ст. 9.1.3) та БКУ парламентські комітети призначають представників для участі у роботі Комітету Верховної Ради України з питань бюджету. Після 1 жовтня (6 жовтня, якщо проект бюджету був прийнятий до розгляду після повторного подання КМУ) року, який передує плановому, прийняття пропозицій Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету припиняється.

У США після подання президентом бюджету до обох палат Конгресу починається законодавча стадія його розгляду, яка, як правило, складається з процесу санкціонування, завдяки чому створюються або поновлюються агентства та програми, й окремого процесу виділення щорічних асигнувань, що дає змогу федеральним агентствам брати на себе зобов'язання (опера-ції, які потребуватимуть грошових видатків) та витрачати кошти на обумовлені цілі. Законопроекти розглядають (і доповідають) комітети, що володіють законодавчою юрисдикцією над питаннями, які зазвичай називаються головними комітетами, після чого їх розглядають обидві палати Конгресу. Фінансові законопроекти розглядаються у 13 підкомітетах Палати представників і Сенату з питань розподілу бюджетних асигнувань. Ці підкомітети готують для комітетів Палати представників і Сенату з розподілу бюджетних асигнувань пропозиції щодо обсягів сум, призначених для витрачання, які у свою чергу подають рекомендації безпосередньо Палаті представників і Сенатові. Підкомітети з розподілу бюджетних асигнувань не зобов'язані забезпечувати обсяги фінансування, передбачені санкцією Конгресу.

Не допускається внесення пропозицій щодо змін до прогнозу податкових надходжень, крім випадку, коли за висновком Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, Міністерства фінансів України та Рахункової палати виявлено неточності у їх розрахунку.

Перше читання проекту закону про Державний бюджет України починається з доповіді голови Комітету Верховної Ради України з питань бюджету щодо висновків і пропозицій до проекту закону про Державний бюджет України. У Бюджетних висновках відображаються як позитивні риси поданого проекту, так і положення, які не відповідають змісту Бюджетної резолюції, нормам БКУ та чинного законодавства України. За наявності зауважень Комітету з питань бюджету у Висновках і пропозиціях пропонуються зміни та доповнення до проекту закону про державний бюджет. Після виступу голови Комітету з питань бюджету починаються парламентські дебати, в яких беруть участь представники комітетів Верховної Ради України, депутатських фракцій та груп, народні депутати України, представники Рахункової палати та КМУ. За результатами обговорення відбувається голосування щодо поданого Комітетом з питань бюджету проекту Висновків і пропозицій до проекту закону про державний бюджет. Голосування може відбуватися як у цілому, так і постатейно.

Схвалені Верховною Радою України Висновки і пропозиції Комітету Верховної Ради України з питань бюджету набувають статусу Бюджетних висновків Верховної Ради України і затверджуються постановою Верховної Ради України. Зі схваленням Бюджетних висновків Комітету з питань бюджету, які розглядаються як складова проекту закону України про державний бюджет, останній приймається у першому читанні шляхом прийняття вищезазначеної постанови. Затверджені Бюджетні висновки Верховної Ради України передаються до КМУ, якому доручається доопрацювати проект закону про державний бюджет з урахуванням схвалених Бюджетних висновків та подати його на друге читання до 3 листопада.

Для підготовки розгляду поданого КМУ проекту закону про державний бюджет у другому читанні Комітет Верховної Ради з питань бюджету протягом трьох днів після його внесення готує висновки щодо розгляду проекту закону про Державний бюджет України у другому читанні. Мета другого читання — обговорення парламентом питання щодо прийняття до уваги та внесення відповідних змін, запропонованих у Бюджетних висновках Верховної Ради України КМУ при підготовці останнім проекту закону про державний бюджет до другого читання.

Друге читання починається з доповіді міністра фінансів або особи, яка виконує його обов'язки. Обов'язковою умовою проведення другого читання є співдоповідь голови Комітету Верховної Ради України з питань бюджету щодо висновків, яких дійшов Комітет з питань бюджету про врахування КМУ Бюджетних висновків Верховної Ради України у процесі підготовки проекту закону про Державний бюджет України до другого читання. Обговорення висновків щодо відповідності доопрацьованого проекту закону відбувається на засіданнях Комітету з питань бюджету та оформляється протоколами, в яких фіксуються основні показники. Друге читання проекту закону про Державний бюджет України передбачає насамперед затвердження загального обсягу дефіциту (профіциту), доходів і видатків Державного бюджету України з подальшим постатейним голосуванням проекту закону, поданого КМУ на друге читання.

