Тема 6. Порядок та умови здійснення

ВИКОНАВЧОГО ПРОВАДЖЕННЯ

Зупинення виконавчого провадження, відкладення

Проведення виконавчих дій

Виконавче провадження, що має за мету повне, своєчасне та неупереджене виконання рішення компетентного органу, за певних обставин, що унеможливлюють безпосереднє здійснення виконавчих дій, або якщо виконавчі дії можуть завдати істотної шкоди законним правам та охоронюваним інтересам третіх осіб, може бути зупинене.

Зупинення виконавчого провадження – це форма припинення здійснення виконавчих дій, що триває певний, частіше невизначений заздалегідь час, до моменту виключення обставин, які це зупинення викликали. Обставини, які тягнуть за собою зупинення виконавчого провадження, прямо передбачені в Законі України «Про виконавче провадження» та не підлягають розширеному тлумаченню.

Зупинення виконавчого провадження може бути обов’язковим, коли існують законні підстави, що тягнуть за собою безумовне зупинення провадження та може бути факультативним, коли виникають законні підстави, що залишають вирішення питання про зупинення провадження на власний розсуд державного виконавця, виходячи із обставин конкретного виконавчого провадження.

Зокрема, державний виконавець зобов’язаний зупинити виконавче провадження у наступних випадках, з яких не всі стосуються рішень господарських судів:

1) смерті стягувача або боржника, оголошення померлим чи визнання безвісно відсутнім стягувача або боржника, або припинення існування сторони – юридичної особи, якщо встановлені судом правовідносини допускають правонаступництво – до визначення правонаступників боржника. Факт смерті особи має бути підтверджений відповідним свідоцтвом про смерть (рішенням суду про визнання особи померлою, безвісно відсутньою, що набуло чинності), а факт припинення існування юридичної особи – довідкою органів статистики про виключення юридичної особи з Єдиного державного реєстру підприємств, організацій та установ. Відразу слід розмежовувати правовідносини, що допускають правонаступництво, і за якими слід лише зупиняти виконавче провадження, та правовідносини, які такого правонаступництва не дозволяють, наприклад, померлий боржник зобов’язаний був відновити особисті немайнові права стягувача (прилюдно принести вибачення тощо), і його смерть поклала край існуючому зобов’язанню на підставі ст. 607 ЦК України. В останньому випадку провадження має бути закінчено;

2) визнання стягувача або боржника недієздатним – до моменту призначення опікуна недієздатному боржникові. Визнання особи недієздатною провадиться за відповідним рішенням суду, а моментом закінчення існування цієї обставини є призначення органом опіки та піклування законного представника сторони – опікуна. Якщо за рішенням суду сторона виконавчого провадження визнається обмежено дієздатною, це також може слугувати підставою для зупинення виконавчого провадження, але лише якщо особа обмежена в дієздатності відносно тих правовідносин, які вона здійснює у виконавчому провадженні, наприклад, особа обмежена у праві розпоряджатися заробітком, а за рішенням суду особа має отримати суму невиплаченої заборгованості по заробітній платі;

3) проходження боржником строкової військової служби у Збройних Силах України, передбачених законом інших військових формуваннях, якщо за умовами служби провадження виконавчих дій неможливе, чи на прохання стягувача, який проходить строкову військову службу в Збройних Силах України або інших військових формуваннях – до закінчення існування цієї обставини. Наразі, виконавче провадження може не бути зупинене за означеною підставою у разі, коли боржник, що проходить строкову військову службу, призначив свого представника для участі у виконавчому провадженні. Крім того, у разі, коли сторона виконавчого провадження проходить надстрокову військову службу, служить у війську на контрактній основі, виконавче провадження має здійснюватися у загальному порядку. Підґрунтям для припинення цієї підстави для зупинення є видання наказу про демобілізацію особи, що є стороною виконавчого провадження, із військової служби;

4) оспорювання боржником виконавчого напису нотаріуса у судовому порядку – до розгляду цього питання судом, причому для підтвердження факту судового оспорювання виконавчого напису нотаріуса, боржник повинен надати державному виконавцеві письмове підтвердження суду про надходження скарги. На думку авторів цього посібника, найбільш достовірним та достатнім підтвердженням оскарження виконавчого напису нотаріуса є все ж таки не письмове підтвердження про надходження скарги, а ухвала суду про прийняття скарги до розгляду;

