Юридично-економічний зміст цінних паперів

Цінні папери — це свідоцтво про юридичний факт внесення вкладу до акціонерного капіталу або про надання позики. Вони приносять їх власникам дохід у формі дивіденду або відсотка. Цінні папери (ЦП) як абстрактне втілення капіталу не мають самостійної вартості. Однак оскільки їх власники одержують дохід, набуває ціни, ринкової чи курсової, і майно, власником якого є власник ЦП. Дохід за ЦП прямо пропорційний вартості майна та нормі позикового відсотка.

Виникнення та обіг капіталу, втіленого в ЦП, тісно пов'язаний із функціонуванням ринку реальних активів, тобто ринку, на якому відбувається купівля-продаж матеріальних ресурсів. Отже, з одного боку, є реальний капітал, створений виробничими фондами, з іншого — його відображення в цінних паперах.

Виникнення цього різновиду капіталу пов'язане з розвитком потреби у залученні все більшого обсягу кредитних ресурсів внаслідок розвитку комерційної та виробничої діяльності. Таким чином, фондовий ринок історично починає розвиватися на основі позикового капіталу, тому що купівля ЦП означає передачу частини грошового капіталу у позику.

Ключовим завданням ринку ЦП є насамперед забезпечення умов для залучення інвестицій на підприємства, доступ цих підприємств до більш дешевого, порівняно з банківськими кредитами, капіталу.

Ринок ЦП — один з найважливіших елементів ринкової економіки. В Україні він перебуває на етапі становлення і розвитку. Визначальними факторами цього процесу є специфічні особливості українського економічного розвитку, що перебувають на етапі переходу від адміністративної економіки до ринкової. На українському ринку ЦП переважають такі фінансові інвестиційні інструменти як акції акціонерних товариств, що зумовлено такими причинами:

1) найкращий засіб незалежної від держави мобілізації значних грошових коштів — акціонування та випуск на цій підставі саме акцій;

2) акції засвідчують відносини власності, є "вічним" інструментом, і акціонерне товариство за нормальних умов не зобов'язане повертати внесені акціонерами кошти, на відміну від різноманітних боргових зобов'язань;

3) психологічна установка на капіталізм-ринок, до приватної власності, а акції — обов'язковий атрибут капіталізму;

4) сьогодні саме питання акціонування найбільш досліджені і втілені в чинному законодавстві.

Ризики обігу (ЦП) акціонованого капіталу можливі внаслідок таких обставин:

1) загальна криза в економіці України не може водночас супроводжуватися достатнім зростанням дохідності в цих умовах підприємств і організацій, у т. ч. акціонерних;

2) акції не всіх підприємств знаходяться в лістингу. Більшість акціонерних товариств — це організації з фінансового спрямування коштів (інвестиційні компанії, банки). Брак багаторічної статистики роботи цих організацій і невизначеність їх майбутнього різко знижує якість експертних оцінок ефективності вкладень в емітовані акції. Лістинг — це сукупність процедур із включення цінних паперів до реєстру організатора торгівлі та здійснення контролю за відповідністю ЦП і емітента умовам та вимогам, встановленим у правилах організатора торгівлі;

3) багато емітентів не відкривають даних, за допомогою яких можна грамотно судити про їх ЦП. Трапляються недобросовісні емітенти та професійні учасники ринку ЦП;

4) трапляються випадки випуску акцій емітентами без достатньо розроблених проектів використання грошових коштів, отриманих від цих випусків. При цьому вкладення інвесторів забезпечуються лише самими грошовими коштами, внесеними в ході випуску. У таких ситуаціях акціонерні товариства не можуть гарантувати інвесторам достатнього рівня доходу на акції, а також захист від можливості банкрутства.

Поняття цінних паперів. У законодавстві визначено, що цінні папери — це грошові документи, які засвідчують право володіння або відносини позики. Вони визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або відсотка, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Основними видами ЦП є акції та облігації підприємств, векселі, сертифікати тощо. Як правило, ЦП випускаються на пред'явника.