Після затвердження граничного розміру дефіциту Державного бюджету України Верховна Рада приймає проект закону про державний бюджет постатейно. Обговорення статей не проводиться, якщо Верховна Рада в першому читанні обговорювала і голосувала за поправки, відхилені Комітетом з питань бюджету. Дозволяються тільки виступи з мотивів голосування щодо цих статей. Якщо під час постатейного голосування до проекту бюджету не було внесено істотних змін, КМУ може запропонувати прийняти закон про державний бюджет у цілому.

Заслухавши доповідь міністра фінансів України щодо проекту закону про державний бюджет на наступний рік, підготовленого до другого читання відповідно до Бюджетних висновків Верховної Ради України, та врахувавши результати його обговорення, Верховна Рада приймає постанову про проведення чергового пленарного засідання парламенту в режимі прийняття рішення у третьому читанні. Друге читання проекту закону про Державний бюджет України завершується не пізніше 20 листопада року, що передує плановому.

На третє читання має бути поданий доопрацьований проект закону про Державний бюджет України з урахуванням зауважень і пропозицій, висловлених народними депутатами України під час обговорення цього законопроекту у другому читанні. До положень, що мають бути прийняті у другому читанні і не можуть бути перенесені на третє читання, належать:

1) визначення загального обсягу дефіциту (профіциту) Державного бюджету України;

2) визначення загального обсягу доходів і видатків Державного бюджету України;

3) обсяг міжбюджетних трансфертів;

4) інші положення, необхідні для формування місцевих бюджетів.

До вирішення зазначених питань у другому читанні проект закону про державний бюджет не може бути переданий на доопрацювання і підготовку до третього читання. Будь-які інші статті проекту закону про Державний бюджет України, не прийняті Верховною Радою України у другому читанні, переносяться на розгляд у третьому читанні.

Обговорення на пленарному засіданні та голосування за пропозиціями Комітету Верховної Ради України з питань бюджету щодо статей проекту закону про Державний бюджет України, що не були прийняті у другому читанні, та за проектом закону проводяться в цілому. За недосягнення згоди щодо голосування поданого на третє читання проекту закону про державний бюджет в цілому голосування відбувається за кожним пунктом, запропонованим Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Затвердження Державного бюджету України законом здійснюється на підставі п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України, в якій прямо зазначено, що виключно законами України встановлюються державний бюджет і бюджетна система України. Згідно зі ст. 91 Конституції України прийняте Верховною Радою рішення про затвердження закону про державний бюджет на наступний рік буде правомочним за наявності більшості поданих "за" голосів від її конституційного складу.

Граничний строк прийняття Верховною Радою України закону про Державний бюджет України — 1 грудня року, що передує плановому. Він несе подвійну функцію: по-перше, створюються реальні умови для прийняття місцевих бюджетів, показники дохідної і видаткової частин яких безпосередньо залежать від показників Державного бюджету України; по-друге, законодавчо закріплюється фінансова база, на якій Міністерство фінансів визначить лімітні довідки, за яких відбудеться остаточне узгодження кошторисів бюджетних установ, що фінансуються з державного бюджету, і, відповідно, розпорядники бюджетних коштів своєчасно (з початку нового фінансового року) зможуть відкрити свої бюджетні повноваження.

До компетенції Верховної Ради України належить затвердження не лише закону про Державний бюджет України, а й самого Державного бюджету України. Така її компетенція випливає зі змісту ст. 116 Конституції України, яка покладає на КМУ обов'язок розробки проекту закону про Державний бюджет України і забезпечення виконання затвердженого Верховною Радою України державного бюджету, подання Верховною Радою України звіту про його виконання.

Закон про Державний бюджет України — закон, який затверджує повноваження органам державної влади здійснювати виконання державного бюджету протягом бюджетного періоду.