5) прийняття судом до розгляду скарги на дії органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення – до розгляду цього питання судом, причому для підтвердження факту судового оспорювання, боржник також повинен надати державному виконавцеві письмове підтвердження суду про надходження скарги. У будь-якому разі, державний виконавець повинен знати, що згідно ст. 287-291 КпАП України оскарження рішень стосовно адміністративних справ допускається лише у разі, якщо ці рішення (постанови) видані несудовими органами. Оскарження рішення місцевого загального суду про накладення адміністративного стягнення може бути лише опротестовано прокурором, причому принесення протесту прокурора зупиняє виконання опротестованого рішення суду;

6) зупинення виконання відповідного рішення або виконавчого провадження посадовою особою, якій законом надано таке право – до розгляду справи по суті, причому на сьогодні право зупинити виконавче провадження за судовим рішенням законом надано лише суду касаційної інстанції при розгляді касаційної скарги та компетентним органам ДВС, які здійснюють перевірку виконавчого провадження на підставі норм ст. 8-83 Закону України «Про виконавче провадження». Будь-які інші органи державної влади та місцевого самоврядування (прокуратура, органи МВС, контрольно-ревізійні органи) – не вправі зупиняти виконавче провадження. У цивільному та господарському процесі, крім того, існує правило, згідно якого суд може зупинити стягнення (а не виконавче провадження) за виконавчим документом у порядку забезпечення позову. Однак аналізуючи поточне законодавство та виходячи з загального принципу відправлення правосуддя, згідно якого суд першої інстанції не може зупинити виконання рішення суду, слід зробити висновок, що право зупиняти стягнення суд першої інстанції має лише відносно виконавчих документів, які видані щодо несудових рішень;

7) подання до суду позову про виключення майна з акта опису й арешту – до розгляду судом означеного позову, причому виконавче провадження за цією підставою зупиняється не повністю, а лише в частині звернення стягнення на майно, приналежність якого оспорюється. Для підтвердження факту оспорювання належності майна державному виконавцеві має бути надано письмове підтвердження суду про порушення провадження за означеним позовом (має бути надано ухвалу про прийняття позову до розгляду). Виходячи зі змісту ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», боржник не може подавати до суду позов про звільнення майна з-під арешту, оскільки суб’єктом подачі такого позову (позивачем) може бути лише особа, яка вважає, що арештоване майно належить їй, а не боржникові. У разі набуття чинності рішенням суду про відхилення позовних вимог про звільнення майна з-під арешту, виконавче провадження підлягає поновленню, натомість якщо судом постановлено та набуло чинності рішення про виключення майна з акту опису та арешту, державний виконавець повинен винести постанову про зняття арешту з майна, зазначеного у судовому рішенні, та передати копію постанови і належне майно особі, на користь якої постановлено рішення;

8) порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, введеного господарським судом, крім випадків знаходження виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих із боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) – до припинення судом справи про банкрутство або до прийняття рішення про ліквідацію боржника. Ця норма є відсильною, тому для з’ясування вичерпного переліку вимог стягувачів, на які поширюється мораторій на задоволення вимог кредиторів, державний виконавець має звернутися до ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Факт порушення справи про банкрутство відносно боржника має бути підтверджений ухвалою господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство, яка виноситься протягом 5 днів із моменту отримання судом заяви кредитора про визнання боржника банкрутом. Крім того, достовірні та своєчасні дані про порушення справи про банкрутство боржника можна встановити на офіційному сайті Вищого господарського суду України www.arbitr.gov.ua, у розділі «Банкрутство», увівши у запропоновану форму код ЄДРПОУ боржника;

9) сплати боржником або іншим гарантом у порядку, передбаченому законодавством (у тому числі за договорами про відшкодування ядерної шкоди), коштів на відшкодування ядерної шкоди, що дорівнюють або перевищують встановлену законом межу відповідальності оператора ядерної установки – до закінчення існування цієї обставини;

10) внесення касаційного подання прокурора на рішення суду – до розгляду судом касаційного подання, при цьому боржник має надати письмове повідомлення суду про внесення вказаного подання. Подібна норма ставить у нерівне положення судовий процес за участю звичайних сторін та судовий процес, у якому на боці позивача виступає прокурор. Зокрема, касаційне оскарження рішення суду само по собі не спричинює зупинення виконавчого провадження. Для того, щоб зупинити виконавче провадження, особі, що звертається до суду касаційної інстанції, слід додати клопотання про зупинення виконавчого провадження. До того ж, за клопотанням суд приймає рішення про задоволення клопотання або відхилення останнього з урахуванням усіх істотних обставин справи, а зупинення провадження за касаційним поданням прокурора здійснюється автоматично, поза волею суду, що є нічим іншим, як передаванням частки судової компетенції прокуророві;