Реальна можливість стати власниками підприємств виникає лише в тому випадку, якщо власники акцій мають у своїх руках контрольний пакет акцій.

Власник облігації виступає кредитором акціонерного товариства або держави, а облігація дає йому прано на одержання щорічного доходу у вигляді певного відсотка, а після закінчення строку позики — право на викуп облігації її емітентом.

Щоб вважатися цінним папером, грошовий документ має визнаватися як такий у законодавстві держави. У свою чергу Закон визначає формальні вимоги, необхідні реквізити, яким у цьому плані має відповідати такий документ. Якщо він складений із порушенням встановлених вимог, то не може розглядатися як цінний папір.

Не кожний грошовий документ може мати статус цінного папера. Основним критерієм визначення належності до категорії ЦП є законодавчо закріплений перелік ЦП. В Україні такий перелік визначається Законом України "Про цінні папери та фондовий ринок" від 23 лютого 2006 р. № 3480-ІУ та Указом Президента України "Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії" і нараховує декілька видів, а саме: акції, облігації внутрішніх держав та місцевих позик, облігації підприємств, казначейські зобов'язання України, ощадні сертифікати, векселі, приватизаційні папери, інвестиційні сертифікати.

Емітент ЦП — це держава в особі уповноваженого органу, юридична особа та у передбачених законодавством випадках фізична особа. Емітент від свого імені випускає ЦП і зобов'язується виконувати обов'язки, що випливають з умов їх випуску.

Відповідно до Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" за порядком розміщення (видачі) цінні папери поділяються на емісійні та неемісійні.

Емісійні цінні папери — цінні папери, що посвідчують оливкові права їх власників у межах одного випуску стосовно осо* би, яка бере на себе відповідні зобов'язаний (емітент).

Емісійними ЦП с:

1) акції;

2) облігації підприємств, облігації місцевих позик, державні облігації України;

3) іпотечні сертифікати, іпотечні облігації;

4) сертифікати фондів операцій з нерухомістю (сертифікати ФОН), інвестиційні сертифікати;

5) казначейські зобов'язання України.

До неемісійних ЦП належать векселі та приватизаційні папери.

Крім того ЦП, що не належать згідно з Законом до емісійних ЦП, можуть бути визнані такими ДКЦПФР, якщо це не суперечить спеціальним законам про ці групи та/або види ЦП.

Цінні папери за формою існування поділяються на документарні та бездокументлрні.

Документарна форма цінного папера — сертифікат ЦП, що містить реквізити відповідного виду ЦП певної емісії, дані про кількість цінних паперів та засвідчує сукупність прав, наданих цими цінними паперами. Бездокум єн тарна форма цінного папера — здійснений зберігачем обліковий запис, який підтверджує право власності на цінний папір.

Форма випуску цінних паперів визначається за рішенням емітента про випуск ЦП, затверджується ДКЦПФР при реєстрації випуску та є підставою для взяття цих цінних паперів на обслуговування Національною депозитарною системою як іменних цінних паперів у документарній формі, ЦП на пред'явника у документарній формі або ЦП у бездокументарній формі, іменна ідентифікація власників яких здійснюється на підставі облікового реєстру рахунків власників у зберігача.

Випуск ЦП у документарній формі здійснюється емітентом шляхом виготовлення сертифікатів, які випускаються з урахуванням вимог, визначених Державною комісією з пінних паперів та фондового ринку.

У разі емісії ЦП у бездокументарній формі, крім приватизаційних паперів, які засвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду, емітент оформляє глобальний сертифікат, що відповідає загальному обсягу зареєстрованого випуску, і передає його на зберігання в обраний ним депозитарій.

Сертифікат — бланк цінного папера, який видається власнику цінного папера (цінних паперів) і містить визначені законодавством реквізити та назву виду цінного папера (акція, облігація тощо) або найменування "сертифікат акцій (облігацій тощо)" і засвідчує право власності на цінний папір (цінні папери).

Сертифікат є документарною формою цінного папера, що містить реквізити відповідного виду цінних паперів певної емісії, дані про кількість ЦП та засвідчує сукупність прав, наданих цими цінними паперами.