Зміст закону про Державний бюджет України у концептуальному розрізі визначається БКУ (ст. 38), Правилами оформлення проекту закону України про Державний бюджет України та Регламентом Верховної Ради України.

Відповідно до ст. 94 Конституції України закон про Державний бюджет України підписує Голова Верховної Ради України і невідкладно направляє Президентові України, який протягом 15 днів після отримання закону підписує його, беручи до виконання, офіційно оприлюднює або повертає зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду. Якщо Президент України протягом установленого строку не повернув закон для повторного розгляду, закон вважається схваленим Президентом України і має бути підписаний та офіційно оприлюднений. Якщо під час повторного розгляду закон буде знову прийнятий Верховною Радою України не менш як двома третинами від її конституційного складу, Президент України зобов'язаний його підписати та офіційно оприлюднити протягом десяти днів.

Закон про Державний бюджет України набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено законом, але не раніше від дня його опублікування.

Бюджетний кодекс регулює діяльність КМУ, якщо закон про державний бюджет не був своєчасно (до початку нового бюджетного періоду — в Україні до 1 січня планованого року) прийнятий або не набрав чинності. У такому разі уряд країни змушений базуватися на показниках попереднього бюджетного періоду за доходами і видатками Державного бюджету України.

Враховуючи постійний характер державних видатків, КМУ наділяється правом здійснювати витрати, обов'язково враховуючи такі особливості:

1) витрати Державного бюджету України можуть здійснюватися лише на цілі, які визначені у законі про Державний бюджет України на попередній бюджетний період і одночасно передбачені у проекті закону про Державний бюджет України на наступний бюджетний період, поданому КМУ до Верховної Ради України;

2) щомісячні видатки державного бюджету не можуть перевищувати 1/12 обсягу видатків, визначених законом про Державний бюджет України на попередній бюджетний період, крім випадків, передбачених ч. 4 ст. 15 (витрати на погашення зобов'язань із боргу, що здійснюються відповідно до кредитних угод, а також нормативно-правових актів, за якими виникають державні боргові зобов'язання та боргові зобов'язання АРК чи місцевого самоврядування, незалежно від обсягу коштів, передбачених на цю мету законом про державний бюджет або рішенням про місцевий бюджет) та ч. 4 ст. 23 БКУ (витрати спеціального фонду бюджету, які мають постійне бюджетне призначення, що дає право провадити їх виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень до спеціального фонду згідно з законодавством, якщо законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) не встановлено інше);

3) до прийняття закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період провадити капітальні видатки забороняється, крім випадків, пов'язаних з введенням воєнного або надзвичайного стану, оголошенням окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації тощо.

Відповідно до ст. 77 БКУ бюджет АРК, обласні і районні бюджети, міські (міст Києва та Севастополя, міст республіканського значення АРК та міст обласного значення) бюджети на наступний бюджетний період затверджуються рішенням Верховної Ради АРК, відповідної обласної, районної чи міської ради не пізніше ніж за два тижні після офіційного опублікування закону про державний бюджет. Міські (міст районного значення) бюджети, районні у містах (якщо такі створено), селищні та сільські бюджети на наступний бюджетний період затверджуються відповідно до рішень міської, районної в місті, селищної або сільської ради не пізніше ніж за два тижні після затвердження районного чи міського (міст Києва та Севастополя, міста республіканського АРК або міста обласного значення) бюджету.

Рішенням про місцевий бюджет визначаються:

1) загальна сума доходів і видатків із поділом на загальний та спеціальний фонди, а також із поділом видатків на поточні і капітальні;

2) граничний обсяг річного дефіциту (профіциту) місцевого бюджету в наступному бюджетному періоді та боргу АРК чи місцевого самоврядування на кінець наступного бюджетного періоду; повноваження щодо надання гарантій АРК та місцевого самоврядування, а також розміри цих гарантій;

3) бюджетні призначення головним розпорядникам коштів за бюджетною класифікацією;

4) доходи бюджету за бюджетною класифікацією;

5) бюджетні призначення міжбюджетних трансфертів;

6) додаткові положення, що регламентують процес виконання бюджету.

