Рада ЄСу Договорі про запровадження Конституції для Європи

Основним законодавчим органом в інституційній структурі Європейського Союзу, за Договором заснування Конституції для Європи, залишається Рада Міністрів, яка разом з Європейським Парламентом ухвалює законодавство та виконує бюджетну фун-

Право та інституції Європейського Союзу

кцію, а також здійснює функції формування (вироблення) полі­тики та координаційну.

До складу Ради Міністрів входить один представник мініс­терського рівня від кожної держави-члена до кожного формату Ради. Лише цей представник може приймати зобов'язання та голосувати від імені держави-члена, яку представляє. Якщо в Конституції не обумовлено інакше, Рада Міністрів ухвалює рі­шення кваліфікованою більшістю.

Рада Міністрів функціонує в декількох форматах, в залежно­сті від визначеної сфери. Узгодженість в її роботі забезпечують, наприклад, Рада з питань законодавства та Рада із загальних питань; втілення зовнішньої політики Союзу й забезпечення уз­годженості його дій здійснює Рада із закордонних справ, яку очолює Міністр закордонних справ Союзу, на підставі стратегіч­них напрямів, що їх визначає Європейська Рада. На РМ у форма­ті Ради із загальних питань покладено обов'язок готувати разом з Комісією засідання Європейської Ради та забезпечувати її по­дальші кроки. Інші можливі формати засідань Ради Міністрів запроваджує Європейська Рада, яка ухвалює відповідне європейське рішення.

Здійснюючи законодавчу функцію, Рада Міністрів розглядає та, разом з Парламентом, ухвалює європейські закони та євро­пейські рамкові закони згідно з положеннями Договору про запровадження Конституції для Європи. В межах цієї функції кожну державу-члена представляє один чи два представники мі­ністерського рівня з дотичною кваліфікацією, відповідно до пи­тань порядку денного РМ.

Головування в усіх форматах засідань Ради, крім Ради з за­кордонних справ, здійснюють, на засадах рівномірної ротації, представники держави-члена в Раді Міністрів протягом щонай­менше одного року. Правила ротації з урахуванням європейської політичної й географічної рівноваги та відмінностей між держа­вами-членами запроваджує Європейська Рада, яка одностайно ухвалює відповідне європейське рішення.

Основою формою діяльності РМ є її засідання, які скликає Голова з власної ініціативи чи на вимогу одного з своїх членів чи

 

Інституції Європейського Союзу

Комісії. Під час голосування будь-який член Ради Міністрів мо­же діяти від імені ще не більш як одного іншого члена. Голосу­вання може здійснюватись простою більшістю, кваліфікованою більшістю та одностайно. Якщо треба діяти простою більшістю, Рада Міністрів діє більшістю своїх членів. Утримання від голо­сування присутніх членів чи їхніх представників не впливає на ухвалення рішень Ради Міністрів, що потребують одностайності. Голова Європейської Ради та Голова Комісії не беруть участі в голосуванні Європейської Ради.

За підготовку роботи Ради Міністрів відповідає Комітет, до якого входять Постійні представники держав-членів (КОРЕПЕР); він же відповідає за виконання завдань, що йому доручає РМ. Раді Міністрів допомагає Генеральний секретаріат, підпорядкований Генеральному Секретареві, якого вона призначає.

Право та інституції Європейського Союзу

Інституції Європейського Союзу

 

5. Європейська Комісія

Склад і призначення

З 2004 р. Комісія складається з 25 членів, обраних на підста­ві їхньої загальної компетентності і чия незалежність є безсумні­вною. Кількість членів Комісії може бути змінена одностайним рішенням Ради. Обраними можуть бути тільки громадяни дер-жав-членів. Комісія має залучати до свого складу принаймні од­ного, але не більше двох громадян від кожної держави. Франція, Німеччина, Італія, Іспанія й Велика Британія забезпечують двох комісарів кожна, а всі інші країни-члени - по одному.

До призначення кандидатів за загальною згодою урядів дер-жав-членів після схвалення Європейським Парламентом кожна країна приймає свої власні критерії вибору. Отже, Комісія відби­ває розмаїття талантів і покликань: політичні діячі, державні службовці й академіки. Традиційно британські комісари пред­ставляють правлячу партію й опозицію.