Глобальний сертифікат — документ, оформлений на весь випуск цінних паперів у бездокументарній формі, крім приватизаційних паперів, які засвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду, який підтверджує право на здійснення операцій з цінними паперами цього випуску в Національній депозитарній системі.

За формою випуску ЦП поділяються на цінні папери на пред'явника, іменні або ордерні цінні папери.

Іменні ЦП — це ЦП, які уповноважують свого держателя як суб'єкта визначених у них прав, тобто коли права, посвідчені цінним папером, належать особі, зазначеній у цінному папері.

Іменні цінні папери, передаються шляхом повного індосаменту (передавальним записом, який засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи), якщо інше не передбачено, наприклад, що вони не підлягають передачі.

Є реєстр власників іменних цінних паперів — складений реєстратором на певну дату список власників іменних цінних паперів. Реєстратор — юридична особа — СПД, яка отримала у встановленому порядку ліцензію на ведення реєстрів власників іменних ЦП.

Ордерним називається цінний папір, коли права, посвідчені ним, належать особі, зазначеній у цінному папері і вона може сама здійснити ці права або призначити своїм розпорядженням (наказом) іншу уповноважену особу.

Цінним папером на пред'явника визнається цінний папір, коли права, посвідчені ним, належать пред'явнику цінного папера і для легітимності держателя достатньо одного лише пред'явлення. Такими цінними паперами є акції, облігації тощо.

В обороті є такі групи ЦП:

1) пайові — цінні папери, які посвідчують участь їх власника у статутному капіталі (крім інвестиційних сертифікатів), надають власнику право на участь в управлінні емітентом і отримання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна у разі ліквідації емітента. До пайових ЦП належать акції та інвестиційні сертифікати;

2) боргові — цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання. До боргових ЦП належать: облігації підприємств, державні облігації України, облігації місцевих позик, казначейські зобов'язання України, ощадні (депозитні) сертифікати, векселі;

3) іпотечні — цінні папери, випуск яких забезпечено іпотечним покриттям (іпотечним пулом) та які посвідчують право власників на отримання від емітента належних їм коштів. До іпотечних ЦП належать іпотечні облігації, іпотечні сертифікати, заставні, сертифікати ФОН;

4) приватизаційні — цінні папери, які посвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду;

б) похідні — цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, ЦП, інших фінансових та/або товарних ресурсів;

6) товаророзпорядчі — цінні папери, які надають їхньому держателю право розпоряджатися майном, зазначеним у цих документах.

Акція — іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені ЦКУ та законом, який регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств*

Емітентом акцій є тільки акціонерне товариство. Акціонерне товариство має право випускати цінні папери відповідно до вимог, встановлених ДКЦПФР. У разі додаткового випуску акцій без реєстрації попереднього випуску акцій усі договори купівлі-продажу акцій додаткового випуску вважаються недійсними з наслідками. "Після закінчення вказаного у повідомленні строку підписка припиняється. Якщо до того часу не вдалося покрити підпискою 60 % акцій, акціонерне товариство вважається незаснованим. Особам, які підписалися на акції, повертаються внесені ними суми або інше майно не пізніш як через ЗО днів. За невиконання цього зобов'язання засновники несуть солідарну відповідальність" (ч. 5 ст. ЗО Закону України "Про господарські товариства" від 19 вересня 1991 р. № 1576-ХП).

Не пізніше ніж через шість місяців після реєстрації випуску акцій акціонерне товариство зобов'язане видати акціонерам акції (сертифікати акцій).

Акції купуються учасниками при створенні акціонерних товариств на підставі договору з його засновниками, а при додатковому випуску акцій у зв'язку зі збільшенням статутного фонду — з товариством. Акція може бути придбана і на підставі договору з її власником або держателем за ціною, що визначається сторонами, або за ціною, яка склалася на фондовому ринку, а також у порядку спадкоємства громадян чи правонас-тупництва юридичної особи та з інших підстав, передбачених законодавством.

Акція має номінальну вартість, встановлену в національній валюті. Мінімальна номінальна вартість акції не може бути меншою, ніж одна копійка.