Виконання бюджетів

В Україні виконання Державного бюджету України починається після його затвердження законодавчим органом та підписання Президентом України. КМУ за погодженням із нижчими виконавчими органами організовує порядок виконання бюджету. Міністерство фінансів України здійснює загальну організацію та управління виконанням державного бюджету, координує діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету. Ця стадія бюджетного процесу включає виконання дохідної та видаткової частин бюджету. У процесі виконання бюджету органи виконавчої влади можуть вносити зміни у межах затверджених асигнувань за статтями функціональної бюджетної класифікації.

Касовим виконанням бюджету у різних країнах керують або міністерства фінансів, або спеціально створені державні органи — казначейство (Велика Британія, РФ), адміністративно-бюджетне управління та мережа федеральних агенцій (США), відділ бюджету при міністерстві фінансів (Швеція), бюджетне управління у складі міністерства у справах фінансів, промисловості й економіки (Франція).

Є три системи виконання бюджету: банківська, казначейська і змішана. До 1997 р. в Україні чинною була банківська система, яка передбачала акумулювання бюджетних ресурсів на рахунках комерційних банків, уповноважених НБУ на здійснення операцій з обслуговування бюджетної системи країни. Однак через негативні чинники її функціонування, зокрема сприяння нарощуванню інфляційних процесів у державі, відсутність у фінансових органів оперативного маневрування бюджетними асигнуваннями та забезпечення всебічного контролю за їх використанням, відсутність у Міністерства фінансів необхідної інформації для оперативного втручання у процес виконання бюджету, виникли підстави для переходу на казначейську систему виконання бюджету. З 1997 р. в Україні поступово проходить процес переходу на казначейську систему, спочатку пілотними проектами з подальшим підвищенням ролі казначейства у виконанні бюджетів як державного, так і місцевих. Чинне законодавство закріпило казначейську систему обслуговування бюджетної системи України, що передбачає концентрацію обох потоків коштів (доходів та витрат) на єдиному казначейському рахунку.

Казначейство виконує функції:

1) касира держави, що приймає кошти й оплачує витрати;

2) державного бухгалтера, головними завданнями якого є: запобігання касовим розривам між надходженнями і видатками бюджетних коштів; розподіл ліквідних засобів між державними установами з метою покриття поточних витрат; регулювання податкових пільг і виплат, урахованих (закладених) у бюджеті; фінансування політики економічної та соціальної підтримки виробників і населення; забезпечення повернення суми зовнішнього державного боргу та відсотків за ним; погашення внутрішніх позик.

Казначейська система передбачає акумулювання всіх коштів на єдиному рахунку Державного казначейства. Боно оплачує всі рахунки, які виставляються розпорядниками бюджетних коштів. Державне казначейство здійснює контроль за виконанням бюджетних повноважень у процесі зарахування коштів, прийняття бюджетних зобов'язань, під час проведення платежів, здійснює бухгалтерський облік при складанні звітності про виконання бюджету.

Казначейська форма обслуговування Державного бюджету України передбачає здійснення Державним казначейством України:

1) операцій з коштами Державного бюджету України;

2) розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів;

3) контролю бюджетних повноважень під час зарахування надходжень, взяття зобов'язань та проведення платежів;

4) бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання Державного бюджету України.

Виконання всіх бюджетів починається фактично з початком бюджетного року, тобто 1 січня, і закінчується 31 грудня того самого року, на який було затверджено ці бюджети. Порядок виконання Державного бюджету України за видатками за умови функціонування внутрішньої платіжної системи регламентується наказом Державного казначейства України від 10 серпня 2001 р. № 140.

Бюджетний розпис є оперативним планом виконання Державного бюджету України, на основі якого відкриваються асигнування, перераховуються кошти місцевим бюджетам, розпорядникам коштів, зараховуються на реєстраційні рахунки в установах казначейства, тобто здійснюється процес перерахування коштів та фінансування витрат шляхом оплати рахунків, що супроводжується всебічним фінансовим контролем.

