Звернення стягнення на грошові кошти боржника

 

Загальне поняття юридичної особи подано у ст. 80 Цивільного кодексу України. Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, наділена цивільною правоздатністю і дієздатністю, яка може бути позивачем та відповідачем у суді. Правосуб’єктність організації, яка є відповідачем, має перевірятися судом або іншим органом, який приймає рішення, що підлягає примусовому виконанню органом ДВС.

Втім, організація або підприємство може втратити статус юридичної особи вже у процедурі виконавчого провадження. У такому разі вважається, що сторона виконавчого провадження вибула та здійснюється заміна сторони її правонаступником у судовому порядку.

Поняття «майно» також визначається статтею 115 Цивільного кодексу України, наразі це поняття є досить широким за змістом. Зокрема, господарське товариство є власником:

а) майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу;

б) продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності;

в) одержаних доходів;

г) іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Із метою точного визначення поняття «майно юридичної особи», слід звернутися до норм Господарського кодексу України. Зокрема, у ст. 66 ГК України зазначається, що майно підприємства становлять виробничі й невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Тому одним із основних джерел, із яких державний виконавець може отримати відомості про наявність майна у боржника-юридичної особи (як зазначалося вище), є інформація, що міститься у самостійному балансі підприємства, форма якого визначена наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 р. № 87 «Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс».

Грошові кошти, що перебувають на банківських та інших рахунках боржника, згідно Закону України «Про виконавче провадження» та Господарського кодексу України є одним із видів майна боржника. Готівка в національній та іноземній валюті, яка знаходиться в касах або інших сховищах боржника – юридичної особи, підлягає невідкладному вилученню після її виявлення та складення відповідного акта державним виконавцем. Копія акта вручається представнику боржника – юридичної особи.

Вилучена готівка в національній валюті не пізніше наступного дня здається до установи банку для перерахування на рахунок стягувача для покриття боргу за виконавчими документами, на виконавчий збір та на покриття витрат на проведення виконавчих дій. Готівка в іноземній валюті у той же строк здається державним виконавцем до банку або до іншої кредитної установі, що мають право продажу іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку України, для реалізації її в розмірі, необхідному для покриття боргу, сплати виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

Державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника – юридичної особи, що знаходяться в кредитних установах, у загальному порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». Якщо даних про наявність у боржника – юридичної особи рахунків і вкладів у банках чи інших у фінансових установах немає, державний виконавець одержує такі дані у податкових органів, які зобов’язані надати йому необхідну інформацію у триденний строк.

Якщо після накладення державним виконавцем арешту на кошти боржника – юридичної особи у банках чи інших фінансових установах боржник умисно не виконує судове рішення і відкриває нові рахунки у банках чи інших фінансових установах, державний виконавець направляє до відповідних правоохоронних органів матеріали про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого статтею 382 КК України – умисне невиконання службовою особою судового рішення або перешкоджання виконанню такого рішення.

7.2. Звернення стягнення на інше майно боржника – юридичної
особи

 

У разі відсутності у боржника – юридичної особи коштів, достатніх для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне боржникові – юридичній особі на праві власності або закріплене за ним (за винятком майна, виключеного з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно. Перебування майна боржника у інших осіб, наприклад, за договорами оренди – не є перешкодою для звернення стягнення на таке майно.

На майнові об’єкти юридичної особи-боржника накладається арешт, і воно реалізується у такій черговості:

– у першу чергу – майно, яке безпосередньо не використовується у виробництві (цінні папери, кошти на депозитних та інших рахунках боржника, валютні цінності, легковий автотранспорт, предмети дизайну офісів та інше майно, готова продукція (товари);

– у другу чергу – інші матеріальні цінності, які безпосередньо не використовуються у виробництві;

– у третю чергу – об’єкти нерухомого майна, верстати, обладнання, інші основні засоби, а також сировина і матеріали, призначені для здійснення виробництва.

Отже, вищезгадана черговість звернення стягнення на майно, під час процедури виконавчого провадження спрямована на захист законних прав та інтересів боржників та орієнтована на такий спосіб задоволення вимог стягувачів, який би давав змогу якомога довше не руйнувати внутрішню виробничу інфраструктуру підприємства-боржника.