Акціонерне товариство розміщує тільки іменні акції.

У сертифікаті акції зазначаються вид цінного папера, найменування та місцезнаходження акціонерного товариства, серія і номер сертифіката, номер і дата випуску, міжнародний ідентифікаційний номер цінного папера, тип і номінальна вартість акції, ім'я власника, кількість акцій, що випускаються.

Акціонерне товариство розміщує акції двох типів — прості та привілейовані.

Прості акції надають їх власникам право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів, на участь в управлінні акціонерним товариством, на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації та інші права, передбачені законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств. Прості акції надають їх власникам однакові права.

Прості акції не підлягають конвертації у привілейовані акції або інші ЦП акціонерного товариства.

Привілейовані акції надають їх власникам переважні, стосовно власників простих акцій, права на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, а також надають права на участь в управлінні акціонерним товариством у випадках, передбачених статутом і законом, який регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Акціонерне товариство розміщує привілейовані акції різних класів (з різним обсягом прав), якщо така можливість передбачена його статутом. У такому разі умовою їх розміщення є черговість отримання дивідендів і виплат з майна ліквідованого товариства для кожного класу привілейованих акцій, розміщених акціонерним товариством, яка встановлюється статутом товариства. Залежно від умов розміщення привілейовані акції певних класів можуть бути конвертовані у прості акції або у привілейовані акції інших класів.

Частка привілейованих акцій у статутному капіталі акціонерного товариства не може перевищувати 25 %.

Облігація — цінний папір, що посвідчує внесення його власником грошей, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власнику облігації її номінальну вартість у передбачений умовами розміщення облігацій строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено умовами розміщення. Облігації розміщуються у документарній або бездокументарній формі.

Емітент у порядку, встановленому ДКЦПФР, може розміщувати відсоткові, цільові та дисконтні облігації.

Відсоткові облігації — облігації, за якими передбачається виплата відсоткових доходів.

Цільові облігації — облігації, виконання зобов'язань за якими дозволяється товарами та/або послугами відповідно до вимог, встановлених умовами розміщення таких облігацій.

Дисконтні облігації — облігації, що розміщуються за ціною, нижчою ніж їхня номінальна вартість. Різниця між ціною придбання та номінальною вартістю облігації виплачується власнику облігації під час її погашення і становить дохід (дисконт) за облігацією.

Облігації можуть розміщуватися з фіксованим строком погашення, єдиним для всього випуску. Дострокове погашення облігацій за вимогою їх власників дозволяється у разі, коли така можливість передбачена умовами розміщення облігацій, якими визначені порядок встановлення ціни дострокового погашення облігацій і строк, у який облігації можуть бути пред'явлені для дострокового погашення.

Погашення облігацій може здійснюватися грошима або майном відповідно до умов розміщення облігацій.

Облігація має номінальну вартість, визначену в національній валюті, а якщо це передбачено умовами розміщення облігацій — в іноземній валюті. Мінімальна номінальна вартість облігації не може бути меншою, ніж одна копійка.

Емітент може розміщувати іменні облігації та облігації на пред'явника. Обіг облігацій дозволяється після реєстрації Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати розміщення облігацій та видачі свідоцтва про реєстрацію випуску облігацій.

У сертифікаті облігації зазначаються назва виду цінного папера, найменування та місцезнаходження емітента, міжнародний ідентифікаційний номер цінного папера, номінальна вартість облігації, загальна сума випуску, строк погашення, розмір та строки виплати відсотків (для відсоткової облігації), дата прийняття рішення про розміщення облігацій, серія та но-мер сертифіката облігації, підпис керівника емітента або іншої уповноваженої особи, засвідчений печаткою емітента.

У сертифікаті іменної облігації обов'язково зазначається ім'я власника.

До сертифіката відсоткової облігації на пред'явника додається купон (купонний лист). У купоні (купонному листі) зазначаються серія та номер сертифіката облігації, за якою виплачуються відсотки, найменування і місцезнаходження емітента, строки виплати відсотків. На кожному купоні (купонному листі) зазначається його порядковий номер.