Цей розпис є основним документом, на основі якого виконується бюджет. Розпис доходів і видатків бюджету має правове значення, оскільки є основним оперативним планом виконання бюджету, адже показники, які він містить, конкретизують показники з бюджету та є обов'язковими для виконання. Детальне визначення надходжень доходів до бюджету за джерелами виражає конкретні обов'язки фінансових органів із мобілізації коштів до бюджету та є підставою для здійснення прав із контролю за виконанням підприємствами та установами зобов'язань з бюджету. На основі розпису визначаються також обов'язки фінансових органів із фінансування бюджету, права з контролю за використанням бюджетних коштів.

Державний бюджет України виконується за розписом, який затверджується міністром фінансів України відповідно до бюджетних призначень у місячний строк після набрання чинності законом про Державний бюджет України. До затвердження розпису міністром фінансів України затверджується тимчасовий розпис на відповідний строк. Примірник затвердженого бюджетного розпису передається до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету з подальшим інформуванням про внесені до нього зміни. Міністр фінансів України протягом бюджетного періоду забезпечує відповідність розпису Державного бюджету України встановленим бюджетним призначенням.

Після підписання розпису Міністерство фінансів підписує квартальний і місячний розпис. Асигнування, включені до розпису є граничними для витрачання головними розпорядниками. Якщо у процесі виконання бюджету виявиться, що прогноз надходження доходів буде нижчим, ніж передбачалося при затвердженні Державного бюджету України, міністр фінансів лімітує показники річного розпису з помісячним розподілом. На основі уточненого прогнозу Міністерство фінансів установлює місячні ліміти.

Також у тижневий строк після опублікування закону про Державний бюджет України, відповідного рішення Верховної Ради АРК, місцевих рад Міністерство фінансів України, Міністерство фінансів АРК, місцеві фінансові органи доводять до головних розпорядників лімітні довідки про бюджетні асигнування.

Лімітна довідка про бюджетні асигнування — документ, який містить затверджені бюджетні призначення (встановлені бюджетні асигнування) та їх помісячний розподіл, а також інші показники, що за законодавством мають бути визначені на основі нормативів, і видається відповідно Міністерством фінансів України, Міністерством фінансів АРК, місцевим фінансовим органом, головним розпорядником. Показники лімітної довідки доводяться до відома головних розпорядників, розпорядників нижчого рівня для уточнення проектів кошторисів і складання проектів планів асигнувань. Форма лімітної довідки затверджується Міністерством фінансів України. Отже, лімітування витрат є обмеженням витрачання коштів, передбачених окремими статтями бюджетної класифікації; в останню чергу лімітуються статті захищених видатків, видатки на оплату комунальних послуг та енергоносіїв.

Для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок бюджетних коштів, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів, тобто бюджетним установам уповноваженим на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків із бюджету. Повноваження розпорядників установлюються у межах бюджетного асигнування на поточний бюджетний період відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів з конкретною метою у процесі виконання бюджету. Залежно від ступеня підпорядкованості та обсягу наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (другого і третього ступеня).

На основі лімітів, установлених фінансовими органами для головних розпорядників, бюджетні кошти протягом трьох днів доводяться до підвідомчих установ, керівники яких лімітують показники кошторисів і реєструють їх у казначействі. Збільшення асигнувань на покриття витрат для бюджетних організацій і установ можливе за умови збільшення лімітів та відсутності в установ заборгованостей за розрахунками, у результаті чого можна здійснити оплату в межах виділених лімітів. Якщо розміри витрат були затверджені до встановлення лімітів, то головні розпорядники мають ужити заходів щодо приведення у відповідність своїх витрат до доведених лімітів.

Головні розпорядники протягом двох тижнів після одержання лімітних довідок подають Міністерству фінансів України, Міністерству фінансів АРК, місцевим фінансовим органам уточнені проекти зведених кошторисів та проекти зведених планів асигнувань для складання і затвердження річного розпису асигнувань відповідних бюджетів та помісячного розпису асигнувань загального фонду відповідних бюджетів. Уточнені проекти кошторисів та складені проекти планів асигнувань мають відповідати певним лімітним довідкам.