У разі накладення арешту на майно третьої черги, що належить боржнику – юридичній особі, державний виконавець у 3-денний строк повідомляє власника або уповноважений ним орган, до сфери управління якого належить майно, та у разі необхідності (тобто у разі наявності в статутному фонді підприємства державної частки понад 25 %) Фонд державного майна України про накладення арешту на майно боржника – юридичної особи, а також дані про склад і вартість майна, на яке накладено арешт, і про розмір вимог стягувача.

На пропозицію відповідного органу управління чи Фонду державного майна України державний виконавець за рахунок коштів на фінансування державної виконавчої служби публікує у пресі повідомлення про звернення стягнення на майно боржника – юридичної особи, однак публікація такого повідомлення жодним чином не зупиняє процедуру реалізації описаного та арештованого майна.

У разі накладення арешту на майно підприємств-боржників, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави (їх вичерпний перелік визначається Кабінетом Міністрів України), державний виконавець у 3-денний строк повідомляє Фонд державного майна України про накладення арешту на майно підприємств-боржників, а також дані про склад і вартість майна, на яке накладено арешт, і про розмір вимог стягувача.

Отримавши повідомлення відповідного органу управління чи Фонду державного майна України про вчинення цими органами дій щодо порушення справи про банкрутство боржника – юридичної особи, державний виконавець звертається до суду із заявою про відстрочку виконання відповідно до ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження». У разі порушення судом провадження у справі про банкрутство боржника – юридичної особи державний виконавець виносить постанову про зупинення виконавчого провадження.

Особливим видом майна боржника – юридичної (а також і фізичної) особи є її корпоративні права. Не секрет, що фізичні та юридичні особи, які мають право бути учасниками або засновниками господарських товариств та інших суб’єктів господарської діяльності, нерідко переховують від примусової реалізації власне майно, передаючи це майно у статутні фонди означених суб’єктів, після чого право власності засновника (учасника) на передане майно припиняється, в обмін на появу у засновника корпоративних прав. Юридичні особи та їх засновники (учасники) не відповідають згідно зобов’язань одне одного, тому подальше звернення державним виконавцем на майно боржника, передане до статутного фонду іншого підприємства – неможливе.

Наразі, державний виконавець вправі звернути стягнення на окремий вид особистих немайнових прав – корпоративні права боржника. Корпоративні права – це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, отримання інформації про діяльність господарської організації, право реалізації власної частки у статутному фонді, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Означені корпоративні права підлягають оцінці та реалізації у загальному порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», із урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (стосовно оцінки корпоративних прав держави тощо).

 

7.3. Порядок звернення стягнення на майно при реорганізації
та ліквідації боржника – юридичної особи

 

У випадку реорганізації (злиття, приєднання, розділення, виділення, перетворення) боржника – юридичної особи стягнення за виконавчими документами звертається на кошти та інше майно тієї юридичної особи, на яку відповідно до закону покладено відповідальність за зобов’язаннями боржника – юридичної особи. Однак до початку процедури звернення стягнення на майно правонаступника державний виконавець має звернутися до відповідного суду із заявою (поданням) про заміну вибулої сторони виконавчого провадження її правонаступником.

У випадку ліквідації боржника – юридичної особи, у тому числі внаслідок визнання боржника банкрутом, виконавчий документ передається до ліквідаційної комісії або арбітражного керуючого (якщо ліквідаційна комісія ще не створена) для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» порядку. У разі направлення виконавчого документа до ліквідаційної комісії або арбітражного керуючого арешт із майна боржника знімається за постановою державного виконавця, затвердженою начальником відповідного відділу державної виконавчої служби.

У разі направлення виконавчого документа до ліквідаційної комісії або арбітражного керуючого виконавче провадження підлягає закінченню.