Процедура призначення регламентується статтею 214 (ко­лишня ст. 158) Договору про ЄСпв. Члени Комісії призначають­ся терміном на п'ять років (який збігається з терміном повнова­жень Європарламенту); цей термін повноважень може поновлю­ватися. З 1994 року Комісія була призначена відповідно до нової процедури. Уряди держав-членів пропонують кандидатуру осо­би, за умови загальної згоди та після консультації з Європар-ламентом, яку вони мають намір призначити Головою Комісії. Потім уряди держав-членів висувають, проконсультувавшись з кандидатом на Голову, інших осіб, яких вони мають намір при­значити членами Комісії. Голова й інші члени Комісії, призначе­ні в такий спосіб, є предметом схвалення як органу шляхом го­лосування Європарламенту. Схвалені ЄП, Голова й інші члени Комісії мають бути призначені за загальною згодою урядів дер­жав-членів. Процедура була перевірена на засіданні Ради в Кор-фі (25-26 червня 1994), коли Велика Британія наклала вето на призначення кандидата на Голову, висунутого Францією та Ні­меччиною без попередньої консультації, й у такий спосіб преце­дент, що спотворював Договірні положення, був відвернений.

Регламент Європарламенту передбачає процедуру призна­чення Голови Комісії та затвердження Комісії шляхом голосу­вання. У такий спосіб Голова ЄП пропонує кандидату зробити заяву до Парламенту, що супроводжується обговореннями, взяти участь у яких запрошують Раду. Парламент схвалює або відхи­ляє призначення більшістю голосів. Після цього Голова передає результати голосування Президентові Європейської Ради й уря­дам держав-членів. Якщо результат голосування в Парламенті негативний, Голова просить уряди держав-членів забрати свої кандидатури та представити нові.

Коли держави-члени домовилися про призначення інших чле­нів Комісії, Голова ЄП, після консультації з кандидатом на Голову Комісії, пропонує кандидатам з'явитися перед відповідними комі­тетами відповідно до їхніх передбачуваних сфер діяльності і пов­новажень. Комітет може запрошувати кандидата для виступу та відповідей на питання і повідомляє про свої висновки Голові. Це дає змогу перевірити "загальну компетентність" кандидата та при­датність для виконання наданих йому функцій.

Кандидат на Голову представляє програму майбутньої Комісії, з передбачуваним розподілом портфелів членам Комісії, на засідання Європарламенту, який спільно з Радою повинен уважно їх вивчити. Заява супроводжується обговоренням. В порядку владнання дебатів будь-яка політична група може запропонувати резолюцію, яка місти­тиме твердження щодо того, чи схвалює Парламент, чи відхиляє про­понований склад Комісії. Парламент затверджує пропозицію більшіс­тю голосів. Якщо Парламент схвалює пропонований склад Комісії, Голова Парламенту має повідомити урядам держав-членів, що при­значення Комісії тепер імовірне.

Варто звернути увагу не тільки на відповідні функції в їх здійсненні ЄП і державами-членами, але також і на збільшення повноважень у цьому стосунку. Отож Європарламент здобув ефективне право вето з призначення, через що держави-члени не можуть форсувати проходження своїх кандидатів через нього. Крім того, потрібна спільна згода, що передбачає не тільки од­ностайність, а також щоб не було тактики залякування з боку держави-члена або групи держав.

Право та інституції Європейського Союзу

Інституції Європейського Союзу

 

Процедура дозволяє обраному Голові впливати на підбір своєї команди, тому він має радитися щодо складу всієї Комісії, хоча й без права вето. Він також керує розподілом портфелів всередині Комісії.

"Єдність" із Парламентом також є істотною, оскільки вона підкреслює завершення робочих відносини між цими двома ін­ституціями, які в боротьбі за владу є природними союзниками проти Ради. Європарламент прагне до статусу повного станов­лення парламенту та Комісії, щоб бути урядом Співтовариства.

Комісія може призначати одного або двох віце-голів. Другий вибір застосовано, коли Комісія була офіційно призначена для виконання службових обов'язків у 1995 і 1999 роках.

Комісар може піти або бути відправленим у відставку в обов'язковому порядку Судом за поданням Ради чи Комісії, як­що він вже не забезпечує умов, необхідних для виконання своїх обов'язків, або якщо він був винним у серйозному порушенні. Ні Договір, ні Регламент Комісії не встановлюють значення достат­ніх і визначальних підстав відставки або серйозного правопору­шення чи процедури для обов'язкової відставки.

