Правові основи обігу векселів в Україні

Правові основи вексельного обігу в Україні визначено Законом України "Про обіг векселів в Україні" від 5 квітня 2001 р. № 2374-III. У Законі наведено особливості обігу векселів в Україні, які полягають у видачі переказних і простих векселів, здійсненні операцій з векселями та виконанні вексельних зобов'язань у господарській діяльності, відповідно до Женевської конвенції 1930 р. з урахуванням відповідних застережень та умов.

Згідно з Законом зобов'язуватися та набувати права за пере-казними і простими векселями на території України можуть юридичні та фізичні особи. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, а також установи та організації, які фінансуються за рахунок державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим чи місцевих бюджетів, зобов'язуються та набувають права за переказними і простими векселями лише у випадках і в порядку, визначених КМУ. Використання векселів НБУ здійснюється відповідно до законодавства України про обіг векселів — Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затверджене постановою Правління НБУ від 16 грудня 2002 р. № 508.

Особливою умовою обігу векселів в Україні є те, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої має здійснюватися платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.

Окрім цього, умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Векселі складаються у документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення, форма та порядок виготовлення яких затверджуються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону, і не можуть бути переведені у бездокументарну форму (знерухомлені). Вексель, який видається на території України, і місце платежу за яким також знаходиться на території України, складається державною мовою. Найменування трасанта або векселедавця, інших зобов'язаних за векселем осіб заповнюється тією мовою, якою визначено офіційне найменування в їхніх установчих документах.

Вексель підписується від імені юридичних осіб (власноручно керівником та головним бухгалтером) та від імені фізичних осіб (фізичною або уповноваженою нею особою, із зазначенням індивідуального ідентифікаційного номера з ДРФО).

Відповідно до ст. 8, 77 Уніфікованого закону кожний, хто поставив свій підпис на простому або переказному векселі як представник особи, від імені якої він не був уповноважений діяти, сам зобов'язаний за векселем і, якщо заплатить, матиме ті самі права, що й особа, за яку він мав намір діяти. Таке правило застосовується і до представника, який перевищив свої повноваження.

З огляду на це особа, яка отримала вексель від представника, що не мав достатніх повноважень на видачу (передачу) векселя, не може вимагати виконання зобов'язань за векселем від особи, котра видала (передала) вексель. Однак вона може вимагати здійснення платежу за векселем від такого представника, що поставив свій підпис на векселі, в обсязі і за умов, зазначених у векселі, на основі того, що його видано (передано) особисто цим представником. У разі перевищення повноважень представником особи, від імені якої вексель підписано, тобто прийняття ним зобов'язання за векселем від імені іншої особи на суму, що перевищує ту, в межах якої він мав право діяти, зобов'язання переноситься на представника не в повному обсязі, а лише в межах перевищення.

Характерною особливістю українського вексельного права є обов'язок здійснювати платіж за векселем на території України тільки в безготівковій формі, а вексель, опротестований нотаріусом (виконавчий напис нотаріуса) у встановленому законом порядку, є виконавчим документом.

За наявності на переказному або простому векселі підписів осіб, не здатних брати зобов'язання за векселем, підроблених підписів, підписів вигаданих осіб, підписів, що з будь-яких інших підстав не можуть зобов'язувати тих осіб, які поставили їх на векселі чи від імені яких він був підписаний, то згідно зі ст. 7, 77 Уніфікованого закону зобов'язання інших осіб, які постави-ли свої підписи на ньому, є юридично дійсними. Отже, підписи індосантів, що не можуть зобов'язувати тих осіб* від імені яких вони поставлені, не переривають ряду індосаментів.

Правочини, на підставі яких було видано (передано) вексель, можуть бути визнані судом недійсними у випадках, передбачених ст. 215—236 ЦК, із застосуванням між сторонами загальних правових наслідків недійсності правочинів. Визнання судом зазначених правочинів недійсними не спричиняє недійсність векселя як цінного папера та не перериває індосамент-ний ряд.

Протест за векселем — офіційно засвідчена вимога щодо здійснення встановлених законодавством про вексельний обіг дій за векселем і свідчення про їх невиконання. Протест є фактом, що свідчить про ухиляння від законодавчо встановленого порядку обігу векселя і про настання певних правових наслідків.