Продаж облігацій здійснюється в національній валюті, а якщо це передбачено законодавством та умовами їх розміщення, — в іноземній валюті.

Облігації підприємств розміщуються юридичними особами лише після повної сплати свого статутного капіталу. Вони підтверджують зобов'язання емітента за ними та не дають право на участь в управлінні емітентом.

Облігації місцевих позик поділяються на облігації внутрішніх та зовнішніх місцевих позик. Відповідно рішення про розміщення облігацій місцевих позик приймає Верховна Рада Автономної Республіки Крим або міська рада відповідно до вимог, встановлених бюджетним законодавством.

Державні облігації України поділяються на довгострокові (понад п'ять років), середньострокові (від одного до п'яти років), короткострокові (до одного року).

Розрізняють облігації внутрішніх державних позик України, облігації зовнішніх державних позик України та цільові облігації внутрішніх державних позик України.

Облігації внутрішніх державних позик України — державні ЦП, що розміщуються виключно на внутрішньому фондовому ринку і підтверджують зобов'язання України щодо відшкодування пред'явникам цих облігацій їх номінальної вартості з виплатою доходу відповідно до умов розміщення облігацій. Цільові облігації внутрішніх державних позик України —- облігації внутрішніх державних позик, емісія яких є джерелом фінансування дефіциту державного бюджету в обсягах, передбачених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, та в межах граничного розміру державного боргу. Основним реквізитом цільових облігацій внутрішніх державних позик України є зазначення передбаченого законом про Державний бюджет України на відповідний рік напряму використання залучених від розміщення таких облігацій коштів, які використовуються виключно для фінансування державних або регіональних програм і проектів на умовах їх повернення в обсягах, передбачених законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Фінансування здійснюється відповідно до кредитних договорів, що укладаються між державою в особі Міністерства фінансів України та отримувачем коштів. Умови кредитних договорів мають відповідати умовам випуску цільових облігацій внутрішніх державних позик України з обов'язковим встановленням дати обслуговування та погашення кредиту за п'ять днів до дати обслуговування та погашення цільових облігацій внутрішніх державних позик України.

Облігації зовнішніх державних позик України — державні боргові ЦП, що розміщуються на міжнародних фондових ринках і підтверджують зобов'язання України відшкодувати пред'явникам цих облігацій їх номінальну вартість з виплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій.

Емісія державних облігацій України є частиною бюджетного процесу і не підлягає регулюванню Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку і регулюється законом про Державний бюджет України на відповідний рік, яким встановлюються граничні розміри державного зовнішнього та внутрішнього боргу.

Рішення про розміщення облігацій зовнішніх та внутрішніх державних позик України та умови їх випуску приймається згідно з БКУ. Розміщення державних облігацій України здійснюється у разі дотримання на кінець року граничних розмірів державного зовнішнього та внутрішнього боргу, передбачених Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Казначейське зобов'язання України — державний ЦП, що розміщується виключно на добровільних засадах серед фізичних осіб, посвідчує факт заборгованості Державного бюджету України перед власником казначейського зобов'язання України, дає власнику право на отримання грошового доходу та по-гашається відповідно до умов розміщення казначейських зобов'язань України.

Казначейські зобов'язання України поділяються на довгострокові (понад п'ять років), середньострокові (від одного до п'яти років), короткострокові (до одного року).

Емітентом казначейських зобов'язань України виступає держава в особі Міністерства фінансів України за дорученням КМУ.

Казначейські зобов'язання України можуть бути іменними або на пред'явника.

Казначейські зобов'язання розміщуються у документарній або бездокументарній формі.

У разі розміщення казначейських зобов'язань України у документарній формі видається сертифікат, у якому зазначаються вид цінного папера, найменування і місцезнаходження емітента, сума платежу, дата виплати грошового доходу, дата погашення, зазначення місця, у якому має бути здійснено погашення, дата і місце видачі казначейського зобов'язання України, серія та номер сертифіката, підпис керівника емітента або іншої уповноваженої особи, засвідчений печаткою емітента. У сертифікаті іменного казначейського зобов'язання України також зазначається ім'я власника.