Вакансію, спричинену смертю, відставкою або примусовою відставкою, заповнюють на залишковий термін дії повноважень Комісії новим членом, призначеним за спільною згодою урядів держав-членів, але Рада, діючи одностайно, може вирішити, що таку вакансію не треба заповнювати. Парламентського схва­лення, очевидно, не вимагається також для заміщення чи рішен­ня не заповнювати вакансії. У разі відставки, примусової від­ставки або смерті Голову замінюють на залишковий термін дії його повноважень, в цьому випадку застосовується зазначена ви­ще процедура. За винятком випадку примусової відставки, члени Комісії, що пішли у відставку, повинні виконувати службові обов'язки, поки їх не замінять.

Статус членів Комісії

Через колегіальний характер Комісії Голова має таку ж по­зицію, як і його колеги. Хіба що єдине розходження полягає в спеціальних обов'язках і вищій винагороді, які мають Голова та

віце-голови. Через брак договірних положень їхні обов'язки є предметом власних настанов Комісії. Відповідно, Голова вста­новлює політичні керівні принципи діяльності Комісії; розподі­ляє індивідуальні повноваження комісарам; представляє Комі­сію; скликає її засідання; встановлює порядок денний; підписує або підтверджує дійсність протоколів і дій Комісії. Разом з Голо­вою Ради він одержує вірчі грамоти іноземних дипломатів, тому що Співтовариство представляє Комісія.

Послідовність першості серед віце-голів залежить від часу їх призначення на посаду та їхнього віку в разі однакового стажу роботи. Віце-голова заміщає Голову за його відсутності. Є функ­ціональна рівність серед віце-голів, коли вони здійснюють обов'язки Голови по черзі.

Члени Комісії одержують винагороду, гідну їхньої посади, а також для забезпечення себе та своєї сім'ї. Вона містить компен­сацію протягом трьох років після залишення посади комісара та пенсію, призначувану за досягненням 65 років. Вони також ко­ристуються недоторканністю щодо місцевої юрисдикції, правом звільнення від імміграційних правил, свободою від валютних обмежень і звільненням від імпорту й експорту, від контролю щодо їхньої рухомої власності та транспортних засобів, звіль­ненням від національного оподатковування; однак Співтова­риство оподатковує їхній заробіток і прибуток від Співтоварист­ва та деякі виплати соціального забезпечення. Отже, членів Ко­місії забезпечено перевагами як дипломатів найвищого розряду.

Договір про ЄСпв передбачає, що члени Комісії є особами, чия незалежність є безсумнівною. Це означає, що хоча їх пропо­нують держави-члени, вони не є їхніми делегатами. Вірно слу­жачи Співтовариству, вони повинні бути цілком незалежними у виконанні своїх обов'язків. Тому, виконуючи свої обов'язки, во­ни не повинні ані шукати, ані отримувати інструкції від будь-якого уряду або від будь-якого іншого органу і мусять утрима­тися від будь-якої дії, не сумісної з їхніми обов'язками. Кожна держава-член зобов'язується поважати цей принцип, а не шукати можливостей впливу на членів Комісії у виконанні їхніх завдань. Незалежність членів Комісії, крім того, фактично забезпечується

Право та інституції Європейського Союзу

тим, що їх призначають на повний робочий час добре оплачува­ної роботи з компенсацією під час від'їздів. Тому вони повинні утримуватися від участі в будь-якому іншому занятті, вигідному чи невигідному, і, займаючи посаду, вони мусять дати урочисте зобов'язання, що і протягом, і після терміну своїх повноважень поважатимуть зобов'язання, що випливають з цих повноважень і, зокрема, їхній обов'язок поводитися чесно й розсудливо стосо­вно прийняття деяких призначень або вигід після того, як вони вже не обійматимуть посади. В разі будь-якого порушення цих зобов'язань Суд, за поданням Ради або Комісії, може постанови­ти, що члена Комісії, якого це стосується, примусово звільняють або позбавляють права на пенсію чи інших вигід.

Стосовно конфлікту інтересів, то Комісія відповіла на пар­ламентський запит, що наукова та викладацька діяльність, а та­кож членство в політичних, професійних і культурних організа­ціях, що слугують важливим громадським інтересам, сумісні зі статусом члена Комісії. Членство в національному парламенті буде несумісним, але членство в місцевій чи муніципальній раді можливе. Висування кандидатури на виборах до Парламенту не повинно його дискваліфікувати, тому що членство в Комісії не передбачає зречення пасивного виборчого права, хоча в такому разі зацікавлений у цьому член Комісії мусить утриматися від засідань у Комісії протягом своєї виборчої кампанії.