Подеколи в практиці примусового виконання виникає ситуація, коли боржник-юридична особа має істотні борги за тисячами виконавчих документів, однак примусове стягнення за цими документами є неможливим через відсутність бухгалтерської документації, недостатність власного майна, відсутність керівного складу підприємства тощо. Законні підстави для закінчення виконавчого провадження у такому разі відсутні, і зведене виконавче провадження не виконується роками. У такому разі орган державної виконавчої служби, що провадить примусове виконання, вправі звернутися до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство підприємства-боржника за умов, що на виконанні такого органу ДВС перебувають постанови про стягнення виконавчого збору на суму, що перевищує 300 мінімальних розмірів заробітної платні.

Визнання господарським судом неспроможного боржника банкрутом надасть можливість відділу ДВС закінчити провадження за означеними «безперспективними» провадженнями.

7.4. Підготовка та проведення прилюдних торгів із реалізації
нерухомого майна

Спеціалізована організація проводить прилюдні торги за заявкою державного виконавця, у якій зазначається початкова вартість майна за експертною оцінкою, що виставляється на торги.

До заявки додаються:

– копія виконавчого документа;

– копія акта арешту майна;

– документи, що характеризують об’єкт нерухомості;

– копії документів, що підтверджують право власності або право користування нерухомим майном;

– копія рішення про відведення земельної ділянки.

У разі продажу об’єкта незавершеного будівництва державний виконавець додає до заявки також копію рішення про відведення земельної ділянки та копію дозволу місцевого органу виконавчої влади і (чи) органу місцевого самоврядування на будівництво.

До речі, реалізація об’єктів незавершеного будівництва ускладнена певними правовими колізіями. За нормами статті 331 ЦК України, право власності на нерухоме майно виникає із моменту його створення (завершення будівництва), а в певних випадках – із моменту прийняття цього майна до експлуатації або його державної реєстрації. Таким чином, звернення стягнення на сам об’єкт нерухомого майна є неможливим через те, що він ще не належить боржникові.

Звернення стягнення на цей об’єкт незавершеного будівництва можливе, якщо визнати незавершену споруду сукупністю будівельних матеріалів та обладнання. Разом із тим, за умовами договору підряду матеріали та обладнання до моменту завершення будівництва можуть належати не лише боржникові, але й підрядчику, і третім особами, що поставляють матеріали та обладнання для будівництва. Тому встановлення права власності на матеріали та обладнання, з яких споруджується об’єкт незавершеного будівництва, є основною задачею державного виконавця при реалізації цього виду майна.

А оскільки об’єкт незавершеного будівництва (який за ЦК України не є нерухомістю) фактично носить всі ознаки нерухомого майна – вони розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення, то проблеми з реалізацією об’єкту незавершеного будівництва існуватимуть і у спеціалізованої торгівельної організації, яка безпосередньо провадить реалізацію, тому що процедура реалізації нерухомого та рухомого майна значно різняться.

Акт про проведення прилюдних торгів нерухомого майна затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби і є підставою для видачі відповідним органом свідоцтва про право власності.

Це свідоцтво є підставою для видачі відповідним органом акта про право власності на земельну ділянку в порядку, передбаченому законодавством.

Порядок проведення прилюдних торгів із продажу арештованого державними виконавцями нерухомого майна боржників визначається Міністерством юстиції України.

Зокрема, порядок реалізації арештованого майна затверджено наказом Міністерства юстиції України від 15 липня 1999 р. за № 42/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 липня 1999 р. № 480/3773, зі змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 р. № 67/5, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 р. за № 746/4039.

Якщо передане торговельним організаціям майно не буде продано протягом двох місяців, то воно підлягає переоцінці у термін не більше 10 днів. Державний виконавець переоцінює майно за участю представника торговельної організації у присутності стягувача і боржника чи їх представників, та в строк не більше 5 днів передає акт переоцінки майна торговельній організації. Неявка стягувача або боржника не є підставою для припинення дії державного виконавця з переоцінки майна.

Якщо в місячний строк після переоцінки майно не буде продано торговельною організацією, то державний виконавець повідомляє про це стягувача і пропонує йому визначитися щодо залишення за собою непроданого майна. Продаж нерухомого майна здійснюється шляхом проведення торгів спеціалізованими організаціями, які мають право здійснювати операції з нерухомістю в порядку, передбаченому законодавством України, і визначеними на тендерній (конкурсній) основі. Міністерство юстиції України зі спеціалізованими організаціями укладає генеральні договори про реалізацію арештованого майна, на яке звернено стягнення державними виконавцями при примусовому виконанні рішень

Передача арештованого майна на реалізацію спеціалізованим організаціям здійснюється на конкурсній основі після його вилучення у боржника та проведення його оцінки.