Особливості погашення та реалізації прав за казначейськими зобов'язаннями України визначаються умовами їх розміщення.

Інвестиційний сертифікат — цінний папір, який випускається виключно інвестиційним фондом або інвестиційною компанією і дає право його власнику на отримання доходу у вигляді дивідендів. Він засвідчує право власності інвестора на частку в пайовому інвестиційному фонді.

Інвестиційні сертифікати можуть бути іменними і на пред'явника.

Інвестиційний сертифікат містить такі реквізити: фірмове найменування інвестиційного фонду; його місцезнаходження; найменування цінного папера ("інвестиційний сертифікат") та його порядковий номер; дата випуску; вид інвестиційного сертифіката, його номінальна вартість; ім'я власника (для іменного інвестиційного сертифіката); строк виплати дивідендів; підпис посадової особи — інвестиційного керуючого чи іншої уповноваженої особи; печатка інвестиційного фонду.

Номінальна вартість одного інвестиційного сертифіката має дорівнювати номінальній вартості однієї акції, що належить засновникам.

Для випуску інвестиційних сертифікатів укладається договір з інвестиційним керуючим, аудитором або аудиторською фірмою, а також депозитний договір з депозитарієм, проводиться реєстрація випуску інвестиційних сертифікатів, публікуються інвестиційна декларація та інформація про випуск інвестиційних сертифікатів інвестиційного фонду.

Проспект емісії інвестиційних сертифікатів — це прилюдна або приватна пропозиція (оферта) з умовами договору про приєднання до пайового інвестиційного фонду.

Прийняття (акцепт) пропозиції (укладення з компанією з управління активами договору про приєднання до пайового інвестиційного фонду) здійснюється інвестором шляхом придбання інвестиційного сертифіката пайового інвестиційного фонду за грошові кошти.

Ощадний (депозитний) сертифікат — це письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту та відсотків за ним. Отже, це ЦП, який підтверджує суму вкладу, внесеного у банк, і права вкладника (власника сертифіката) на одержання із закінченням встановленого строку суми вкладу та відсотків, установлених сертифікатом, у банку, який його видав.

Ощадні (депозитні) сертифікати розміщуються на певний строк (під відсотки, передбачені умовами їх розміщення). Такі сертифікати можуть бути іменними або на пред'явника.

Іменні ощадні (депозитні) сертифікати розміщуються у бездокументарній формі, а на пред'явника — у документарній.

В ощадному (депозитному) сертифікаті у документарній формі зазначаються вид цінного папера, найменування і місцезнаходження банку, що випустив сертифікат, серія і номер сертифіката" дата випуску, сума депозиту, відсоткова ставка, строк отримання вкладу, підпис керівника банку або іншої уповноваженої особи, засвідчений печаткою банку.

Емітентом сертифікатів виступає банк, який від свого імені випускає сертифікати і зобов'язується виконувати обов'язки, що випливають з умов їх випуску.

Реєстрація випуску сертифікатів та інформації про їх випуск, що здійснюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, не може розглядатися як гарантія вартості цих сертифікатів.

Вексель — цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя.

Векселі можуть бути простими або переказними та наявні виключно у документарній формі.

Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов'язань і стягнення за векселями визначаються законом.

Сертифікат ФОН — цінний папір, що засвідчує право його власника на отримання доходу від інвестування в операції з нерухомістю.

Фінансова установа відповідно до Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" від 19 червня 2003 р. № 978-ІV може за власною ініціативою створювати ФОН. ФОН не є юридичною особою.

Власником сертифікатів ФОН може бути будь-яка юридична або фізична особа.

Власник сертифікатів ФОН доручає управителю здійснювати управління ФОН на його розсуд в інтересах власників сертифікатів ФОН шляхом спрямування коштів ФОН на цілі, визначені в Правилах ФОН та інвестиційній декларації ФОН.

Власники сертифікатів ФОН виступають установниками управління ФОН.