Договір про ЄСпв також передбачає, що членам інституцій Співтовариства, членам комітетів і посадовцям та іншим служ­бовцям Співтовариства заборонено розголошувати конфіденцій­ну інформацію, здобуту за виконання службових обов'язків, на­віть після того, як вони припинили виконувати свої обов'язки.

Без приписуваної форми урочистого зобов'язання це стало традицією, тому що його дають публічно на спеціальному засі­данні Суду. Також можна робити урочисту заяву дотримуватися конфіденційності перед іншими членами Комісії на її першому засіданні або коли Голова Комісії представляє її Парламентові на новий термін повноважень.

Інституції Європейського Союзу

Організація

5.3.1. Колегіальність

Принцип колегіальності зберігся в положеннях засновниць­ких договорів і Регламенті, які стисло передбачають, що Комісія діятиме колегіально відповідно до цих правил. Попри те, що стаття 219 Договору про ЄСпв передбачає, що Комісія працюва­тиме під політичним керівництвом її Голови, вона функціонує як колегіальний орган у тому розумінні, що вона колективно, а не комісари індивідуально, несе відповідальність за свої дії.

Комісія діє більшістю своїх членів. Хоча практично біль­шість рішень Комісії одностайні, положення Регламенту перед­бачає кворум, що дорівнює більшості від кількості членів, вста­новлених у Договорі про ЄСпв, тобто наразі 11. Засідання Комі­сії є дійсним, лише коли присутніх членів стільки, як встанов­лено в процесуальних нормах.

У межах структури колегіальності Комісія може уповнова­жувати одного або більше своїх членів вживати від свого імені й під свою відповідальність чітко визначених управлінських та адміністративних заходів. Принцип схвалив Суд за попередніми правилами, а, з іншого боку, в сучасніших справах він ставить межу делегуванню до управлінських та адміністративних пи­тань, в результаті чого обмеження стало частиною нинішніх пра­вил. Наділення владою в такий спосіб може бути переделего-вано, якщо (за винятком) уповноважувальне рішення явно не за­безпечує інакше без збитку до правил стосовно делегування фі­нансових питань або наділення владою органу, що призначає, або владою, уповноваженою укладати контракти про зайнятість. 5.3.2. Засідання Комісії

Засідання Комісії скликає Голова, як правило, принаймні один раз на тиждень і, додатково, щоразу, коли є потреба. Го­лова несе відповідальність за порядок денний, який відбиває що­річну програму, прийняту Комісією, і щоквартальну програму розвитку, яка містить різні пункти, що потребують рішення Ко­місії. Порядок денний і необхідні робочі документи передають членам Комісії робочими мовами, запропонованими Комісією. Кожен член може пропонувати зняти з порядку денного будь-

Право та інституції Європейського Союзу

Інституції Європейського Союзу

 

який пункт, відкладений на пізніше засідання. Комісія може та­кож, за пропозицією Голови, обговорювати будь-який пункт, що не є в порядку денному, або більшістю голосів може вирішити не обговорювати питання порядку денного.

Комісія ухвалює рішення щодо пропозиції від одного чи бі­льше її членів, і голосування має відбутися, якщо хтось із членів цього вимагає. Рішення вважається прийнятим, якщо більшість від кількості членів, передбачених Договором про ЄСпв, голосує "за".

Засідання Комісії не є відкритими для публіки, і обговорен­ня є конфіденційним. 5.3.3. Модель "уряду"

Комісія організована на зразок уряду. Кожен Комісар має сферу відповідальності, у межах якої він повинен готувати спра­ви Комісії та забезпечувати їх владнання. Розподіл портфелів не є статичним, його може змінювати Комісія.

Кожному комісарові допомагає кабінет його власного вибо­ру на чолі з керівником кабінету, який зазвичай тієї ж національ­ності, що й комісар. Кабінет складається з маленької групи рад­ників (приблизно п'ять), які допомагають йому в підготуванні рішень Комісії.