Після завершення оцінки майна та доведення її до відома сторін виконавчого провадження державний виконавець у п’ятиденний строк, після закінчення строку оскарження оцінки, повідомляє відповідний відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції та спеціалізовані організації, із якими укладено договори, про наявність арештованого майна, місцезнаходження (зберігання), оцінку, за якою воно виставляється на продаж, установлює дату огляду арештованого майна та строк (не більше п’яти робочих днів із дати огляду арештованого майна), до якого спеціалізовані організації подають заяву про участь у конкурсі до відповідного регіонального відділу державної виконавчої служби стосовно його реалізації.

Спеціалізовані організації про прийняте рішення повідомляють державного виконавця. У заяві про участь у конкурсі зазначаються назва спеціалізованої організації та реквізити (адреса, телефон тощо).

Спеціалізовані організації, які не бажають взяти участь у конкурсі, зобов’язані в зазначений державним виконавцем термін письмово повідомити регіональні відділи державної виконавчої служби та державного виконавця про таку відмову.

Щотижня відповідним регіональним відділом державної виконавчої служби проводиться конкурс між спеціалізованими організаціями, із якими укладено договори, стосовно передачі на реалізацію арештованого державними виконавцями майна, про що обов’язково, не пізніше, ніж за один день до проведення, інформуються зазначені спеціалізовані організації.

Для організації та проведення конкурсу начальник Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, начальники обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції не рідше, ніж один раз на рік своїми наказами затверджують комісію в складі голови та двох членів – із числа працівників відповідного регіонального відділу державної виконавчої служби. Секретарем комісії призначається один із членів комісії.

У визначені день та час у ході засідання конкурсної комісії, після оголошення інформації про арештоване майно, що буде передано на реалізацію, спеціалізовані організації, які виявили бажання взяти участь у конкурсі, безпосередньо голові конкурсної комісії подають пропозиції щодо реалізації арештованого майна в опечатаному конверті.

У пропозиціях зазначаються:

1) обґрунтована інформація щодо технічних можливостей для забезпечення організації реалізації арештованого майна та виконання взятих зобов’язань, зокрема: наявність відповідних приміщень, які забезпечують необхідні умови для проведення аукціонів чи прилюдних торгів (або їх оренди); наявність складських приміщень та їх технічні характеристики; наявність технічних можливостей для транспортування арештованого майна тощо;

2) у разі необхідності, наявність ліцензій чи інших дозволів на реалізацію окремих видів майна відповідно до вимог чинного законодавства;

3) розмір комісійної винагороди;

4) інша необхідна інформація щодо можливостей спеціалізованої організації із забезпечення належної реалізації арештованого майна та виконання взятих зобов’язань.

Засідання комісії є відкритим. За результатами розкриття конвертів із конкурсними пропозиціями комісія шляхом голосування визначає переможця, який здійснюватиме реалізацію арештованого майна. Рішення про визначення переможця приймається простою більшістю голосів. Майно передається на реалізацію тій спеціалізованій організації, яка запропонувала найбільш привабливі умови продажу арештованого майна, однак розмір комісійної винагороди не є визначальним при оголошенні переможця, оскільки комісія приймає рішення щодо переможця конкурсу на підставі всієї сукупності умов реалізації. Після закінчення засідання комісії складається протокол про результати проведення конкурсу, в якому зазначаються: відомості про учасників конкурсу; результати голосування; обґрунтування визначення переможця.

Протокол про результати проведення конкурсу підписується всіма членами комісії, які брали участь у голосуванні. Якщо спеціалізованими організаціями запропоновано однакові умови або всі спеціалізовані організації відмовилися від прийняття на реалізацію запропонованого арештованого майна, воно за рішенням конкурсної комісії передається на реалізацію до спеціалізованої організації за алфавітом у порядку черговості.

