Фінансування органів державного управління та місцевої влади

Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Саме через ці органи й відбувається переважно практична реалізація основних функцій держави, яка потребує постійного фінансування.

За рахунок коштів Державного бюджету України фінансуються видатки на державне управління, в т. ч. на законодавчу і виконавчу владу та Президента України; судову владу; правоохоронну діяльність та забезпечення безпеки держави; проведення виборів та референдумів тощо. Згідно з функціональною класифікацією видатків фінансування цих органів та заходів підпадає під розділ "Загальнодержавні функції" (код 0100).

На кошторисно-бюджетному фінансуванні перебувають вищі органи державного управління, органи місцевої влади та місцевого самоврядування (код 0111). З державної скарбниці фінансується утримання апаратів Верховної Ради України, КМУ та Секретаріат Президента України, Державного управління справами та органів, що входять до його системи; апарату Верховної Ради АРК. З Державного бюджету України фінансується діяльність народних депутатів, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; забезпечується здійснення загальнодержавних повноважень Президентом України та КМУ.

Враховуючи те, що згідно з Конституцією України (ст. 118) виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації, на яких покладається здійснення загальнодержавних функцій та завдань на місцях, держава бере на себе фінансування видатків на утримання зазначених місцевих адміністрацій.

Діяльність органів місцевого самоврядування та їх виконавчих комітетів фінансується за рахунок місцевих бюджетів, крім виконання тих функцій, які делегуються їм із загальнодержавного рівня: органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади (ст. 143 Конституції України). У цьому разі держава фінансує здійснення таких повноважень у повному обсязі за рахунок коштів Державного бюджету України або шляхом віднесення до місцевого бюджету в установленому законом порядку окремих загальнодержавних податків, передає органам місцевого самоврядування відповідні об'єкти державної власності. Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади, також компенсуються державою.

Органи місцевого самоврядування у межах своїх повноважень затверджують плани й програми економічного та соціального розвитку відповідної території, місцеві екологічні програми, плани приватизації об'єктів комунальної власності. Витрати на утримання апарату органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів також визначаються кошторисами витрат.

Відповідно до функціональної класифікації видатків (код 0112) відбувається фінансування фінансової та фіскальної діяльності, зокрема утримуються апарати Рахункової палати України, Рахункової палати Верховної Ради АРК, а також органи зі спеціальною фінансовою компетенцією — Державна податкова служба, Державна контрольно-ревізійна служба, Державне казначейство, Митна служба тощо.

Витрати на утримання судової влади також проводяться за рахунок Державного бюджету України відповідно до правил кошторисно-бюджетного фінансування. Зокрема, на бюджетному фінансуванні перебувають Конституційний Суд України, Верховний Суд України, апеляційні суди, Вищий господарський суд України, господарські суди, військові суди, Вища рада юстиції.

З державної скарбниці фінансуються заходи, спрямовані на підтримання громадського порядку та безпеки держави, та органи, на які чинним законодавством покладено функції щодо їх забезпечення. Так, на кошторисно-бюджетному фінансуванні перебувають органи, що проводять діяльність із забезпечення громадського порядку, боротьби зі злочинністю та охорони державного кордону (органи внутрішніх справ, дорожньо-патрульна служба, Прикордонні війська України, Національне бюро розслідування тощо). Обсяг видатків на утримання Прокуратури України, органів безпеки та органів внутрішніх справ також визначається штатними розкладами та кошторисами витрат цих органів.

З бюджетів відповідного рівня здійснюється протипожежний захист та рятування. Так, видатки на місцеву пожежну охорону фінансуються з місцевих бюджетів і не враховуються під час розрахунку міжбюджетних трансфертів.

Водночас, враховуючи загальнодержавне значення, за рахунок коштів Державного бюджету України фінансуються державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, а також із запобігання надзвичайним ситуаціям та їх ліквідації і наслідків стихійного лиха.

Запитання і завдання для самоконтролю

1. Розкрийте сутність поняття кошторису і кошторисно-бюджетного фінансування.

2. Що таке кошторис бюджетних установ?

3. Які є види кошторисів? Назвіть складові кошторису.

4. Які ви знаєте поточні видатки загального фонду?

5. Які ви знаєте капітальні видатки загального фонду?

6. Що таке доходи спеціального фонду?

7. Як здійснюється фінансування соціально-культурних заходів?

8. Назвіть видатки, які здійснюються на соціальний захист населення.

9. Охарактеризуйте порядок фінансування освіти.

10. Охарактеризуйте порядок фінансування науки.

11. Які видатки здійснюються на культуру і мистецтво?

12. Фінансування охорони здоров'я та фізичної культури.

13. Фінансування видатків на національну оборону.

14. Які видатки здійснюються на утримання місцевих органів?