Окрім кабінетів, персонал Комісії організований у допоміж­ну службу та фахові департаменти або генеральні директорати, розділені, в свою чергу, в директорати та єдині підрозділи. Ко­жен департамент очолює генеральний директор, підпорядкова­ний відповідному комісарові. Комісія може також засновувати тимчасові структури, щоб мати справи з певними завданнями, на кшталт змішаних і цільових груп (що стосуються концентрацій людських ресурсів, розширення Співтовариства).

Раніше генеральні директорати Комісії позначали римською цифрою і назвою (наприклад: DGIV - Конкуренція). За описаний час Комісія була в процесі фундаментальної реорганізації. її де­партаменти можуть бути умовно розділені на три групи: ті, що мають стосунок до обслуговування Комісії; ті, що втілюють полі­тики, доручені Комісії; і ті, що стосуються зовнішніх відносин ЄС.

Перша група має такі підрозділи: Генеральний секретаріат; юридична служба; служба преси та зв'язку; служба загальної інформації й конференцій; послуги перекладачів; видавничий підрозділ; підрозділ статистики; генеральна інспекція (яка за­ймається підтримкою ефективності та функціонування послуг Комісії); європейський підрозділ антишахрайства (який здійснює адміністративні розслідування антишахрайства - як внутрішні, в межах інституцій Співтовариства, так і зовнішні, для захисту фінансових інтересів ЄС); персонал і головний адміністративний директорат (займається власним штатом Комісії^-); головний бю­джетний директорат (займається управлінням бюджету ЄС, сприянням успішному фінансовому управлінню й управлінням процесом формулювання та ухвалення бюджету); головний ди­ректорат фінансового контролю (який займається дослідженням і ревізією провадження політики Співтовариства тощо).

Друга група департаментів має такі головні директорати: економічної та фінансової сфер; підприємництва (охоплюючи такі питання, як індустріальна політика); конкуренції; зайнятості та соціальної сфер; сільського господарства; транспорту й енер­гетики; довкілля; досліджень (по суті, неядерних досліджень, типу знань про життя й екологічні системи); об'єднаний центр досліджень (тобто ядерні центри дослідження, створені згідно з Договором про Євратом і будь-які додаткові функції, виконувані в цих центрах); інформаційне об'єднання (основні інформаційні технології); рибальства; внутрішнього ринку (зокрема й такі пи­тання, як вільне переміщення товарів і послуг, державних заку­півель тощо); регіональна політика; оподатковування та митний союз; освіта і культура; охорона здоров'я і захист споживача; юстиції та внутрішніх справ (вільний рух осіб, громадянство, ім­міграція, притулок, поліція і правова допомога тощо).

Третя група департаментів містить підрозділ гуманітарної допомоги й такі головні директорати: зовнішніх відносин; тор­гівлі (зокрема й такі питання, як демпінг, захист торгівлі, доступ на ринки третьої країни, СОТ); розвиток (тобто розвиток політи­ки співпраці стосовно розвиткових країн та зарубіжних країн і територій, що мають спеціальний зв'язок, зокрема з державами-

Право та інституції Європейського Союзу

Інституції Європейського Союзу

 

членами); розширення (ділові відносини із заявниками на член­ство в ЄС); і спільне обслуговування зовнішніх відносин (яке за­галом керує всіма аспектами допомоги третім країнам).

У 2003 році в Комісії на постійних посадах працювало 16260 службовців, з яких 1185 перекладачів. На тимчасових посадах в Комісії і в різних інституціях Спільноти працювало 459 службов­ців; 519-у видавництві в Європейському центрі розвитку про­фесійного навчання 36 на постійних і 47 - на тимчасових поса­дах; у Європейському фонді вдосконалення умов проживання та праці - 88 службовців.

Генеральний секретаріат складається з генерального секрета­ря, заступника, адміністрації та сорока директоратів, що охоп­люють таке: реєстратура Комісії; узгодження "горизонтальних питань" (тобто питання потенційного впливу на більшість сфер діяльності Комісії"), інституційні аспекти, право й інформація Співтовариства; внутрішнє координування департаментів Комісії та відносин між Комісією й громадянином; відносини з Радою; відносини з ЄП, Європейським Уповноваженим з прав людини, Економічним і соціальним комітетом та Комітетом регіонів; і пер­спективне дослідження (яке контролює й оцінює європейську ін­теграцію, встановлює постійні відносини з органами, що займа­ються прогнозом і розробляють специфічні резюме). Також був заснований спеціальний підрозділ для готування та проведення Міжурядової конференції з питань реформи інституцій тощо. У Генеральному секретаріаті працює близько 600 службовців, які безпосередньо підпорядковані Голові Комісії.