11) звернення до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» – до вирішення судом питання про правонаступництво. Подібне звернення до суду здійснюється за ініціативою сторін виконавчого провадження, або самого державного виконавця. Під вибуттям сторони виконавчого провадження у цьому випадку розуміється смерть, визнання померлою або безвісно відсутньою фізичної особи та виключення з ЄДРПОУ юридичної особи;

12) виїмки виконавчого документа або виконавчого провадження в порядку, встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України – до закінчення існування цієї обставини. При здійсненні виїмки виконавчого провадження або документа, як зазначалося вище слідчий має керуватися не лише ст. 178 КПК України (виїмка на підставі постанови слідчого), а й ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження», що передбачає виїмку виконавчого провадження тільки на підставі мотивованого рішення (постанови) суду;

13) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення – до закінчення строку відстрочки. У цьому випадку провадження підлягає зупиненню лише у тому разі, якщо відстрочка виконання рішення надана судом вже після відкриття виконавчого провадження, у іншому разі виконавче провадження взагалі не підлягає відкриттю до моменту закінчення відстрочки;

Законом передбачено й низку факультативних підстав, за якими питання про зупинення виконавчого провадження залишено на розсуд державного виконавця, виходячи з обставин конкретного виконавчого провадження. Тобто, державний виконавець вправі зупинити виконавче провадження у випадку якщо:

1) має місце звернення державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз’яснення рішення, що підлягає виконанню, про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання – до розгляду судом заяви державного виконавця. Відразу слід зауважити, що звернення сторони виконавчого провадження до суду з означених питань – взагалі не є підставою для зупинення виконавчого провадження;

2) прохання боржника, який проходить строкову службу у складі Збройних Сил України чи інших передбачених законом військових формувань – до моменту демобілізації боржника. Відрізняється така факультативна підстава для зупинення виконавчого провадження від підстави для обов’язкового зупинення виконавчого провадження з подібним змістом тим, що обов’язковим є зупинення провадження, якщо умови проходження боржником служби не дозволяють здійснювати виконавчі дії. У інших випадках провадження може бути зупинене за письмовим проханням боржника.

3) перебування боржника у тривалому службовому відрядженні – до закінчення існування цієї обставини, причому факт перебування у відрядженні має бути підтверджений документально (копія наказу, копія посвідчення про відрядження тощо). Зупиняти виконавче провадження у подібних випадках доцільно лише тоді, коли виконавчі дії не можуть бути проведені без особистої участі боржника, або якщо боржник перебуває за кордоном;

4) знаходження боржника на лікуванні на стаціонарному лікувальному закладі – до закінчення існування цієї обставини. Разом із тим факт лікування має бути також підтверджений документально (довідка керівника медичного закладу тощо). Причому підтвердженню медичним закладом підлягає і факт неможливості особистої участі боржника у проведенні виконавчих дій;

5) подання скарги на дії державного виконавця або відмову в його відводі – до розгляду у встановленому законом щодо цієї скарги порядку;

6) оголошення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини – до встановлення органами внутрішніх справ місця знаходження боржника або дитини, або до виявлення державним виконавцем майнових об’єктів боржника. Для зупинення виконавчого провадження за цією підставою обов’язковою є наявність ухвали суду про оголошення розшуку майна або дитини, або постанови державного виконавця про оголошення розшуку майна боржника;

7) знаходження боржника або стягувача у відпустці за межами населеного пункту, де вони проживають – до закінчення існування цієї обставини (факт має підтверджуватись копією наказу про відпустку, копіями транспортних квитків тощо);

8) призначення експертизи (мається на увазі саме експертиза, призначена постановою державного виконавця) – до отримання державним виконавцем висновку експерта з питань, що потребують спеціальних знань;

9) надання сторонам строку для запрошення перекладача – до закінчення встановленого державним виконавцем строку для запрошення перекладача, що не може перевищувати 10 днів. У разі, якщо сторони не запросять перекладача самостійно, державний виконавець поновлює виконавче провадження та виносить постанову про залучення перекладача.