Тема 12. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПУБЛІЧНИХ ДОХОДІВ. СИСТЕМА ЦІН І ЦІНОУТВОРЕННЯ

12.1. Правовий інститут доходів.

12.2. Види бюджетних податкових платежів.

12.3. Правове регулювання ціноутворення.

12.4. Система цін та органи ціноутворення. Відповідальність.

Правовий інститут доходів

Для безперебійного функціонування держави, її органів, місцевих органів потрібні кошти. Кошти, які витрачаються на покриття публічних видатків на території держави, надходять у власність держави і місцевих органів самоврядування внаслідок розподілу вартості ВВП. Головним матеріальним джерелом їх є національний дохід (НД). Публічні доходи — це частина НД країни, яка відраховується в результаті його розподілу і перерозподілу у власність і розпорядження держави й органів місцевого самоврядування з метою створення централізованих фондів для фінансування їх завдань і функцій.

Державні публічні доходи у вигляді платежів зараховуються до централізованого фонду держави — державного бюджету і централізованих цільових позабюджетних фондів. Частина НД йде у власність і розпорядження місцевих органів самоврядування. При цьому держава — виразник публічних фінансових інтересів, на підставі чинного законодавства у безвідплатному і безеквівалентному порядку мобілізує фінансові ресурси в юридичних і фізичних осіб усіх форм власності, які мають об'єкти оподаткування. Держава, відчужуючи частину доходу, який належав іншим власникам, перетворює ці доходи у державну власність, нічим не компенсуючи їх окремому власнику.

Підприємства й організації державної та муніципальної форми власності, формуючи децентралізовані фонди коштів, що належать їм на праві господарського відання чи оперативного управління, також частину своїх прибутків відраховують у вигляді обов'язкових платежів у централізовані фонди з метою фінансового забезпечення діяльності держави та органів місцевого самоврядування, залишаючи у своєму розпорядженні прибутки, необхідні для господарської діяльності.

Публічні доходи — отримані у процесі розподілу й перерозподілу НД доходи, що на підставі норм фінансового права скеровані до фондів коштів, які використовуються на задоволення публічного інтересу під час реалізації завдань і функцій держави, муніципальних органів і органів, яким держава дає змогу представляти публічний фінансовий інтерес.

У формуванні доходів держави беруть участь усі ланки фінансової системи, але не всі публічні фонди, які належать до фінансової системи держави, відраховують доходи на формування державного або місцевих бюджетів. Суспільні потреби покриваються не тільки бюджетними доходами, тому поняття публічних доходів держави і муніципальних органів ширше за поняття доходів державного і місцевих бюджетів, які формуються під час перерозподілу НД з метою фінансування державних і місцевих потреб.

Види доходів, які формують державний і місцеві бюджети, визначені БКУ, а правові режими різних видів бюджетних доходів визначаються податковим законодавством, законами про Державний бюджет України, рішеннями місцевих рад про місцеві бюджети, постановами КМУ. Отже, державні доходи — це частина НД, яка через різні види платежів, установлених законодавством, щороку переходить у власність держави та використовується нею для фінансування своїх завдань і функцій.

Доходи органів місцевого самоврядування також є частиною НД і використовуються для виконання завдань місцевого самоврядування в інтересах населення, що проживає на території адміністративних одиниць. Ст. 142 Конституції України поклала обов'язок на державу брати участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування і фінансово його підтримувати. А процес створення публічних централізованих і децентралізованих фондів коштів, необхідних для функціонування держави, органів місцевого самоврядування та інших суспільних потреб, супроводжується виникненням і здійсненням фінансових правовідносин, регулюється різними правовими актами, які встановлюють специфічні правові режими для всіх платежів.

Формуючи бюджетні доходи, держава в основному застосовує обов'язкові методи мобілізації (утримання) платежів у юридичних і фізичних осіб, головним з яких є податки — специфічний обов'язковий платіж, який встановлюється конституцією. У доходах бюджетів різних держав податкові надходження можуть становити майже 90 %. Місцеві бюджети формуються за рахунок муніципальної власності, відрахувань від державного бюджету або від частини загальнодержавних податків.

Надзвичайна важливість публічних доходів, які надходять у власність і розпорядження держави й органів місцевого самоврядування для формування централізованих фондів (бюджетів), позабюджетних централізованих цільових фондів, які дозволені державою, викликає необхідність чіткого регулювання відносин, пов'язаних з їх мобілізацією. Правові норми, що регулюють відносини в галузі доходів (оскільки вони пов'язані з розподілом і перерозподілом НД), є фінансово правовими. Доходи, як ми бачимо, надходять з різних джерел, тому держава при їх мобілізації застосовує різні методи залежно від власників. Водночас слід об'єднати всі фінансово-правові норми, які регулюють відносини в галузі доходів, в одну групу, як і бюджетне право, в окремий розділ фінансового права.