Генеральний секретар допомагає Голові в підготуванні слу­хань і засідань Комісії, забезпечує здійснення процедури ухва­лення рішення; забезпечує відомчу координацію в підготуванні слухань Комісії та представлення потрібних документів. Він пік­лується, щоб офіційні повідомлення та документи Комісії на­лежним чином публікувалися в Офіційному журналі. Коорди­нуючи діяльність у межах Комісії, він очолює засідання голів кабінетів, яких збирає. Винятками є випадки, коли Комісія ви-

рішила інакше і він відвідує її засідання. Разом з Головою він підтверджує дійсність документів (тобто законодавчі пропози­ції), ухвалених Комісією.

Генеральний секретар відповідає за офіційні відносини з ін­шими установами, він контролює слухання інших інституцій та інформує Комісію. Діючи від імені Комісії, він веде переговори з державами-членами через КОРЕПЕР і діє як посередник у діало­зі Комісії з Радою та Парламентом.

Юридична служба виконує важливу функцію в обслугову­ванні Комісії. За словами колишнього генерального директора, є три головних завдання юридичної служби: консультування Ко­місії; загальні інституційні обов'язки; спеціальні обов'язки авто­матизованої системи документації. Консультування Комісії охо­плює консультації з правових питань щодо здійснення повнова­жень Комісії, консультування перед прийняттям нею рішення та захист рішення. Відповідно до Регламенту з юридичною служ­бою треба консультуватися щодо всіх проектів або пропозицій про законні інструменти та щодо всіх документів, які можуть мати правові наслідки. Комісія, реалізуючи положення заснов­ницьких договорів, консультується з юридичною службою в пи­таннях визначення, чи справді відбулося те чи інше порушення державами-членами або юридичними чи фізичними особами, і в разі, якщо таке порушення є, доручає юридичній службі готува­ти аргументований висновок, після чого призначає розгляд.

Безпосередньо перед Судом Комісія постає як позивач чи відповідач, представлена довіреною особою, обраною з від­повідної команди юридичної служби. Оскільки ця служба пред­ставляє Комісію, вона повинна консультуватися з комісаром, відповідальним за посадою, зокрема й подаючи аргументований проект для його розгляду.

У рекомендаціях для попередніх постанов втручання Комісії є

необов'язковим, але Комісія на практиці діє як "опікун Договору".

Юридична служба, як консультант Комісії, відіграє важливу

роль у міжінституційних відносинах. Тому її залучають до підготу-

Право та інституції Європейського Союзу

Інституції Європейського Союзу

 

вання доповнень до Договорів, формування фахових комітетів Єв-ропарламенту та робочих груп Ради, вивчення питань про розши­рення Співтовариства, підготування міжнародних угод і реа-лізації Європейської конвенції з прав людини у Співтоваристві.

Юридична служба також долучається до встановлення авто­матизованої системи документації, що охоплює Договори й за­конодавство Співтовариства, а також парламентські питання і відповіді та первинні робочі документи, що стосуються законо­давства Співтовариства.

Функції та повноваження

5.4.1. Договірні положення

Стаття 9 консолідованого договору (тепер ст. 9 (2) Амстер­дамського договору) передбачає, що Комісія повинна здійсню­вати повноваження і компетенції, надані засновницькими дого­ворами щодо Вищої влади ЄОВС і Комісій ЄЕС та Євратому. Тому функції й повноваження об'єднаної Комісії змінюються від договору до договору. Договори про Європейський Союз далі розширили компетенцію Комісії.

Стаття 211 Договору про ЄСпв (колишня ст. 155), підсумо­вуючи функції й повноваження Комісії, передбачає, що для за­безпечення належного функціонування та розвитку спільного ринку Комісія буде:

• гарантувати, що положення цього Договору та обрані ін­ституціями заходи застосовуються відповідно до нього;

• формулювати рекомендації або подавати пропозиції з пи­тань, що зазначені в цьому Договорі, якщо вона спеціаль­но в такий спосіб вживає заходів або вважає за необхідне;

• мати свої власні владні рішення й брати участь у форму­ванні заходів, вживаних Радою та Європейським Парла­ментом у спосіб, передбачений у цьому договорі;

• здійснювати повноваження, надані їй Радою для вико­нання положень останньої.