Головний розпорядник передає Казначейству за 1 місяць до початку бюджетного року документи про розміщення мережі бюджетних установ і організацій, між якими розподілятимуться кошти. Про зміну території розміщення мережі установ (не частіше як один раз на квартал) повідомляє Головне управління Державного казначейства не пізніше як за 10 днів до початку кварталу.

На основі розпису головного розпорядника фінансові органи затверджують ліміти для розпорядників і одержувачів коштів, які можуть відрізнятися від обсягу бюджетних асигнувань на квартал. Фінансовий орган може відстрочити надання ліміту на витрачання коштів до трьох місяців. Одержувачі коштів мають право взяти на себе обов'язки зі здійснення витрат і платежів шляхом складання платіжних документів у межах доведених до них лімітів за кошторисом доходів-витрат.

Державне казначейство витрачає бюджетні кошти після перевірки відповідності поданих платежів документам, затвердженим кошторисам і доведеним лімітам. Підтвердження виконання бюджету обов'язково здійснюється не пізніше трьох днів з часу подання документів до Казначейства, на яких керівник Казначейства ставить дозвільний підпис. Казначейство може відмовити у дозволі, якщо взяті бюджетні обов'язки не відповідають:

• положенням БКУ;

• акту про бюджет або доведеним лімітам;

• затвердженому кошторису;

• якщо реєстраційний рахунок заблокований.

Якщо під час виконання бюджету уточнюється прогноз надходження доходів, змінюються показники, міністерство фінансів уносить зміни до лімітів видатків і повідомляє Головне управління Державного казначейства, а останнє — головних розпорядників. Збільшення ліміту дає змогу головним розпорядникам узяти на себе більші витрати, водночас вони не мають права взяти більше затверджених кошторисом сум. Якщо ліміти зменшуються, головні розпорядники мають ужити заходів щодо приведення кошторисів у відповідність. Перевищення розпорядником доведених лімітів тягне відповідальність за використання бюджетних коштів у обсягах, що перевищують затверджені видатки.

Розпорядники коштів несуть відповідальність за правильне оформлення рахункових документів. Попереднім контролем перевіряється необхідність проведення виплати коштів і доцільність витрат. Витрачання бюджетних коштів здійснюється шляхом списання коштів із реєстраційного рахунку в розмірі підтвердженого бюджетного асигнування на користь фізичних чи юридичних осіб. Будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, установлених бюджетним кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями. Витрати Державного бюджету України на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися.

Після отримання товарів, робіт та послуг відповідно до умов узятого бюджетного зобов'язання розпорядник бюджетних коштів приймає рішення про їх оплату та подає доручення на здійснення платежу органу Державного казначейства України. У свою чергу Казначейство здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі:

1) наявності відповідного бюджетного зобов'язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання Державного бюджету України;

2) відповідності напрямів витрачання бюджетних коштів бюджетному асигнуванню;

3) наявності у розпорядників бюджетних коштів невикористаних бюджетних асигнувань.

Державне казначейство з 1999 р. набуло статусу учасника Національної системи масових електронних платежів НБУ і, здійснюючи обслуговування бюджетів, працює на принципах, притаманних кредитно-фінансовим установам.

Зміна бюджетних асигнувань порівняно з доведеним у повідомленні про бюджет асигнуванням кожному одержувачу може статися за умови: введення секвестру; зменшення доходів бюджету; пересування бюджетних асигнувань головним розпорядником у межах його повноважень.

Якщо надходження зменшуються до 15 % запланованих, то Міністерство фінансів може самостійно зменшити ліміти і прийняти рішення про введення режиму секвестру, якщо більше як на 15 % — виконавчий орган має надати представницькому органові проект зміни до акта про бюджет.

Казначейське виконання бюджету ґрунтується на принципі єдиного казначейського рахунку — системі бюджетних рахунків, на яких:

1) відображається баланс єдиного казначейського рахунку як результат операцій на всіх реєстраційних рахунках;

2) відбувається рух коштів за доходами і видатками Державного бюджету України відповідно до бюджетної класифікації;

3) відбувається рух коштів у місцевих бюджетах;

4) відображаються результати виконання бюджету за доходами і видатками.