Закон встановлює, що установи банків та органи Державного казначейства України, які здійснюють розрахунково-касове обслуговування векселедавців простих векселів, трасатів (акцептантів) за переказними векселями, виконують функції розрахункових палат згідно зі ст. 38 Уніфікованого закону: "держатель переказного векселя зі строком платежу на визначений день або у визначений строк від дати складання чи від пред'явлення повинен пред'явити вексель для платежу або в день, у який він підлягає оплаті, або в один із двох наступних робочих днів. Пред'явлення переказного векселя в розрахункову палату є рівнозначним пред'явленню для платежу".

Порядок здійснення функцій розрахункових палат для органів Державного казначейства України визначається КМУ, а для установ банків — НБУ за погодженням з ДКЦПФР.

Резиденти можуть видавати та індосувати векселі, як переказні, так і прості, в іноземній та національній валюті для розрахунків з нерезидентами за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) відповідно до валютного законодавства України.

Умови проведення розрахунків між резидентом та нерезидентом із застосуванням векселів обов'язково відображаються у відповідному зовнішньоекономічному договорі (контракті).

Придбання резидентом векселя в іноземній валюті та проведення розрахунків між резидентами за таким векселем здійснюються відповідно до валютного законодавства України.

Векселедавець зобов'язаний вести реєстр виданих векселів у порядку, затвердженому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

У законі регулюється порядок внесення змін до тексту векселя, а також обмеження його обігу.

Зміни до тексту векселя можуть вноситися за ініціативою його держателя виключно векселедавцем (трасантом) шляхом закреслення старого реквізиту та написання нового із зазначенням дати внесення змін та відповідним підписанням.

Забороняється використовувати векселі як внесок до статутного фонду господарського товариства.

Операції банків з векселями

Банк може здійснювати такі операції з векселями: кредитні, торговельні, гарантійні, розрахункові, комісійні.

Під час проведення операцій з векселями банк бере на себе такі види ризиків: кредитний, ліквідності, відсотковий, операційний.

Банки можуть включати в договори умови, які приводять до зменшення ризиків.

Під час проведення кредитних, торговельних, гарантійних і розрахункових операцій банк має ретельно вивчати фінансовий стан, кредито- і платоспроможність платників за векселями і зобов'язаних за векселями осіб, з якими він укладає угоди про проведення операцій.

Бути суб'єктами вексельного права, тобто брати на себе всі права й обов'язки, що випливають зі змісту векселя, мають право банки зі статусом юридичної особи.

Банки, які не мають статусу юридичної особи, можуть отримати від головного банку — юридичної особи повноваження на здійснення всіх або окремих операцій з векселями в порядку, встановленому чинним законодавством.

Банк забезпечує документальне оформлення руху векселів, з якими він здійснює будь-які операції, а саме:

• складання і належне оформлення контрагентами за операціями з векселями (клієнт банку і банк) первинних документів (реєстрів, розписок, повідомлень, доручень, заявок, актів тощо);

• складання регістрів аналітичного обліку (журналів, відомостей, карточок тощо), які можна вести в паперовій або електронній формі.

Незалежно від того, чи переходить право власності на векселі до банку, приймання та передавання векселів здійснюються банком на підставі відповідних первинних документів, що мають містити реєстр (опис) векселів.

Підчас одержання грошових коштів за векселями позначка про це ставиться на самому векселі або на окремому аркуші папера (алонжі). Розписки також можуть складатися під час приймання чи передавання векселів.

З метою захисту прав за векселями, що перебувають у власності або в заставі банку, прав клієнтів за векселями, що е у володінні (користуванні, розпорядженні) банку у зв'язку зі здійсненням відповідних операцій, банк контролює дотримання всіх процедурних строків, а саме: строків пред'явлення до акцепту, платежу, протесту тощо.

Аваль

Платіж за векселем банк може забезпечити авалем повністю або в частині його суми.

Аваль вчиняється банком на векселі або алонжі з написом: "вважати за аваль" чи будь-яким іншим рівнозначним цьому напису. Його підписує аваліст.

Вважається, що для здійснення авалю достатньо лише підпису аваліста на лицьовій стороні векселя, якщо це не підпис трасата або трасанта.

В авалі банку має зазначатися, за кого він виданий. Якщо такої вказівки немає, то він вважається виданим за трасанта.

Аваль може бути виданий у будь-який час (складання, видача, будь-який інший етап обігу векселя).

Авалювання векселів банк здійснює на підставі укладеного з позичальником договору про авалювання, який може укладатися на певний строк (генеральна угода про авалювання), та/ або авалювання визначених векселів (окремий договір про авалювання).

Векселі подаються в банк для авалювання пред'явником — позичальником або іншою особою векселедержателем разом іа реєстром пред'явлених до авалювання векселів не менше ніж у двох примірниках.

