Виконання рішення про відібрання дитини

 

Під час виконання рішення про відібрання дитини державний виконавець провадить виконавчі дії з обов’язковою участю особи, якій дитина передається на виховання (стягувача), та із залученням представників органів опіки і піклування. Сторонами виконавчого провадження при виконанні рішень цієї категорії можуть бути батьки дитини, родичі дитини, треті особи та навіть організації.

Участь органів опіки та піклування при виконанні рішення про відібрання дитини є не менш важливою, ніж процесуальна діяльність органів ДВС, оскільки на вищезазначені органи покладено обов’язок захисту майнових та особистих немайнових прав неповнолітніх дітей.

У разі потреби державний виконавець може звернутися до суду з поданням щодо розв’язання питання про тимчасове влаштування дитини до дитячого чи лікувального закладу.

У разі, якщо боржник перешкоджає виконанню рішення про відібрання дитини, до нього застосовуються заходи, передбачені законом.

Крім того, державний виконавець, у разі відсутності дитини, зобов’я­заний поставити перед судом питання про оголошення розшуку цієї дитини.

Статтею 160 Сімейного кодексу України визначено, що місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Тому якщо рішення суду про відібрання дитини було постановлено до того моменту, як дитині виповнилося 10 років, а виконавче провадження з відібрання дитини здійснюється після досягнення дитиною 10 років, державний виконавець має право звернутися до суду з клопотанням про визначення способу та порядку виконання рішення (у випадку, якщо дитина категорично відмовляється проживати зі стягувачем).

 

9.4. Виконання рішень по спорах, що виникають
у житлових правовідносинах

 

Виконання рішення про виселення боржника. Виконання рішення про виселення боржника провадиться лише у разі, якщо боржником воно не виконано в установлений державним виконавцем строк – до 15 днів.

Виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від особи (осіб), яка виселяється, її майна, домашніх тварин та у забороні даній особі користуватися цим приміщенням. Примусовому виселенню підлягають лише ті особи, які зазначені у виконавчому документі як боржники.

Невиконання боржником рішення у добровільному порядку або створення перешкод для виконання рішення суду є підставою для вжиття заходів примусового характеру. Державний виконавець зобов’язаний письмово повідомити боржника про день і час примусового виселення, однак відсутність боржника, повідомленого про день і час виселення, не є перешкодою для виконання рішення.

Виселення здійснюється у обов’язковій присутності не менше, ніж двох понятих, за сприяння органів внутрішніх справ, з обов’язковим описом майна боржника державним виконавцем. Для залучення до проведення виконавчих дій працівників органів внутрішніх справ державний виконавець виносить відповідну постанову. Один примірник акта опису майна вручається під розписку боржникові. Державний виконавець у необхідних випадках забезпечує в установленому порядку зберігання майна боржника, але не більше ніж три роки, з покладенням понесених витрат на боржника. Після завершення трирічного строку невитребуване майно реалізується податковими органами в порядку, передбаченому для реалізації безхазяйного майна.

За відсутності осіб, які підлягають виселенню, державний виконавець здійснює примусове входження до житлового приміщення.

Якщо виконання рішення здійснюється за відсутності осіб, які підлягають виселенню, державний виконавець зобов’язаний провести одночасно із описом майна його оцінку, залучивши до проведення виконавчих дій спеціаліста-оцінювача (у разі, якщо його участь обумовлена вимогами закону). Описане майно передається на відповідальне зберігання особі, яка державним виконавцем призначена охоронцем (зберігачем) майна.

Передане на зберігання майно боржника видається йому державним виконавцем на підставі акта, після сплати боржником витрат на його збереження. Якщо боржник відмовляється сплатити витрати за зберігання майна, вони компенсуються за рахунок реалізації частини майна боржника.

Про виконання рішення щодо виселення боржника державним виконавцем складається акт, що підписується особами, які брали участь у виконанні.

Якщо особі, яка підлягає виселенню, має бути надано інше житлове приміщення, державний виконавець надсилає відповідному житловому чи іншому органу повідомлення про строк виконання рішення щодо надання такого приміщення. У разі ненадання у визначений строк іншого житлового приміщення державний виконавець складає про це акт і звертається до суду з поданням про визначення порядку подальшого виконання рішення. До вирішення судом цього питання виконавчі дії не провадяться, виконавче провадження зупиняється.