Результати проведеного конкурсу оголошуються відразу після його проведення та підписання протоколу. Представники спеціалізованих організацій, які були присутні при проведенні конкурсу, ознайомлюються з протоколом під підпис.

Вилучення арештованого майна з передачею його для реалізації провадиться у строк, установлений державним виконавцем, але не раніше, ніж через 5 днів після накладення арешту. У разі накладення арешту при відкритті виконавчого провадження майно передається на реалізацію не раніше, ніж через 10 днів, тобто після закінчення строку для оскарження постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження.

Якщо вартість майна перевищує 20000 грн., то документи на реалізацію такого майна передаються державним виконавцем до спеціалізованої торговельної організації через відповідний відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції.

Державний виконавець подає до відповідного відділу державної виконавчої служби всі необхідні документи на реалізацію майна. Вказаний відділ державної виконавчої служби в 3-денний термін із моменту надходження зазначених документів, у разі відповідності їх чинному законодавству України, надсилає їх до відповідної спеціалізованої торговельної організації для укладення із відділом державної виконавчої служби договору про надання послуг із реалізації арештованого майна. У разі виявлення невідповідності матеріалів вимогам чинного законодавства України відповідний відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласного, Київського чи Севастопольського міського управління юстиції у 3-денний термін повертає дані документи до відділу державної виконавчої служби, що їх надав, для приведення їх у відповідність до вимог чинного законодавства України.

Якщо вартість майна перевищує 200 000 грн., то документи на реалізацію такого майна передаються державним виконавцем до спеціалізованої торговельної організації після погодження Міністерством юстиції України у такому порядку:

а) державний виконавець подає до відповідного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції всі необхідні документи на реалізацію арештованого майна;

б) зазначений відділ державної виконавчої служби в 3-денний термін із моменту надходження зазначених документів, у разі відповідності їх чинному законодавству України, надсилає їх копії до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;

в) Мін’юст України в 5-денний термін із моменту надходження зазначених документів, у разі відповідності їх чинному законодавству України, надає погодження на укладення договору про надання послуг із реалізації арештованого майна, про що письмово повідомляє відповідний відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції;

г) відповідний відділ державної виконавчої служби у 3-денний термін із моменту їх надходження надсилає зазначені документи до спеціалізованої торговельної організації для укладення з відділом державної виконавчої служби договору про надання послуг із реалізації арештованого майна;

д) у разі виявлення невідповідності матеріалів вимогам чинного законодавства України відповідний відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції у 3-денний термін повертає зазначені документи до відділу державної виконавчої служби, що їх надав, а Мін’юст України у 5-денний термін – до відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції для приведення їх у відповідність до вимог чинного законодавства України.

Продукти та інші речі, що швидко псуються, передаються на реалізацію негайно після накладення на них арешту. Між спеціалізованою торговельною організацією та відділом державної виконавчої служби, від імені якого договір підписує начальник цього відділу державної виконавчої служби, укладається договір про надання послуг із реалізації арештованого майна. При передачі арештованого майна (за винятком нерухомого) складається акт приймання-передавання, який є невід’ємною частиною договору про надання послуг із реалізації арештованого майна.

Кошти, отримані від реалізації арештованого майна, вносяться на депозитний рахунок відділу, після чого державним виконавцем здійснюється їх розподіл відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Після реалізації арештованого майна або закінчення терміну реалізації майна після його переоцінки, спеціалізованою торговельною організацією складається акт про виконання робіт, у якому зазначено понесені цією організацією витрати, що підлягають відшкодуванню, із доданням копій підтверджувальних документів. Акт про виконання робіт у 3-денний строк із дня надходження коштів від покупця майна або закінчення терміну реалізації майна після його переоцінки (разом із копіями підтверджувальних документів) передається на затвердження начальнику відповідного відділу державної виконавчої служби.

Не пізніше наступного дня після надходження акта виконаних робіт він підписується державним виконавцем, затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби і повертається спеціалізованій торговельній організації. У випадку, коли майно не реалізоване у встановленому порядку, і в разі потреби його подальшого зберігання державний виконавець не пізніше п’яти днів із моменту закінчення строку реалізації майна після його переоцінки укладає договір відповідального зберігання.