Ці повноваження та функції можуть бути отримані в підсум­ку як повноваження умов виконання Договору про ЄСпв, повно-

важення ініціювання політики Співтовариства, зокрема й реалі­зація законодавства та повноваження управління бюджетом Співтовариства і його фондами. Відповідно до своєї природи ці повноваження відбивають адміністративні, виконавчі та квазісу-дові функції.

Як "опікун договорів", Комісія має необхідні повноваження, щоб призначити розслідування тих чи інших порушень договору та законодавства Співтовариства чи державами-членами, чи при­ватними особами, оцінювати свідчення і вживати відповідних заходів. Нарешті, Комісія уповноважена збирати інформацію, а держави-члени зобов'язані надавати її відповідно до договору. Подібний обов'язок в обраній сфері був накладений на корпора­ції й індивідуумів. Оцінюючи свідчення, Комісія може вести діа­лог з підозрюваним правопорушником і передбачити результат, щоб запобігти порушенню договору. Де запобіжні заходи зазна­ють невдачі, Комісія повинна застосувати репресивну функцію.

Як ініціатор політики Співтовариства, Комісія постійно ви­вчає питання, що перебувають у межах дій договорів і формулює пропозиції Раді та, за потреби, державам-членам. Договір про ЄСпв забезпечує детальні рекомендації: а) державам-членам, які потрібні для заходів гармонізації національного права в порядку запобігання спотворенню умов конкуренції й уникнення пере­бійного функціонування спільного ринку й економічної політи­ки; уникнення надмірного управлінського дефіциту; б) Раді ЄЄ для відкриття обговорення умов торговельних угод із третіми країнами та виконання спільної торговельної політики.

Конкретні висновки мають бути адресовані державам-членам щодо руху капіталу до і від третіх країн; співробітництва в соціаль­ній сфері та неспроможності виконувати зобов'язання договору. Висновки, адресовані Раді, стосуються запобіжних заходів, впро­ваджуваних державою-членом, яка зіткнулася з труднощами в здійсненні економічної політики або надмірних управлінських дефіцитів, перевірених Комісією. Крім того, Комісія на підставі своєї позиції може здійснювати свої повноваження за власною ініціативою щоразу, коли вона вважає, що Рада повинна всіляко сприяти досягненню цілей Договору про ЄСпв.

Право та інституції Європейського Союзу

Виконавча функція Комісії полягає в забезпеченні того, щоб правила договорів і рішення Ради застосувалися в конкретних випадках чи стосовно уряду держави-члена, чи комерційних справ. Згідно з Договором про ЄСВС, Комісія має справу з уря­дом або адміністрацією комерційної структури безпосередньо в рамках зобов'язань з питань вугілля та сталі, і контролює деякі з їхніх дій. Договір дозволяє їй підтримувати й координувати ви­трати їхнього капіталу та забороняти фінансування будь-якої схеми, що є несумісною з договором. Вона може забезпечувати фінансову допомогу цим галузям промисловості для їхнього рес-труктурування та для шахтарів і робітників сталеливарної про­мисловості, що зіткнулися з проблемами. Згідно з Договором про ЄСВС Комісія має прямі наглядові обов'язки, подібні тим, що стосуються вугільної та сталевої галузей промисловості, ма­ючи стосунок, зокрема, до безпеки й захисту здоров'я робітників у промисловості ядерної енергії і постачанні та використанні розщепних матеріалів. Відповідно до Договору про ЄС Комісія має подібні повноваження, зокрема, стосовно: а) державної до­помоги і субсидій; б) дискримінаційних оподатковувань; в) кон­куренції, а також деяких інших спільних політик.

Комісія виконує численні представницькі, фінансові й адмі­ністративні функції. Вона представляє Співтовариство як юри­дичну особу. У тих випадках, коли положення Договору про ЄСпв передбачають укладання угод між Співтовариством та од­нією чи більше державами або міжнародними організаціями, Комісії необхідні рекомендації Ради, які мають уповноважувати її розпочинати переговори. Комісія уповноважена підтримувати відносини з органами Організації Об'єднаних Націй, її спеціалі­зованими агентствами та Світовою організацією торгівлі, а та­кож з міжнародними організаціями.

