Юрисдикція органів державної виконавчої служби

 

Щоденно органами державної влади різного спрямування і компетенції приймається значний масив рішень, які підлягають виконанню державною виконавчою службою. Зокрема, це:

– рішення, ухвали і постанови судів у цивільних справах, за якими у встановленому порядку видано виконавчі листи;

– вироки, ухвали і постанови судів у кримінальних справах у частині майнових стягнень, за якими у встановленому порядку видано виконавчі листи;

– постанови судів у частині майнових стягнень у справах про адміністративні правопорушення;

– рішення, ухвали, постанови господарських судів, за якими у встановленому порядку видано накази;

– виконавчі написи нотаріусів;

– рішення третейських судів, за якими у встановленому порядку судами загальної юрисдикції видано виконавчі листи;

– рішення комісій з трудових суперечок;

– постанови, винесені органами (посадовими особами), уповноваженими законом розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

– рішення іноземних судів і арбітражів у випадках та порядку, що передбачені Законом України «Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів»;

– рішення Європейського Суду з прав людини;

– рішення державних органів, прийняті з питань володіння і користування культовими будівлями та майном;

– рішення Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень у передбачених законом випадках;

– постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору;

– постанови державного виконавця про стягнення витрат на проведення виконавчих дій;

– постанови державного виконавця про накладення штрафу;

– рішення інших органів державної влади у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на державну виконавчу службу.

Слід звернути увагу на те, що всі рішення, які видаються несудовими органами, самі по собі вже є виконавчими документами, натомість майже всі судові рішення для їх приведення до примусового виконання потребують видачі окремого виконавчого документу. Винятком з цього правила є лише ухвали судів про вжиття заходів забезпечення позову, ухвали про вжиття запобіжних заходів (в господарському процесі), ухвали про вжиття тимчасових заходів (у справах про захист авторських та суміжних справ) та постанови судів з адміністративних справ, які самі по собі є виконавчими документами.

Окремі автори (С.Я. Фурса, С.Я. Щербак) схиляються до того, що перелік рішень, які підлягають виконанню органами ДВС має відповідати ієрархічній побудові державної влади. При цьому, пропонується починати перелік рішень, які підпадають під юрисдикцію ДВС із рішень Конституційного Суду України і т.д.

Отже, задум законодавця, у даному випадку, зводився не до звичайного ранжирного переліку органів, чиї рішення мають виконуватися державною виконавчою службою. Натомість переслідувалася мета встановити черговість виконання рішень згідно з процесуальними строками та за їх соціальною важливістю, а також значенням можливих наслідків у разі їх невиконання. Саме такий підхід є виправданим і доцільним.

Ті ж автори у своїй роботі вказують на розмежування державним виконавцем рішень органів, що виконують державні функції та «різні недержавні органи». Зокрема вчені наполягають на тому, що державні органи не можуть без контролю (автоматично) виконувати рішення недержавних установ, оскільки в протилежному випадку держава втратить важелі впливу на суспільні відносини. Тому рішення різних юрисдикційних органів перед їх зверненням до виконання потребують відповідної перевірки на предмет їх законності компетентними державними установами.

Для тих, хто в недостатній мірі знайомий із процедурою виконавчого провадження і завантаженістю державних виконавців, така пропозиція могла б бути прийнятною. З огляду на практичного працівника, державному виконавцю, мабуть, доцільніше сумлінно і грамотно користуватись Законом та «Інструкцією про проведення виконавчих дій», і в жодному разі не вдаватися до самочинних розслідувань щодо виявлення додаткових підтверджень законності тих чи інших рішень.

 

1.5. Органи державної виконавчої служби України:
правовий статус, функції, повноваження

 

Розкриваючи поняття правового статусу державної виконавчої служби, перш за все слід, наголосити, що означена структура є органом державної виконавчої влади з усіма наслідками, які цим статусом передбачені. За характером окреслених Законом функцій ДВС входить до структури Міністерства юстиції України. У своїй діяльності державна виконавча служба підпорядкована і підконтрольна Мін’юсту, якому належить безпосередня керівна роль у її діяльності. Структура органів державної виконавчої служби будується за територіальним принципом і цілком прив’язана до структурних одиниць Мін’юсту.

Органами державної виконавчої служби є:

1) Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;

2) відділи державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції;

3) районні, міські (міст обласного значення), районні у містах відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Виконання рішень, перелік яких встановлено законом, покладається на державних виконавців, які входять до штатного складу органів ДВС трьох рівнів:

– відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України (вищий, республіканський рівень);

– підрозділів примусового виконання рішень відділів ДВС Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції (середній, регіональний рівень);

– відділів ДВС районних, міських (міст обласного значення), районних міських управлінь юстиції (нижчий, територіальний рівень).