Банк зобов'язаний платити за авальованим ним векселем у таких випадках:

• якщо мала місце відмова платника від платежу або акцепту — проти пред'явлення опротестованого в неплатежі або неакцепті векселя;

• якщо трасат припинив платежі незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні, або в разі безрезультатного звернення стягнення на його майно — проти пред'явлення опротестованого векселя;

• у разі визнання трасата банкрутом незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні, або в разі визнання банкрутом трасанта за векселем, який не підлягає акцепту, — проти рішення СУДУ про визнання банкрутом.

Гроші за авальованим і прийнятим банком до сплати векселем банк у строки, визначені законодавством для переказу грошей, перераховує на поточний рахунок векселедержателя або надписувача, який оплатив вексель у порядку регресу.

Зобов'язання банку як аваліста припиняється в разі оплати ним векселя.

Після оплати векселя банк-аваліст набуває права регресної вимоги проти особи, за яку він надав аваль, а також проти всіх осіб, зобов'язаних перед цією особою, як солідарних боржників. Кредитні операцій з векселями. Врахування векселів Врахування векселя — це придбання банком векселя до настання строку платежу за ним у векселедержателя за грошові кошти з дисконтом. Врахування векселів є формою кредитування банком юридичної або фізичної особи шляхом придбання векселя до настання строку платежу за ним зі знижкою (дисконтом) за грошові кошти з метою одержання прибутку від погашення векселя в повній сумі, тобто врахування векселів є кредитною операцією. Враховуючи вексель, банк надає векселедержателю-пред'явнику строковий кредит. Як правило, можуть враховуватися векселі на визначений строк платежу (з написом дати про пред'явлення), а саме:

• визначено-строкові (на певну дату);

• дато-векселі (у визначений строк від дати складання);

• візо-векселі (у визначений строк від пред'явлення). Врахування векселів банк здійснює на підставі укладеного з векселедержателем договору про їх урахування.

Договір може укладатися на певний строк та/або врахування визначених векселів.

Векселі подаються пред'явником до врахування з реєстром пред'явлених до врахування векселів. Якщо векселі прийняті банком для розгляду, то пред'явнику видається розписка про одержання векселів та призначається орієнтовний строк кредитування або день, у який він має забрати невраховані векселі.

Кредит у формі врахування векселів надається шляхом:

• перерахування на поточний рахунок пред'явника у строк, установлений у договорі про врахування, суми, що належить сплатити пред'явнику векселя;

• сплати кредиторської заборгованості пред'явника іншим кредиторам за умови подання документів, які підтверджують наявність такої заборгованості (акт звірки заборгованості, договори про поставку продукції, товарно-транспортні накладні тощо) у межах суми, яку належить сплатити пред'явнику векселя. У цьому разі банк перераховує кошти на поточний рахунок відповідного кредитора пред'явника в порядку, встановленому чинним законодавством.

До різновидів урахування належать безобігове врахування і врахування з реверсом, які відрізняються від звичайного врахування порядком і обсягом відповідальності векселедержателя-пред'явника.

Врахування векселя безоборотне — різновид врахування, за якого пред'явник векселя вибуває із зобов'язаних за векселем осіб, що здійснюється шляхом вчинення пред'явником у тексті індосаменту безоборотного застереження (здійснення безоборотного індосаменту) або шляхом передавання банку векселя пред'явником без вчинення індосаменту, якщо останній індосамент бланковий або на пред'явника.

Врахування векселя з реверсом — різновид врахування, за якого пред'явник векселя дає банку позавексельне зобов'язання викупити враховані векселі до настання строку їх оплати та/або в разі настання/ненастання певних обставин. Технічно врахування векселів з реверсом подібне до кредиту, забезпеченого векселями, і є операцією peno з відкладальними та/або скасувальними умовами. Від звичайного врахування врахування з реверсом відрізняється тим, що платіж за векселем виконує не безпосередньо зобов'язана за векселем особа-платник, а пред'явник, який підписує реверс і викуповує вексель. Операція peno — це операція на фінансовому ринку, яка передбачає, що одна сторона продає другій пакет ЦП з умовою зворотного викупу через певний час, за вищою ціною.

НБУ здійснює операції peпo шляхом безпосередньої домовленості з банком щодо купівлі-продажу державних цінних паперів та проведення тендера заявок банків щодо участі в операціях peпo з державними цінними паперами, при цьому за умови проведення операції peпo, що здійснюється шляхом безпосередньої домовленості з банком, вибирає тих учасників, які пропонують найвищий відсотковий дохід.