Заставна — це борговий цінний папір, який засвідчує без* умовне право його власника на отримання від боржника виконання за основним зобов'язанням за умови, що воно підлягає виконанню в грошовій формі, а в разі невиконання основного зобов'язання — право звернути стягнення на предмет іпотеки.

Заставна оформлюється, якщо її видача передбачена іпотечним договором.

Після державної реєстрації іпотеки оригінал заставної передається іпотекодержателю, якщо інший порядок передачі заставної не встановлено іпотечним договором. Заставна не є емісійним цінним папером. Першим власником заставної є особа, яка на момент видачі заставної відповідно до умов іпотечного договору має статус іпотекодержателя. Якщо інше не передбачено іпотечним договором, оригінал заставної передається такому іпотекодержателю.

Заставні можуть забезпечувати випуск іпотечних ЦП — іпотечних облігацій та іпотечних сертифікатів.

Емітентом іпотечних ЦП можуть бути банки та інші фінансові установи, які мають право на провадження такого виду діяльності відповідно до закону.

Приватизаційні папери — це особливий вид державних ЦП, які засвідчують право власника на безоплатне отримання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду.

Найбільш характерні особливості приватизаційних паперів в Україні такі: вони є виключно іменними, можуть бути використані лише в період здійснення державної програми приватизації. Використання приватизаційних паперів здійснюється виключно шляхом їх обміну на паї, акції, чи інші документи, які свідчать про право власності на частку державного майна, розмір якого дорівнює розміру номінальної вартості приватизаційного папера. Вони не підлягають вільному обігу, їхнє відчуження будь-яким іншим шляхом недійсне. За приватизаційними паперами не вилучаються ні дивіденди, ні будь-які інші доходи. їх не можна використовувати як платіж чи забезпечення зобов'язань.

Товаророзпорядчі ЦП — цінні папери, які надають їхньому держателю право розпоряджатися майном, зазначеним у цих документах.

До товаророзпорядчих ЦП належать, зокрема, складські документи, а саме: просте складське свідоцтво, подвійне складське свідоцтво, яке у свою чергу складається з двох документів, що також окремо мають статус ЦП — складського свідоцтва та заставного свідоцтва (варанта).

Наявність цих ЦП випливає з таких НПА:

• ЦКУ визначає функції складського свідоцтва шляхом встановлення прав його володільця. Зокрема, відповідно до ст. 964 ЦКУ володілець складського та заставного свідоцтва, на право розпоряджатися товаром, що зберігається на товарному складі. Згідно зі ст. 962 ЦКУ подвійне складське свідоцтво складається з двох частин — складського свідоцтва та заставного свідоцтва (варанта), які можуть бути відокремлені одне від одного. Відповідно до ст. 963 ЦКУ складське та заставне свідоцтва можуть передаватися разом або окремо за передавальними написами;

• Закон України "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва", у ст. 1 якого складські свідоцтва визначаються як товаророзпорядчі складські документи на пред'явника або іменні, що посвідчують право власності на товар, що зберігається на сертифікованому складі;

• Закон України "Про зерно та ринок зерна в Україні", у ст. 1 якого складські документи на зерно визначаються як товаророзпорядчі документи, що видаються зерновим складом власнику зерна як підтвердження прийняття зерна на зберігання та посвідчення наявності зерна і зобов'язання зернового складу повернути його володільцеві такого документа. Відповідно до ст. 37 цього Закону видами складських документів на зерно є подвійне складське свідоцтво, просте складське свідоцтво і складська квитанція. Відповідно до ст. 26 цього Закону зерно, прийняте на зберігання за простим або подвійним складським свідоцтвом, не може бути відчужене без правомірної передачі простого або подвійного складського свідоцтва;

• Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", відповідно до ст. 16 якого заставні, складські свідоцтва прямо визначені як цінні папери;

• Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність", відповідно до ст. 1 якого варанти визначені як "інші" види ЦП.

З огляду на викладене вище кожен із наведених документів (просте складське свідоцтво, подвійне складське свідоцтво, яке у свою чергу складається зі складського свідоцтва та заставного свідоцтва (варанта)) окремо визначений законами України як ЦП.