Єдиний казначейський рахунок забезпечує:

• повну незалежність органів, що виконують бюджет, від банків щодо контролю та обліку доходів і видатків, досконалу базу даних бюджетних показників;

• щоденне перерахування за призначенням коштів, що надходять з бюджету;

• розподіл доходів і видатків між бюджетами;

• перерахування коштів місцевими бюджетами;

• додержання принципу цільового використання коштів;

• можливість своєчасного інформування законодавчих і виконавчих органів про операції з бюджетними коштами;

• можливість прийняття оперативних рішень.

Для касового виконання бюджету Казначейство укладає договори з комерційними банками, які після цього одержують статус уповноважених банків, у яких Казначейство відкриває всім розпорядникам державних коштів реєстраційні рахунки. Такий договір надає банкам право використовувати тимчасово вільні кошти, за що встановлюється певна плата, яка не має перевищувати 50 % облікової ставки НБУ, що діє протягом звітного місяця. З її зміною змінюється і плата. Взаєморозрахунки між комерційними банками і Казначейством узгоджуються з Мінфіном.

Касовими видатками бюджету вважаються суми, видані банком готівкою або за безготівковим розрахунком з рахунку Казначейства за всіма видатками бюджету з перерахуванням коштів на рахунок юридичної особи та оплату рахунків розпорядників бюджетних коштів. Фактичні видатки — це дійсні витрати установ і організацій, оформлені відповідними документами під час видачі заробітної плати, стипендії та інших аналогічних платежів.

Оскільки при виконанні бюджету досить часто заплановані і реальні показники не збігаються, Казначейство має займатися секвеструванням видатків, тобто пропорційним зниженням державних витрат за всіма статтями бюджету (крім захищених) протягом часу, що залишається до закінчення поточного періоду.

Факт перевиконання бюджету визначається за результатами офіційних висновків Рахункової палати та Міністерства фінансів за підсумками третього кварталу. Якщо перевиконання становить більше ніж 15 %, Мінфін до 15 жовтня подає до Верховної Ради України свої висновки про це, а уряд повинен протягом двох тижнів скласти і подати до парламенту проект закону про внесення змін і доповнень до закону про державний бюджет.

Згідно з Бюджетним кодексом зміни до Державного бюджету України вносяться тоді, коли виникли відхилення оцінки прогнозу виконання від планових показників. Мінфін зобов'язаний щомісяця перевіряти відповідність прогнозу надходжень показникам, встановленим у державному бюджеті. Якщо за місячним звітом про виконання загального фонду бюджету виявиться, що з урахуванням граничного рівня бюджетного дефіциту не вистачає коштів для фінансування запланованих витрат, Мінфін обмежує фінансування.

Рада міністрів АРК, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад або міські, селищні чи сільські голови (якщо виконавчих органів не створено) забезпечують виконання відповідних місцевих бюджетів. Місцеві фінансові органи здійснюють загальну організацію та управління виконанням відповідного місцевого бюджету та координують діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету.

Місцевий бюджет виконується за розписом, що затверджується керівником місцевого фінансового органу. Керівник місцевого фінансового органу протягом бюджетного періоду забезпечує відповідність розпису місцевого бюджету встановленим бюджетним призначенням. Місцевий фінансовий орган у процесі виконання місцевого бюджету за доходами здійснює прогнозування та аналіз доходів відповідного бюджету.

Податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи місцевого бюджету зараховуються безпосередньо на рахунок відповідного бюджету, що відкритий у територіальному органі Державного казначейства. Вони не можуть акумулюватися на рахунках органів утримання і визнаються зарахованими в дохід місцевого бюджету з моменту зарахування на рахунок відповідного бюджету.

Процедура виконання місцевих бюджетів за видатками визначена у ст. 51 БКУ. Після набрання чинності закону про державний бюджет органам державної влади та їх посадовим особам забороняється приймати рішення, що призводять до виникнення нових бюджетних зобов'язань місцевих бюджетів, не забезпечених бюджетними асигнуваннями, без визначення джерел коштів, виділених державою для виконання цих зобов'язань.

Якщо до початку нового бюджетного періоду не прийнято відповідне рішення про місцевий бюджет, Рада міністрів АРК, місцеві державні адмініст<