Про зупинення виконавчого провадження державний виконавець виносить вмотивовану постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Постанову про зупинення виконавчого провадження на підставах, що вимагають обов’язкового зупинення, державний виконавець виносить не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови надсилається у 3-денний строк сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ.

Постанова про зупинення виконавчого провадження може бути оскаржена до суду у 10-денний строк. Строки зупинення виконавчого провадження можуть бути скорочені судовим рішенням лише при наявності поважних обставин.

Із дня винесення постанови про зупинення виконавчого провадження до дня винесення постанови про поновлення виконавчого провадження, виконавчі дії не провадяться. Водночас, на період зупинення виконавчого провадження державний виконавець не позбавлений права вирішувати певні питання виконавчого провадження, що носять організаційний характер, і прямо не пов’язані із заходами примусового характеру, а саме:

− звертатися до суду за роз’ясненням рішень, які підлягають примусовому виконанню, якщо резолютивна частина останніх є незрозумілою;

− звертатися до суду за відстрочкою або розстрочкою виконання, встановленням чи зміною способу і порядку виконання рішення;

− вживати заходів щодо розшуку боржника або його майна.

Зупинення виконавчого провадження означає лише «заморожування» процесу, втім жодним чином це не впливає ані на статус арештованого майна боржника, ані на чинність процесуальних постанов та дій державного виконавця, які були ним вчинені до моменту винесення постанови про зупинення виконавчого провадження. Зокрема, накладений державним виконавцем арешт на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших фінансових установах, не знімається, щоб не давати змоги несумлінним боржникам використовувати процедуру зупинення виконавчого провадження для протиправного відчуження власних майнових об’єктів.

Після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, державний виконавець зобов’язаний своєю постановою, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби, поновити виконавче провадження за власною ініціативою або заявою стягувача. Копія постанови про поновлення виконавчого провадження у 3-денний строк надсилається сторонам виконавчого провадження.

Якщо арештоване майно боржника передано на реалізацію, копії постанов про зупинення виконавчого провадження та про поновлення виконавчого провадження також надсилаються до спеціалізованої торгівельної організації, яка здійснює реалізацію майна боржника, з метою запобігання відчуженню майна боржника.

Відкладення виконавчих дій. Як і зупинення виконавчого провадження, відкладення проведення виконавчих дій має своїм наслідком припинення проведення державним виконавцем дій примусового характеру, однак між цими двома правовими інститутами є дві принципові відмінності:

− зупинення виконавчого провадження здійснюється на підставі чіткого переліку обставин, передбачених Законом, а підстави для відкладення проведення виконавчих дій взагалі законом не визначені;

− зупинення виконавчих дій здійснюється (за загальним правилом) на невизначений термін, до закінчення існування обставин, що викликали це зупинення, а тривалість процедури відкладення виконавчих дій жорстко обмежена Законом України «Про виконавче провадження».

За наявності будь-яких обставин об’єктивного характеру, що перешкоджають провадженню виконавчих дій або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості використати надані їм права, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача або за заявою боржника, або з власної ініціативи. Причому закон не зобов’язує державного виконавця безумовно задовольнити заяву сторони виконавчого провадження про відкладення виконавчих дій, дозволяючи державному виконавцеві самостійно приймати рішення з цього приводу.

Закон не містить чітких критеріїв наявності чи відсутності підстав для відкладення виконавчих дій, залишаючи вирішення цього питання на розсуд самого державного виконавця, разом із тим, виходячи з принципу сумлінного використання учасниками виконавчого провадження своїх прав, державному виконавцеві слід уникати зловживання правом відкладення виконавчих дій. Граничний термін, на який виконавчі дії можуть бути відкладені – до 10 днів, наразі, закон не забороняє державному виконавцю неодноразово застосовувати відкладення проведення виконавчих дій. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторони, суд або інший орган, який видав виконавчий документ.

Постанова про відкладення провадження виконавчих дій може бути оскаржена начальнику відповідного відділу державної виконавчої служби або до суду в 3-денний строк, що є єдиним виключенням із загальновідомого правила, згідно якого дії або бездіяльність державного виконавця оскаржуються у 10-денний строк. Це викликано не бажанням законодавця порушити права сторін на оскарження дій державного виконавця, а скоріше скороченим терміном існування такої обставини, як відкладення проведення виконавчих дій.