Разом із тим, слід відзначити недосконалість юридичного статусу органів державної виконавчої служби, що виражається у тому, що лише районні, міські (міст обласного значення), районні у містах відділи державної виконавчої служби (територіальний рівень) є юридичними особами, мають поточні та вкладні (депозитні) рахунки в органах Державного казначейства України, гербову печатку. Органи ДВС регіонального та республіканського рівня, не зважаючи на значущість завдань, що на них покладені, не є юридичними особами. Останнє створює не тільки певні проблеми організаційного та адміністративного характеру, але й штучно роз’єднує систему органів ДВС.

Наприклад, у разі подання цивільного позову до органу ДВС територіального рівня про відшкодування збитків, заподіяних державним виконавцем, відповідачем у справі є районний, міський (міст обласного значення), районний у місті відділ державної виконавчої служби – самостійна юридична особа. Разом із тим, відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС та підрозділ ПВР ВДВС обласного управління юстиції, в штаті яких також працюють державні виконавці, не можуть виступати позивачами та відповідачами в суді.

Міністерство юстиції України, Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції мають реєстраційні рахунки в органах Державного казначейства України для зарахування стягнутих із боржників коштів та їх виплати стягувачам.

Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділи державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції мають печатку, що використовується здебільшого для належного оформлення процесуальних дій державних виконавців республіканського та регіонального рівнів.

Міністерство юстиції України через Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України здійснює керівництво органами державної виконавчої служби та контроль за їх діяльністю, добір кадрів, методичне керівництво діяльністю державних виконавців, підвищення їх професійного рівня, фінансове і матеріально-технічне забезпечення органів державної виконавчої служби, розглядає скарги на дії державних виконавців, організовує виконання рішень відповідно до закону, надає роз’яснення та рекомендації щодо виконання державними виконавцями рішень у порядку, встановленому законом.

Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, управління юстиції у областях, містах Києві та Севастополі організують виконання законів і здійснюють керівництво відділами державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районними, міськими (міст обласного значення), районними у містах відділами державної виконавчої служби, координують і контролюють їх діяльність; організовують професійну підготовку і атестацію державних виконавців; розглядають скарги на дії державних виконавців; заохочують за успіхи в роботі та накладають стягнення за порушення трудової дисципліни; здійснюють матеріально-технічне забезпечення державної виконавчої служби; організовують виконання рішень відповідно до закону, надають рекомендації щодо виконання державними виконавцями рішень у порядку, встановленому законом.

Структура, склад та функціональні обов’язки Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції; районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції затверджуються в межах своїх повноважень Міністерством юстиції України.

 

Контрольні питання

 

1. Які чинники зумовили створення державної виконавчої служби в Україні?

2. Якими нормативними актами регулюється діяльність державної виконавчої служби?

3. Юрисдикція державної виконавчої служби.

4. Інші рішення державних органів, які підпадають під юрисдикцію ДВС.

5. Інші рішення недержавних органів, які підпадають під юрисдикцію ДВС.

6. Функції державної виконавчої служби.

7. Підпорядкованість державної виконавчої служби.

8. Структура державної виконавчої служби.

9. Які рівні органів державної виконавчої служби вам відомі?

10. Назвати функції регіональних управлінь Міністерства юстиції стосовно органів державної виконавчої служби.

Література

1. Авер’янов В.Б. Принцип верховенства права – вирішальна засада реформування державної служби: наукова доповідь // Наукові засади реформування державної служби в Україні / за заг. ред. В.Б. Авер’янова. – Юрнаукацентр, 2000. – С. 6-8.

2. Задорожняя Є.В. Проблеми становлення Державної виконавчої служби / Є.В. Задорожняя, Д.П. Фіолевскький // Адвокат. – К., 1999. – № 3. – С. 27-29.

3. Закон України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV від 21.04.1998 р. // Відомості Верховної Ради, 1999. – № 24. – Ст. 207.

4. Закон України «Про державну виконавчу службу» № 202/98-ВР від 24.03.1998 р. // Відомості Верховної Ради, 1998. – № 36-37. – Ст. 243.

5. Лобанцев С. Виконання рішень – головний критерій дієвості влади / С. Лобанцев // Право України. – 2002. – № 12. – С. 90.

6. Фіолевський Д.П., Державна виконавча служба України: навч. посіб. / За заг. ред. Д.П. Фіолевського, С.Ю. Лобанцев, Є.І.Мєзєнцев. – К.: Алерта, 2004. – 564 с.

7. Фурса С.Я. Виконавче провадження в Україні / С.Я. Фурса, С.В. Щербак // Атіка. – К., 2002.