Комісія відповідає за управління фондами Співтовариства, що становлять частину його бюджету: Європейський соціальний фонд, що використовується для передислокування та повторного навчання робітників і підтримки соціального добробуту; Європейський фонд розвитку, що забезпечує надання допомоги та позички зарубіжним територіям і країнам, пов'язаним зі Співтовариством; Європейське

Інституції Європейського Союзу

сільськогосподарське керівництво і Гарантійний фонд, використо­вувані для покриття сільськогосподарських ринкових витрат на під­тримку і допомогу в модернізації систем обробітку землі; Європей­ський регіональний фонд розвитку, заснований, щоб виправити не­відповідності зі Співтовариством; Фонд єдності для забезпечення фінансових внесків у проекти в сфері довкілля і транс'європейських мереж у сфері транспортної інфраструктури та фондів сприяння співробітництву в сфері досліджень і технологічного розвитку в межах договірних положень.

Відповідно до Договору про ЄС Комісія має стосунок до ро­боти, здійснюваної в сфері спільної зовнішньої й безпекової по­літики. Тому вона може звернутися до Ради з будь-яким питан­ням у цій сфері і вимагати, щоб держава-член, котра головує, скликала надзвичайне засідання Ради. У питаннях співробітниц­тва в сфері внутрішніх справ і кримінального правосуддя Комі­сія може використовувати свою ініціативу пропонувати відповід­ні законопроекти й угоди. 5.4.2. Законодавчі повноваження Комісії

У деяких окремих випадках Комісія може займатися право-творчістю, використовуючи такі форми актів Співтовариства, як постанови, директиви та рішення. Наприклад, на підставі пункту (г) частини 3 статті 39 Договору про ЄСпв Комісія може видавати по­станови, що встановлюють умови, за яких робітники мають право залишитися в державі-члені, де вони працюватимуть за наймом.

На підставі частини 3 статті 86 Договору про ЄСпв Комісія може видавати директиви або рішення, щоб урегулювати надан­ня грантів для суспільних потреб, надавати спеціальні або винят­кові права державам-членам. Директива 80/723 Комісії з прозо­рості фінансових відносин між державами-членами й державни­ми корпораціями, метою якої було перевірити державну допомо­гу, схвалену з порушеннями положень Договору про ЄСпв, була оскаржена на тій підставі, що Комісія не мала повноважень пра-вотворчості, а лише повноваження спостереження та виконання.

Право та інституції Європейського Союзу

Інституції Європейського Союзу

 

Суд вважав, що ст. 189 Договору про ЄСпв (тепер ст. 249) ніяк не розрізняла директиви, що мають загальне застосування, та інші, котрі встановлюють тільки конкретні заходи. Межі пов­новажень Комісії мають бути виведені не із загальних принци­пів, а з конкретних положень Договору, в цьому випадку врахо­вуючи статтю 90 (3) Договору про ЄС (тепер ст. 86 (3).

У справі С-202/88 Франція подала позов до Суду ЄС на пред­мет оскарження законності директиви 88/301 Комісії з устат­кування термінала телезв'язку, що було запропоновано на під­ставі статті 90 (3) (тепер 86 (3), стверджуючи, що Комісія діяла поза компетенцією і що директива суперечила статті 87 Дого­вору про ЄСпв (тепер 83) й мала бути запропонована у відповід­ності до статті 100а (тепер 95), тобто запропонована Радою від повідно до процедури, передбаченої законодавством ЄСпв. Суд відхилив позов, підтверджуючи як повноваження Комісії діяти самостійно, так і її компетенцію стосовно змісту директиви, ви­значену в загальних зобов'язаннях, що є обов'язковими для дер-жав-членів відповідно до Договору про ЄСпв (пункти 17 і 18).

Комісія може видавати рішення на підставі статті 86 (3) До­говору про ЄСпв (колишня ст. 90 (3), як описано вище.

Комісія також уповноважена видавати правові акти на під­ставі статті 202 Договору про ЄСпв (колишня ст. 145), яка да< право Раді делегувати свої повноваження з виконання встанов лених нею правових норм. Відомі приклади реалізації цих пов­новажень спостережено щодо спільної сільськогосподарської політики, митного законодавства та конкуренції. 5.4.3. Делегування функцій Ради та принципи роботи

Як ми уже відзначили, рішення Комісії ухвалюють на її засі­даннях, що проводяться відповідно до Регламенту.