Якщо особа самостійно вселилася в приміщення, з якого вона була примусово виселена, повторне її виселення може бути здійснено державним виконавцем на підставі ухвали суду, який прийняв рішення про виселення. Виконавче провадження у цьому разі підлягає поновленню за постановою державного виконавця.

Однак спірним залишається питання щодо процедури виконавчого провадження у разі, якщо боржник знов самовільно вселився у звільнене приміщення до моменту закінчення виконавчого провадження. Вважаємо, що у такому випадку доцільним є звернення державного виконавця до органів прокуратури з заявою про порушення кримінальної справи за ознаками злочинів, передбачених статтями 162 та 356 КК України – порушення недоторканності житла та самоправство.

Виконання рішення про вселення стягувана. Примусове вселення полягає у забезпеченні державним виконавцем безперешкодного входження стягувача у приміщення, зазначене у виконавчому документі, та його проживання (перебування) в ньому. Одна з принципових відмінностей процедури вселення стягувача від процедури виселення боржника полягає в тому, що процедура вселення не передбачає можливості здійснення державним виконавцем опису та арешту майна боржника.

Після одержання виконавчого документа про вселення стягувача державний виконавець встановлює строк для добровільного його виконання боржником – до 7 днів. У разі добровільного виконання рішення про вселення стягувач і боржник підписують акт, який передається державному виконавцеві разом із заявою стягувача про повернення йому виконавчого документа.

У разі невиконання рішення про вселення стягувача у добровільному порядку вселення здійснюється примусово державним виконавцем.

Державний виконавець зобов’язаний письмово повідомити боржника і стягувача про день і час примусового вселення. Відсутність боржника, повідомленого про день і час вселення, не є перешкодою для виконання рішення про вселення.

У разі, якщо боржник перешкоджає виконанню рішення про вселення стягувача, до нього застосовуються штрафні санкції, передбачені ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження», а вселення здійснюється у присутності понятих, із залученням працівників органів внутрішніх справ.

Про виконання рішення про вселення стягувача державним виконавцем складається акт, що підписується особами, які брали участь у виконанні.

У разі подальшого перешкоджання боржником проживанню (перебуванню) стягувача у приміщенні, в яке його вселено, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Якщо стягувач звернувся до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження з документами, що підтверджують перешкоди в проживанні (акти житлових органів, органів внутрішніх справ та ін.), то державний виконавець, перевіряючи підстави для відновлення, може вимагати додаткові документи або провести вихід за місцем виконання рішення, про що складає відповідний акт.

Державний виконавець має право повторно провести примусове вселення стягувача та застосувати до боржника подвійні штрафні санкції.

Виконавче провадження не відновлюється і повторне примусове вселення стягувача не провадиться, якщо особа, яка перешкоджає його проживанню (перебуванню), не є боржником, зазначеним у виконавчому документі. Питання про вселення стягувача у цьому випадку вирішується в судовому (позовному) порядку. До того ж, якщо особа, яка перешкоджає вселенню стягувача і не є боржником, наразі не має права на означену житлову площу, державним виконавцем може бути поставлене питання про притягнення такої особи до кримінальної відповідальності за самоправство (ст. 356 КК України).

Виконання рішення про примусовий обмін. Виконавче провадження про примусовий обмін житловими приміщеннями поєднує в собі характерні ознаки двох процедур – вселення стягувача та виселення боржника, причому фактично обидві сторони виконавчого провадження у цьому разі водночас є і боржником, і стягувачем.

Державний виконавець, одержавши виконавчий документ про примусовий обмін, встановлює строк для добровільного виконання рішення боржниками. У разі добровільного виконання рішення стягувач і боржник підписують акт, який передається державному виконавцеві разом із заявою стягувача про повернення йому виконавчого документа.

У разі невиконання рішення про примусовий обмін у добровільному порядку державний виконавець здійснює його примусове виконання відповідно до порядку, встановленого для виконання рішень про виселення та вселення.

Про примусове виконання рішення про примусовий обмін державний виконавець складає відповідний акт, що підписується стягувачем і боржником.

До речі, слід зазначити, що рішення про примусовий обмін є винятковим у практиці примусового виконання, і в дійсності норми статті 81 Закону України «Про виконавче провадження» – не застосовуються.